Постанова № 16185046, 19.05.2011, Львівський апеляційний адміністративний суд

Дата ухвалення
19.05.2011
Номер справи
2а-6461/08/0970
Номер документу
16185046
Форма судочинства
Адміністративне
Компанії, зазначені в тексті судового документа
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2011 р. Справа № 69935/09/9104 Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого суддіПліша М.А.,

суддів Коваля Р.Й., Судової-Хомюк Н.М.,

при секретарі судового засіданняБоровус Ю.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Калуської обєднаної державної податкової інспекції на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2009 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Астер» до Калуської обєднаної державної податкової інспекції про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень ,-

В С Т А Н О В И Л А :

товариство з обмеженою відповідальністю «Астер» звернулось в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Калуської обєднаної державної податкової інспекції в якому просило визнати нечинними податкові повідомлення-рішення відповідача №0002812301/0 від 12.09.2008 р., № 0002812301/1 від 06.10.2008 р., № 0002812301/2 від 13.11.2008 р., №0002822301/0 від 12.09.2008 р., 0002822301/2 від 13.11.2008 р.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2009 року позовні вимоги задоволено частково, визнано недійсними податкові повідомлення-рішення Калуської обєднаної державної податкової інспекції №0002812301/2 від 13.11.2008 року та №0002822301/2 від 13.11.2008 року.

Не погодившись з таким рішенням суд першої інстанції Калуська обєднана державна податкова інспекція оскаржила його в апеляційному порядку, вважає, що висновок суду першої інстанції зроблено при неповному з'ясуванні та недоведеності обставин, що мають значення для справи, а постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі зазначає, що відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів(робіт, послуг), які придбаваються(виготовляються) таким платником податку для іх подальшого використання у господарській діяльності та згідно із п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 вище вказаного Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов"язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік для підприємства є обов'язковим видом обліку і на його підставі підприємство складає фінансову, податкову, статистичну та інші види звітності. Дані податкового обліку базуються на даних бухгалтерського обліку та підтверджуються даними бухгалтерських документів та регістрів бухгалтерського обліку. Відповідно до п. 1 ст.9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарськиих операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Відповідно до п. 2 ст. 9 вище наведеного Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов"язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здіснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно із поясненням від 25.01.2008 року, отриманим старшим оперуповноваженим ВБСГОФНВ ПДВ ВПМ ДПІ у Вижгородському районі Марченко О.В. від громадянина ОСОБА_2, він не мав ніякого відношення до фінансово-господарської діяльності ПП «Джоніо», не виписував та не підписував жодного документу від ПП «Джоніо».

Для проведення документальної перевірки ТзОВ «Астер» представлено видаткові накладні на придбання мобільних телефонів та аксесуарів до них, отримані від ПП «Джоніо», які підписані із зазначенням ОСОБА_2 як особи, що брала участь у здійсненні господарської операції. Товариством з обмеженою відповідальністю «Астер» вартість поставки в сумі 187 875,0 грн. по зазначених накладних включено до складу валових витрат відповідного звітного періоду. Крім того, в ході проведення документальної перевірки бухгалтером товариства не представлено підтверджуючих документів, які б свідчили про транспортування та доставку мобільних телефонів та аксесуарів до них від ПП «Джоніо» (м. Київ, вул. Червоноткацька, 88, корпус 20, чи м .Київ, вул. Оболонська, 7) до ТзОВ «Астер» (м. Івано-Франківськ, вул. Красівського,1 - місце розташування торговельного приміщення Товариства).

Таким чином, перевіркою встановлено, що ТзОВ «Астер» в порушення вимог п.5.1,| п.п.5.3.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст. 3, п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» завищено валові витрати за три квартали 2007 року на 187875,00 грн., що призвело до заниження податкового зобовязання з податку на прибуток за вказаний період в сумі 46969 грн.

