Постанова № 16179886, 06.06.2011, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №11.5

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 червня 2011 року Справа № 2а-4099/11/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Твердохліба Р.С.,

секретаря судового засідання Григоренко-Тумасян А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Східенергоекспорт» до відділу державної виконавчої служби Словяносербського районного управління юстиції Луганської області, треті особи які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача відкрите акціонерне товариство «Фінексбанк», товариство з обмеженою відповідальністю «СП «Цегельний завод» про скасування акту опису й арешту майна серії АА №449674 від 31 травня 2010 року та зобовязання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

19 травня 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю «Східенергоекспорт» звернулось до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до відділу державної виконавчої служби Словяносербського районного управління юстиції Луганської області, треті особи які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача відкрите акціонерне товариство «Фінексбанк», товариство з обмеженою відповідальністю «СП «Цегельний завод» в якому з урахуванням заяви від 22 травня 2011 року, просить:

- скасувати акт опису й арешту майна серії АА №449674 від 31 травня 2010 року відділу державної виконавчої служби Словяносербського районного управління юстиції Луганської області;

- зобовязати відділ державної виконавчої служби Словяносербського районного управління юстиції Луганської області звільнити з-під арешту майно, яке описано та арештовано на підставі акту опису й арешту майна серії АА №449674 від 31 травня 2010 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 04 березня 2010 року рішенням Господарського суду Луганської області по справі №6/56 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «СП «Цегельний завод» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Східенергоекспорт» борг у сумі 598576, 00 грн., штраф у сумі 119715,17 грн., витрати по оплаті державного мита у сумі 7182,92 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн.

22 березня 2010 року Господарський суд Луганської області видав наказ №6/56 від 04.03.2010 року. 31 березня 2010 року наказ Господарського суду Луганської області №6/56 від 22 березня 2010 року було предявлено до виконання у відділ Державної виконавчої служби Словяносербського районного управління юстиції Луганської області.

31 березня 2010 року ВДВС Словяносербського районного управління юстиції Луганської області постановою ВП №18760639 було відкрито виконавче провадження з виконання наказу Господарського суду Луганської області №6/56 від 22 березня 2010 року про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «СП «Цегельний завод» на користь ТОВ «Східенергоекспорт» боргу у розмірі 725710,09 грн.

07 липня 2010 року ухвалою господарського суду Луганської області по справі №22/596 за заявою ТОВ «Східенергоекспорт» порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ «СП «Цегельний завод» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. 03 серпня 2010 року ухвалою господарського суду Луганської області по справі №22/596 визнано грошові вимоги кредитора - ТОВ «Східенергоекспорт» на суму 725710,09 грн. у тому числі 598576,00 грн. - борг (4 черга), 119715,17 грн. - штраф (6 черга), витрати по сплаті державного мита - 7182,92 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 236,00 грн. (4 черга). Введено у справі процедуру розпорядження майном боржника строком на 6 місяців, тобто до 03 лютого 2011 року та призначено розпорядником майна - арбітражного керуючого Власова Олексія Миколайовича. Відповідно до протоколу загальних зборів кредиторів №1 від 21 лютого 2011 року позивача обрано до складу комітету кредиторів ТОВ «СП «Цегельний завод».

В ході перевірки комітетом кредиторів діяльності розпорядника майна щодо виконання ним покладених на нього функцій відносно захисту майна боржника позивачу стало відомо, що майно боржника арештовано на підставі акту опису й арешту майна від 31 травня 2010 року, складеного відповідачем.

Позивач вважає, що дії відповідача стосовно складання вищезазначеного акту опису й арешту майна та його арешту є протиправними, а тому майно підлягає звільненню з під арешту, оскільки відповідачем на підставі наказу Господарського суду Луганської області №14/267 від 30 березня 2010 року було складено акту опису й арешту майна (серія АА №449674) від 31 березня 2010 року. Однак, на виконанні у відповідача знаходиться зведене виконавче провадження №18325435 про стягнення з ТОВ «СП «Цегельний завод» загальної суми боргу 2267562,82 грн., що підтверджується листом відповідача №4960 від 29 вересня 2010 року та обліковою карткою на зведене виконавче провадження.

Акт опису й арешту майна (серія АА №449674) від 31 травня 2010 року було винесено не по зведеному виконавчому провадженню, а на підставі наказу №14/267 від 30 березня 2010 року, який входить до складу зведеного виконавчого провадження №18325435. Майно передано на зберігання представнику кредитора ПАТ «Фінексбанк».

Тобто позивач вважає, що відповідач надав пріоритет лише одному кредитору перед усіма іншими кредиторами.

