Постанова № 16197488, 09.06.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" червня 2011 р. Справа № 5021/524/2011

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Плахов О.В. , суддя Шутенко І.А.

при секретарі Міракові Г.А.,

за участю представників сторін:

позивача не зявився;

відповідача ОСОБА_2. (договір про надання правової допомоги від 03.06.2011 р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ПАТ «Роменська гардинно-тюлева фабрика»(вх. № 2025 С/2) на рішення господарського суду Сумської області від 21.04.2011 р. по справі № 5021/524/2011

за позовом ЗАТ «Роменська гардинно-тюлева фабрика», м. Ромни (код 00307721)

до ОСОБА_1., м. Ромни (ід. НОМЕР_1)

про визнання заяви нікчемним правочином, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою, в якій просив суд встановити, що заява ОСОБА_1. про вихід з товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Роменська гардинно-тюлева фабрика ЛТД»від 29.01.2008 року є нікчемним правочином.

Рішенням господарського суду Сумської області від 21.04.2011 р. по справі № 5021/524/2011 (суддя Лущик М.С.) в задоволенні позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ЗАТ «Роменська гардинно-тюлева фабрика» на користь ОСОБА_1. 2000 грн. 00 коп. витрат з оплати послуг адвоката.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з того, що заявлені позивачем вимоги не відповідають можливим способам захисту цивільних прав та охоронюваних законом інтересів, передбачених нормами чинного законодавства України.

Позивач, ПАТ «Роменська гардинно-тюлева фабрика», не погоджуючись з рішенням господарського суду Сумської області від 21.04.2011 р. по справі № 5021/524/2011, подав апеляційну скаргу, в якій просить вказане рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення по суті заявлених вимог.

В апеляційній скарзі зазначено, що при прийнятті оскаржуваного рішення господарським судом першої інстанції не застосовано норми ЦК України, Закону України «Про нотаріат», Інструкцію «Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України»у звязку з чим, висновки господарського суду першої інстанції є передчасними та необґрунтованими.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому виклав заперечення на доводи апеляційної скарги і просить відхилити апеляційну скаргу, а рішення господарського суду залишити без змін, як законне та обґрунтоване.

В судове засідання представник апелянта (позивача) не зявився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про вручення 25.05.2011 р. представнику ПАТ «Роменська гардинно-тюлева фабрика». Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду про прийняття апеляційної скарги до провадження від 17.05.2011 р. визнано обовязковою явку представників сторін з належним чином оформленими повноваженнями, а також попереджено сторони, що у разі неявки представників сторін, ненаданням витребуваних документів, справа може бути розглянута за наявними в ній документами. Крім того, зазначеною ухвалою Харківського апеляційного господарського суду зобовязано позивача (апелянта) надати суду докази перетворення ЗАТ «Роменська гардинно-тюлева фабрика»у ПАТ «Роменська гардинно-тюлева фабрика»та статут у новій редакції. Однак, позивачем (апелянтом) не виконані вимоги ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 17.05.2011 р. та не надані витребувані судом документи.

Ст. 75 ГПК України встановлено, що якщо витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія Харківського апеляційного господарського суду вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами та без участі представника апелянта.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, їх юридичну силу та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши пояснення представника відповідача, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 29.01.2008 р. звернулась до товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Роменська гардинно-тюлева фабрика ЛТД»із заявою від 29 січня 2008 року про вихід зі складу учасників (засновників) товариства та здійснення остаточних розрахунків щодо її участі в товаристві в межах та в обсязі, передбачених чинним законодавством та статутом товариства. Заява про вихід з товариства посвідчена нотаріально приватним нотаріусом Роменського міського нотаріального округу Л.І. Проскурня 29.01.2008 року та зареєстрована в реєстрі за № 217 (копія заяви наявна в матеріалах справи а.с. 38).

П. «в»ст. 10 Закону України «Про господарські товариства»закріплено право учасника товариства вийти в установленому порядку з товариства.

Згідно статті 54 Закону України «Про господарські товариства», при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному (складеному) капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі.

У п. 28 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.10.2008 р. «Про практику розгляду судами корпоративних спорів»зазначено, що учасник вправі у будь-який час вийти з товариства незалежно від згоди інших учасників та самого товариства. Вихід зі складу учасників товариства не повязується ні з рішенням зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства. У звязку з цим моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій особі товариства або вручення заяви цим особам органами звязку.

