Постанова № 16181141, 07.06.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

07 червня 2011 р. № 2-а- 2266/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Біленського О.О.

при секретарі судового засідання Рябінова В.І.

за участю:

представника позивача Макаренко О.А.,

представника відповідача Ламанова Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

Приватного акціонерного товариства "Діамант" (з іноземними інвестиціями)

доДержавної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова

проскасування податкового повідомлення-рішення, - В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство "Діамант" (з іноземними інвестиціями) (далі - ПРАТ "Діамант") звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова (далі - ДПІ у Київському районі м. Харкова) про скасування податкового повідомлення-рішення №0000671800/0 від 21.10.2010 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що згідно із висновком акту перевірки від 11.10.2010 №5866/18-010/24475392 встановлено порушення ПРАТ "Діамант" вимог пп.7.2.3, пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.4.1, пп.7.4.4, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 “Про податок на додану вартість” від 3 квітня 1997 року №168/97-ВР, який діяв на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон України №168/97-ВР), в результаті чого платником занижено податок на додану вартість за червень 2009 року до сплати в бюджет на суму 36812,00 грн. З висновками викладеними у Акті перевірки, рішеннями про результати розгляду скарг та проведеним донарахуванням згідно податкового повідомлення-рішення від 21.10.2010 року №0000671800/0 ПРАТ "Діамант" не згодне з огляду те, що доводи, викладені у Акті перевірки є надуманими та порушення фактично не мало місця. Позивач зазначив, що згідно з даними Акту перевірки та первинними документами, придбання АТЗТ "Діамант" послуг у ТОВ "СК Техспецбуд" було підтверджено відповідним чином - податковою накладною згідно з вимогами ст.7 Закону України №168/97-ВР. Тобто, наявні в ПРАТ "Діамант" первинні документи належним чином підтверджували придбання послуг та правомірне отримання останнім податкового кредиту. Посилання ДПІ на той факт, що оскільки на їхню думку між ПРАТ "Діамант" та ТОВ "СК Техспецбуд" не відбувалось жодних правовідносин, та ПРАТ "Діамант" порушено п.п.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України №168/97-ВР є неаргументованими з правової точки зору. Зазначені факти не мають об'єктивного підтвердження, оскільки довідки або листи з прокуратури та пояснення Директора ТОВ "СК Техспецбуд" ОСОБА_4 в даному випадку взагалі не можуть прийматись до уваги. Позивач вважає, що ПРАТ "Діамант" вимоги пп.7.2.3, пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.4.1, пп.7.4.4, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України №168/97-ВР не порушено та заниження податку на додану вартість за вересень 2009 року до сплати в бюджет на суму 36812,00 грн. не мало місця, та, відповідно, підстав для нарахування штрафних санкцій немає. Позивач вказав, що наведене свідчить про те, що податкове повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова №0000671800/0 від 21.10.2010 року підлягає скасуванню.

Представник позивача в судове засідання прибув, дав аналогічні викладеним у позовній заяві пояснення, позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити в повному обсязі.