В судовому засіданні представник позивача підтримав адміністративний позов, надав пояснення, аналогічні викладеному в позові та просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

У судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги не визнав, надав письмові заперечення проти позову в яких зазначив, що на виконанні у відділі державної виконавчої служби Словяносербського районного управління юстиції знаходиться зведене виконавче провадження про стягнення боргів з ТОВ «СП «Цегельний завод» на користь юридичних осіб та держави.

У складі зведеного виконавчого провадження перебувають вісім виконавчих проваджень четвертої, пятої та шостої черги на загальну суму стягнення 2264879,54 грн.

За зведеним виконавчим провадженням державним виконавцем 30 березня 2010 року було направлено запити до реєструючих установ (ДАІ, РБТІ та ДПІ) про наявність у боржника транспортних засобів, нерухомого майна та розрахункових рахунків, відкритих в установах банку.

Згідно повідомлення ДПІ боржник має рахунки, тому державним виконавцем було винесено постанови про арешт коштів на рахунках боржника. Згідно відповіді держтехнагляду за боржником сільськогогосподарська техніка не зареєстрована. Згідно відповіді відділу земельних ресурсів на території району земельні ділянки у власності ТОВ «СП «Цегельний завод» не рахуються. 31 травня 2010 року виходом за місцем знаходження боржника складено акт опису й арешту майна.

17 липня 2010 року до відділу державної виконавчої служби Словяносербського районного управління юстиції Луганської області надійшла ухвала № 252/596 від 07 липня 2010 року про порушення справи про банкрутство у відношенні підприємства-боржника ТОВ «СП «Цегельний завод», тому того ж дня державним виконавцем було винесено постанову про зупинення виконавчого провадження до розгляду справи по суті.

Станом на 25 травня 2011 року справа про банкрутство знаходиться на розгляді, виконавче провадження залишається зупиненим, тому на підставі ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», протягом строку, на який виконавче провадження зупинено, виконавчі дії не проводяться. Накладений державним виконавцем арешт на майно боржника не знімається. Таким чином, вимог Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем порушено не було. Просив відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ПАТ «Фінексбанк» надав письмові заперечення проти позову в яких просив відмовити у задоволенні позовних вимог зазначивши, що дії відділу державної виконавчої служби Словяносербського районного управління юстиції Луганської області щодо складання акту опису й арешту майна серії АА №449674 від 31 травня 2010 року вчинені з дотриманням норм Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції про вчинення виконавчих дій. В судовому засіданні представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ПАТ «Фінексбанк» надав пояснення, аналогічні викладеним в запереченнях проти позову та просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ТОВ «СП «Цегельний завод» в судовому засіданні зазначив, що на виконанні у відповідача дійсно знаходиться зведене виконавче провадження про стягнення боргів з ТОВ «СП «Цегельний завод» на користь юридичних осіб і держави на загальну суму стягнення 2264879,54 грн. Вирішення питання стосовно законності акту опису й арешту майна серії АА №449674 від 31 травня 2010 року залишив на розсуд суду.

Заслухавши пояснення представників сторін, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ПАТ «Фінексбанк» та ТОВ «СП «Цегельний завод», дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 КАС України, суд дійшов висновку про часткове задоволення заявлених позовних вимог з таких підстав.

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України та принципом рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, відповідно до якого усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом.

Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною 1 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби (частина 3 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України).

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» (у редакції, на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у Законі України «Про виконавче провадження», спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження»).

Відповідно до статті 1 Закону України від 24 березня 1998 року № 202/98-ВР «Про державну виконавчу службу» (в редакції, на момент виникнення спірних правовідносин) завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.

Частиною 4 статі 4 Закону України від 24 березня 1998 року № 202/98-ВР «Про державну виконавчу службу» передбачено, що державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.

Згідно із статтею 5 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» державний виконавець зобовязаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Статтею 5 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» визначено права та обовязки державних виконавців при примусовому виконанні рішень, встановлених цим Законом, а статтею 7 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» встановлені гарантії прав громадян і юридичних осіб у виконавчому провадженні - державний виконавець зобовязаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено під час судового розгляду справи, 04 березня 2010 року, згідно з рішенням Господарського суду Луганської області у справі №6/56 з ТОВ «СП «Цегельний завод» на користь ТОВ «Східенергоекспорт», стягнуто борг у сумі 598576,00 грн., штраф у сумі 119715,17 грн., витрати по сплаті державного мита у сумі 7182,92 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення в сумі 236,00 грн. 22 березня 2010 року було отримано судовий наказ на виконання цього рішення та 31 березня 2010 року наказ Господарського суду Луганської області №6/56 від 22 березня 2010 року було предявлено до виконання у відділ Державної виконавчої служби Словяносербського районного управління юстиції Луганської області.

