Рішення № 16197254, 06.06.2011, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" червня 2011 р.Справа № 17/22/5022-479/2011

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Андрусик Н.О.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Суб`єкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Тернопіль

до відповідача: Приватного підприємства "Торговий дім Тернопіль", м. Тернопіль

про визнання недійсним договору оренди від 28.12.2007р.

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_2, уповноважений, довіреність №1497 від 13.07.2010р.;

відповідача: не з'явився;

Учаснику судового процесу розяснено його права та обовязки у відповідності до приписів ст.ст. 20, 22, 811 ГПК України.

Судом в порядку ст. 811 ГПК України фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася через відсутність письмового клопотання сторін.

Позивач Суб`єкт підприємницької діяльності фізична особа-підприємець ОСОБА_1, м. Тернопіль, звернувся 04.04.2011р. до господарського суду Тернопільської області з позовом до Приватного підприємства "Торговий дім Тернопіль", м. Тернопіль, про визнання недійсним договору оренди торгового місця №НОМЕР_2 в ринковому комплексі "Тернопіль" по майдану Перемоги, 4 у м. Тернополі, укладеного 28.12.2007р.

Позов обґрунтовується копією договору від 28.12.2007р.; листом Департаменту економіки, підприємництва та управління комунальним майном Тернопільської міської ради від 30.10.2008р.; судовими рішеннями господарського суду Тернопільської області у справах №14/55-1108, №3/17-180; копією договору підряду №12-1 від 02.05.2002р.; іншими матеріалами.

Ухвалою господарського суду від 05.04.2011р. порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 28.04.2011р. Судове засідання відкладалося в порядку ст. 77 ГПК України на 17.05.2011р., 31.05.2011р. та 06.06.2011р. у звязку з неявкою відповідача та через неподання сторонами витребуваних судом документів.

Представник позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов та визнати договір оренди торгового місця від 28.12.2007р. недійсним.

Відповідач в судові засідання жодного разу не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином у встановленому законом порядку (повідомлення про вручення поштового відправлення знаходяться в матеріалах справи), причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не заявив, витребуваних судом документів, в тому числі відзиву на позов, не подав.

За таких обставин справи, враховуючи, що явка сторін не визнавалася судом обовязковою, поданих доказів є достатньо для вирішення спору по суті, брати участь в судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ст. 22 ГПК України, розгляд справи відкладався неодноразово через неявку представника відповідача, тому, враховуючи закінчення строку вирішення спору, встановленого ст. 69 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній документами згідно ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представника позивача, оцінивши додатково подані докази, суд встановив.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

28 грудня 2007р. між Приватним підприємством "Торговий дім Тернопіль", як Орендодавцем та Суб'єктом підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, як Орендарем укладено договір, в силу умов якого Орендодавець у відповідності до затверджених спільним наказом Мінекономіки, МВС, ДПА та Держстандарт України №57/188/84/105/ від 26.02.2002р. Правил торгівлі на ринках, передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування для здійснення торгівлі непродовольчими (продовольчими) товарами торгове місце №НОМЕР_2, що розташоване у торговому комплексі за адресою: майдан Перемоги, 4 в м. Тернополі. Термін дії договору встановлено з 01.01.2008р. по 01.12.2008р. (п. 9.2 договору).

Орендар вступає у строкове платне користування наданим місцем у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та договору з уповноваженою ПП " Торговий дім Тернопіль" особою про надання додаткових послуг за окрему плату (п. 2.1. договору).

Згідно п.п. 3.1, 3.2, 3.3 договору плата за користування торговим місцем складається: із ринкового збору ( в розмірах, затверджених міською радою, що 100-відсотково зараховується до місцевого бюджету з розрахунку 4,80 грн. в день); орендної плати та комунальних послуг в сумі 765,00 грн. в місяць в т. ч. ПДВ, які вносяться з 25 до 31 числа місяця за наступний календарний місяць шляхом перерахування Орендарем коштів на розрахунковий рахунок фінансового партнера Орендодавця Приватного підприємства "Продторг - Тернопіль", що діє на підставі окремого договору про спільну діяльність, укладеного з ПП "Торговий дім Тернопіль". Пунктом 4.2. договору встановлено обовязок Орендаря своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендні платежі, пеню, штраф, інші послуги.

