Постанова № 16181125, 30.05.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

30.05.2011 р. справа №2а-3959/11/2070 Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сліденко А.В.,

за участі

секретаря судового засідання Підгорний М.І.,

представників :

позивача - Гарагуля В.А.,

відповідача - Сазонов Є.В., Решетняк О.А.,

прокурора - Лапікова О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

Відкритого акціонерного товариства "Турбоатом"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові, за участі прокуратури міста Харкова

проскасування податкового повідомлення - рішення, - встановив:

Позивач, Відкрите акціонерне товариство "Турбоатом" звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача, Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові №0000230840 від 05.04.2011р.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив наступне.

Судження субєкта владних повноважень, які викладені в акті перевірки від 28.03.201 р. № 850/40-028/05762269, є помилковими. Позивач стверджував, що у спірних правовідносинах податок на додану вартість за взаємовідносинами з ТОВ НВП «Промтехснаб», ПП «Імір-Строй», ФОП ОСОБА_4, ПП «Віклан»(нова назва ПП «Інкомтех»), ТОВ «Фортуна Фьючер 2007»(нова назва ТОВ «Грандис»), ТОВ «Полігон», ТОВ «ТВЕЛ-Україна», ТОВ «Укрроспромпостач», ЗАТ «НКМЗ», ТОВ «Інтерхім-БТВ», ТОВ «Арксел», ПП «Юнікон», ПП «Інхартрейд», ТОВ «Стальний легіон», ТОВ «НВП «Елком», ПП «Квінтаком», ТОВ «ВТП «Агромир», ПП «Аскалон»обчислював правильно, господарські операції з контрагентами мали реальний характер, були здійснені за правочинами, які повністю відповідають вимогам закону, первинні документи оформлені належним чином. В судовому засіданні представник Позивача підтримав вимоги і доводи заявленого позову, просив суд прийняти рішення про задоволення позову.

Відповідач, Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у місті Харкові з поданим позовом не погодився.

В обґрунтування заперечень проти позову відповідач зазначив наступне.

Згідно з висновками акту перевірки від 28.03.2011р. № 850/40-028/05762269 ВАТ «Турбоатом»внаслідок віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ по операціям з контрагентами: ТОВ НВП «Промтехснаб», ПП «Імір-Строй», ФОП ОСОБА_4, ПП «Віклан»(нова назва ПП «Інкомтех»), ТОВ «Фортуна Фьючер 2007»(нова назва ТОВ «Грандис»), ТОВ «Полігон», ТОВ «ТВЕЛ-Україна», ТОВ «Укрроспромпостач», ЗАТ «НКМЗ», ТОВ «Інтерхім-БТВ», ТОВ «Арксел», ПП «Юнікон», ПП «Інхартрейд», ТОВ «Стальний легіон», ТОВ «НВП «Елком», ПП «Квінтаком», ТОВ «ВТП «Агромир», ПП «Аскалон»п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”. На думку податкового органу, проведені між позивачем та зазначеними контрагентами господарські операції не створюють ніяких правових наслідків, підлягають виключенню з податкового обліку як такі, що не спричиняють виникнення обєкту оподаткування та формування податкового кредиту. В судовому засіданні представники відповідача підтримали доводи і вимоги поданих проти позову заперечень, просили ухвалити рішення про відмову в позові.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спосіб дій органів державної податкової служби України при виконанні владних управлінських функцій по здійсненню контролю за платниками податків шляхом проведення перевірок правильності та повноти обчислення податкових зобов'язань визначений, зокрема, ст.ст.75-86 Податкового кодексу України.

Так, п.7.5.1 ст.75 Податкового кодексу України передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

За визначенням абз.1 п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

В силу приписів абз.3 п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Суд відзначає, що обставини, які визначені законодавцем як підстави для прийняття податковим органом рішення про проведення документальної позапланової виїзної перевірки з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, викладені у ст.78 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.79.1 ст.79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Таким чином, законом встановлені однакові підстави для прийняття податковим органом рішення про призначення як документальної позапланової виїзної перевірки з питання своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, так і для прийняття рішення про призначення документальної позапланової невиїзної перевірки з питання своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів.

Як зясовано судом, у спірних правовідносинах перевірка діяльності позивача була проведена податковим органом на виконання наказу СДПІ по РВПП у м.Харкові від 18.03.2011р. №221 «Про проведення позапланової невиїзної документальної перевірки ВАТ «Турбоатом».

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, котрі покладені субєктом владних повноважень в основу винесення згаданого наказу, на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд наголошує на такому.

