Рішення № 16177306, 10.06.2009, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа №2-1372/09

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2009 року місто Одеса

Малиновський районний суд міста Одеси в складі: головуючого судді - Плавича І.В.,

при секретарі - Бабаєвій З.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ЗАТ „Міська страхова компанія", ОСОБА_2 про відшкодування завданих збитків та немайнової шкоди, заподіяних внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні вказаного складу відповідного районного суду за станом на теперішній час знаходиться на розгляді цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ЗАТ „Міська страхова компанія", ОСОБА_2 про відшкодування завданих збитків та немайнової шкоди, заподіяних внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (надалі за текстом - ДТП).

В обґрунтування власної позиції, позивач посилалась на ті обставини, що вона являється власником автомобілю марки „Nissan Primera", реєстраційний номер 079-49ОТ.

При цьому, 27 лютого 2008 року відбулась ДТП за участю вказаного автомобілю під керуванням водія ОСОБА_3, а також автомобілю марки „Hyundai Elantra", реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_2 Вказана ДТП призвела до заподіяння певних механічних пошкоджень зазначеній власності позивача.

Відповідно до певного страхового полісу, автотранспортний засіб марки „Hyundai Elantra", реєстраційний номер НОМЕР_1 на момент ДТП був застрахований.

З урахуванням викладеного, позивач вважає, що відшкодовувати заподіяну майнову шкоду повинно ЗАТ „Міська страхова компанія" як страховик автомобілю марки „Hyundai Elantra", реєстраційний номер НОМЕР_1, а франшизу, моральну шкоду й судові витрати - ОСОБА_2

Повноважний представник позивача за довіреністю у судове засідання з’явився, від імені та в інтересах ОСОБА_1 уточнені позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити у повному обсязі.

Повноважний представник ЗАТ „Міська страхова компанія" за довіреністю у судове засідання не з’явився, товариство повідомлялось судом про розгляд даної справи, причини неявки представника суду не відомі.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання також не з’явився, повідомлявся судом про розгляд даної справи, причини неявки до суду не відомі

Відповідно до ст. 224 ч.ч.1, 2 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи. При цьому, у разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів.

Таким чином, у зв’язку з неявкою відповідачів по даній цивільній справі, врахувавши позицію сторони позивача, суд зважав можливим розглядати справу в заочному порядку, постановивши про викладене відповідну ухвалу.

Вивчивши наявні матеріали справи у їх сукупності, прийнявши до уваги обставини спору та пояснення сторони позивача, оглянувши представлені суду письмові докази, надавши виниклим між сторонами правовідносинам належну правову оцінку, суд прийшов до висновку про можливість часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 - з наступних підстав й в наступному обсязі.

Під час розгляду цивільної справи й на підставі присутніх в ній доказів, судом було встановлено, що автомобіль марки „Nissan Primera", реєстраційний номер 079-49ОТ на праві приватної власності належить ОСОБА_1, про що свідчить Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії ОІС №603404, видане МРЕВ-2 ДАІ ГУ МВС України в Одеській області від 04 листопада 2003 року.

27 лютого 2008 року приблизно о 08 годині 00 хвилин відбулась ДТП за участю автомобілю марки „Nissan Primera", реєстраційний номер 079-49ОТ під керуванням водія ОСОБА_3 та автомобілю марки „Hyundai Elantra", реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_2.

Як свідчать обставини справи, первісно при виїзді на місце пригоди, робітники ДАІ дійшли висновку про допущення порушень Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України під №1306 від 10 жовтня 2001 року (надалі за текстом - ПДР України), водієм ОСОБА_3

Але, згідно Постанови Київського районного суду міста Одеси у справі про адміністративне правопорушення №3-7808/2008 від 25 березня 2008 року, суд не встановив в діях ОСОБА_3 порушень ПДР України та дану справу про адміністративне правопорушення було закрито за ст. 247 ч. 1 п.1 КУпАП - у зв’язку з відсутність в діях ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення.

Як регламентує ст. 61 ч.ч.1, 3, 4 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Крім того, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Водночас, вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов’язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Спираючись на вказану норму процесуального закону, суд приходить до висновку, що згадана ДТП відбулась саме з вини ОСОБА_2

ДТП за участю вказаних автотранспортних засобів під керуванням наведених осіб призвела, зокрема, до заподіяння механічних пошкоджень автомобілю марки „Nissan Primera", реєстраційний номер 079-49ОТ.

В матеріалах справи присутній Висновок під №0513 автотоварознавчого дослідження з визначення розміру матеріальної шкоди, складений ліцензованим інженером-експертом ОСОБА_4, згідно якого сума майнової шкоди, завданої автомобілю ОСОБА_1 складає 4469, 97 гривень.

Як зазначає ст. 1166 ч.1 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 1187 ч.ч.1, 2 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов’язана з використанням, зберіганням або утриманням, зокрема, транспортних засобів, механізмів та обладнання. При цьому, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Але, як було встановлено судом, згідно Полісу №ВВ/3498382 обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, автомобіль марки „Hyundai Elantra", реєстраційний номер НОМЕР_1 був забезпеченим транспортним засобом із лімітом відповідальності страховика, зокрема за шкоду, заподіяну майну потерпілих, у розмірі -25500, 00 гривень, та франшизою - 510, 00 гривень.