Відповідно до пп. 7.4.1 п.7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку, протягом такого звітного періоду у звязку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою іх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Згідно із п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 цього Закону не підлягають включенню до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. Відповідно до пп. 7.2.3 п.7.2. ст. 7 вказаного Закону податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках, є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). Перелік необхідних реквізитів, що повинна містити податкова накладна наведено в підпункті 7.2.1 п.7.2. ст.7 вказаного Закону. Згідно із підпунктом 7.2.6 п.7.2. ст. 7 вище вказаного Закону, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту. Відповідно до п.2 Порядку заповненя податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року №165, та зареєстрованого в Мінюсті України 23.06.1997 року за №233/2037, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний подаковий номер платника податку на додану вартість. Окрім того, згідно із п.18 цього Порядку всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

На протязі періоду, охопленого перевіркою, згідно з представленими для перевірки документами, одним із постачальників мобільних телефонів та аксесуарів до них для ТОВ «Астер» було ПП «Джоніо». В ході документальної перевірки ТзОВ «Астер» представлено податкові накладні на придбання мобільних телефонів та аксесуарів до них, отримані від ПП «Джоніо», які підписані із зазначенням ОСОБА_2 як особи, що уповноважена здійснювати поставку товарів. Хоча ОСОБА_2, як уже зазначалось раніше не мав ніякого відношення до фінансово-господарської діяльності ПП «Джоніо», не виписував та не підписував жодного документу від ПП «Джоніо».

Тому апелянт вважає, що в порушення пп.7.4.5 п.7.4., пп. 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6, п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.2, п. 18 Порядку заповненя податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року №165, та зареєстрованого в Мінюсті України 23.06.1997 року за №233/2037, товариством завищено податковий кредит та, відповідно, занижено належний до сплати податок на додану вартість на суму 37575 грн.

Крім того згідно із Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» доведення звязку понесених витрат із господарською діяльністю платника податку покладено на такого платника податку.

Згідно із статтею 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» органи державної податкової служби мають право одержувати у посадових осіб платників податків пояснення з питань, що виникають під час перевірок. Для встановлення зв'язку вказаних витрат з господарською діяльністю ТзОВ «Астер» Калуською ОДПІ надано письмовий запит на імя керівника товариства Коваленка С.О. за №10124/10-23-02 від 15 травня 2008 року, який отримала головний бухгалтер Гладій О.В. Калуською ОДПІ 19.05.2008 року отримано відповідь за№13/2008 від 19.05.2008 року, яку підписано директором Коваленко С.О. із наданням копій актів виконаних робіт, рахунків, платіжних доручень, податкових накладних та сторінок друкованого видання з рекламою. Отримані копії сторінок друкованого видання не доводять звязок рекламної інформації безпосередньо із господарською діяльністю ТзОВ «Астер». В результаті вказаного порушення встановлено завищення валових витрат за перевірений період на загальну суму 103319,87 грн., що призвело до заниження податку на прибуток за перевірений період на 25829 грн.

В порушення п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» товариством за перевірений період до складу податкового кредиту включено суми податку на додану вартість по податкових накладних, отриманих на проведення рекламних заходів в друкованих засобах масової інформації (газета «ЗПС-інформ»), при цьому, за представленими для перевірки ТзОВ «Астер» документами неможливо встановити звязок даного виду послуг із господарською діяльністю ТзОВ «Астер» та не підтверджено фактичним виконанням послуг (публікацією в друкованому виданні реклами безпосередньо ТзОВ «Астер»). Загальна вартість послуг, отриманих та включених бухгалтером товариства до складу валових витрат відповідних податкових періодів склала 103319,87 грн., а сума податку на додану вартість, що безпідставно віднесена до складу податкового кредиту відповідних звітних періодів склала 20 663,88 грн.

Таким чином, в порушення п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону України«Про податок на додану вартість» ТзОВ «Астер» завищено податковий кредит відповідних податкових періодів на загальну суму 20 663,88 грн., та, відповідно , занижено належний до сплати в бюджет податок на додану вартість в сумі 20 663,88 грн.

