Постанова № 16179050, 16.05.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 травня 2011 р. справа № 2а/0570/3661/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Бойка М.І.

при секретаріСметані М.В.

за участі

представника позивача Чебаненко Є.О.,

представника відповідача Завгородної І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання в м. Донецьку адміністративну справу за позовом Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного підприємства «Алвєра» про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та пені у розмірі 3296,02грн., -

ВСТАНОВИВ:

Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі позивач) звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Приватного підприємства «Алвєра» (далі ПП «Алвєра», відповідач) про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та пені у розмірі 3296,02грн.

В обґрунтуванні позову зазначено, що 14 лютого 2011 року була проведена перевірка про дотримання вимог ст.ст. 19, 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні ” від 21.03.1991 № 875-ХІІ (далі - Закон № 875-ХІІ), за результатами якої складено акт № 51 від 15 лютого 2011 року, відповідно до якого середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу відповідача становить 14 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 0 осіб.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 19 Закону № 875-ХІІ для відповідача норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів становить 1 робоче місце.

Отже, відповідач не виконав норматив по створенню 1 робочого місця по працевлаштуванню інвалідів.

Просило стягнути з відповідача суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів 3010,72 грн. та пеню, нараховану станом на 26 лютого 2011 року, - 285,30 грн., що загалом становить 3296,02 грн.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти позову, зазначила що, згідно чинного законодавства, встановлені певні вимоги до створення робочих місць інвалідів на підприємствах, порядок працевлаштування інвалідів на підприємствах, а також визначена відповідальність підприємств за порушення цих вимог у вигляді сплати штрафних санкцій. У частині першої статті 18 Закону визначено, що працевлаштування інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади по питаннях праці і соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів. Стаття 19 Закону встановлює для підприємств (об'єднань), установ і організацій (далі підприємства) нормативи робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів.

Відповідальність за незабезпечення зазначених нормативів відповідно до частини другої статті 19 цього Закону покладається на керівників підприємств. А в разі, коли кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, то відповідальність покладається на підприємства у вигляді щорічної сплати штрафних санкцій, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом (частина перша статті 20 вказаного Закону).

Аналіз зазначених положень Закону про захист інвалідів дає підстави для висновку про те, що обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця. Такий обов'язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в частині першій статті 18 цього Закону. Це підтверджується і змістом абзацу другого пункту третього Положення про Фонд соціального захисту інвалідів (затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1434 від 26 вересня 2002 року), згідно з яким завданням Фонду є здійснення контролю за додержанням підприємствами нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, а також підпункту третього пункту четвертого та підпункту третього пункту п'ятого цього Положення, якими Фонду надано право здійснювати контроль за своєчасним перерахуванням підприємствами штрафних санкцій за недодержання ними нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів та здійснювати перевірки підприємств щодо додержання ними нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Також це підтверджується Постановою Вищого господарського суду від 17.08.2004 р. №18/251 «Про стягнення штрафних санкцій за незайняті інвалідами робочі місця» та Листом Держпідприємництво від 30.03.2005 р. №2247 "Щодо питання сплати штрафних санкцій за недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів до Фонду соціального захисту інвалідів".

По-друге, посадовою особою позивача було невірно встановлена наявність в ПП «Альвєра» у 2009 році - 14 штатних працівників.

Відповідно до пункту 3.2 Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Мінстату України №171 від 07.07.1995р.(далі Інструкція), середньооблікова кількість штатних працівників розраховується на підставі щоденних даних про облікову кількість штатних працівників, які повинні уточнюватись відповідно до наказів про прийом, переведення працівника на іншу роботу та припинення трудового договору.

Згідно із пунктом 3.2.1 зазначеної Інструкції середньооблікова кількість штатних працівників за місяць обчислюється шляхом підсумовування кількості штатних працівників облікового складу за кожний календарний день звітного місяця, тобто з 1 по 30 або 31 число (для лютого - по 28 або 29), включаючи вихідні, святкові та неробочі дні, і ділення одержаної суми на число календарних днів звітного місяця.

Середньооблікова кількість штатних працівників за період з початку року (у тому числі за квартал, півріччя, 9 місяців, рік) обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової кількості штатних працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно, та ділення одержаної суми на кількість місяців у цьому періоді, тобто відповідно на 2, 3,4,... 12 (пункт 3.2.5 зазначеної Інструкції).