Представник ДПІ у Київському районі м. Харкова в судовому засіданні проти позову заперечував, просив у задоволенні позову відмовити, оскільки вважає оскаржуване податкове повідомлення - рішення таким, що прийняте у відповідності до вимог чинного законодавства. Представник ДПІ у Київському районі м. Харкова в своїх запереченнях послався на те, що при співставленні податкового кредиту АТЗТ "Діамант" в червні 2009 року в розрізі контрагентів встановлені правові відносини з ТОВ "СК Техспецбуд", код ЄДРПОУ 34328794. В ході проведення перевірки встановлено, що АТЗТ "Діамант" укладено з ТОВ "СК Техспецбуд" договір б/н від 15.06.2009 року на виконання робіт з ремонту устаткування. На виконання умов угоди на адресу АТЗТ "Діамант" було виписано податкову накладну від 22.06.2009 року №0622.001 на загальну суму 220870,00 грн. в т.ч. ПДВ - 36811,67 грн., також ТОВ "СК Техспецбуд" на адресу АТЗТ "Діамант" виписано акт від 22.06.2009 року на технічне обслуговування станцій інструментального контролю. Сума податку на додану вартість по зазначеній податковій накладній включена до податкового кредиту за червень 2009 року та відповідає даним податкової декларації з податку на додану вартість. ДПІ посилається на те, що станом на 03.06.2010 року оплата АТЗТ "Діамант" виконаних послуг не здійснена відповідно до листа АТЗТ "Діамант" №35 від 03.06.2010 року. Також ДПІ наголошує на тому, що договір, акт виконаних робіт, податкова накладна підписані від імені ОСОБА_4. ТОВ "СК Техспецбуд" знаходиться на обліку в Чугуївській ОДПІ. Відповідно до рішення загальних зборів учасників ТОВ "СК Техспецбуд" №1/08 від 03.12.2008 року засновником, директором та головним бухгалтером згідно установчих документів є ОСОБА_4. Старшим помічником прокурора м. Харкова Таркан А. отримано пояснення ОСОБА_4, що з 12.12.2008 року по 02.04.2010 року він ніякого відношення до фінансово-господарської діяльності підприємства не мав, про штатну чисельність та хто фактично здійснював фінансово-господарську діяльність, де фактично знаходиться підприємство не знає, ніколи не зустрічався з посадовими особами підприємств-контрагентів ТОВ "СК Техспецбуд", товари від імені ТОВ "СК Техспецбуд" не відвантажував, роботи не виконував. Фахівці ДПІ прийшли до висковку, що податкові накладні, що виписані ТОВ "СК Техспецбуд" на адресу АТЗТ "Діамант" оформлені з порушенням законодавства України та не можуть вважатися звітними податковими та одночасно розрахунковими документами і не можуть бути підставою для формування податкового кредиту. Отже, на думку відповідача, нарахування АТЗТ "Діамант" податкового зобов'язання, а також штрафних санкцій з податку на додану вартість є обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству України.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, встановив наступне.

Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи ПРАТ "Діамант" зареєстровано в якості юридичної особи Виконавчим комітетом Харківської міської ради 24.06.1996 року.

Як вбачається з матеріалів справи ПРАТ "Діамант" є платником податку на додану вартість та має свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №28751705 від 13.03.2003 року.

На підставі п.1 ст.11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 року за №509-XІІ, в редакції яка діяла на час виникнення спірних правовідносин (надалі Закон України №509-XІІ) фахівцями ДПІ у Київському районі м. Харкова була проведена невиїзна документальна перевірка АТЗТ "Діамант" щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ "СК Техспецбуд", код ЄДРПОУ 34328794, у червні 2009 року.

За результатами перевірки складено акт від 11.10.2010 року №5866/18-010/24475392, відповідно до якого було виявлено порушення АТЗТ "Діамант" вимог п.п.7.2.3, п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.4. п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР, в результаті чого платником занижено податок на додану вартість до сплати до бюджету за червень 2009 року у розмірі 36812,00 грн.

Сутність порушень АТЗТ "Діамант", встановлених актом перевірки, полягає у тому, що при дослідженні проведених операцій з надання послуг позивачу ТОВ "СК Техспецбуд" та враховуючи матеріали допиту ОСОБА_4, встановлено, що всі первинні бухгалтерські документи, податкові накладні, що підписані від імені директора ТОВ "СК Техспецбуд" ОСОБА_4, які підтверджують укладання та виконання правочинів по придбанню та продажу ТМЦ (робіт, послуг) у перевіряємому періоді складені з порушенням вимог п.6, 18 Порядку заповнення податкової накладної, який затверджений наказом ДПА України від 30.05.1997 року за №165 зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 року за № 233/2037 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповненнями», пп.7.2.3, 7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України №168/97-ВР та не можуть вважатися звітними податковими та одночасно розрахунковими документами і не можуть бути підставою для формування податкового кредиту. Також вказані первинні документи не мають юридичної сили, а відтак не можуть бути підставою для бухгалтерського і податкового обліку та подальшого декларування податкових показників з податку на прибуток підприємства та ПДВ, як у перевіряємого підприємства так і у його контрагентів. Вищенаведене, на думку ДПІ, свідчить про неможливість реального здійснення фінансово - господарських операцій перевіряємим підприємством та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства України та як наслідок нікчемності правочину на підставі ст.ст. 215, ст. 228 ЦК України як такого, що порушує публічний порядок та призвело до завищення податкового кредиту за перевіряємий період в порушення п.п.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України №168/97-ВР.

