Ухвала суду № 16186020, 16.05.2011, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-15884/10/5/0170

16.05.11 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіПривалової А.В.,

суддів Омельченка В. А. , Лядової Т.Р. секретар судового засіданняКондратова О.В.

за участю сторін:

сторони не з'явились;

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Сидоренко Д.В. ) від 16.02.11 у справі № 2а-15884/10/5/0170

за позовом Приватного підприємства "Грандпродукт" (вул. Монтажна, 10-Г, смт. Гресівський, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95493)

до Державної податкової інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим (вул. Мате Залки 1/9, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95053)

про визнання незаконними дій та спонукання до виконання певних дій,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16 лютого 2011 року змінені позовні вимоги Приватного підприємства "Грандпродукт"- задоволенні.

Визнані протиправними дії Державної податкової інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим щодо неприйняття поданих Приватним підприємстваом "Грандпродукт" податкових декларацій з податку на додану вартість за вересень, жовтень та листопад 2010 року.

На Державну податкову інспекцію в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим покладений обов'язок відобразити основні показники поданих Приватним підприємством "Грандпродукт" податкових декларацій з податку на додану вартість за вересень, жовтень та листопад 2010 року на особовому рахунку підприємства.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 3,40 судового збору.

Не погодившись з судовим рішенням Державна податкова інспекція в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим звернулась до Севастопольського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

У судове засідання сторони явку своїх представників не забезпечили, про день, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін, належними чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду справи. Судова колегія знаходить можливим апеляційний розгляд справи у відсутність сторін, визнаючи достатніми для розгляду апеляційної скарги наявні в матеріалах справи письмові докази.

Розглянувши справу в порядку ст.ст.195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, Приватне підприємство "Грандпродукт" (ідентифікаційний код юридичної особи 34946788) зареєстровано Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим 23.02.2007 як юридична особа, про що свідчить копія свідоцтва про державну реєстрацію та довідка з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Позивач 23.04.2010 зареєстрований Державною податковою інспекцією в м.Сімферополі АР Крим платником податку на додану вартість, на підтвердження чого йому видано свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість серії НБ№390069 №100280973.

В порядку податкової звітності позивачем 06.12.2010 року до ДПІ в м. Сімферополі АР Крим були подані декларації з податку на додану вартість за вересень 2010 року , та жовтень 2010 року.

Однак, повідомленням № 54276/10/28-4 від 09.12.2010 року відповідачем позивачу сповіщено про те, що надані податкові декларації з податку на додану вартість за вересень 2010 року (вх. № 222676 від 06.12.2010 року) та жовтень 2010 року (вх. № 222674 від 06.12.2010 року) не визнані податковими деклараціями відповідно до п.п.4.1.2 п.4.1 ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, у звязку з тим, що в порушення п.1.1., п.1.2. Порядку заповнення та подачі податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року № 166, дані декларації представлені ПП “Грандпродукт”, яке відсутнє в Реєстрі платників ПДВ.

30.12.2010 року позивачем до ДПІ в м. Сімферополі АР Крим було подано декларацію з податку на додану вартість за листопад 2010 року , проте повідомленням № 56938/10/28-4 від 30.12.2010 року позивачу сповіщено про невизнання вказаної декларації податковою звітністю з тих самих підстав, що викладені у повідомленні № 54276/10/28-4 від 09.12.2010 року.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини виникли до набрання чинності Податковим кодексом України, тобто до 01.01.2011 року, тому суд першої інстанції при вирішенні справи вірно керувався нормами, чинними на момент виникнення спірних правовідносин.

Порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення на час виникнення спірних правовідносин було встановлено Законом України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ (далі Закон № 2181).

Згідно з п. 4.1 ст. 4 зазначеного Закону платник податків самостійно обчислює суму податкового зобовязання, яку вказує у податковій декларації.

Згідно з п. 1.11 Закону податкова декларація - це документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Податкова декларація заповнюється відповідно та по формі передбаченої чинним законодавством.

Неприйняття податкової декларації відповідачем за вересень, жовтень та листопад 2010 року мотивовано тим, що позивач відсутній в Реєстрі платників податку на додану вартість.

