Постанова № 16178899, 02.06.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 червня 2011 р. справа № 2а/0570/2276/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Кірієнка В.О.

при секретаріМіщенко І.Г.

з участю:

представника позивача:Литвинець І.М.

представника відповідача: Килимник В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Добропіллявугілля» до Добропільської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0005571540/0 від 31.12.2010р., № 0005561540/0 від 31.12.2010р,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач Державне підприємство «Добропіллявугілля» звернувся до суду з позовом до Добропільської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0005571540/0 від 31.12.2010р., № 0005561540/0 від 31.12.2010р.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 31.12.2010 року були отримані податкові повідомлення рішення щодо нарахування штрафів відносно ВП «УКК» ДП «Добропіллявугілля», а саме:

-№ 0005571540/0 від 31.12.2010 року сума штрафу 1760,99 грн.;

-№ 0005561540/0 від 31.12.2010 року сума штрафу 169281,92 грн.

Позивач вважає рішення такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, у звязку із тим, що законодавством не надано права податковому органу змінювати призначення платежу вказаного платником у платіжних дорученнях.

Просив визнати недійсним податкові повідомлення рішення № 0005571540/0 від 31.12.2010р., № 0005561540/0 від 31.12.2010р.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 01.03.2011 року по справі 2а/0570/2276/2011 позовні вимоги ДП «Добропіллявугілля» були розєднані та в провадженні судді Мозгової Н.А. залишились позовні вимоги щодо скасування податкового повідомлення рішення № 0005571540/0 від 31.12.2010 року сума штрафу 1760,99 грн.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 01.03.2011 року адміністративна справа 2а/0570/2276/2011 була прийнята до судового провадження судді Кірієнко В.О. у звязку із надходженням судді Мозгової Н.А. на лікарняному.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав у повному обсязі, просив його задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, в його задоволенні просив відмовити, надав письмове заперечення, де зазначив, що податковою інспекцією не змінювалось призначення платежу, оскільки платником самостійно було визначення призначення платежу, тобто погашення заборгованості. Посилався на пп. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 ЗУ «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», яким визначено, що узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків та зазначив, що статус податкового боргу не може бути змінений, тільки лише у випадках його сплати, списання або скасування. Розстрочений податковий борг все рівно залишається боргом.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у сфері публічноправових відносин від порушень, у тому числі, органів державної влади.

Судом встановлено, що Державне підприємство “Добропіллявугілля” 11.03.2003 року зареєстроване Виконавчим комітетом Добропільської міської ради Донецької області як юридична особа, взяте на облік до Добропільської обєднаної державної податкової інспекції 01.04.2003 року.

ВП «Управління комунальних котелень» є суб'єктом господарської діяльності без права юридичної особи є платником місцевих та ресурсних податків та зборів, знаходиться на податковому обліку у Добропільскій ОДПІ з 07.11.2006 р.

Актом перевірки від 22.12.2010 року за № 1455/15-1/34093124 про результати невиїзної документальної (камеральної) перевірки з питання порушення граничних термінів сплати до бюджету самостійно задекларованих та узгоджених сум податкових зобовязань по земельному податку з юридичних осіб (м. Білицьке) відокремленим підрозділом «Управління комунальних котелень» державного підприємства «Добропіллявугілля» за період з 20.10.2008 року по 19.11.2010 року були встановлені порушення пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 ЗУ від 21.12.2000 року № 2181 «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», п. 3 ч. 1 ст. 9 ЗУ від 25.06.1991 року № 1251-ХІІ «Про систему оподаткування», ч. 1 ст. 17 ЗУ від 03.07.1992 року № 2535-ХІІ «Про плату за землю», п. 3 ч. 1 ст. 9 ЗУ від 25.06.1991 року № 1251-ХІІ «Про систему оподаткування».

30.12.2010 року ВП «Управління комунальних котелень» ДП «Добропіллявугілля» було подано на імя начальника Добропільської ОДПІ заперечення на акт перевірки за № 1455/15-1/34093124 від 29.12.2010 року, відповіддю від 31.12.2010 року за № 27332/10/15-113 на яке податковим органом було вирішено, що акт є правомірним та його складено відповідно вимогам чинного законодавства.

На підставі встановлених порушень, податковим органом було винесено податкове повідомлення рішення № 0005571540/0 від 31.12.2010р., яким відповідно до акта перевірки встановлено порушення граничних строків сплати узгоджених податкових зобовязань з земельного податку з юридичних осіб та на підставі норм пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 ЗУ від 21.12.2000 № 2181 «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за затримку від 107 171 календарного дня граничного терміну сплати до бюджету самостійно задекларованої і узгодженої суми податкового зобовязання в розмірі 3521,98 грн. зобовязано сплатити штраф у розмірі 50% у сумі 1760,99 грн. за платежем земельний податок з юридичних осіб.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», завданнями органів державної податкової служби, зокрема, є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

Закон України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-ІІІ (чинний на перевіряємий період) є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Отже, питанням даного спору є правомірність чи неправомірність зарахування податковим органом сплачених позивачем сум поточних податкових зобовязань на погашення штрафу, нарахованого у звязку із несвоєчасною сплатою узгоджених податкових зобовязань з земельного податку з юридичних осіб.