Штрафні(фінансові) санкції позивачу нараховані згідно пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

При цьому апелянт наголошує, що з'ясування питання чи уповноважена особа підписувала податкові накладні є важливим для правильного та об'єктивного розгляду справи.

На підставі викладеного просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою в позові відмовити.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги. колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що Калуською об'єднаною державною податковою інспекцією проведено виїзну позапланову перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства товариства з обмеженою відповідальністю «Астер» за період 01.10.2007р. по 30.06.2008 р. в ході якої виявлено порушення вимог п. 5.1, п.п.5.2.1, п.5.2 п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст.3, п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток в сумі 72 798 грн., крім того виявлено порушення вимог п.п.7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.2, 18 Порядку заповнення податкової накладної в результаті чого встановлено завищення суми податкового кредиту та відповідно заниження належної до сплати чистої суми податкових зобов'язань по податку на додану вартість в сумі 58 239 грн. про що складно акт від 08.09.2008 року за №1581/23-01/30848230. На підставі вказаного акту прийняті податкового повідомлення-рішення, а за результатами апеляційного узгодження податкового зобов'язання Калуською ОДПІ винесено оскаржувані рішення: за №0002812301/2 від 13.11.2008 року, яким визначено суму податкових зобов'язань з податку на прибуток у розмірі 89 798 грн і на нараховано штрафні (фінансові) санції в розмірі 18 135 грн. та за №0002822301/2 від 13.11.2008 року, яким донараховано податок на додану вартість в сумі 89 798 грн та нараховано штрафні санкції в сумі 18 135 грн.

Вирішуючи спір судом першої інстанції встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю «Астер» здійснюючи господарську діяльність уклало з ПП «Джоніо» договір №7 від 02.07.2007 року поставки товару, а саме мобільних телефонів. Відповідно до даного договору ПП «Джоніо» зобов'язувалось передати(поставити) у зумовлені строки ТзОВ «Астер» товар, останній зобов'язувався прийняти товар та оплатити за нього кошти. Товариством платіжними дорученнями, на виконання умов договору, здійснило оплату ПП «Джоніо» за поставлений товар. Останній в свою чергу видав позивачу видаткові накладні та податкові накладні.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції вірно вказав, що згідно п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Згідно п.2 цієї ж статті первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Пункт 3 ст.9 вище вказаного Закону визначає, що інформація, яка міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Судом встановлено, що надані позивачу ПП «Джоніо» первинні документи бухгалтерського та податкового обліку містять всі необхідні реквізити передбачені вимогами ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність». При цьому суд першої інстанції зазначив, що підставою для прийняття оскаржуваних рішень були висновки перевіряючих викладені в акті перевірки про те, що товарно-матеріальні цінності придбані у ПП «Джоніо» не можуть бути включені до складу валових витрат на підставі того, що підписи від імені ОСОБА_5, як особи відповідальної за здійснення господарських операції зі сторони ПП «Джоніо», виконані не ОСОБА_5, а іншою особою і це є порушенням п.5.1, п.5.3.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Даючи оцінку цій обставині суд першої інстанції вірно вказав, що п.5.10 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачає, що встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені в цьому Закону, не дозволяється. Не можуть бути взяті до уваги посилання відповідача на порушення позивачем п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність» бо податкові накладні на товар видавалась не ТзОВ «Астер», а ПП «Джоніо». Спірні накладні формально відповідали вимоги ст.9 Закону, а позивач не був зобов'язаний і не мав можливості перевірити достовірність підпису особи відповідальної за здійснення господарських операцій, оскільки господарський договір мав реальну товарну форму, при його укладенні та виконанні контрагентом ТзОВ «Астер» були надані усі документи, що свідчили про законність господарської діяльності ПП «Джоніо».