Проте, матеріалами справи встановлено, що постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 01.07.2010 року по справі № 2а-7133/10/2/0170 визнано протиправним та скасовано рішення Державної податкової інспекції в м.Сімферополі про анулювання реєстрації Приватного підприємства “Грандпродукт” в якості платника податку на додану вартість, яке оформлене актом про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість № 435/15-12 від 21.05.2010 року.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду АР Крим від 05.10.2010 року постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 01.07.2010 року по справі № 2а-7133/10/2/0170 залишено без змін.

Акт індивідуальної дії, яким є рішення відповідача про анулювання реєстрації ПП “Грандпродукт” платником податку на додану вартість, оформлене актом № 435/15-12 від 21.05.2010 року, визнається протиправним та скасовується судом з моменту його прийняття субєктом владних повноважень. Відтак, враховуючи набрання постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 01.07.2010 року по справі № 2а-7133/10/2/0170 законної сили, позивач є зареєстрованим платником ПДВ, оскільки відсутнє рішення щодо анулювання його реєстрації.

Отже законних підстав для невизнання поданих позивачем податкових декларацій як податкової звітності у відповідача не було.

Тому обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про те, що дії відповідача щодо неприйняття поданих позивачем податкових декларацій з податку на додану вартість за вересень, жовтень та листопад 2010 року не ґрунтуються на законі, є протиправними і порушують права позивача, які підлягають захисту.

Відповідно до п.п. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та п.4.3. Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України № 166 від 30.05.1997 року “Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання” визначено вичерпний перелік підстав, коли податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, а саме - якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків.

У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

Враховуючи, що Державна податкова інспекція в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим, відмовляючи у прийнятті в якості податкової звітності декларацій з податку на додану вартість за вересень, жовтень та листопад 2010 року, не відобразила визначені в них показники в особовому рахунку позивача, то суд першої інстанції з метою відновлення та повного захисту порушеного права позивача обґрунтовано задовольнив позовні вимоги щодо зобовязання відповідача відобразити основні показники поданих позивачем податкових декларацій з податку на додану вартість за вересень, жовтень та листопад 2010 року на особовому рахунку підприємства.

Відповідно до пункту 1 статті 8 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” з метою забезпечення оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби згідно з чинними нормативно-правовими актами України, Наказом Державної податкової адміністрації України від 18 липня 2005 року № 276 затверджено Інструкцію про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 02.08.2005 року № 843/11123 (далі по тексту - Інструкція).

Цією Інструкцією встановлюється порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку податків і зборів (обов'язкових платежів), надходження яких контролюється органами державної податкової служби і які передбачені бюджетною класифікацією України за доходами до Державного бюджету України, місцевих бюджетів та державних цільових фондів, надходжень на погашення простроченої заборгованості за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, та бюджетними позичками, а також сум штрафних (фінансових) санкцій та пені, що застосовуються до платників податків відповідно до чинного законодавства.

Нарахуванню в особових рахунках платників підлягають: податкові зобов'язання, штрафні санкції та пеня, самостійно визначені платником; податкові зобов'язання, штрафні санкції та пеня, нараховані органом державної податкової служби та узгоджені платником відповідно до чинного законодавства; пеня за порушення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання; відсотки за користування розстроченням (відстроченням) податкових зобов'язань; непогашені суми векселя, що видається суб'єктом господарювання при здійсненні операцій з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах (п.4.1 Інструкції).

Відповідно до п.п. 4.2.1 Інструкції податкові зобов'язання, штрафні санкції, пеня, самостійно визначені платником у податковій звітності, вносяться до електронної бази даних підрозділами обробки та ведення податкових документів і формуються в електронні та паперові реєстри.

Нарахування податкових зобов'язань та штрафних санкцій, що самостійно визначені та узгоджені платником, обліковується у розділі “Нараховано платежів - зменшено платежів” за відповідними кодами операцій.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції позовні вимоги задоволені правомірно.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Враховуючи обставини справи постанова суду першої інстанції прийнята з додержанням норм процесуального та матеріального права, підстав для її скасування і ухвалення нового рішення не вбачається.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, підстав для скасування постанови суду першої інстанції і ухвалення нового рішення не вбачається.

Керуючись ст. 159, 195, 196, п. 1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим - залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16.02.11 у справі № 2а-15884/10/5/0170 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України у порядку та в строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 23 травня 2011 року.

Головуючий суддяпідписА.В.Привалова

Судді підпис В.А.Омельченко підпис Т.Р.Лядова З оригіналом згідно

Головуючий суддя А.В.Привалова