В листі Фонду від 14.10.2000р. передбачено, що « у той же час, з врахуванням економічного стану переважної більшості підприємств, в умовах економічного спаду, відділення Фонду проводять розрахунки з підприємствами за звітний період по уточненому нормативу, визначеному від середньооблікової кількості працюючих, який значно менше загальної. Листом №07-517/1761-509/2 от 27.12.2001г. середньооблікова чисельність працівників, що приймається для розрахунку середньої заробітної плати та інших середніх показників (середньооблікова чисельність всього персоналу в еквіваленті повної зайнятості) за відповідний період визначається відповідно до п. 3,4 Інструкції. Наказом ПП «Альвєра» №1/т-д від 30.10.2008р. на підприємству був встановлений неповний робочий час на 2009 рік

Так відповідно до розрахунку середньооблікової кількості штатних працівників ПП «Альвєра» у 2009 році в еквіваленті повної зайнятості, розрахованої на підставі табелів обліку робочого часу за кожний місяць, згідно вимог розділу 4 Інструкції, середньооблікова кількість працівників підприємства у 2009 році складає 7 штатних працівників.

Згідно з частиною першою статті 20 Закону, в редакції Закону від 31.05.2005, для роботодавців установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Тобто, ПП «Альвєра» не неповинне було утворювати 1 робоче місце для працевлаштування інваліду у 2009 році.

По трете, як зазначено ч. І ст. 218 Господарського кодексу України, підставою для застосування адміністративно-господарської відповідальності, передбаченою ст. 20 Закону, є вчинення роботодавцем правопорушення в сфері господарювання. Відповідно до частини 2 цієї статті роботодавець відповідає за невиконання або неналежне виконання господарських зобовязань якщо недоведене що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Для підтвердження того, що роботодавець вжив усіх необхідних заходів для недопущення господарського правопорушення, йому необхідно довести що, він створив робоче місце для інваліда, інформував органи працевлаштування про наявність вакантних місць та надав до Фонду звіт про працевлаштування інвалідів по формі 10-ПТ.

В підтвердження цих обставин відповідач повідомляє, що: Відповідно до середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за 2009 рік у підприємстві «Альвєра», середньооблікова кількість працівників складала 7 штатних працівників, тому відповідач не повинен був розробляти заходи щодо створення робочих місць для інвалідів.

Частиною 4 ст. 20 Закону Україні «Про зайнятість населення» № 803 від 01.03.1991р., передбачений обов'язок підприємства надавати до центру зайнятості звіт про наявність вільних робочих місць на підприємстві. ПП «Альвєра» у 2009 році надало до центру зайнятості звіт про наявність вільних робочих місць по ф. №3-ПВ станом на 09.07.2009р. та 26.11.2009р. л

Відповідно до Листа Фонду соціального захисту інвалідів від 22.02.2002р. за № 0610-67/300-92/2 підприємства реєструються за місцем свого знаходження та надають звіт по формі 10-ПТ за умови якщо на підприємстві працює 15 та більше чоловік. З цієї підстави відповідач у відділенні Фонду зареєстрований не був та звіт формі 10-ПТ не надавав.

Тобто, застосування позивачем адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць є незаконним, тому не має підстав для задоволення його позову.

Окрім цього, виходячи із завдань Фонду стосовно здійснення контролю за виконанням підприємствами нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та сплатою ними адміністративно-господарських санкцій і пені (підпункт 3 пункту 4 Положення про Фонд), фактом вчинення правопорушення є несплата адміністративно-господарських санкцій. З огляду на викладене, право звернення до суду у позивача виникає після встановлення факту несплати адміністративно-господарських санкцій у встановлений законом строк.

Оскільки штрафні санкції сплачуються підприємствами самостійно не пізніше за 15 квітень року, який наступає за звітним, звітним періодом сплати штрафних санкцій у даній справі є 2009 рік, то штрафні санкції відповідач повинен був сплатити не пізніше за 15 квітень 2010 року.

З 01.01.2006 до спірних правовідносин у зазначеній категорії справ застосовуються строки звернення до суду, визначені статтею 99 КАС з урахуванням вимог статті 103 КАС. Позов про стягнення штрафних санкцій поданий відділенням Фонду пізніше, ніж через 6 місяців того як відповідач повинен був би сплатити штрафні санкції за 2009 рік, тобто позивачем пропущено строк звернення в суд з адміністративним позовом.

Таким чином, відповідач вважає що юридична відповідальність, яка передбачена ч. 1 ст.20 Закону №875, не може бути покладена на нього в звязку з відсутністю складу правопорушення, тому підстави для задоволення позову відсутні. Просила відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.

