Ухвала суду № 16185739, 01.06.2011, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 червня 2011 р.Справа № 2-а-3842/10/1470 Категорія: 8.2.1Головуючий в 1 інстанції: Біоносенко В.В. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Яковлєва О.В.,

суддів Бойка А.В.,Романішина В.Л.,

за участю секретаря Обозної Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одеса апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м.Миколаєва на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 21.10.2010 року, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Агроінтер»до Державної податкової інспекції у Заводському районі м.Миколаєва про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом в якому ставить вимоги до Державної податкової інспекції у Заводському районі м.Миколаєва, а саме:- визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001832301/0 від 07.06.2010 року, в частині нарахування податку на додану вартість, в сумі 5310653 гривень, та застосування штрафної санкції, в сумі 2655496 гривень, а в сього у сумі 7966149 гривень; визнання неправомірних дій щодо зобовязання здійснити коригування:- валових витрат та доходів, в сумі 151154340 гривень; податкових зобовязань, в сумі 30790730 гривень; податкового кредиту, в сумі 26686766 гривень.

Вимоги обґрунтував тим, що в період з 26.04.2010 по 19.05.2010 року відповідачем проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства, за результатами якої складено акт №1965/232-00/32003950 від 25.05.2010 р.

Перевіркою встановлено порушення податкового законодавства, а саме: - в період з 01.01.2007 по 31.12.2009 роках підприємством віднесено податкові накладні по придбанню товарів (робіт, послуг), виписаних в 2006-2007 роках, що призвело до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 4950908 гривень; підприємством не подано декларацію з податку на додану вартість за грудень 2009 року, внаслідок чого занижено податкові зобовязання на суму 359745 гривень; підприємством не включено до складу податкового зобовязання з податку на додану вартість, за жовтень 2009 року, суму 2254 гривень; підприємством укладено нікчемні правочини з ТОВ «КМС-Агросервіс», НВК «Наско», НВК «Новомет», ПП «Браун Трейд», ПП «Оксі-Трейд».

Вважає, що висновки перевіряючих не відповідають дійсним обставинам, так як підприємством належним чином здійснюється ведення бухгалтерського та податкового обліку, так як до складу валових доходів включені доходи за договорами укладеними з ТОВ «КМС-Агросервіс», НВК «Наско», НВК «Новомет», ПП «Браун Трейд», ПП «Оксі-Трейд». Посилання відповідача на нікчемність зазначених договорів є безпідставним, так як такий висновок здійснено в супереч законодавства. Інших порушень не допущено.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 21.10.2010 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з постановленим у справі судовим рішенням позивачем подано апеляційну скаргу, з якої вбачається, що рішення у справі прийнято в порушення норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати постанову суду та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити.

Зазначається, що судом першої інстанції не повно зясовано обставини, що мають значення для справи, та висновки суду не відповідають обставинам справи, так як в ході перевірки встановлено порушення позивачем податкового законодавства на підставі якого прийнято рішення.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін з наступних підстав.

Судом встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Агроінтер»зареєстровано як юридична особа у виконавчому комітеті Миколаївської міської ради 16.05.02 (арк.спр.17).

Підприємство займається торгівлею сільськогосподарської продукції, будівельними матеріалами та іншим (арк.спр.19).

В період з 26.04.10 по 19.05.10 року відповідачем проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства, результати якої зафіксовано актом №1965/232-00/32003950 від 25.05.10 року (арк.спр.17).

Перевіркою встановлено порушення податкового законодавства, а саме: в період з 01.01.07 по 31.12.09 роки підприємством віднесено податкові накладні по придбанню товарів (робіт, послуг), виписаних в 2006-2007 роках, що призвело до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 4950908 гривень; підприємством не подано декларацію з податку на додану вартість за грудень 2009 року, внаслідок чого занижено податкові зобовязання на суму 359745 гривень; підприємством не включено до складу податкового зобовязання з податку на додану вартість за жовтень 2009 року - 2254 гривень; підприємством укладені нікчемні правочини з ТОВ «КМС-Агросервіс», НВК «Наско», НВК «Новомет», ПП «Браун Трейд», ПП «Оксі-Трейд».

