Постанова № 16179329, 31.05.2011, Закарпатський окружний адміністративний суд

Cправа № 2а-0770/639/11

Ряд стат. звіту № 8.2.1

Код - 04

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2011 р. м. Ужгород

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Рейті С.І.

при секретарі судового засідання Рибак Т.В.

за участю представників

позивача: ОСОБА_1 (довіреність від 05.01.2011 року)

відповідача: ОСОБА_2 (довіреність від 18.10.2010 року № 4786/10/10-012)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "СІО К" до Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 31 травня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини Постанови. Постанова в повному обсязі складена 1 червня 2011 року.

Товариство з обмеженою відповідальністю "СІО - К" (далі позивач, ТОВ "СІО К"), в особі представника ОСОБА_1 (діє на підставі довіреності ТОВ "СІО К", копія якого наявна в матеріалах справи, а.с.38), звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою (а.с. 3-5) до Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції у Закарпатській області (далі відповідач, Ужгородська МДПІ) про визнання недійсним податкового повідомлення рішення, якою просить скасувати податкове повідомлення рішення Ужгородської МДПІ від 15 лютого 2011 року про зменшення ТОВ "СІО К" суми бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 30624,06 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що оскаржене податкове повідомлення рішення винесено відповідачем всупереч норм чинного законодавства, зокрема, порушено вимоги Закону України "Про податок на додану вартість", оскільки в вину позивачеві ставиться припущення (а не факт несплати ПДВ, який відповідачем навіть не досліджувався, скільки з акту перевірки вбачається, що зустрічні перевірки не проводились з різних підстав) щодо несплати ПДВ контрагентами підприємства четвертої ланки, при цьому, право на отримання бюджетного відшкодування підтверджується встановленими законодавством документами (податковими накладними та платіжними дорученнями) про сплату вартості отриманого товару, в тому числі, ПДВ в повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача уточнив позовні вимоги, та у відповідності до положень п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України - просить суд визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення рішення Ужгородської МДПІ від 15.02.2011 року з підстав, наведених у позовній заяві.

Відповідач надав суду заперечення проти позову (лист Ужгородської МДПІ від 30.05.2011 року за № 2893/10/10-012, а.с.43-46), згідно яких позов не визнав, посилаючись на положення наказу ДПА України від 18.05.2005 року за № 350 щодо необхідності проведення перевірки постачальників платника ПДВ, в результаті проведення якої не підтверджено надходження до бюджету ПДВ у розмірі 30624,06 грн., в зв'язку з чим Ужгородською МДПІ прийнято оскаржуване податкове повідомлення рішення про зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ на не підтверджену перевіркою суму 30624,06 грн.

В судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги не визнав з підстав, наведених у запереченнях проти позову, просить суд відмовити в задоволенні позову повністю.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову в повному обсязі, виходячи з наступного:

Невиїзною перевіркою ТОВ "СІО К" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за грудень 2009 року, за березень, квітень, травень 2010 (акт Ужгородської МДПІ від 07.02.2011 року за № 46/23-2/22101670, а.с.10-15) на підставі п. 1.8 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" зменшено бюджетне відшкодування податку на додану вартість ТОВ "СІО-К" в розмірі 30624,06 грн., в тому числі, за грудень 2009 року (по податковому кредиту за листопад 2009 року) 9953,00 грн.; за березень 2010 року (по податковому кредиту за лютий 2010 року) 5122,33 грн.; за квітень 2010 року (по податковому кредиту за березень 2010 року) 10229,56 грн.; за травень 2010 року (по податковому кредиту за квітень 2010 року) 5319,17 грн.

За висновком перевірки порушення полягало в тому, що позивачем включено до розрахунку бюджетного відшкодування в тому числі і суми ПДВ, по яким не встановлено сплати ПДВ до держбюджету по ланцюгу постачання (контрагентами), а саме: по основному постачальнику ТОВ "Росток" направлено запити по підприємствам, які залучені до ланцюга постачання ТОВ "Росток", та встановлено наступний ланцюг постачання:

- ТОВ "Росток" (1 ланка) ВАТ "Закарпатнафтопродукт Мукачево" (2 ланка) ТОВ "Юком" (3 ланка) ТОВ "Аура" (4 ланка);

- ТОВ "Росток" (1 ланка) ВКФ "Титан" (2 ланка) - ВАТ "Закарпатнафтопродукт Мукачево" (3 ланка) ТОВ "Вижак" (4 ланка);

- ТОВ "Росток" (1 ланка) ВАТ "Закарпатнафтопродукт Мукачево" (2 ланка) ТОВ "Намар" (3 ланка) ТОВ "Аура" (4 ланка);

Листом ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 18.08.2010 року за № 12662/7/23-1106 (а.с.47-48) стосовно ТОВ "Аура" зазначено про ліквідацію в зв'язку з визнанням банкрутом (дата скасування держреєстрації 25.05.2010 року).