Судом встановлено, що 14 лютого 2011 року була проведена перевірка щодо дотримання вимог ст.ст. 19, 20 Закону № 875-ХІІ, за результатами якої складено акт № 51 від 15 лютого 2011 року, відповідно до якого середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу відповідача становить 14 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 0 осіб, тоді як повинна працювати 1 особа.

Тобто відповідач не виконав норматив по створенню 1 робочого місця по працевлаштуванню інвалідів.

Відповідно до акту № 51 від 15 лютого 2011 року в результаті перевірки установчих документів, відомостей нарахування заробітної плати, табеля використання робочого часу, наказів на прийняття та звільнення з роботи, було встановлено, що фонд оплати праці штатних працівників складає 84300 грн., середньорічна заробітна плата штатного працівника 6021,43 грн.

За проведеними позивачем підрахунками сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів становить 3010,72 грн.

На суму заборгованості станом на 26 лютого 2011 року нараховано пеню в розмірі 285,30 грн.

Загальна сума заборгованості складає 3296,02 грн.

Акт від 15 лютого 2011 року № 51, який було підписано представниками позивача та директором Приватного підприємства «Алвєра», не оскаржувався.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до пункту 1 Положення про Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, затвердженого наказом директора Фонду соціального захисту інвалідів від 01 березня 2007 року № 16 (далі - Положення), Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів є територіальним органом Фонду соціального захисту інвалідів, підзвітне і підконтрольне йому та утворюється для реалізації покладених на Фонд соціального захисту інвалідів завдань за погодженням з Міністерством праці та соціальної політики України.

Згідно покладених на нього завдань Фонд здійснює контроль за виконанням підприємствами нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та за своєчасним перерахуванням сум адміністративно-господарських санкцій, що надходять від підприємств, за недодержання ними цього нормативу (пп.3 п. 4 Положення).

Відповідно до ст. 17 Закону № 875-ХІІ, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Статтею 19 вказаного Закону для підприємств (об'єднань), установ і організацій, незалежно від форми власності і господарювання, фізичних осіб, які використовують найману працю, встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів та покладається відповідальність за незабезпечення наведених нормативів на керівників відповідних підприємств.

Так, ч. 1 ст. 19 Закону № 875-ХІІ визначено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону № 875-ХІІ підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Статтею 20 вказаного Закону визначено, що порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України

У разі несплати адміністративно-господарських санкцій або пені чи неможливості їх сплати за рішенням господарського суду їх стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, в порядку, передбаченому законом.

Суми адміністративно-господарських санкцій і пені, що надійшли до Державного бюджету, використовуються Фондом соціального захисту інвалідів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року №70 відповідно до статей 19 і 20 вказаного Закону затверджено нормативно-правові акти: Порядок реєстрації підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю; Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування; Порядок зарахування кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів до нормативу таких робочих місць у господарських об'єднаннях, до складу яких входять підприємства громадських організацій інвалідів; Порядок сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів; Порядок використання суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, що надійшли до державного бюджету; Порядок проведення перевірки підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю.

Як встановлено судом, на виконання наведених вимог законодавства відповідачем не вживалися заходи по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів: зокрема, протягом 2009 року до відповідного центру зайнятості не подавалися щомісячні звіти про наявність вакансій для інвалідів.

Отже, оскільки відповідачем не вжито всі передбачені чинним законодавством заходи по забезпеченню працевлаштування інвалідів, позивачем відповідно до поданого відповідачем звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів у 2009 році правомірно визначено суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, які в установлений законом строк сплачено не було.

З огляду на наведене адміністративно-господарські санкції за невиконання вказаного нормативу та нарахована субєктом владних повноважень пеня в порядку та розмірах, що відповідали вимогам законодавства, підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись статтями 23, 94, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Позов Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного підприємства «Алвєра» про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та пені задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства «Алвєра» (код ЄДРПОУ 34627183) на користь Державного бюджету України (р/р 31216230700001 в ГУДКУ у Донецькій обл., код ЄДРПОУ 34686537, МФО 834016, код платежу 50070000) адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та пеню в загальній сумі 3296 (три тисячі двісті девяносто шість) грн. 02 коп.

Вступну та резолютивну частини постанови проголошено в судовому засіданні 16 травня 2011 року.

Повний текст постанови виготовлено 23 травня 2011 року.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 КАС України, і може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 КАС України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанов.

Суддя Бойко М.І.