Ухвала суду № 16182828, 08.06.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Михайлик А.С.

Суддя-доповідач - Сухарьок М.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2011 року справа №2а/0570/1727/2011 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Сухарька М.Г.

суддів Білак С.В. , Гаврищук Т.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції в м. Маріуполі на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 квітня 2011 року по справі № 2а /0570/1727/2011 за позовом Відкритого акціонерного товариства «Електропобутприлад» до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції в м. Маріуполі про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції в м. Маріуполі про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 19 квітня 2011 року позовні вимоги задоволені в повному обсязі.

Відповідач не погодився з постановою суду і подав апеляційну скаргу в якій просив скасувати постанову, так як вона постановлена з порушення норм матеріального та процесуального права та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги. Наполягали на порушенні позивачем пп 7.7.4, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційних скарг, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне в задоволенні вимог викладених в апеляційній скарзі відмовити, виходячи з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач - Відкрите акціонерне товариство «Електропобутприлад» є юридичною особою, зареєстровано та обліковується в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України за кодом 14312447, що підтверджується копіями наявних в матеріалах справи документів. Згідно довідки Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя № 1045/10/29-114-11 від 03 травня 2006 року перебуває на обліку як платник податків в Жовтневій міжрайонній державній податковій інспекції м. Маріуполя з 27 серпня 2004 року. Позивач є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість, копія якого наявна в матеріалах справи.

20 жовтня 2010 року позивач надав до податкової інспекції декларацію з податку на додану вартість за звітний податковий період вересень 2010 року. Рядком 25.1 наданої декларації позивач визначив суму бюджетного відшкодування на рахунок платника в банку у розмірі 442755 грн. Згідно додатку до декларації за вересень 2010 року сума від'ємного значення податку складається з від'ємного значення податку серпня 2010 року.

В період з 25 листопада 2010 року по 10 грудня 2010 року Жовтневою міжрайонною державною податковою інспекцією м. Маріуполя було проведено позапланову виїзну перевірку Відкритого акціонерного товариства «Електропобутприлад» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість шляхом перерахування на розрахунковий рахунок платника у банку за вересень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалося в період з 01 серпня 2010 року по 31 серпня 2010 року, за наслідками проведення якої був складений акт № 3307/07-213/14312447 від 14 грудня 2010 року.

22 грудня 2010 року на підставі висновків, викладених в акті перевірки № 3307/07-213/14312447 від 14 грудня 2010 року податковою інспекцією були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0003160700/0 від 22 грудня 2010 року (т. 2 арк. справи 7) про зменшення заявленої позивачем до бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість за вересень 2010 року на 442755,00 грн. та №0003170700/0 від 22 грудня 2010 року (т. 1 арк. справи 7), яким позивачу було збільшено суму бюджетного відшкодування за вересень 2010 року на 304724,00 грн.

З акту перевірки № 3307/07-213/14312447 від 14 грудня 2010 року вбачається що, підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 22 грудня 2010 року № 0003160700/0 стали висновки податкової інспекції про порушення позивачем при визначенні до бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість підпункту 7.7.4. пункту 7.7. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» через визначення в заяві на повернення бюджетного відшкодування періодом його виникнення серпень 2010 року замість вересня 2010 року.

Крім цього, в акті перевірки зазначено про завищення позивачем податкового кредиту серпня 2010 року на 173440,00 грн., що призвело до завищення від'ємного значення податку за серпень 2010 року на 173440,00 грн., внаслідок чого позивачем було завищено частину залишку від'ємного значення, фактично сплаченого отримувачем товарів (послуг) постачальникам таких товарів (послуг) у попередніх звітних періодах (рядок 2 розрахунку бюджетного відшкодування за вересень 2010 року) на 138031,00 грн.

Причиною виникнення спору у справі стало питання щодо наявності в відповідача правових підстав за для зменшення заявленої до бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів на поточний рахунок та питання встановлення наявності у позивача права на отримання бюджетного відшкодування за звітний податковий період вересень 2010 року.

Згідно підпункту 7.7.4. пункту 7.7. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

Порядок заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затверджений наказом Державної податкової адміністрації України N 166 від 30 травня 1997 року "Про затвердження форми податкової декларації та порядку її заповнення і подання" (із змінами та доповненнями, в редакції наказу від 15.06.2005 р. N 213).

Пунктом 5.12 цього Порядку передбачено подання платником податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування на його рахунок у банку, заяви про повернення суми бюджетного відшкодування (додаток 4 до податкової декларації з податку на додану вартість).

