Постанова № 16180240, 31.05.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 травня 2011 р. № 2а-1963/11/1370

о 10 год., 30 хв. м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Гавдик З.В.

секретар судового засідання Голуб О.Є.

розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу

за позовомДержавної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова, представник не прибув

доОСОБА_1, представник не прибув

простягнення податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів в сумі 37920,00 грн.

В С Т А Н О В И В:

Позивач Державна податкова інспекція у Франківському районі м. Львова звернулась до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 про стягнення податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів в сумі 37920,00 грн.

Позивач свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що на імя ОСОБА_1 здійснено першу державну реєстрацію автомобіля марки VOLKSWAGEN T4, 1998 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, автомобіля марки VOLKSWAGEN T4, 1999 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 та згідно Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів»повинен був сплатити податок з власників транспортних засобів до бюджету Франківському району м. Львова в сумі 37920,00 грн. Доказів про зарахування вказаного податку в доход державного бюджету відповідачем не надано, що є підставою його стягненню податковим органом в примусовому порядку.

Представник позивача в судове засідання не прибув, подав 31.05.2011 року за вхідним № 25064 клопотання у якому позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задоволити повністю з підстав зазначених у позовній заяві.

Відповідач в судове засідання не прибув, причини неприбуття не повідомив, заперечення на позовну заяву не подав, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання.

Безпосередньо, всебічно, повно та обєктивно дослідивши наявні у справі докази, давши їм оцінку, суд встановив наступні фактичні обставини:

Згідно листа управління Державтоінспекції Львівського ВРЕР № 9/2074 від 31.08.2010 року на імя ОСОБА_1 24.12.2009 року здійснено першу державну реєстрацію автомобіля марки VOLKSWAGEN T4, 1998 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 та автомобіля марки VOLKSWAGEN T4, 1999 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2.

Згідно Розрахунку суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів під час здійснення першої реєстрації транспортних засобів в Україні, сума податку, що підлягає сплаті, становить 37920,00 грн. на рік (обєм двигуна: - 1896 куб. см., ставка податку 1000 грн. за 100 куб. см., 1000 х 1896 / 100 = 18960,00 грн. (VOLKSWAGEN T4), обєм двигуна: - 1896 куб. см., ставка податку 1000 грн. за 100 куб. см., 1000 х 1896 / 100 = 18960,00 грн. (VOLKSWAGEN T4).

Листом Західного головного регіонального управління ПриватБанк від 04.11.2010 року за № 5949 на запит заступника голови ДПА у Львівській області, повідомлено що квитанції про оплату відповідачем податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів не знайдено.

Згідно довідки ДПІ у Франківському районі м. Львова № 902/17-115 від 19.01.2011 року, кошти по податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів від ОСОБА_1, згідно наявних у МРЕВ квитанцій до місцевого бюджету Франківського району м. Львова не надходили.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про систему оподаткування»від 25.06.1991р. за № 1251-XII зі змінами і доповненнями (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Законом України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів»від 11.12.1991 року за № 1963-XII зі змінами і доповненнями (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Бюджетним кодексом України від 21.06.2001 року за № 2542-ІІI зі змінами і доповненнями (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), КАС України.

Згідно до ст. 2 Закону України «Про систему оподаткування», під податком і збором (обов'язковим платежем) до бюджетів та до державних цільових фондів слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування.

Згідно ст. 14 цього ж Закону до загальнодержавних належать, зокрема, такі податки і збори (обов'язкові платежі), як податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів.

Згідно ст. 20 цього ж Закону контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) здійснюється державними податковими органами та іншими державними органами в межах повноважень, визначених законами.

Згідно ст. 1 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів», платниками податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства (далі - фізичні особи), які здійснюють першу реєстрацію в Україні, реєстрацію, перереєстрацію транспортних засобів та/або мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби, які відповідно до статті 2 цього ж Закону є об'єктами оподаткування.

Згідно ст. 2 цього ж Закону, об'єктами оподаткування є, зокрема, автомобілі вантажні - код 8704.

Згідно ст. 3 цього ж Закону, перша реєстрація в Україні - це реєстрація транспортного засобу в Україні, яка здійснюється уповноваженими державними органами України вперше щодо цього транспортного засобу.