31 березня 2010 року відділом Державної виконавчої служби Словяносербського районного управління юстиції Луганської області відкрито виконавче провадження з виконання наказу Господарського суду Луганської області №6/56 від 22 березня 2010 року про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «СП «Цегельний завод» на користь ТОВ «Східенергоекспорт» боргу у розмірі 725710,09 грн.

31 травня 2010 року майно боржника - ТОВ «СП «Цегельний завод» арештовано, згідно з актом опису й арешту майна серії АА №449674 на підставі наказу Господарського суду Луганської області №14/267 від 30 березня 2010 року та передано на зберігання ПАТ «Фінексбанк».

З 07 липня 2010 року згідно з ухвалою Господарського суду Луганської області у справі №22/596, на задоволення вимог кредиторів введено мораторій. 03 серпня 2010 року, згідно з ухвалою Господарського суду Луганської області у справі №22/596, вимоги позивача визнано у повній мірі та до 03 лютого 2011 - процедура розпорядження майна боржника, призначено розпорядником майна - арбітражного керуючого Власова Олексія Миколайовича. Відповідно до протоколу загальних зборів кредиторів №1 від 21 лютого 2011 року позивача обрано до складу комітету кредиторів ТОВ «СП «Цегельний завод».

Відповідно до ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження» у разі, якщо в органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень щодо одного й того ж самого боржника, вони обєднуються у зведене виконавче провадження і на майно боржника накладається арешт у межах загальної суми стягнення, виконавчого збору і можливих витрат на виконавче провадження.

Таким чином, суд вважає, що складення акту опису й арешту майна серії АА №449674 від 31 березня 2010 року лише на підставі наказу Господарського суду Луганської області №14/267 від 30 березня 2010 року, який входить до зведеного виконавчого провадження №18325435 надає пріоритет одному кредитору перед іншими. Накладення арешту лише на підставі одного наказу, а не у межах загальної суми стягнення суперечить вимогам ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження», а також порушує інтереси інших стягувачів.

Згідно із статтею 59 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» майно боржника може бути звільнено з-під арешту:

- за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому підпорядкований державний виконавець, якщо під час розгляду відповідної скарги боржника виявлено порушення встановленого цим Законом порядку накладення арешту;

- за наявності письмового висновку експерта щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у звязку із значним ступенем його зносу, пошкодженням або коли витрати, повязані із зверненням на нього стягнення, перевищать грошову суму, за яку воно може бути реалізовано, майно боржника може бути звільнено з-під арешту за постановою державного виконавця, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований;

- за рішенням суду у всіх інших випадках по незакінчених виконавчих провадженнях.

Суд зазначає, що позовні вимоги про зобовязання відділу державної виконавчої служби Словяносербського районного управління юстиції Луганської області звільнити з-під арешту майно, яке описано та арештовано на підставі акту опису й арешту майна серії АА №449674 від 31 травня 2010 року у даному випадку не можуть бути самостійними позовними вимогами, оскільки скасування акту опису й арешту майна серії АА №449674 від 31 травня 2010 року в силу Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» автоматично обумовлює звільнення майна з-під арешту.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, та принципом рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом.

З приписів ст.ст.71, 86 КАС України вбачається, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

Частиною 2 статті 71 КАС України, встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Представником відповідача в судовому засіданні надані обґрунтовані пояснення та відповідні докази в їх підтвердження щодо спростування вимог позивача стосовно позовних вимог позивача в частині зобовязання відділу державної виконавчої служби Словяносербського районного управління юстиції Луганської області звільнити з-під арешту майно, яке описано та арештовано на підставі акту опису й арешту майна серії АА №449674 від 31 травня 2010 року, натомість останнім не доведено належними засобами доказування правомірності заявленого позову в цій частині, у звязку з чим позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні 06 червня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 14 червня 2011 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 87, 94, 158-163, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Скасувати акт опису й арешту майна серії АА №449674 від 31 травня 2010 року відділу державної виконавчої служби Словяносербського районного управління юстиції Луганської області.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Східенергоекспорт» (ідентифікаційний код 33008698, місце знаходження: 91047, м. Луганськ, вул. Фабрична, буд. 1) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1,70 грн. (одна гривня сімдесят копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Відповідно до частини 3 статті 160 КАС України постанова складена у повному обсязі 14 червня 2011 року.

СуддяР.С. Твердохліб