За наслідком встановлених обставин судом першої інстанції, з яким погоджується судова колегія апеляційного суду, зроблено висновок щодо відсутності порушення позивачем податкового законодавства з наступних підстав.

В період з 01.01.07 по 31.12.09 роки позивачем віднесено податкові накладні по придбанню товарів (робіт, послуг) виписаних в 2006-2007 роках до складу податкового кредиту (арк.спр.30-31).

Податковий орган вважає, що відповідно до вимог п.7.2, п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна повинна бути отримана покупцем у звітному періоді, на який припадає дата виникнення податкових зобовязань продавця. Оскільки підприємством не надано доказів того, що податкові накладні виписані у 2006-2007 роках отримані ним саме у 2009 році, податковий орган вважає їх віднесення до податкового кредиту у 2009 році неправомірним.

Згідно пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При відємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Аналізом норм Закону України «Про податок на додану вартість», встановлено, що останні не містять заборон щодо включення платником податку суми сплаченого та підтвердженого податковою накладною податку одного періоду до складу податкового кредиту іншого (більш пізнього) періоду.

Посилання відповідача на необхідність дотримання позивачем приписів п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР, суд правильно вважав безпідставним, оскільки дотримання порядку встановленого зазначеною нормою є правом, а не обовязком платника податку, про що відповідач, до речі, зазначає у своїх запереченнях.

При цьому необхідно враховувати терміни позовної давності, встановлені ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Норми цієї статті застосовуються до порядку визначення податкових зобов'язань, а також повернення надміру сплачених або відшкодованих податків і зборів (обов'язкових платежів). Оскільки податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом та виписується у момент виникнення податкового зобов'язання, то до неї також застосовуються норми зазначеного вище Закону. Аналогічне правило застосовується і під час формування податкового кредиту.

У зв'язку з цим, податкова накладна, отримана до закінчення термінів позовної давності, може бути використана для отримання податкового кредиту.

До речі, саме такої позиції дотримується і ДПА України у своїх листах №15155/7/16-1517-10 від 10.08.06 (арк.спр.240) №7681/7/16-1117 від 14.04.08 (арк.спр.241).

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги в цій частині належить задовольнити, а рішення відповідача визнати протиправним та скасувати.

Також, 28.07.08 року між ТОВ «Торговий дім «Агроінтер»та ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва укладено договір про визнання електронних документів.

Відповідно до п.п.4, 5 Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, яка затверджена наказом Державної податкової адміністрації України №233 від 10.04.08 року, податкові документи в електронному вигляді з обов'язковими реквізитами, подані відповідно до цієї Інструкції, згідно із законодавством є оригіналами, мають юридичну силу, повинні зберігатися та можуть використовуватися під час судового або досудового вирішення спорів. У разі подання податкового документа в електронному вигляді платник податків має право не подавати податкові документи на паперових носіях.

20.01.10 року ТОВ «Торговий дім «Агроінтер»електронними засобами, через e-mail, подано декларацію з податку на додану вартість за грудень 2009 року, разом з додатками усього три електронних файли (арк.спр.117,118).

Податковий орган отримав всі три файли (арк.спр.115), але податкову звітність підприємства за грудень 2009 року не врахував, оскільки за технічних причин не зміг розпізнати ці файли.

Відповідно до п.4.1.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

Але всупереч вимогам ст.4 Закону, податковий орган про неприйняття податкової звітності платнику податків не повідомив, штрафні санкції до нього за неподання податкової звітності не застосував. Про факт неприйняття звітності платнику податків стало відомо лише під час проведення планової виїзної перевірки.

Податкові зобовязання за цією декларацією платник податків сплатив (арк.спр.229).

За таких обставин суд правильно вважав, що у податкового органу відсутні підстави не враховувати дані, визначені у податковій декларації за грудень 2009 року.

Також, в декларації за жовтень 2009 ТОВ «Торговий дім «Агроінтер»помилково зазначив суму податкового зобовязання менше на 2253,57 гривень.