Залежно від обраного платником напряму повернення суми бюджетного відшкодування (на рахунок цього платника у банку або в рахунок зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів) така сума в повному розмірі вказується або в рядку 25.1, або в рядку 25.2 податкової декларації з податку на додану вартість. При цьому платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування на його рахунок у банку, подає заяву про

повернення суми бюджетного відшкодування (додаток 4 до податкової декларації з податку на додану вартість) (підпункт 5.12.3. Порядку).

Згідно підпункту 7.7.5. пункту 7.7. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» протягом ЗО днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

За змістом пункту б підпункту 7.7.7. пункту 7.7. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та пункту 3.1. Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України N 253 від 21 червня 2001 року, податковий орган приймає податкове повідомлення-рішення повідомлення про зменшення суми бюджетного відшкодування у разі, якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) виявлено невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації. При цьому податковий орган визначає суму виявленого перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом.

Також судом першої інстанції встановлено, що 20 жовтня 2010 року позивач надав до податкової інспекції декларацію з податку на додану вартість за звітний податковий період вересень 2010 року, в рядку 25.1. якої відобразив своє рішення про отримання бюджетного відшкодування на рахунок в банку в сумі 442755,00 грн. Разом із податковою декларацією згідно наявних відміток на зворотному боці 2 аркушу податкової декларації до податкової декларації позивач додав: розрахунок бюджетного відшкодування, довідку щодо залишку від'ємного значення попередніх звітних періодів, що підлягають включенню до податкового кредиту наступного податкового періоду, розшифровку податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, оригінали п'яти основних аркушів вантажно-митних декларацій. В додатку № 4 до декларації за вересень 2010 року - заяві про повернення суми бюджетного відшкодування (т. 2 арк. справи 48), позивачем зазначено про перерахування бюджетного відшкодування в сумі 442755,00 грн. визначених в податковій декларації за серпень 2010 року на рахунок № 26000215062355, МФО 334011 в Донецькій обласній філії ПАТ «Укрсоцбанк».

Тобто, підставою для прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення № 0003160700/0 від 22 грудня 2010 року стало не виявлення відповідачем завищення суми бюджетного відшкодування, а визначення позивачем в наданій заяві про повернення бюджетного відшкодування періоду його виникнення - серпень 2010 року замість вересень 2010 року без врахування відображеного платником податку рішення про отримання бюджетного відшкодування в рядку 25.1. наданої декларації за звітний податковий період вересень 2010 року.

Тому, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правомірно зазначено, що за наслідком надання позивачем податкової звітності за вересень 2010 року, позивачем були допущені порушення порядку заповнення та надання податкової звітності, проте, зазначені порушення не передбачені чинним законодавством у якості підстав для прийняття податкового повідомлення-рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування.

Також колегія суддів не приймає доводи апелянта щодо порушення позивачем підпункту 7.7.7. пункту 7.7. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та підтримує позицію суду першої інстанції, що з зазначеним пунктом визначено, що платник податків вважається таким, що відмовився від суми бюджетного відшкодування у разі заниження ним заявленої суми бюджетного відшкодування. Позивачем було відображено в рядку 25.1. наданої податкової декларації за вересень 2010 року рішення про намір отримання бюджетного відшкодування за вересень 2010 року в сумі 442755,00 грн. Ненадання заяви про повернення бюджетного відшкодування чи заповнення такої заяви із помилками не свідчить про заниження платником податку бюджетного відшкодування.

Пунктом 1.8 Закону України "Про податок на додану вартість" бюджетне відшкодування визначено як суму, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків встановлені пунктом 7.7. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Згідно з підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 названого Закону (сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно наданої позивачем податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2010 року, заявлена ним до бюджетного відшкодування суму податку в розмірі 442755,00 грн. виникла за рахунок від'ємного значення податку, сформованого у серпні 2010 року. Згідно рядку 23.1. податкової декларації за вересень 2010 року, залишок від'ємного значення податку попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу звітного податкового періоду складає 478164,00 грн., що відповідає рядку 22.2. декларації з податку на додану вартість за серпень 2010 року.

Зі змісту декларації з податку на додану вартість за серпень 2010 року вбачається, що від'ємне значення податку серпня 2010 року сформувалося за рахунок перебільшення податкового кредиту звітного періоду над сумою податкових зобов'язань звітного періоду. Згідно рядку 17 декларації за серпень 2010 року податковий кредит складає 884561,00 грн., рядком 9 зазначеної декларації податкові зобов'язання визначені на рівні 406397,00 грн.