З пояснень представників відповідача, які в цій частині повністю узгоджуються з матеріалами справи, судом достеменно встановлено, що будь-яких запитів з приводу надання письмових пояснень та документів в підтвердження таких пояснень субєкт владних повноважень податковий орган до ВАТ «Турбоатом»попередньо прийняттю рішення про призначення позапланової документальної невиїзної перевірки не складав та за правилами ст.42 Податкового кодексу України не надсилав.

Разом з тим, системно проаналізувавши положення ст.78 Податкового кодексу України, суд доходить висновку, що складання та направлення на адресу платника податків запиту з приводу надання письмових пояснень та документів в підтвердження таких пояснень є визначеною законодавцем обовязковою передумовою для прийняття податковим органом рішення про проведення перевірки діяльності платника податків відповідно до п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 згаданого кодексу.

Оглянувши копію спірного наказу, суд відзначає, що юридичною підставою для призначення спірної перевірки відповідач указав саме п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України.

При вирішенні спору суд бере до уваги, що правила листування з платником податків врегульовані ст.42 Податкового кодексу України, відповідно до п.42.2 якої документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

Судом встановлено, що у спірних правовідносинах відповідач рекомендованого листа з повідомленням про вручення з приводу надання пояснень та їх документального підтвердження в розумінні норм Закону України «Про поштовий звязок», Правил надання послуг поштового звязку (затверджено постановою КМУ від 05.03.2009р. №270), наказу Державного комітету зв'язку та інформатизації України від 12.07.2002р. №139 "Про затвердження спеціалізованих форм бланків, книг, ярликів, що застосовуються у поштовому зв'язку, та технічних умов щодо їх виготовлення" на адресу позивача не надсилав.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Дослідивши зібрані докази в їх сукупності за правилами ст.86 КАС України, суд доходить висновку, що у спірних правовідносинах рішення про проведення перевірки було прийнято субєктом владних повноважень за відсутності передбачених законом підстав, а саме: 1) за відсутності факту отримання платником податків письмового запиту податкового органу, 2) за відсутності факту минування 10 робочих днів з дня отримання запиту.

За таких обставин, спірний наказ не відповідає вимогам ч.3 ст.2 КАС України, а відтак, підлягає скасуванню.

З огляду на приписи ст.81 Податкового кодексу України, суд відзначає, що на відміну від наслідків безпідставного проведення податковим органом документальної виїзної перевірки, коли платник податків наділений правом вчинити не допуск податкового органу до проведення перевірки, наслідком безпідставного проведення документальної невиїзної перевірки в силу положень ст.8 Конституції України має бути неможливість використання результатів такої документальної невиїзної перевірки при реалізації податковим органом владних управлінських функцій, бо згідно з ч.3 ст.70 КАС України докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

Таким чином, результати документальної невиїзної позапланової перевірки, яка була проведена СДПІ по РВПП у м.Харкові на виконання наказу від 18.03.2011р. №221 «Про проведення позапланової невиїзної документальної перевірки ВАТ «Турбоатом»не можуть бути оцінені судом як належний та допустимий доказ вчинення платником податків порушень законів про оподаткування.

Водночас з цим, дотримуючись приписів ст.11 КАС України щодо офіційного зясування всіх обставин у справі, та досліджуючи фактичні обставини, які покладені відповідачем в основу спірного податкового повідомлення - рішення, суд зазначає таке.

З 21.03.2011р. по 28.03.2011р. Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Харкові було проведено позапланову виїзну перевірку Відкритого акціонерного товариства «Турбоатом»з питання правильності формування податкового кредиту по правовим відносинам з ТОВ НВП «Промтехснаб»за травень, червень, вересень 2008 року, ПП «Імір-строй»за листопад, грудень 2008 року, ФОП ОСОБА_4. за серпень 2008 року, ПП «Віклан»(нова назва ПП «Інкотех») за липень, вересень 2008 року, ТОВ «Фортуна Фьючер 2007»(нова назва ТОВ «Грандис») за липень 2008 року та достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку по деклараціям за червень, липень, вересень, жовтень, грудень 2008 року, січень 2009 року, грудень 2010 року.

Результати проведеної перевірки оформлені актом від 28.03.2011р. № 850/40-028/05762269.

05.04.2011р. відповідач з посиланням на згаданий акт прийняв спірне податкове повідомлення рішення №0000230840 про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 4.503.173,00грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 30.983,00грн.