За наслідками вказаного акту перевірки ДПІ у Київському районі м. Харкова 21.10.2010 року було прийнято податкове повідомлення - рішення №0000671800/0, відповідно до якого визначено суму податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій АТЗТ "Діамант".

За результатами адміністративного оскарження АТЗТ "Діамант" податкового повідомлення-рішення №0000671800/0 від 21.10.2010 року, в порядку передбаченому п.5.2 ст.5 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 року за №2181-ІІІ, який діяв на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон України №2181-ІІІ), рішенням ДПІ у Київському районі м. Харкова про результати розгляду первинної скарги від 10.11.2010 року №24495/10/25-020, рішенням ДПА у Харківській області за результатами розгляду скарги №4585/10/25-203 від 08.12.2010 року, рішенням ДПА України за результатами розгляду скарги №30131/6/25-0115 від 15.02.2011 року скарги АТЗТ "Діамант" були залишені без задоволення.

Судом встановлено, що 15.06.2009 року між АТЗТ "Діамант" (замовник) та ТОВ "СК Техспецбуд" (виконавець) було укладено договір №б/н, відповідно до якого виконавець зобовязується виконувати роботи по технічному обслуговуванню 5 станцій інструментального контролю, а замовник зобовязується своєчасно прийняти та оплатити ці роботи. Вказаний договір має всі необхідні реквізити, а саме підписаний та скріплений печатками сторін.

В судовому процесі були досліджені акт на технічне обслуговування станцій інструментального контролю від 22.06.2009 року, податкова накладна №0622.001 від 22.06.2009 року, банківська виписка по рахунку АТЗТ "Діамант" за 10.06.2009 року, 23.06.2009 року та 25.06.2009 року, книга обліку придбання товарів (робіт, послуг) по ПРАТ "Діамант" за 2009 рік, реєстр отриманих та виданих податкових накладних ПРАТ "Діамант" за червень 2009 року, акт прийому - передачі виконаних робіт по технічному обслуговуванню станцій інструментального контролю від 22.06.2009 року, які в сукупності свідчать про реальність виконання укладеної між АТЗТ "Діамант" та ТОВ "СК Техспецбуд" угоди, та як наслідок правомірність віднесення АТЗТ "Діамант" суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Таким чином, наявна первинна бухгалтерська документація в сукупності свідчить про реальність виконання укладеної між АТЗТ "Діамант" та ТОВ "СК Техспецбуд" угоди.

Згідно з п.1.6, 1.7 ст.1 Закону України №168-97/ВР податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим законом, а податкове зобовязання це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку у звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим законом.

Відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України №168-97/ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з п.п.7.2.3. п.7.2 ст.7 Закону України №168-97/ВР податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України №168-97/ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також у звязку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України №168-97/ВР передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з п.п.7.4.4. п.7.4 ст.7 Закону України №168-97/ВР, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України №168-97/ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи документами, передбаченими п.п.7.2.6 цього пункту. Платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами лише у разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами.