Як свідчить Поліс №ВВ/3498382, страховим випадком визначена подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Відповідно до ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов’язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов’язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Як наводить ст. 980 ЦК України, предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов’язані з, зокрема відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

При цьому, згідно ст. 981 ч.1 ЦК України, договір страхування укладається в письмовій формі. Наряду з тим, договір страхування може укладатись шляхом видачі страховиком страхувальникові страхового свідоцтва (поліса, сертифіката). Як регламентує ст. 982 ЦК України, істотними умовами договору страхування є предмет договору страхування, страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов’язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума), розмір страхового платежу і строки його сплати, строк договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 8 ч.2 Закону України „Про страхування", страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов’язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Щодо положень ст. 9 ч.18 Закону України „Про страхування", франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Згідно ст. 16 ч.1 Закону України „Про страхування", договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов’язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування, а страхувальник зобов’язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Як передбачає ст. 18 ч.ч.2, 3 Закону України „Про страхування", факт укладання договору страхування може посвідчуватися страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом), що є формою договору страхування. Водночас, договір страхування набирає чинності з моменту внесення першого страхового платежу, якщо інше не передбачено договором страхування.

Стороною позивача з приводу відшкодування відповідних збитків страховиком -відповідачем ЗАТ „Міська страхова компанія" - було пояснено, що позасудовим шляхом вирішити виникле питання не уявилось можливим, у зв’язку з нібито невизначеністю особи, винної у ДТП, що відбулась 27 лютого 2008 року.

З урахуванням викладеного, з огляду на висновок суду щодо винності саме ОСОБА_2 у ДТП, що відбулася, й належно застрахованої цивільно-правової відповідальності на момент пригоди, суд вважає вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення з ЗАТ „Міська страхова компанія" на її користь суми завданих матеріальних збитків за виключенням франшизи - у розмірі 4469, 97 гривень - 510, 00 гривень = 3959, 97 гривень - обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Разом з тим, суд погоджується з позицією сторони позивача щодо стягнення суми франшизи за договором страхування у розмірі 510, 00 гривень з ОСОБА_2 та задовольняє дану вимогу.

Згідно ст. 23 ч.ч.1, 2, 3, 4 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується, зокрема, грішми. При цьому, моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов’язана з розміром цього відшкодування.

У відповідності до ст. 1167 ч.1 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Адже, зважаючи на вимоги позивача щодо компенсації заподіяної їй моральної шкоди, суд визнає, що позивачу неправомірними діями ОСОБА_2 дійсно було заподіяно певної моральної шкоди. Але суму компенсації, яку заявила до стягнення з відповідача ОСОБА_1, суд вбачає надмірною, та спираючись на принцип виваженості, розумності й справедливості вважає обґрунтованим стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму компенсації заподіяної моральної шкоди, що полягла у стражданнях, яких остання зазнала у зв’язку із пошкодженням її автотранспортного засобу - у розмірі 1000, 00 гривень.

Як наводить ст. 88 ч.1 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. А як встановлює ст. 79 ч.ч.1, 3 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи, до яких, в свою чергу відносяться: 1) витрати на інформаційно-технічне забезпечення; 2) витрати на правову допомогу; 3) витрати сторін та їх представників, що пов’язані з явкою до суду; 4) витрати, пов’язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; 5) витрати, пов’язані з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.

Таким чином, суд вважає обґрунтованим стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати, а саме: суму оплаченого судового збору - у розмірі 53, 75 гривень; суму понесених витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи - у розмірі 09, 30 гривень; суму понесених витрат на правову допомогу - у розмірі 500, 00 гривень; суму понесених витрат, пов’язаних з проведенням автотоварознавчої експертизи - у розмірі 406, 00 гривень.

При цьому, оскільки вказаний позов первісно був поданий 29 жовтня 2008 року, позивач не оплачувала відповідний розмір ставки витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду Справи. Тому суд вважає обґрунтованим, зважаючи на часткове задоволення позову, стягнути з ОСОБА_2 на користь держави суму неоплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 240, 70 гривень - згідно Постанови Кабінету Міністрів України під №1258 від 21 грудня 2005 року (у редакції Постанови Кабінету Міністрів України під №361 від 14 квітня 2009 року).

Керуючись ст.ст. 10, 11, 15, 57, 60, 79, 88, 208, 209, 212, 213, 214, 215, 218, 224, 225, 226 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ЗАТ „Міська страхова компанія", ОСОБА_2

Івановича про відшкодування завданих збитків та немайнової шкоди, заподіяних внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити частково.

Стягнути з ЗАТ „Міська страхова компанія" на користь ОСОБА_1 - суму відшкодування завданих матеріальних збитків за виключенням франшизи - у розмірі 3959, 97 (три тисячі дев’ятсот п’ятдесят дев’ять, дев’яносто сім) гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму франшизи при відшкодування завданих матеріальних збитків страховиком - у розмірі 510, 00 (п’ятсот десять) гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму компенсації заподіяної моральної шкоди - у розмірі 1000, 00 (одна тисяча) гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму оплаченого судового збору (державного мита) - у розмірі 53, 75 (п’ятдесят три, сімдесят п’ять) гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму понесених витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи - у розмірі 09, 30 (дев’ять, тридцять) гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму понесених витрат на правову допомогу - у розмірі 500, 00 (п’ятсот) гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму понесених витрат, пов’язаних з проведенням автотоварознавчої експертизи - у розмірі 406, 00 (чотириста шість) гривень.

В задоволенні решти вимог ОСОБА_1 до ЗАТ „Міська страхова компанія", ОСОБА_2 - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави через ГУДКУ в Одеській області (код ЄДРПОУ 23213460) на рахунок 31218259700007, код платежу 22050000 суму недоплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи - у розмірі 240, 70 (двісті сорок, сімдесят) гривень.

Позивач має право оскаржити заочне рішення суду в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або в порядку ст. 295 ч.4 ЦПК України.

Заочне рішення набирає законної сили відповідно до загального порядку, встановленого ЦПК України.

Виконавчі листи видати - після набрання рішенням суду законної сили.