Крім того судом першої інстанції обгрунтовано враховано, що валовими витратами виробництва та обігу відповідно до вимог п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визнаються суми будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються(виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат відповідно до вимог п.п. 5.2.1 п.5.2 ст.5 вище вказаного Закону включаються суми будь-яких витрат, сплачених(нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті. Цей Закон пов'язує витрати платника податків і право на віднесення цих витрат до валових з господарською діяльністю такого платника податків. Господарська діяльність визначається, як будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Судом першої інстанції та матеріалами справи встановлено, що позивач використовуючи торгову марку «Менс» та «МТС» проводив рекламну компанію щодо підключення до оператора мобільного зв'язку у приміщенні ТзОВ «Астер» в м.Івано-Франківську по вул.Красівського, 1 та вул.Франка, 56. При цьому ТзОВ «Астер» діяло на підставі дилерського договору доручення за №2002/35 від 01.02.2002 року. Відповідно до додатку 4 до даного договору ТзОВ «Менс» надало право позивачу використовувати встановлений торгівельний знак «Менс» при проведенні рекламних компаній та встановило винагороду за популяризацію назви та торгівельної марки.

З огляду на це суд першої інстанції, з чим погодилась колегія суддів, вірно вважав, що реклама, котра публікувалась у засобах масової інформації, відносилась до господарської діяльності ТзОВ «Астер», що пов'язана з наданням дилерських послуг МТС через ТзОВ «Мене». Доходи від наданих послуг ТзОВ «Астер» включено до валових, а отже і витрати на рекламу позивачем правомірно відображено у складі валових витрат.

Крім того судом першої інстанції правильно враховано, що згідно п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Тому судом правильно вказано, що відповідно до вищевказаних норм, податкові накладні складені ПП «Джоніо» правомірно включені ТзОВ «Астер» до складу податкового кредиту.

Згідно п.7.5 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій : або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Первинні документи(платіжні доручення, податкові накладні) пов'язані із вищевказаними господарськими операціями містять всі вимоги первинного документа, наведені у ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

З огляду на це суд першої інстанції правильно вважав, що наявність договорів та інших документів свідчить про підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, а також про фактичне здійснення господарських операцій між ТзОВ «Астер» та ПП «Джоніо». Товарність вищевказаних господарських операцій податковим органом не заперечувалось. Тому податковий кредит ТзОВ «Астер» сформовано відповідно до вимог п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Отже з огляду на вище вказане суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що податкові накладні, рахунки підтверджують, що ТзОВ «Астер» понесено витрати на придбання мобільних телефонів, що підтверджено платіжними дорученнями і відповідно до яких проведено оплату на рахунок ПП «Джоніо». А витрати пов'язані з рекламою, відносяться до господарської діяльності ТзОВ «Астер», відповідно не можуть бути виключені із складу валових витрат, а податок на додану вартість не може бути виключено із складу податкового кредиту.

Більше того, судом першої інстанції встановлено, що ПП «Джоніо» діюче на даний час підприємство, і установчі документи та свідоцтво платника ПДВ недійсними не визнавались та не скасовувались.Крім того ПП «Джоніо» звітує про результати своєї фінансово-господарської діяльності до ДПІ у Подільському районі м.Києва та сплачує податки відповідно до вимог чинного законодавства у встановлені законом строки, в тому числі, і податкові зобовязання, які виникли внаслідок виконання договірних зобов'язань та проведення відповідних господарських операцій з ТзОВ «Астер», і згідно довідки ДПІ в Подільському районі м. Києва ПП «Джоніо» не мало заборгованості зі сплати податків.

Згідно висновку судово-економічної експертизи за №638 від 27.03.2009 року, проведеної Львівським НДІСЕ МЮУ, висновки податкової перевірки, викладені в актах від 26.05.2008 та 08.09.2008 року за наслідками перевірки ТзОВ «Астер», та суми донарахованих податків документально не підтверджуються. Правильність віднесення відповідних сум до валових витрат позивачем та формування податкового кредиту підтверджено і аудиторськими висновками стосовно перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по проведених операціях ТзОВ «Астер» з ПП «Джоніо», складені аудиторськими фірмами «Компроміс-аудит» та «Аудит- Сервіс».

