Рішення № 16196886, 14.06.2011, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

14 червня 2011 р. Справа 11/42/2011/5003

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Гніванський шиноремонтний

завод», м. Гнівань Тиврівського району

до спільного українсько-польського підприємства товариства з обмеженою

відповідальністю «Варта» м. Вінниця

про стягнення 6 850,02 грн.

Суддя В. Матвійчук

при секретарі судового засідання Т. Павловій, за участю представників:

від позивача - ОСОБА_1 за довіреністю,

від відповідача - не зявився.

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення з спільного українсько-польського підприємства товариства з обмеженою відповідальністю «Варта»на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Гніванський шиноремонтний завод» борг у розмірі 6850, 02 грн..

Позовні вимоги мотивовано тим, що між сторонами існували господарські відносини, повязані з поставкою позивачем автомобільних шин. Так, в березні 2010 року по видаткових накладних відповідачу було поставлено продукцію на загальну суму 14050 грн.. Відповідач провів часткові розрахунки за отриману продукцію в розмірі 7200 грн., у звязку з чим утворилась заборгованість в розмірі 6850 грн..

З метою здійснення оплати за отриману продукцію, позивач звернувся до відповідача з вимогою від 17.02.2011р. за № 51, яка останнім залишена без відповіді та задоволення.

В процесі розгляді справи позивач подав заяву № 174 від 10.06.2011р. про відмову від позову в частині стягнення 2000 грн. у звязку зі сплатою даної суми відповідачем. Просить стягнути з останнього 4850 грн. боргу.

Судом розяснено процесуальні наслідки його дій.

Оцінивши подані докази, суд приймає дану відмову як таку, що не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, а тому провадження у справі в цій частині слід припинити з покладенням судових витрат на позивача, за правилами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач вимоги суду викладені в ухвалі від 11.05.2011р. щодо надання документів не виконав, явки уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив.

Зважаючи на відсутність належних доказів в матеріалах справи та з метою забезпечення реалізації сторонами права на судовий захист своїх прав та інтересів, ухвалою від 24.05.2011р. розгляд справи відкладено на 14.06.2011р..

В судовому засіданні встановлено, що відповідач не скористався своїми правами, не надавши визначених судом документів та не забезпечивши явки свого представника.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

За викладених вище обставин справу, із врахуванням вимог ч.1 ст.69 ГПК України, розглянуто за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши наявні докази на засадах всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Гніванський шиноремонтний завод» (позивач) поставив, а спільне українсько-польське підприємство товариство з обмеженою відповідальністю «Варта»(відповідач) отримало автошини з ремонту на загальну суму 14050 грн., що підтверджується наступними накладними:

-№ 47 від 04.03.2010 р. на суму 4650 грн.,

-№ 53 від 10.03.2010 р. на суму 9400 грн.

та довіреностями:

-серії ЯПЖ № 105980 від 25.02.2010р.,

-серії ААБ № 316651 від 10.03.2010р.,

Як свідчать матеріали справи, зокрема виписки банку, відповідачем проведено часткові розрахунки за товар в сумі 7200 грн..

Пунктом 2 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений, або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки строк виконання зобовязання сторонами не визначено, позивач в порядку ст. 530 ЦК України 19.02.2011р. надіслав відповідачу вимогу № 51 від 17.02.2011р. про сплату заборгованості в розмірі 6850 грн., яка останнім задоволена частково, в сумі 2000 грн. після звернення позивача з позовом до суду (виписка банку від 07.04.2011р.).

Таким чином, станом на час розгляду справи заборгованість за поставлену продукцію становить 4580 грн..

Беручи до уваги встановлені обставини, суд зважає на таке.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Отже, позовна вимога про стягнення боргу в розмірі 4850 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню .

В силу ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обовязковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Враховуючи вищевикладене, позов підлягає частковому задоволенню з розподілом судових витрат за правилами ст. 49 ГПК України.

Керуючись п. 4 ст. 80, ст.ст.43, 33, 43, 49, 82, 84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з спільного українсько-польського підприємства товариства з обмеженою відповідальністю «Варта»(21000, м. Вінниця, вул. Пирогова, 119-а, код 21728220) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Гніванський шиноремонтний завод»(23310, Вінницька область, Тиврівський район, м. Гнівань, вул. Промислова, 5, код 35558633) 4850 (чотири тисячі вісімсот пятдесят) грн. боргу; 72 (сімдесят дві) грн. 22 коп. - витрат повязаних зі сплатою державного мита та 167 (сто шістдесят сім) грн. 09 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Провадження у справі в частині стягнення боргу в розмірі 2000 грн. припинити.

4.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5.Копію рішення направити відповідачу.

Повне рішення складено 15.06.2011р.

Суддя В. Матвійчук

віддрук. прим.:

1 - до справи

2-3 відповідачу (21000, м. Вінниця, вул. Пирогова, 119-а)

(21037, м. Вінниця, вул. Ленінських подій, 46)