Згідно ч. 1 ст. 5 цього ж Закону, податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів сплачується фізичними особами - перед проведенням першої реєстрації в Україні, реєстрацією, перереєстрацією транспортних засобів, а також перед технічним оглядом транспортних засобів щорічно або один раз за два роки, але не пізніше першого півріччя року, в якому провадиться технічний огляд.

Згідно ч. 6 ст. 5 цього ж Закону фізичні особи - платники податку зобов'язані пред'являти органам, що здійснюють першу реєстрацію в Україні, реєстрацію, перереєстрацію, зняття з обліку або технічний огляд транспортних засобів, квитанції або платіжні доручення про сплату податку за попередній (у разі здійснення сплати) та за поточний роки, а платники, звільнені від сплати цього податку, - відповідний документ, що дає право на користування цими пільгами.

Згідно ч. 5 ст. 6 цього ж Закону, сума податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що сплачується фізичними особами, обчислюється за ставками, визначеними у статті 3 цього ж Закону. У разі виявлення юридичних чи фізичних осіб, які не сплачували податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вони зобов'язані сплатити податок не більш як за три попередні роки. Перерахування неправильно сплаченого податку допускається не більш

як за три попередні роки. Органи, що здійснюють державну реєстрацію транспортних засобів, зобов'язані щомісячно повідомляти податкові органи про транспортні засоби, зареєстровані або зняті з реєстрації протягом попереднього місяця, за формою, затвердженою центральним податковим органом України, та їх власників.

Згідно ст. 7 цього ж Закону у разі приховування (заниження) об'єктів оподаткування з власників транспортних засобів стягуються сума несплаченого податку, а також пеня або штраф у порядку, передбаченому законом.

Згідно ст. 50 Бюджетного кодексу України, органи стягнення забезпечують своєчасне та в повному обсязі надходження до державного бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів відповідно до законодавства. Податки, збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок Державного бюджету України і не можуть акумулюватися на рахунках органів стягнення. Податки, збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими в доход державного бюджету з моменту зарахування на єдиний казначейський рахунок державного бюджету.

Згідно п. 11 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в України», державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції виконують такі функції - подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Стаття 70 КАС України встановлює правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування, згідно з ч. 1 ст. 138 КАС України, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Позивач в обґрунтування позовних вимог надав суду довідку ДПІ у Франківському районі м. Львова № 12338/10/19-028 від 24.05.2011 року про ненадходження до бюджету податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, копії матеріалів реєстраційних справ транспортних засобів марки VOLKSWAGEN T4, 1997 року випуску та 1998 року випуску.

Податок з власників наземних транспортних засобів сплачується фізичними особами за місцем реєстрації таких транспортних засобів на спеціальні рахунки - перед проведенням першої реєстрації в Україні. Перша реєстрація транспортних засобів на імя відповідача здійснена 24.12.2009 року. Оскільки на імя відповідача здійснено першу реєстрацію транспортних засобів, відтак відповідач є платником податку з власників наземних транспортних засобів.

Сума податку з власників транспортних засобів, яка мала бути сплачена відповідачем під час першої реєстрації до місцевого бюджету Франківському району м. Львова, не зарахована на єдиний казначейський рахунок державного бюджету, що підтверджується довідкою ДПІ у Франківському районі м. Львова від 19.01.2011 року за № 902/17-115. Відповідач належними та допустимими доказами не спростував вказане та не підтвердив виконання покладеного на нього обовязку із сплати податку.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно ст. 49, 70 КАС України, сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобовязані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень.

Таким чином, позовні вимоги Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова підлягають задоволенню повністю.

Розподіл судових витрат згідно ст. 94 КАС України не застосовується, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 15 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито».

Керуючись ст.ст. 69, 70, 159-163, 167 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задоволити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3, АДРЕСА_1) до місцевого бюджету Франківського району м. Львова (ЄДРПОУ 22406168, р/р 33219808700005, код платежу 12020200, банк одержувача - ГУДКУ у Львівській області, МФО 825014) податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів в сумі 37920,00 грн.

Постанова суду першої інстанції може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Згідно ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього ж Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної у порядку та строки згідно ст. 254 КАС України.

Постанова складена у повному обсязі 07.06.2011 року.

Суддя Гавдик З.В.

З оригіналом згідно

Суддя Гавдик З.В.