Як зясовано судом, фактичною підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення слугував відображений в акті від 28.03.2011р. № 850/40-028/05762269 висновок субєкта владних повноважень про порушення ВАТ «Турбоатом»п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7, п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7, п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про ПДВ», а саме: безпідставне включення до складу податкового кредиту з ПДВ податкових накладних, виписаних ТОВ НВП «Промтехснаб», ПП «Імір-Строй», ФОП ОСОБА_4, ПП «Віклан»(нова назва ПП «Інкомтех»), ТОВ «Фортуна Фьючер 2007»(нова назва ТОВ «Грандис»), ТОВ «Полігон», ТОВ «ТВЕЛ-Україна», ТОВ «Укрроспромпостач», ЗАТ «НКМЗ», ТОВ «Інтерхім-БТВ», ТОВ «Арксел», ПП «Юнікон», ПП «Інхартрейд», ТОВ «Стальний легіон», ТОВ «НВП «Елком», ПП «Квінтаком», ТОВ «ВТП «Агромир», ПП «Аскалон», бо правочини з переліченими субєктами господарювання є нікчемними і не підлягають відображенню в податковому обліку з ПДВ.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаного висновку відповідача і винесеного на підставі такого висновку спірного правового акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З положень наведеної норми процесуального закону слідує, що адміністративному суду при вирішенні адміністративного спору належить перевірити, зокрема, обґрунтованість саме тих висновків, стосовно обставин спірних правовідносин, які покладені субєктом владних повноважень в основу спірного рішення. Перевірка судом інших обставин спірних правовідносин виходить за межі предмету доказування в адміністративній справі і має своїм фактичним наслідком перебирання судом на себе функцій субєкта владних повноважень, а правовим мотивування спірного рішення додатковими фактичними підставами, що не відповідає запровадженому ст.6 Конституції України принципу розподілу державної влади та запровадженому ст.8 Конституції України принципу верховенства права.

За таких обставин, при вирішенні справи суду належить перевірити обґрунтованість судження Відповідача про порушення Позивачем п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про ПДВ”.

Суд зазначає, що за правилом п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України “Про ПДВ” податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що відсутність у спірних правовідносинах обставин, з якими п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України "Про ПДВ" пов'язує виникнення податкових зобов'язань, Відповідачем в ході розгляду справи не доведена.

Окрім того, суд зауважує, що приписи п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України "Про ПДВ" регламентують виключно діяльність особи, на яку законом покладено обов'язок скласти податкову накладну, тобто продавця (постачальника) товарів (робіт, послуг). За наявними у справі документами Позивач у спірних правовідносинах здійснював навпаки придбання товарів (робі, послуг), а отже об'єктивно не міг вчинити порушення п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України "Про ПДВ".

За таких обставин, слід дійти висновку, що судження податкового органу про порушення Позивачем п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України "Про ПДВ" не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду.

Стосовно судження податкового органу про порушення ВАТ "Турбоатом" п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про ПДВ” суд зазначає таке.

Відповідно до вказаної норми закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Оцінивши наявні в справі докази, суд відмічає, що сторонами не заперечується, а матеріалами справи додатково підтверджено факт укладання між Позивачем, ВАТ «Турбоатом»(в якості покупця) та ФОП ОСОБА_4 (в якості постачальника) договору № 0807/2008 від 08.07.2008 р., предметом якого є поставка запчастин, факт укладення між Позивачем, ВАТ "Турбоатом" (в якості покупця) та ПП «Віклан»(нова назва ПП «Інкомтех») (в якості постачальника) договору №05/145 від 21.07.2008р, предметом якого є поставка товарно-матеріальних цінностей, факт укладення між Позивачем, ВАТ «Турбоатом»(в якості покупця) та ТОВ "Фортуна Фьючер»" (нова назва ТОВ «Грандис») (в якості постачальника) договору № 05/144 від 21.07.2008 р., предметом якого є поставка товарно-матеріальних цінностей, факт укладення між Позивачем, ВАТ «Турбоатом»(в якості покупця) та ТОВ "ТВЕЛ-Україна" (в якості постачальника) договору №20/10 від 20.10.2008 р., предметом якого є поставка металевих листів та інших товарно-матеріальних цінностей, факт укладення між Позивачем, ВАТ "Турбоатом" (в якості покупця) та ТОВ "Укрроспромпостач" (в якості постачальника) договору №18/08/10-ДПм від 18.08.2010 р., предметом якого є поставка металевих листів, факт укладення між Позивачем, ВАТ "Турбоатом" (в якості покупця) та ЗАТ "НКМЗ" (в якості постачальника) договору №21/28-08 від 10.10.2008 р., предметом якого є поставка деталей лиття, факт укладення між Позивачем, ВАТ "Турбоатом" (в якості покупця) та ТОВ "Інтерхім-БТВ" (в якості постачальника) договору №17.10./2008 від 17.10.2008 р., предметом якого є поставка проволоки, факт укладення між Позивачем, ВАТ "Турбоатом" (в якості покупця) та ТОВ "Арксел" (в якості постачальника) договору №715-СМ/10 від 20.05.2010 р., предметом якого є поставка електродів, факт укладення між Позивачем, ВАТ "Турбоатом" (в якості покупця) та ПП "Юнікон" (в якості постачальника) договору №Пр 35/2008 від 17.10.2008 р., предметом якого є поставка товарно-матеріальних цінностей, факт укладення між Позивачем, ВАТ "Турбоатом" (в якості замовника) та ТОВ НВП «Промтехснаб»(в якості підрядника) згідно договорів № 7/04-08 від 07.04.2008 р. Договір № 111/7 від 11.07.2007 р.Договір № 20-Р від 27.03.2008 р., предметом яких є виконання будівельно-ремонтних робіт, факт укладення між Позивачем, ВАТ "Турбоатом" (в якості замовника) та ПП «Імір-Строй» (в якості підрядника) договору № 50-РК від 03.10.2008 р., предметом якого є виконання будівельно-ремонтних робіт з ремонту кровель.