Відносно тверджень відповідача у акті перевірки на під час розгляду справи, що позивачем не було здійснено оплату послуг ТОВ "СК Техспецбуд", суд, виходячі із навних матеріалів справи, зазначає наступне. Відповідно до договору про відступлення права вимоги від 15.11.2009 року укладеного між ТОВ "СК Техспецбуд" та ТОВ "Стайлінгбуд компані", право вимоги за договором №б/н від 15.06.2009 року між АТЗТ "Діамант" та ТОВ "СК Техспецбуд" у розмірі 220870,00 грн. перейшло новому кредитору ТОВ "Стайлінгбуд компані". На вимогу ТОВ "Стайлінгбуд компані" від 01.06.2010 року, ПРАТ "Діамант" було сплачено заборгованість у повному обсязі, що підтверджується випискою за рахунком від 25.06.2010 року.

Виходячи з наведених норм законодавства та наявних матеріалів справи, АТЗТ "Діамант" виконав вимоги законодавства, сплативши податок на додану вартість в ціні товару ТОВ "СК Техспецбуд" який, в свою чергу, виконав вимоги діючого законодавства видавши АТЗТ "Діамант" належним чином оформлену податкову накладну на сплачену суму податку.

Пунктом 7.5. ст.7 Закону України №168-97/ВР встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Отже, отримання податкової накладної є необхідною умовою правомірного формування податкового кредиту покупця товарів, робіт, послуг.

Суд зазначає, що чинним законодавством України, на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару (робіт, послуг) та дотримання ними вимог податкового законодавства. Навіть у разі, якщо контрагент не виконав своїх зобов'язань зі сплати податків, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Також законодавство України не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Окрім цього представником ДПІ у Київському районі м. Харкова було надано, та залучено до матеріалів справи судом, детальна інформація по декларації, а саме щодо результатів автоматизованого співставлення податкового кредиту та податкового зобовязання в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, між ПРАТ "Діамант" та ТОВ "СК Техспецбуд", з якого вбачається відсутність розбіжностей, тобто ТОВ "СК Техспецбуд" на час розгляду справи надано податкову декларацію з податку на додану вартість та задекларовано податкове зобовязання по взаємовідносинам з ПРАТ "Діамант", вказаний факт також було підтверджено судом з пояснень представника відповідача.

Відповідно до ч.1, 2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-XIV передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, що повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.1 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку" затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704 визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Пунктом 2.4 вказаного положення встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.18Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації Українивід 30 травня 1997 року №165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за №233/2037, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Отже, первинні документи, надані позивачем та знаходяться у матеріалах справи приймаються судом до уваги, оскільки містять підпис директора ТОВ "СК Техспецбуд" ОСОБА_4. та скріплені печаткою підприємства.

З акту перевірки вбачається, що підставою для проведення документальної невиїзної перевірки слугував лист прокуратури Харківської області від 17.02.2010, яким повідомлено, що директором ТОВ "СК Техспецбуд" ОСОБА_4 надані пояснення щодо непричетності до фінансово-господарської діяльності ТОВ "СК Техспецбуд".

Судом встановлено, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, керівником та засновником ТОВ "СК Техспецбуд" є ОСОБА_4, вказаний факт сторонами не заперечувався.

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України №755-IV, державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців проводиться державним реєстратором виключно у виконавчому комітеті міської ради міста обласного значення або у районній, районній у містах Києві та Севастополі державній адміністрації за місцезнаходженням юридичної особи або за місцем проживання фізичної особи - підприємця.

Відповідно до ч.2 ст.4 Закону України №755-IV, порядок проведення державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців включає, зокрема: перевірку комплектності документів, які подаються державному реєстратору, та повноти відомостей, що вказані в реєстраційній картці; перевірку документів, які подаються державному реєстратору, на відсутність підстав для відмови у проведенні державної реєстрації; внесення відомостей про юридичну особу або фізичну особу - підприємця до Єдиного державного реєстру; оформлення і видачу виписки з Єдиного державного реєстру.