Позивач зазначеного порушення не заперечує та не оскаржує.

Також, 09.08.04 року ТОВ «Торговий дім «Агроінтер»укладено договір купівлі-продажу з НПК «Наско», за яким продавець зобовязується поставити позивачу сільськогосподарську продукцію, а позивач їх оплатити (арк.спр.209).

11.05.05 року ТОВ «Торговий дім «Агроінтер»укладено договір купівлі-продажу з ТОВ «КМС-Агросервис», за яким продавець зобовязується поставити позивачу сільськогосподарську продукцію, а позивач їх оплатити (арк.спр.210).

25.06.07 року ТОВ «Торговий дім «Агроінтер»укладено договір купівлі-продажу з ТОВ «КМС-Агросервис», за яким продавець зобовязується поставити позивачу сільськогосподарську продукцію, а позивач їх оплатити (арк.спр.37).

04.06.07 року ТОВ «Торговий дім «Агроінтер»укладено договір купівлі-продажу з НПК «Наско», за яким продавець зобовязується поставити позивачу сільськогосподарську продукцію, а позивач їх оплатити (арк.спр.37).

27.02.09 року ТОВ «Торговий дім «Агроінтер»укладено договір купівлі-продажу з ПП «Новомет», за яким продавець зобовязується поставити позивачу сантехнічні матеріали, електротовари та інше, а позивач їх оплатити (арк.спр.208).

01.08.09 року ТОВ «Торговий дім «Агроінтер»укладено договір купівлі-продажу з ПП «Новомет», за яким продавець зобовязується поставити позивачу пиломатеріали з хвойної деревини, а позивач їх оплатити (арк.спр.207).

25.08.09 року ТОВ «Торговий дім «Агроінтер»укладено договір купівлі-продажу з ПП «Браун-Трейд», за яким продавець зобовязується поставити позивачу бочки, а позивач їх оплатити (арк.спр.205).

31.08.09 року ТОВ «Торговий дім «Агроінтер»укладено договір купівлі-продажу з ТОВ «Новомет», за яким продавець зобовязується поставити позивачу сільськогосподарську продукцію, а позивач їх оплатити (арк.спр.212).

01.10.09 року ТОВ «Торговий дім «Агроінтер»укладено договір купівлі-продажу з НПК «Наско», за яким продавець зобовязується поставити позивачу сільськогосподарську продукцію, а позивач їх оплатити (арк.спр.214).

30.10.09 року ТОВ «Торговий дім «Агроінтер»укладено договір купівлі-продажу з ПП «Браун-Трейд», за яким продавець зобовязується поставити позивачу пиломатеріали з хвойної деревини, а позивач їх оплатити (арк.спр.206).

Сплачені кошти за цими договорами ТОВ «Торговий дім «Агроінтер» віднесено до податкового кредиту.

Попередніми перевірками податківців контрагентів позивача ТОВ «КМС-Агросервіс», НВК «Наско», НВК «Новомет», ПП «Браун Трейд», ПП «Оксі-Трейд»встановлено, що зазначені підприємства ймовірно використовуються для ухилення від сплати податків, мають цивільно-правові відносини з підприємствами з ознаками «фіктивності», на підприємствах відсутні трудові ресурси (працює всього по одній особі), відсутні виробниче, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали, необхідні для здійснення діяльності та виконання умов договору (арк.спр.39).

Окрім цього, перевіркою позивача встановлено відсутність у нього деяких документів (товарно-транспортних накладних, довіреностей на отримання товарів та інше), що підтверджують виконання зазначених договорів з контрагентами ТОВ «КМС-Агросервіс», НВК «Наско», НВК «Новомет», ПП «Браун Трейд», ПП «Оксі-Трейд».

На підставі цього, керуючись ч.1,5 ст.203, ч.1,2 ст.215, ст.228 Цивільного кодексу України, перевіряючими в акті перевірки №1965/232-00/32003950 від 25.05.10 зроблено висновок про нікчемність договорів, укладених ТОВ «Торговий дім «Агроінтер»з його контрагентами ТОВ «КМС-Агросервіс», НВК «Наско», НВК «Новомет», ПП «Браун Трейд», ПП «Оксі-Трейд», у звязку з порушенням публічного порядку, суперечності інтересам держави та суспільства (арк.спр.41).