В ході розгляду справи з пояснень представника відповідача, які в цій частині повністю узгоджуються з матеріалами справи, судом встановлено, що претензій до право і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами правочинів, укладених між позивачем та переліченими вище субєктами господарювання, до правового статусу сторін цих договорів як платників ПДВ, відповідності правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів, відсутності у сторін перелічених правочинів наміру безпідставно одержати податкову вигоду ДПІ ні при проведенні перевірки, ні в ході судового розгляду не має.

Доказів, які б доводили нерозумність або необачність правової поведінки ВАТ у спірних правовідносинах при укладанні і виконанні договорів з контрагентами СДПІ до суду не подано, а судом самостійно при виконанні вимог ст..11 КАС України не виявлено.

Судом в ході розгляду справи також не виявлено фактичних даних, які б засвідчували несумісність придбаних у перелічених контрагентів товарів та робіт з господарською діяльністю позивача.

Витребувані судом та приєднані до справи документи засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості товарів та послуг за переліченими вище правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів. З огляду на приписи Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” та Закону України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом” суд робить висновок про те, що операції субєктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб через банківські установи. Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто, вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагентів спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі повязаності цих осіб), в матеріалах справи не має.

Оцінивши витребувані та приєднані до справи копії первинних документів, суд доходить висновку, що оглянуті документи не мають дефекту форми, змісту або походження, котрі в силу п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про ПДВ», ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Окрім того, суд бере до уваги, встановлений в ході судового розгляду і визнаний представниками відповідача факт належності оформлення всіх первинних документів, які були включені ВАТ до складу податкового кредиту з ПДВ.

Довід відповідача про відсутність реальності господарських операцій за цими правочинами підлягає відхиленню, бо зазначений довід мотивований виключно посиланням на недекларування контрагентами позивача своїх зобов'язань з ПДВ. З цього приводу суд відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" позивач та контрагенти позивача є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Закону України "Про податок на додану вартість" позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст.228 Цивільного кодексу України та ст.ст.207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

З приводу викладеного в акті від 28.03.2011р. № 850/40-028/05762269 судження субєкта владних повноважень щодо нікчемності правочинів суд також зауважує, що правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228); у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави (ч.3 ст.228).

З приписів ст.228 Цивільного кодексу України чітко і безумовно слідує, що законодавець з 01.01.2011р. виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних.

Відтак, з 01.01.2011р. повноваження на встановлення законності правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ, зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, належать до виключного прерогативи судових органів.

Пунктом 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом Порядок №984) передбачено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно з п.5.2 Порядку №984 у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів; у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки; у разі надання посадовими особами платника податків або його законними представниками посадовим (службовим) особам органу державної податкової служби письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти про надання таких пояснень необхідно відобразити в акті.

З огляду на приписи наведених вище норм права, суд доходить висновку, що до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ чи зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки судження про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином.