Суд констатує, що господарські зобовязання, які виникли між сторонами на підставі спірного правочину, за своєю правовою природою є договором найму (оренди), відповідно до якого та згідно із ст. 759 ЦК України, наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Позивач у справі стверджує, що договір оренди торгового місця № НОМЕР_2 від 28.12.07р., розміщеного за адресою: майдан Перемоги, 4 в м. Тернополі є недійсним, оскільки укладений зі сторони ПП "Торговий дім Тернопіль" без жодних правових підстав, тобто при відсутності будь-яких правовстановлюючих документів на спірне нежитлове приміщення, в якому розміщено торгове місце №НОМЕР_2, про що свідчить, зокрема, лист від 30.10.2008р. Департаменту економіки, підприємництва та управління комунальним майном Тернопільської міської ради, згідно якого зазначено, що з січня 2007 року приватне підприємство "Торговий дім Тернопіль" немає укладеного договору оренди із власником майна Тернопільською міською радою на приміщення, в якому знаходиться ринковий комплекс "Тернопіль", а отже, останнє є неналежним Орендодавцем вказаних приміщень та укладення будь-якого роду договорів з підприємцями на використання комунального майна під торгові місця із ПП "Торговий дім Тернопіль".

Крім того, на думку позивача, при укладенні спірного договору від 28.12.2007р. ПП "Торговий дім Тернопіль" неправомірно посилався на Правила торгівлі на ринках, адже приміщення торгового ряду металічних павільйонів за адресою майдан Перемоги,4 у м. Тернополі, в яких знаходиться торгове місце № НОМЕР_2 не мають статусу ринку і рішення органу самоврядування про надання їм статусу ринку не виносилось.

Зазначає про те, що у спірному договорі відсутні такі істотні умови, як площа приміщення, що передається в оренду, ставка орендної плати за 1 м. кв., відсутні умови про земельну ділянку для обслуговування орендного майна, відсутнє обґрунтування розміру орендної плати з комунальними послугами (приміщення без санвузла, без вентиляції, без опалення), тощо. Натомість міститься неправомірна умова щодо сплати ринкового збору, оскільки приміщення по майдану Перемоги, 4 не є ринком.

Оцінивши наявні в матеріалах справи документи, господарський суд доходить висновку про правомірність заявленого позову з огляду на таке.

Статтею 215 Цивільного кодексу України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

В силу вимог ч. 2 ст. 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобовязання з договору оренди комунального майна.

Згідно ст. 2 Закону України „Про оренду державного и комунального майна” (далі Закон про оренду) орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності, тобто орендодавець передає або зобовязується передати орендарю майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму наймодавець зобовязується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк, а наймач зобовязується вносити плату за користування майном.

Як видно з наданих позивачем письмових пояснень від 16.05.2011р. та вбачається з матеріалів справи, згідно рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради № 557 від 16.04.2009р. вирішено оформити право власності за Тернопільською міською радою на павільйон за адресою: майдан Перемоги, 4, загальною площею 387 кв. м.

Пізніше, до вказаного рішення були внесені зміни в частині площі приміщень (177.2 м2 замість 387 м2, - рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради № 894 від 18.06.2009р.).

Разом з тим, рішенням господарського суду Тернопільської області від 20.09.2010р. у справі № 14/55-1108, порушеній за позовом Закритого акціонерного товариства "Агрокомбінат" до Виконавчого комітету Тернопільської міської ради, Тернопільської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "Міське бюро технічної інвентаризації", було скасовано рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 16.04.2009 року № 557 та від 18.06.2009 р. № 894. Зазначене судове рішення у встановленому порядку не оскаржувалося, отже, набрало законної сили і є чинним.

Крім того, судом встановлено, що постановою Львівського апеляційного господарського суду від 08.07.2009р. у справі № 3/17-180, залишеною без змін на підставі ухвали Вищого господарського суду України від 15.10.2010р. за Закритим акціонерним товариством "Агрокомбінат" визнано право власності на спірний об'єкт нерухомості: комплекс торгових рядів-блокованих металічних павільйонів за адресою: майдан Перемоги, 4 у м. Тернополі, площею 177, 2 м2.