Листом ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від _.08.2010 року за № _/7/23-8010 (а.с.51-52) стосовно ТОВ "Вижак" зазначено про направлення повідомлення про відсутність за місцезнаходженням.

В зв'язку з наведеним, перевіркою зменшено бюджетне відшкодування з ПДВ ТОВ "СІО-К" у розмірі 30624,06 грн.

На підставі акту Ужгородської МДПІ від 07.02.2011 року за № 46/23-2/22101670, 15 лютого 2011 року Ужгородською МДПІ прийнято оскаржуване податкове повідомлення рішення № 53/0000012320/762 про зменшення ТОВ "СІО К" суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 30624,06 грн.

Податкове повідомлення рішення Ужгородської МДПІ від 15.02.2011 року № 53/0000012320/762 в адміністративному порядку не оскаржувалося.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" від 3 квітня 1997 року за № 168/97 ВР (втратив чинність з 1 січня 2011 року згідно Податкового кодексу України, чинний та в редакції Закону станом на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон 168) бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.1 ст. 7 Закону 168 сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону 168 податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону У168 податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу).

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону 168 датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону 168 не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку податковим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, непідтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Підпунктом 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону 168 передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно пп. 7.2.8 п. 7.2 ст. 7 Закону 168 платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком, а також які не є об'єктами оподаткування згідно із статтею 3 та звільнених від оподаткування згідно із статтею 5 цього Закону. Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону. Платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку. За наявності оригіналу податкової накладної невключення її до зазначеного реєстру не є підставою для відмови у зарахуванні суми податку, визначеної у такій податковій накладній, до складу податкового кредиту такого платника податку. Форма і порядок заповнення реєстрів отриманих та виданих податкових накладних встановлюються центральним податковим органом (абзац третій пп. 7.2.8 п. 7.2 ст. 7 Закону 168).

Відповідно до ч. 3 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися судом, якщо проти цього не заперечують сторони та в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Заявлені до відшкодування суми ПДВ за грудень 2009 року, за березень 2010 року, за квітень 2010 року та за травень 2010 року зазначені в податкових деклараціях за відповідні місяці (а.с.16-17, 23-24, 27-28, 34-35), проведеною перевіркою не встановлено порушень при визначені податкового кредиту та підтверджено залишок від'ємного значення для формування суми бюджетного відшкодування ПДВ, факт сплати податку позивачем та правомірність формування податкового кредиту відповідачем не заперечується, вказані обставини підтверджені матеріалами справи, в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання, вказані обставини судом не доказуються.

Згідно акту Ужгородської МДПІ від 07.02.2011 року за № 46/23-2/22101670, не має можливості підтвердити ПДВ по постачальникам ТОВ "СІО-К" четвертої ланки ТОВ "Аура" та ТОВ "Віжак", в зв'язку з чим зменшено бюджетне відшкодування з ПДВ за грудень 2009 року 9953,00 грн., за березень 2010 року 5122,33 грн., за квітень 2010 року 10229,56 грн. та за травень 2010 року 5319,17 грн.

В матеріалах справи наявними є всі податкові накладні (а.с.18, 21, 25, 29, 32, 36) та платіжні доручення (а.с.19, 20, 22, 26, 30, 31, 33, 37), згідно яких позивач виступав покупцем дизельного палива та здійснив оплату за закуплене дизельне паливо у ТОВ "Росток" в повному обсязі, при цьому, жодних взаємовідносин з ТОВ "Аура" та/або ТОВ "Віжак" позивач не мав, та отримані від ТОВ "Росток" податкові накладні включені до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за відповідні місяці. Судом не встановлено та відповідачем не спростовується обставина щодо відсутності будь яких податкових накладних та відсутності факту оплати позивачем за усіма податковими накладними в повному обсязі, в тому числі, сплати ПДВ у вартості отриманого товару.