Згідно ч.2, ч.3 та ч.5 ст.8 Закону України №755-IV реєстраційна картка заповнюється машинодруком або від руки друкованими літерами. Якщо документи надсилаються державному реєстратору рекомендованим листом, справжність підпису заявника на реєстраційній картці (заяві, повідомленні) повинна бути нотаріально засвідчена. Підпис особи, уповноваженої діяти від імені юридичної особи (виконавчого органу), на реєстраційній картці та заяві про втрату (заміну) документів має бути засвідчений відповідною посадовою особою та скріплений печаткою цієї юридичної особи або нотаріально засвідчений. Установчі документи (установчий акт, статут або засновницький договір, положення) юридичної особи повинні містити відомості, передбачені законом. Відповідальність за відповідність установчих документів законодавству несуть засновники (учасники) юридичної особи. Установчі документи юридичної особи, а також зміни до них, викладаються письмово, прошиваються, пронумеровуються та підписуються засновниками (учасниками) або уповноваженими особами, якщо законом не встановлено інший порядок їх затвердження. Справжність підписів засновників (учасників) або уповноважених осіб на установчих документах повинні бути нотаріально засвідчені, а засновницькі договори - нотаріально посвідчені. У випадках, які передбачені законом, установчі документи повинні бути погоджені з відповідними органами державної влади.

Суд звертає увагу, що частиною 1 ст.18 Закону України №755-IV, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.

Таким чином, через встановлений факт проведення державної реєстрації ТОВ "СК Техспецбуд", суд приходить до висновку, що первинні документи господарських операцій між АТЗТ "Діамант" та ТОВ "СК Техспецбуд" є належним чином оформлені та підписані уповноваженими особами.

Відповідачем, як субєктом владних повноважень, не надано до суду доказів скасування державної реєстрації ТОВ "СК Техспецбуд" та докази, що первинні документи підписані неуповноваженою особою.

Також, суд зазначає, що пунктом 3.2.6 Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11 січня 1999 року №17 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 28 квітня 1999 року за №264/3557, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, визначено, що підприємства, установи, організації, господарські об'єднання, суб'єкти підприємницької діяльності, об'єднання громадян, суб'єкти господарювання однієї з інших організаційних форм підприємництва можуть мати тільки по одному примірнику основної каучукової або металевої печатки.

Виходячи з положення наведеної Інструкції, витікає, що наявність на первинних документах печатки ТОВ "СК Техспецбуд", є додатковим фактом, що спростовує висновки ДПІ у Київському районі м. Харкова. Отже, наявність у користуванні фізичної особи печатки підприємства, свідчить про дії цієї фізичної особи від імені та в інтересах субєкта господарювання. Фактів звернення до правоохоронних органів представників ТОВ "СК Техспецбуд" з приводу втрати, викрадення або знищення печатки, сторонами до суду надано не було.

Окрім цього, в матеріалах справи міститься лист Прокуратури Харківської області №06/2-5872-10 від 18.03.2010 року на імя ОСОБА_4, відповідно до якого прокуратурою міста Харкова за дорученням прокуратури Харківської області проводиться перевірка в порядку ст.97 КПК України стосовно працівників податкової міліції, які 15.02.2010 року доставили ОСОБА_4 до приміщення прокуратури м.Харкова. Також, як вбачається з матеріалів справи, ВПМ ДПІ у Київському районі міста Харкова листом №2203/10/26-020 від 11.02.2011 року було повідомлено АТЗТ "Діамант", що за результатами проведеної перевірки АТЗТ "Діамант" за актом документальної перевірки №5866/18-010/24475392 від 11.10.2010 року на підставі ст.6 п.2 КПК України винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи за ознаками злочину передбаченого ст.212 Кримінального кодексу України.

Також суд зазначає, що відповідно до п. 2.3.4. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання (наприклад, "приховування об'єкта оподаткування", "розкрадання", "привласнення", "описка" тощо). З викладеного виходить, що даними, що підтверджують наявність чи відсутність правовідносин між субєктами господарювання є первинні бухгалтерські документи, або дані результатів відповідних перевірок компетентних органів, проведених відповідно до вимог чинного законодавства, а будь-які довідки, листи чи пояснення фізичних чи юридичних осіб не є офіційними документами, що свідчать про господарську діяльність особи.