Статтею 761 Цивільного кодексу України передбачено, що право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

З огляду на встановлені обставини, суд погоджується з твердженням позивача стосовно того, що на момент укладення договору оренди ПП "Торговий дім "Тернопіль" не був належним користувачем приміщення комунальної власності та не мав згоди власника майна на передачу його в суборенду, а отже не мав права укладати будь- які договори оренди, тобто був обмежений у дієздатності щодо таких дій як згідно закону так і згідно договору. Підтвердженням даного факту є ненадання відповідачем доказів на підтвердження права користування приміщенням за адресою майдан Перемоги,4 в м. Тернополі чи права власності на нього, тим самим не спростував інформацію, викладену Департаментом економіки, підприємництва та управління комунальним майном Тернопільської міської ради щодо того, що 31.12.2006р. припинив дію договір оренди приміщень, розміщених на майданні Перемоги, 4 в м. Тернополі між відповідачем та міською радою.

Судом не здобуто доказів належності спірного майна нежитлових приміщень відповідачу у справі на момент укладення договору оренди - 28.12.2007р., відтак, з огляду на преюдиційність фактів, встановлених господарськими судами під час розгляду справи №3/17-180, суд вважає доводи позивача про відсутність у Приватного підприємства "Торговий дім Тернопіль", м. Тернопіль, законних підстав передавати (здавати) в оренду (суборенду) приміщення (частину приміщення) торгових рядів блоково-металічних павільйонів, що знаходяться за адресою: майдан Перемоги, 4 у м. Тернополі, оскільки підприємство не було його власником.

Згідно ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна в експлуатацію, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідачем не надано, а матеріали справи не містять доказів на підтвердження виникнення у Приватного підприємства "Торговий дім Тернопіль" права власності на комплекс торгових рядів-блоковані металічні павільйони за адресою майдан Перемоги, 4 у м. Тернополі, площею 177, 2 м2 станом на 28 грудня 2007 року.

Згідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

За таких обставин справи, приймаючи до уваги, що договір з Суб`єктом підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладений 28.12.2007р. Приватним підприємством "Торговий дім Тернопіль", тобто стороною, яка у встановленому законом порядку не набула права власності на нежитлове приміщення, як і не довела наявність майнових прав на даний обєкт оренди станом на час укладення договору, суд прийшов до висновку, що у відповідача були відсутні правові підстави передавати (здавати) в оренду приміщення (частину приміщення), що знаходяться за адресою: майдан Перемоги,4 у м. Тернополі та укладати спірний договір.

В свою чергу, недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу є підставою для недійсності правочину (ст.215 ЦК України), із застосуванням до його сторін правових наслідків, передбачених статтею 216 ЦК України.

З огляду на наведене, позовні вимоги, як обґрунтовані та доведені належним чином, неспростовані відповідачем у встановленому законом порядку підлягають до задоволення в повному обсязі.

Судові витрати в силу ст. 49 ГПК України покладаються судом на відповідача у справі.

У судовому засіданні 06.06.2011р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення суду відповідно до ст. 85 ГПК України.

З огляду на наведене, керуючись ст.ст. 203, 215, 216, 331, 759, 761 ЦК України, ст. 207 ГК України, ст.ст. 42-47, 20, 22, 27, 32, 33, 34, 35, 43, 44, 49, 69, 75, 811, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним з моменту укладення договір оренди без номеру від 28.12.07р. торгового місця № НОМЕР_2, що знаходиться в торговому комплексі за адресою: майдан Перемоги, 4 в м. Тернополі, укладений між Приватним підприємством "Торговий дім Тернопіль", м. Тернопіль, вул. Поліська, 14, ідент. код 14035686, та Суб`єктом підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, АДРЕСА_1, ідент. номер НОМЕР_1.

3. Стягнути з Приватного підприємства "Торговий дім Тернопіль", м. Тернопіль, вул. Поліська, 14, ідент. код 14035686, на користь Суб`єкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, ідент. номер НОМЕР_1, 321 грн. 00 коп. в повернення сплачених судових витрат.

Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони та прокурор мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення "14" червня 2011 року, через місцевий господарський суд.

СуддяН.О. Андрусик