При цьому, суд констатує, що Ужгородською МДПІ за наслідками проведеної перевірки не підтверджено факт несплати ПДВ контрагентами четвертої ланки ТОВ "Аура" та ТОВ "Віжибу", оскільки питання щодо надходження чи ненадходження ПДВ до бюджету зустрічними перевірками не досліджувалось, та зустрічні перевірки фактично не проводились (в зв'язку з відсутністю ТОВ "Віжак" за місцезнаходженням та в зв'язку з банкрутством ТОВ "Аура"), таким чином, висновки перевірки щодо несплати ПДВ до бюджету вказаними підприємствами базуються на припущеннях та не підтверджуються належними доказами.

Проведеною Ужгородською МДПІ перевіркою також не виявлено порушень стосовно сплати ПДВ позивачем, а вказано тільки на можливі порушення підприємствами ТОВ "Аура" та ТОВ "Вижак" (оскільки такі не підтверджуються зустрічними перевірками, проведеними, відповідно, ДПІ у Шевченківському та Голосіївському районах м. Києва), які залучені до ланцюга постачання (четвертої ланок). При цьому, зазначеною перевіркою не встановлено факт несплати ПДВ ТОВ "СІО К", не підтверджено наявність пов'язаних осіб у ланцюгу ТОВ "СІО - К" контрагенти, також відсутні встановлені законодавством докази щодо навмисного здійснення діяльності з метою вилучення коштів із державного бюджету шляхом безпідставного відшкодування ПДВ.

Доводи відповідача, викладені в акті Ужгородської МДПІ від 07.02.2011 року за № 46/23-2/22101670, щодо порушення позивачем п. 1.8 ст. 1 Закону 168 є необґрунтованими, оскільки, виходячи із системного аналізу положень цієї норми та пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону 168 вимога щодо наявності надмірної сплати податки на додану вартість стосується того платника податку, яким сума цього податку заявлена до відшкодування. Норми Закону 168 не пов'язують виникнення права покупця на отримання бюджетного відшкодування з обставиною підтвердження його контрагентами факту сплати податку на додану вартість до бюджету. Згідно з вимогами чинного законодавства, обов'язок контролювати звітність контрагента на суб'єктів підприємницької діяльності не покладено, крім того, суб'єкт підприємницької діяльності не має права контролювати звітність або своєчасність сплати податків іншими особами. Якщо віднесення сум до складу податкового кредиту відбувається на підставі належним чином оформлених розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку, то дії платника податку є правомірними.

Крім того, сплачений покупцем в ціні придбання товару податок на додану вартість не перераховується продавцем безпосередньо до бюджету, а враховується в податкових зобов'язаннях останнього. Остаточна ж сума податкових зобов'язань, в тому числі наявність таких на кінець звітного податкового періоду, визначається продавцем за правилами пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону 168.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

При цьому судом не приймається посилання відповідача на положення Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість (затверджені наказом ДПА України від 18.08.2005 року за №350), оскільки, по перше, методичні рекомендації за своєю правовою природою не є нормативно - правовим актом, оскільки носять рекомендаційний, а не обов'язковий характер, по друге, наказ не зареєстрований у Мін'юсті та не набрав чинності в установленому законодавством порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не доведено правомірності зменшення позивачеві суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та, відповідно, не спростовано доводів позивача щодо протиправності податкового повідомлення рішення Ужгородської МДПІ від 15.02.2011 року за № 53/0000012320/762.

За наведених обставин, позовні вимоги підтверджені належними та допустимими доказами, відповідачем не спростовані та підлягають до задоволення повністю.

Згідно ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалено на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Документально підтвердженими є витрати ТОВ "СІО-К" зі сплати судового збору (державного мита) у розмірі 3, 40 грн., згідно квитанції від 24.02.2011 року за № 412410056 (а.с.2), та дана сума підлягає стягненню з бюджету на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 17, 71, 86, 94, 160, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "СІО К" до Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати в повному обсязі податкове повідомлення рішення Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції у Закарпатській області від 15 лютого 2011 року № 53/0000012320/762 про зменшення товариству з обмеженою відповідальністю "СІО К" суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 30624,06 грн.

3. Стягнути з Державного (місцевого) бюджету на користь товариства з обмеженою відповідальністю "СІО-К" (Закарпатська область, Великоберезнянський район, смт. Великий Березний, вул. Фізкультурна, 11А код 22101670) витрати зі сплати судового збору (державного мита) у сумі 3,40 грн. (три гривни сорок копійок).

4. Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України, та може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд в порядку та строки, встановлені ст.186 КАС України. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України протягом десяти днів з дня отримання копії постанови (копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції).

Суддя С. І. Рейті