Окрім того, суд бере до уваги, що вчинення платником податків діяння по укладенню правочину, спрямованого на порушення інтересів Держави у сфері оподаткування, утворює собою склад злочину, що передбачений ст.191 або ст.212 Кримінального кодексу України.

В ході розгляду справи від відповідача та прокурора судом були витребувані фактичні дані з приводу прийняття компетентним субєктом права рішення про порушення кримінальної справи відносно посадових осіб позивача або за фактами діяльності платника податків, що викладені в акті від 28.03.2011р. № 850/40-028/05762269.

З отриманих документів слідує, що за актом від 28.03.2011р. № 850/40-028/05762269 підрозділом податкової міліції як органом дізнання було прийнято рішення про відмову в порушенні кримінальної справи. Прокурор погодився з законністю рішення про відмову в порушенні кримінальної справи.

Аналізуючи положення ст.ст. 54, 58, 76, 86 Податкового кодексу України, Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005р. №327, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.08.2005р. за №925/11205, далі за текстом Порядок №327, який був чинним на момент складання акту перевірки від 29.12.2010р. №8571/07-008/33605656), Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом Порядок №984), Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків (затверджено наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010р. №985, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.12.2010р. за №1440/18735; далі за текстом Порядок №985), суд доходить висновку, що специфіка правових актів індивідуальної дії, які ухвалюються органами податкової служби у формі податкових повідомлень рішень з приводу самостійного визначення грошових зобовязань платників податків, полягає у тому, що фактичні підстави для ухвалення цих актів містяться в документальних результатах контролю за діяльністю платника податків (матеріалах перевірки), а правові підстави та владні приписи - безпосередньо в самих податкових повідомленнях - рішеннях.

Проте, в акті перевірки від 28.03.2011 р. № 850/40-028/05762269 не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання Позивачем господарських операцій за переліченими правочинами, про відсутність витрат Позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємоповязаності Позивача та ТОВ НВП «Промтехснаб», ПП «Імір-Строй», ФОП ОСОБА_4, ПП «Віклан»(нова назва ПП «Інкомтех»), ТОВ «Фортуна Фьючер 2007»(нова назва ТОВ «Грандис»), ТОВ «ТВЕЛ-Україна», ТОВ «Укрроспромпостач», ЗАТ «НКМЗ», ТОВ «Інтерхім-БТВ», ТОВ «Арксел», ПП «Юнікон», про відсутність використання позивачем отриманих товарів і послуг у власній господарській діяльності, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про нікчемність перелічених договорів або невідповідності закону вчинених за ними господарських операцій.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

За таких обставин, слід дійти висновку, що за правилами ч.2 ст.71 КАС України відповідач не довів правомірності та обґрунтованості мотивів судження про порушення ВАТ "Турбоатом" п.п.7.2.3, п.7.2. п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про ПДВ”за взаємовідносинами з ТОВ НВП «Промтехснаб», ПП «Імір-Строй», ФОП ОСОБА_4, ПП «Віклан»(нова назва ПП «Інкомтех»), ТОВ «Фортуна Фьючер 2007»(нова назва ТОВ «Грандис»), ТОВ «ТВЕЛ-Україна», ТОВ «Укрроспромпостач», ЗАТ «НКМЗ», ТОВ «Інтерхім-БТВ», ТОВ «Арксел», ПП «Юнікон».

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Оскільки в ході судового розгляду ДПІ не було доведено правомірності мотивів винесення спірного податкового повідомлення-рішення, що зумовлює висновок про необґрунтованість визначення додаткових податкових зобовязань і, як наслідок, наявність факту порушення прав та охоронюваних законом інтересів ВАТ "Турбоатом", то поданий позов підлягає задоволенню.

Розподіл судових витрат по справі належить провести за правилами ч.1 ст.94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст. 7-11, ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

постановив:

Адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства "Турбоатом" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові про скасування податкового повідомлення - рішення задовольнити.

Скасувати наказ Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великим платниками податків у місті Харкові від 18.03.2011р. №221 "Про проведення позапланової виїзної перевірки ВАТ "Турбоатом".

Скасувати податкове повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові №0000230840 від 05.04.2011р. в повному обсязі.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства "Турбоатом" (місцезнаходження - 61037, м. Харків, пр-т. Московський,буд.199; ідентифікаційний код - 05762269) витрати по оплаті судового збору (державного мита) в сумі 3 (три) грн. 40 коп.

Постанова набирає законної сили згідно з ст..254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст..186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч.3 ст.160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Постанова у повному обсязі виготовлена 03.06.2011р.

Суддя Сліденко А.В.