Відповідно до ч.2 ст.215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Статтею 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Нормами цивільного законодавства вставнолено, що нікчемними є правочини: у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину (ч.1 ст.219, ч.1 ст.220 ЦК); у разі відсутності схвалення правочину який вчинено малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності (ч.2 ст.221 ЦК); правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування (ч.1 ст.224 ЦК); у разі відсутності схвалення опікуном, правочину, який вчинено недієздатною фізичною особою (ч.1 ст.226 ЦК); а також в інших випадках, передбачених ч.1 ст.27, ч.3 ст.121, ч.6 ст.126, ч.3 ст.247, ч.1 ст.249, ч.2 ст.547, ч.3 ст.586, ч.3 ст.614, ч.6 ст.633, ч.2 ст.661, ч.4 ст.698, ч.3 ст.719, ч.4 ст.720, ч.1 ст.739 та іншими статтями ЦК України.

Жодна з вищезазначених підстав не може бути застосовано до договорів між ТОВ «Торговий дім «Агроінтер»та ТОВ «КМС-Агросервіс», НВК «Наско», НВК «Новомет», ПП «Браун Трейд», ПП «Оксі-Трейд».

Посилання податківців на ст.228 Цивільного кодексу України - правочин, який порушує публічний порядок, то ця норма також не стосується зазначених договорів. Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

З розяснення Верховного суду України, що викладено в постанові Пленуму «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»№9 від 06.11.09 року, недійсними є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок (п.18 постанови Пленуму ВСУ).

Договори на придбання сільськогосподарської продукції, пиломатеріалів хвойної деревини, бочок, запчастин та іншого за своїм змістом не направлені на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Також купівля-продаж зазначених вище товарів не суперечать моральним засадам суспільства.

Ті обставини, що контрагенти позивача підприємства ТОВ «КМС-Агросервіс», НВК «Наско», НВК «Новомет», ПП «Браун Трейд», ПП «Оксі-Трейд», мали цивільно-правові відносини з підприємствами з ознаками «фіктивності», на підприємствах відсутні трудові ресурси (працює всього по одній особі), відсутні виробниче, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали, необхідні для здійснення діяльності та виконання умов договору, відсутні документи (товарно-транспортних накладних, довіреностей на отримання товарів та інше), що підтверджують виконання зазначених договорів з контрагентами, можуть служить доказами фіктивності або удаваності цих правочинів (ст.ст.234, 235 ЦК України) та оспорювання їх в судовому порядку.

Але податковий орган в суд з позовами про визнання недійсними цих правочинів не звертався. За таких обставин суд вважає, що податковий орган не може стверджувати, що ці правочині недійсні, а висновки про їх нікчемність є безпідставні.

Також, для визнання правочину недійсним не має значення чи були сплачені сторонами податки з отриманих по цьому правочину коштів чи ні, оскільки ці зобовязання (сплата податків) виникають завжди після вчинення самого правочину.

Суд першої інстанції вірно вважав, що викладення відповідачем висновків про нікчемність правочинів в акті перевірки позивача, створює для нього негативні наслідки у вигляді коригування валових витрат та валових доходів, податкових зобовязань та податкового кредиту, а тому зазначені позовні вимоги можуть бути захищені у судовому порядку.

Суд дійшов правильного висновку про необхідність визнати неправомірними дії ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва щодо зобовязання ТОВ «Торговий дім «Агроінтер»здійснити коригування валових витрат та валових доходів, податкових зобовязань та податкового кредиту у звязку з визнання нікчемними правочинів укладених з ТОВ «КМС-Агросервіс», НВК «Наско», НВК «Новомет», ПП «Браун Трейд», ПП «Оксі-Трейд».

Враховуючи вищевикладене, колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст.185, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м.Миколаєва залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 21.10.2010 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий суддя: О.В. Яковлєв Судді: А.В. Бойко В.Л. Романішин