Таким чином, вищевказані договори не суперечать актам цивільного та господарського законодавства України, відповідають дійсним намірам сторін, не доведені наміри спрямовані на ухилення від сплати податків, не надано доказів про притягнення до кримінальної відповідальності, вирок суду за ухилення від сплати податків і зборів посадових осіб ТОВ "СК Техспецбуд" та ПРАТ "Діамант".

Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку, що ПРАТ "Діамант" було правомірно нараховано податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ "СК Техспецбуд".

Стосовно висновків ДПІ у Київському районі м. Харкова про те, що угоди, укладені між ТОВ "СК Техспецбуд" та АТЗТ "Діамант" є нікчемними та не спричиняють реального настання правових наслідків суд зазначає наступне.

Відповідно до п.2.3 розділу II Про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового та валютного законодавства необхідно: висвітлити показники, які відображаються платником податків у податковій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів обліку платника податків у розрізі періодів; у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків; зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи з обліку, а у разі відсутності такого - інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення. З викладеного виходить, що лише за відсутності первинних документів, перевіряючі можуть посилатися на інші докази порушення.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачені вимоги, додержання сторонами яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, що вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасників правочину має бути вільним і відповідати внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Обґрунтування відповідача щодо нікчемності правочинів не є підставою для визнання таких правочинів нікчемними, оскільки відповідачем не доведено, на підставі якої саме статті Цивільного кодексу України правочини, вчинені між позивачем та його контрагентами є нікчемним.

Крім того, пунктом 3 ст. 215 ЦК України передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину).

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Суд звертає увагу, що відповідачем не надано доказів, що договори, які було укладено між ТОВ "СК Техспецбуд" та АТЗТ "Діамант", визнані судом недійсними.

А від так, відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України та згідно з позицією Верховного Суду України, викладеною в Узагальненнях "Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 24.11.2008 року - законодавцем закріплено презумпцію правомірності правочину. Правомірність є конститутивною ознакою правочину, як юридичного факту.

Згідно з приписами частини 2 статті 215 ЦК України правочин є нікчемним лише, якщо його недійсність встановлена законом.

Таким чином, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з частиною 1 статті 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Таким чином, договори укладені між ТОВ "СК Техспецбуд" та АТЗТ "Діамант", а також податкова накладна виписана по вказаному договору на момент розгляду справи є чинними і в установленому законодавством порядку судом недійсними не визнавалися. Також зазначений вище договір не є нікчемним (недійсними) в силу закону.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України: з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про невідповідність прийнятого 21.10.2010 року ДПІ у Київському районі м. Харкова податкового повідомлення - рішення №0000671800/0 про визначення суми податкового зобовязання з податку на додану вартість з урахування штрафних (фінансових) санкцій, дійсним обставинам справи, вимогам діючого законодавства та необхідність його скасування.

В звязку з тим, що ДПІ у Київському районі м. Харкова не мала належних підстав для визначення позивачу податкового зобовязання з податку на додану вартість, то згідно положень Закону України №2181-ІІІ відповідач не мав підстав для визначення ПРАТ "Діамант" штрафних (фінансових) санкцій.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок, щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як субєкт владних повноважень не надав до суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним рішення, щодо нарахування позивачу податкового зобовязання з податку на додану вартість.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ПРАТ "Діамант" документально і нормативно обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Згідно ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з державного бюджету України.

Отже, суд присуджує ПРАТ "Діамант" всі здійснені документально підтверджені судові витрати в розмірі 3,40 грн.

Керуючись ст.ст. 17, 50, 160-163, 167, 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Діамант" (з іноземними інвестиціями) до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення №0000671800/0 від 21.10.2010 року задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова №0000671800/0 від 21.10.2010 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства "Діамант" (з іноземними інвестиціями) (вул.Шевченка, 111-а, м. Харків, 61013, код 24475392) витрати зі сплати судового збору у розмірі 3.40 грн. (три гривні 40 копійок).

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 10.06.2011 року.

Суддя Біленський О.О.