Постановляючи рішення суд першої інстанції зазначив, що в позовній заяві ТзОВ «Астер» заявило вимоги по визнанню нечинними податкових повідомлень - рішень за №0002812301/0 від 12.09.2008 р., № 0002812301/1 від 06.10.2008 р., № 0002812301/2 від 13.11.2008 р., а також повідомлень - рішень за №0002822301/0 від 12.09.2008 р., 0002822301/2 від 13.11.2008 р., однак при апеляційному узгодженні податкових зобов'язань відповідачем були прийняті нові повідомлення- рішення. З огляду на це суд першої інстанції правильно врахував, що позов підлягає до часткового задоволення, оскільки відповідно до п.5.3 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій затвердженого наказом Державної податкова адміністрація України за №253 від 21.06.2001та зареєстрованого в МЮУ 11.06.2003 за №467/7788 у разі подання скарги щодо податкового зобов'язання з метою доведення до платника податків граничного строку сплати податкового зобов'язання, зазначеного в раніше надісланому податковому повідомленні (у разі якщо сума податкового зобов'язання за результатами розгляду скарги збільшується або залишається без змін, а раніше надіслане податкове повідомлення не відкликається), податковим органом складається та надсилається (вручається) платнику податків податкове повідомлення, яке має номер первинного податкового повідомлення, при цьому через дріб проставляється номер скарги, щодо якої воно складене (1 - для першої, 2 - для другої тощо), отже, оскільки таке податкове повідомлення містить новий граничний термін сплати податкового зобов'язання, саме воно є підставою для виникнення у позивача обов'язку сплати податкового зобов'язання, то визнаючи протиправність визначення податкового зобов'язання слід визнати неправомірність юридично-значимих податкових повідомлень-рішень, тобто тих, що прийняті в результаті апеляційного узгодження, з дробом 2.

Однак визнаючи недійсними спірні податкові повідомлення-рішення, а не нечинними, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки в останньому випадку правові наслідки податкового повідомлення-рішення втрачаються не з часу його прийняття, а з моменту набрання законної сили рішенням суду.

Проте колегія суддів зазначає, що у відповідності до вимог ч.2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; зобов'язання відповідача вчинити певні дії; зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій; стягнення з відповідача коштів; тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.

А відтак у суду першої інстанції не було повноважень щодо визнання недійсними спірних податкових повідомлень-рішень.

З врахуванням вище викладеного суд апеляційної інстанції вважає, що постанову суду першої інстанції слід змінити, оскільки судом правильно по суті вирішено справу, але із помилковим застосуванням норм процесуального права.

Керуючись ч.3 ст. 160, ч. 4 ст. 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 201, ст.205, ст.207, ст. 254 КАС України, колегія суддів,

П О С А Н О В И Л А:

апеляційну скаргу Калуської обєднаної державної податкової інспекції задовольнити частково, постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2009 року у справі № 2а-6461/08 змінити, визнати нечинними податкові повідомлення-рішення Калуської обєднаної державної податкової інспекції №0002812301/2 від 13.11.2008 року та №0002822301/2 від 13.11.2008 року. .

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя М.А. Пліш

Судді Р.Й. Коваль

Н.М. Судова-Хомюк

Повний текст ухвали виготовлений 24.05.2011 року

Часті запитання

Який тип судового документу № 16185046 ?

Документ № 16185046 це Постанова

Яка дата ухвалення судового документу № 16185046 ?

Дата ухвалення - 19.05.2011

Яка форма судочинства по судовому документу № 16185046 ?

Форма судочинства - Адміністративне

В якому cуді було засідання по документу № 16185046 ?

В Львівський апеляційний адміністративний суд
Попередній документ : 16184964
Наступний документ : 16199769