В Рекомендаціях Президії Вищого господарського суду України № 04-06/83 від 18.06.2009 р. вказано, що заява про вихід учасника з товариства є формою реалізації передбаченого законом права учасника на припинення корпоративних відносин шляхом виходу з товариства, а не правочином. Отже не підлягають задоволенню позовні вимоги про визнання заяви про вихід з товариства недійсною, оскільки законом не передбачено застосування такого способу захисту права.

Враховуючи викладене, судова колегія апеляційного господарського суду вважає безпідставним посилання апелянта як на норми права, які регулюють відносини правочинів, так і на постанову Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. N 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними».

Зважаючи на вищезазначене, судова колегія Харківського апеляційного господарського суду вважає правомірним та обґрунтованим висновок господарського суду про те, що заявлені позивачем вимоги не відповідають передбаченим законом способам захисту права.

З вищевикладеного вбачається також і неправомірність посилання апелянта на розділи Інструкції «Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», які встановлюють вимоги до нотаріусів щодо порядку посвідчення правочинів, оскільки заява про вихід учасника з товариства не є правочином.

Судова колегія Харківського апеляційного господарського суду вважає помилковим переконання апелянта про те, що заява про вихід учасника з товариства має бути посвідчена за правилами посвідчення правочинів.

Не відповідає дійсності і твердження апелянта про те, що нормами ст. 29 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб підприємців»та ч.2 ст. 75 Закону України «Про нотаріат»встановлена обовязкова нотаріальна форма заяви про вихід із товариства.

Ч.3 ст. 29 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб підприємців»передбачає, що у разі внесення змін до установчих документів, які пов'язані із зміною складу засновників (учасників) юридичної особи, крім документів, які передбачені частиною першою цієї статті, додатково подається примірник оригіналу (ксерокопія, нотаріально засвідчена копія) одного із таких документів: рішення про вихід юридичної особи із складу засновників (учасників); заяви фізичної особи про вихід із складу засновників (учасників); заяви, договору, іншого документа про перехід чи передачу частки учасника у статутному капіталі товариства; рішення уповноваженого органу юридичної особи про примусове виключення засновника (учасника) із складу засновників (учасників) юридичної особи, якщо це передбачено законом або установчими документами юридичної особи.

Ч.2 ст. 75 Закону України «Про нотаріат»встановлює, що вірність копії документа, виданого громадянином, засвідчується у тих випадках, коли справжність підпису громадянина на оригіналі цього документа засвідчена нотаріусом або посадовою особою органу місцевого самоврядування чи підприємством, установою, організацією за місцем роботи, навчання, проживання чи лікування громадянина.

П. п. 11 п.2 Глави 1 Інструкції «Про порядок вчинення нотаріальних дій»передбачено, що нотаріус засвідчує справжність підпису на документах.

Відповідно розділу 28 Інструкції «Про порядок вчинення нотаріальних дій»Нотаріус засвідчує справжність підпису на документах, зміст яких не суперечить законові і які не мають характеру угод та не містять у собі відомостей, що порочать честь і гідність людини.

Оскільки вихід з товариства є правом учасника прямо передбаченим Законом України «Про господарські товариства», то в даному випадку нотаріусом у відповідності до Інструкції та Закону «Про нотаріат»засвідчено підпис особи, яка реалізувала своє право.

В п. 14 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005 р. № 01-8/344 зазначено, що господарським судам слід мати на увазі те, що Верховним Судом України у постанові від 13.07.2004 р. у справі № 10/732 викладено правову позицію, згідно з якою «суд, дійшовши висновку, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, повинен відмовити у позові».

Ст. 111-28 ГПК України встановлює, що суди зобовязані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

За таких обставин, судова колегія Харківського апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом правомірно та обґрунтовано відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Ст. 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Апелянтом обставини, викладені в апеляційній скарзі не доведені.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення господарський суд Сумської області забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та обєктивного дослідження усіх фактичних обставин справи, дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, через що підстави для його скасування відсутні. Обставини та заперечення, викладені в апеляційній скарзі не знайшли підтвердження в матеріалах справи, тому вона залишається без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, ч. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 21.04.2011 р. по справі № 5021/524/2011 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Здоровко Л.М.

Суддя Плахов О.В.

Суддя Шутенко І.А.