Постанова № 16180001, 09.06.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 червня 2011 р. № 2а-2621/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд

у складі: головуючого судді Сакалоша В.М.,

за участю секретаря судового засідання Ткач Б.В.,

представника позивача Ланця А.С., представника відповідача Павлій І.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного підприємства Міністерства оборони України «Львівській бронетанковий ремонтний завод»до Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

в с т а н о в и в :

Державне підприємство Міністерства оборони України «Львівській бронетанковий ремонтний завод»(надалі ДП МОУ «Львівській бронетанковий ремонтний завод») звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позов про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові № 0000020804/0/1545 від 01.02.2011 року.

Під час судового розгляду справи позивач зменшив позовні вимоги та просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Львові №0000020804/0/1545 від 01.02.2011 року в частині зменшення суми бюджетного відшкодування за серпень 2010 року на суму 77761,46 грн. та за вересень 2010 року на суму 4869,69 грн., накладених штрафних (фінансових) санкцій за серпень 2010 року на суму 19440,36 грн. та за вересень 2010 року на суму 1217,42 грн.

В судовому засіданні 09.06.2011 року судом проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у адміністративному позові та заяві про зменшення позовних вимог, вважає, що висновки акту перевірки та спірне податкове повідомлення-рішення не відповідають фактичним обставинам справи та не ґрунтуються на нормах чинного законодавства України.

Представник відповідача проти позову заперечив з мотивів викладених у письмових запереченнях на позовну заяву.

Заслухавши доводи представників сторін, розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Спеціалізованою Державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Львові проведено позапланову виїзну перевірку ДП МОУ «Львівський бронетанковий ремонтний завод»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, результати якої відображені в акті від 18.01.2011 №45/23-1/07985602.

Встановлено, що позивачем порушено вимоги п.1.3, п.1.7, п.1.8 ст.1, пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.2.4 п.7.2, п.п.7.2.6, п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.7.1, п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», зокрема завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за серпень 2010 в розмірі - 78 528,46 грн., за вересень 2010 року в розмірі 4 869,69 грн., а також завищено податковий кредит за вересень 2010 року на суму ПДВ 4 050,67 грн.

На підставі вказаного акту перевірки, Спеціалізованою Державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Львові винесено податкове повідомлення-рішення №0000020804/0/1545 від 01.02.2011 року, яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 20849,53 грн.

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом про визнання його протиправним та скасування.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми діючого на момент виникнення спірних правовідносин законодавства.

Відповідно до п.1.3 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97 від 03.04.1997 року (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку на додану вартість - це особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Пунктом 1.7 ст. 1 вказаного Закону передбачено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

При цьому, п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом (п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Порядок обчислення і сплати податку на додану вартість регламентований ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Зокрема, визначено, що поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість, при цьому, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну.

Згідно п.п. 7.2.3. п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Відповідно до п.п.7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Як вбачається з п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду;

залишок від'ємного значення, за яким не проведено розрахунків з постачальниками відображається в податковій декларації з податку на додану вартість окремим рядком для визначення суми податку, яка може підлягати відшкодуванню в частині сплачених сум податку в наступних звітних періодах;

залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування відображається у декларації з податку на додану вартість окремим рядком та включається до складу податкового кредиту починаючи з першого звітного періоду 2011 року.

При проведенні перевірки податковим органом встановлено завищення частини залишку відємного значення, фактично сплаченого отримувачем товарів (послуг) постачальникам таких товарів (послуг) у попередніх податкових періодах та не погашеного податковими зобовязаннями попередніх податкових періодів, зокрема: ДП МОУ «Львівській бронетанковий ремонтний завод» завищено податковий кредит за липень 2010 року на суму податку на додану вартість 767 грн. по контрагенту ТзОВ «Львівкольормет»(вказана сума включена в бюджетне відшкодування за серпень 2010 року).

Окрім того, до перевірки не надано платіжні доручення, щодо оплати по контрагентах:

-ПП «ПАЦИФІК-2», сума ПДВ - 77 512,50 грн. (включена в податковий кредит за липень 2010 року);

-Центральний друкований орган Міністерства оборони України Журнал «Військо України», сума ПДВ - 248,96 грн. (включена в податковий кредит за липень 2010 року).

Позивач стверджує, що така сплата проводилась в межах виконавчого провадження ВП №19780886 на підставі рішення Господарського суду Львівської області №3/54 від 06.05.2010 року.

Тобто грошові кошти було перераховано на п/р Сихівського ВДВС ЛМУЮ, якою безпосередньо кошти було спрямовано на користь ПП «ПАЦИФІК-2», що підтверджується платіжною вимогою №741/В-8 від 29.06.2010 року.

В судовому засіданні досліджені рішення Господарського суду Львівської області №3/54 від 06.05.2010 року, постанова старшого державного виконавця Сихівського відділу ДВС ЛМУЮ Карпина В.З. ВП №19780886 від 15.06.2010 року та платіжна вимога №741/В-8 від 29.06.2010 року. Однак, з таких документів вбачається, що загальна сума заборгованості позивача перед ПП «ПАЦИФІК-2»становила 958175,69 грн. Оплату проведено позивачем на суму 1275 212,05 грн.

При цьому, з таких документів не можливо встановити чи проведено по ПП «ПАЦИФІК-2»оплату суми ПДВ -77512,50 грн., яку було включено в податковий кредит за липень 2010 року.

Крім цього, суд виходить з того, що ДП МОУ «Львівській бронетанковий ремонтний завод»відповідно до ст. 72 Господарського Кодексу України повинен здійснювати підприємницьку діяльність відповідно до вимог ст.ст. 62-71 цього Кодексу, і згідно положень ст. 44 Господарського Кодексу України дотримуватись принципів підприємницької діяльності, зокрема комерційного розрахунку.

Тобто, відносини позивача з його контрагентами, зокрема і оплата коштів, мають здійснюватись згідно положень ч.1 ст. 67 Господарського Кодексу України (на основі договорів), а не в спосіб виконання судового рішення.

Враховуючи викладене, суд не бере до уваги представлені позивачем докази як такі, що не відповідають вимогам належності та допустимості.

З приводу тверджень позивача щодо проведення оплати по контрагенту Центральний друкований орган Міністерства оборони України Журнал «Військо України»згідно платіжного доручення №156 від 05.07.2010 року, то суд не бере такі до уваги, оскільки відповідно до призначення платежу таку оплату послуг проведено без урахування суми податку на додану вартість.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Аналізуючи діюче на момент спірних правовідносин законодавство та обставини справи, суд приходить до висновку, що твердження органу державної податкової служби, викладені в акті перевірки, є достатньо обґрунтованими та знайшли своє підтвердження зібраними у справі належними та допустимими доказами, а тому, у суду відсутні правові підстави вважати податкове повідомлення-рішення, яким позивачу визначено податкові зобов'язання з податку на додану вартість, неправомірним.

Таким чином, сукупність вищенаведених, підтверджених документально та встановлених обставин дає суду підстави визнати позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.

Відповідно до ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - субєкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати. Оскільки відповідачем не представлено суду документального підтвердження судових витрат, то такі не підлягають стягненню з позивача.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.7-14, 69-71, 86, 94, 159-163, 167 КАС України -

п о с т а н о в и в :

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова виготовлена у повному обсязі 14 червня 2011 року.

Суддя Сакалош В.М.