Підпунктом «а» 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ЗУ № 2181-ІІІ визначено, що податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до 5.1 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Джерелом самостійного погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, що передбачене п. 7.1.1 ст. 7 Закону України від 21.12.2000 року за №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Коштами у складі майна суб'єктів господарювання відповідно до ч. 5 ст. 139 ГК України є гроші у національній та іноземній валюті, призначені для здійснення товарних відносин цих суб'єктів з іншими суб'єктами, а також фінансових відносин відповідно до законодавства. Вони також входять до визначення майна у розумінні ч. 1 зазначеної статті.

Частиною 1 статті 134 ГК України встановлено, що суб'єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном.

Тобто платник податків, який є субєктом господарювання, має право розпоряджатися належним йому майном, зокрема коштами, на свій розсуд. Право розпоряджатися своєю власністю гарантоване також статтею 41 Конституції України.

Платіжними дорученнями ВП «Управління комунальних котелень» ДП «Добропіллявугілля» на рахунок ГУДКУ у Донецькій області спрямувало кошти із визначенням призначення платежу, а саме:

-№ 310 від 31.07.2009 року в сумі 503,13 грн., призначення платежу «земельний податок за липень 2009 року»;

-№ 359 від 28.08.2009 року в сумі 501,34 грн., призначення платежу «земельний податок за серпень 2009 року»;

-№ 448 від 21.10.2009 року в сумі 501,34 грн., призначення платежу «земельний податок за жовтень 2009 року»;

-№ 403 від 17.09.2009 року в сумі 501,34 грн., призначення платежу - «земельний податок за вересень 2009 року»;

-№ 518 від 19.11.2009 року в сумі 501,34 грн., призначення платежу «земельний податок за листопад 2009 року»;

-№ 620 від 18.12.2009 року в сумі 501,34 грн., призначення платежу «земельний податок за листопад 2009 року»;

Суд вважає, оскаржуване податкове повідомлення рішення № 0005571540/0 від 31.12.2010 року неправомірним, оскільки вищезазначеними платіжними дорученнями ВП «Управління комунальних котелень» ДП «Добропіллявугілля» спрямувало свої кошти саме на сплату поточних зобовязань відповідно наданих податкових розрахунків з земельного податку, тому Добропільська ОДПІ не мала підстав для зміни призначення платежу та зарахування сплачених позивачем сум вказаних податкових зобовязань на погашення штрафних санкцій.

Так, дійсно, згідно п.п.17.1.7. п.17.1 Закону України № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Відповідно до пп. 16.1.1 п. 16.1 ст. 16 Закону України № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року після закінчення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня та відповідно до пп.16.3.3 при частковому погашенні податкового боргу сума такої частки визначається з урахуванням пені, нарахованої на таку частку. Податковий борг, що погашається частково, сплачується разом зі сплатою пені, нарахованої відповідно до такої частки, єдиним платіжним документом, в якому суми такого податкового боргу та такої пені визначаються окремо. Платіжні документи, які не містять окремо виділену суму податкового боргу та суму пені, не приймаються до виконання. Якщо платник податків не сплачує пеню разом зі сплатою податкового боргу (його частини) або не визначає її окремо у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеної пропорції), то податковий орган самостійно здійснює розподіл такої сплаченої суми на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини), та надсилає такому платнику податків повідомлення, в якому міститься зазначена інформація.

Розпорядження коштами полягає у їх переказі із застосуванням платіжних інструментів, які передбачені Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні». Одним з таких інструментів є платіжне доручення, тобто розрахунковий документ, який містить доручення платника банку або іншій установі - члену платіжної системи, що його обслуговує, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача (п. 1.30 ст. 1 Закону «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»). Відповідно до п. 17.1 зазначеного Закону форми розрахункових документів та їх реквізити встановлюються Національним банком України.

Так, постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 р. N 22 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 р. за N 377/8976) затверджена Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті. Одним з реквізитів платіжного доручення, які передбачені п.3 цієї Інструкції є «Призначення платежу». Згідно з п.3.8 зазначеної Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу".

Таким чином, якщо перерахування коштів відбувається за допомогою платіжного доручення, воля власника коштів щодо визначення підстав їх перерахування відображається у реквізиті «Призначення платежу» цього документу.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем чітко було визначено призначення платежу, а саме «податок на землю», що виражає його волю у спрямуванні грошових коштів.

Отже, ст. 7 Закону України № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачений вичерпний перелік джерел самостійної сплати податкового зобовязання або погашення податкового боргу.

Суд зазначає, що жодною нормою ЗУ № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року, а також жодною нормою Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, не передбачено права чи обовязку контролюючого органу, яким є податковий орган, змінювати саме призначення платежу, в рахунок сплати якого платник податків спрямував кошти. Не передбачене таке право податкового органу і іншими законами та підзаконними нормативними актами.

Відповідно до статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, суд вважає, що відповідачем неправомірно були зараховані суми сплачених коштів платником податку в рахунок погашення податкових зобовязань без врахування визначеного позивачем призначення платежу, тому позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 94 КАС України судові витрати, понесені позивачем присуджуються з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 17, 18, 19, 20, 51, 69, 70, 71, 72, 86, 94, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов Державного підприємства «Добропіллявугілля» до Добропільської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0005571540/0 від 31.12.2010 року - задовольнити.

Визнати недійсним податкове повідомлення рішення № 0005571540/0 від 31.12.2010 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Добропіллявугілля» судовий збір в сумі 3 (три) грн. 40 коп.

Постанову прийнято у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 02.06.2011 року.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 07.06.2011 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 денний строк з дня отримання постанови апеляційної скарги з подачею її копії до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Кірієнко В.О.