В акті перевірки № 3307/07-213/1431247 від 14 грудня 2010 року зазначено, що позивачем завищений податковий кредит звітного податкового періоду серпня 2010 року на 173440 грн., внаслідок віднесення до складу податкового кредиту податку на додану вартість за наслідками здійснення господарських операцій із Товариством з обережною відповідальністю «Січ-Інтеграл», надана податкова звітність якого не була визнана податковою інспекцією за місцем реєстрації як податкова звітність.

Згідно Додатку № 5 до декларації з податку на додану вартість за серпень 2010 року (розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів) позивач до складу податкового кредиту серпня 2010 року включив податок на додану вартість в сумі 173440,00 грн.

Порядок формування податкового кредиту платника податків встановлений підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин).

Підпунктом 7.4.5 цієї статті встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Згідно підпункту 7.5.1 пункту 7.5. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підпунктом 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», встановлені обов'язкові реквізити податкових накладних.

На підставі викладеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що цим Законом передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належним чином оформленої податкової накладної. Наявність в платника податків належним чином оформлених податкових накладних, є підставою для включення визначеного в них податку до складу податкового кредиту, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладання нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних яких установлена судом. Отже, невизнання податковим органом податковою звітністю наданої контрагентом платника податків податкової звітності, як само й встановлення порушень контрагентом платника податку правил ведення податкового обліку не може випливати на формування податкового кредиту покупця товару.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до умов укладеного між позивачем та ТОВ «Січ-Інтеграл» договору № 02/337 від 11 січня 2010 року, контрагент позивача - ТОВ «Січ-Інтеграл» зобов'язався поставити, а позивач прийняти комплект заготовок (кришка та корпус) з конструкційної сталі на пральні машинки «Донбас», заготовку обичайки для корпусу «Донбас». Згідно пункту 1.2. зазначеного договору ціна, кількість та асортимент продукції визначаються специфікаціями, які узгоджуються сторонами та є невід'ємними частинами договору. Факт узгодження асортименту та вартості продукції, що поставлялася за умовами зазначеного договору підтверджений специфікаціями, копії яких наявні в матеріалах справи. Фактичне виконання умов укладеного договору № 02/337 від 11 січня 2010 року сторонами підтверджено наявними в матеріалах справи видатковими накладними, рахунками фактурами, журналом реєстрації виданих довіреностей, прибутковими ордерами, банківськими виписками на сплату отриманого товару. Крім цього, згідно акту перевірки, податковою інспекцією не було встановлено безтоварності здійснених господарських операцій на підставі умов укладеного договору між позивачем та ТОВ «Січ-Інтеграл».

На підтвердження використання придбаних позивачем товарно-матеріальних цінностей за умовами договору № 02/337 від 11 січня 2010 року у власній господарській діяльності позивачем було надано документацію на технологічний процес холодної штамповки кришки та сварки корпуса, за змістом якої товари, аналогічні придбаним в ТОВ «Січ-Інтеграл»» використовуються в технологічних процесах, здійснюваних товариством у межах господарської діяльності.

Таким чином, наявними в матеріалах справи підтверджено виконання позивачем всіх передбачених Законом України "Про податок на додану вартість" умов за для включення до складу податкового кредиту серпня 2010 року в сумі 173440,00 грн. за наслідками здійснення господарських операцій із ТОВ «Січ-Інтеграл».

Передумовою віднесення відповідних сум податків до податкового кредиту, не передбачено встановлення внесення продавцем за наслідками здійснення зазначених операцій до податкової звітності. Тим більше, не передбачено вплив на податковий облік покупця товарів дій податкового органу з невизнання податковою звітністю наданої подавцем податкової звітності до органу державної податкової служби. У разі якщо контрагент не виконав свого зобов'язання з включення до податкового обліку наслідків здійснення певних господарських операцій, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія прийшла до висновку, що постанова суду першої інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального права і не може бути скасована чи змінена з підстав, що наведені в апеляційній скарзі, судом ретельно перевірено доводи сторін, дано їм вірну оцінку, постанова суду від 19 квітня 2011 року є законною і обґрунтованою, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються, підстави для скасування постановленого по справі судового рішення відсутні.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 2, 11, 21, 70, 71, 159, 160, 184, 195, 196, 198 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції в м. Маріуполі на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 квітня 2011 року по справі № 2а/0570/1727/2011 за позовом Відкритого акціонерного товариства «Електропобутприлад» до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції в м. Маріуполі про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 квітня 2011 року по справі № 2а/0570/1727/2011 залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий: Сухарьок М.Г.

Судді: Білак С.В.

Гаврищук Т.Г.