Рішення № 16175590, 07.06.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.06.11                                                                                           Справа№ 5015/2332/11

Господарський суд Львівської області у складі судді Іванчук С.В. при секретарі Дубенюк Н.А розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Приватного підприємства «ТрастТер», м.Львів

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Лізинговий дім»,м.Львів

Про відновлення становища трьох залізничних напіввагонів №56263122,№56263130,№56263148 станом на 04.05.08р.

Представники сторін:

Від позивача –Яворський Володимир Ігорович

Від відповідача –Гера Ганна Григорівна

Представникам сторін роз’яснено їх права та обов”язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України, заяв про відвід судді не поступало. В судових засіданнях проводилась технічна фіксація судового процесу.

Суть спору: Приватним підприємством «ТрастТер», м.Львів заявлено позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Лізинговий дім»,м.Львів про відновлення становища трьох залізничних напіввагонів №56263122,№56263130,№56263148 станом на 04.05.08р.

Ухвалою суду від 28.04.2011р. порушено провадження у справі та призначено до судового розгляду. В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві, просить позовні вимоги задоволити. Позивач обґрунтовує позовні вимоги наступним. 11 березня 2008р. між приватним підприємством «ТрастТер»та товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Лізинговий дім»укладено договір поставки №011/0308-КП від 11 березня 2008р. згідно, якого ПП «ТрастТер»відповідно до акту прийому передачі від 05 травня 2008р.передано відповідачу напіввагони моделі 12-9745 в кількості три штуки №56263122, №56263130, №56263148 . Станом на 04.05.2008р. три зазначених вище залізничних вагони не були зареєстровані на ТзОВ «Компанію»Лізинговий дім», не мали маршруту курсування, не мали станції приписки, вони знаходились на станції Стрий. Згідно до п. 1.2 договору поставки №011/0308-КП від 11 березня 2008р. Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець прийняти і оплатити вартість вищевказаного товару. Згідно до п. 2.1 договору поставки №011/0308-КП від 11 березня 2008р. загальна ціна Товару на момент підписання Договору складає: 945 000 грн. 00 коп. з ПДВ (дев'ятсот сорок п'ять тисяч грн.. 00 коп.). Згідно до п. 3.1 договору поставки №011/0308-КП від 11 березня 2008р. Покупець зобов'язується проводити оплату згідно нижче наведеного графіку: 20% авансовий платіж після чого договір вступає в силу; 50 % Покупець перераховує на рахунок Постачальника протягом 15-ти банківських днів після сплати авансового платежу; 30% Покупець перераховує на рахунок Постачальника після отримання повідомлення про готовність товару до відвантаження. Зазначеним договором поставки №011/0З08-КП від 11 березня 2008р. передбачено оплату товару з розстроченням платежу. Тому до нього застосовуються положення ст. 695 ЦК України має бути вказано порядок, строки і розміри платежів. Цей договір поставки №011/0З08-КП від 11 березня 2008р. не містить строку сплати платежів першого платежу в розмірі 20% авансовий платіж після чого договір вступає в силу. Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. В період з 11 березня 2008р. по 27 квітня 2011р. вимоги про сплату коштів за договором поставки ПП «ТрастТер»відповідачу не надсилалися, тому не має строку сплати платежів згідно графіку і договір не вступив в силу. І тому відповідач не має оплачувати за товар і зазначене майно слід повернути позивачу, адже договір недійсний і не вступив силу. Статтями 15, 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 5) відновлення становища, яке існувало до порушення.

06.06.2011р. в канцелярію суду поступили клопотання від позивача №ю-623 від 03.06.2011р. (вх..№ 12716 /11 від 06.06.11р.) про витребування у відповідача повідомлення та платіжне доручення про сплату 20% авансового платежу, клопотання №ю-626 від 03.06.2011р. (12718/11 від 06.06.11р.) про здійснення технічної фіксації судового процесу; письмові пояснення №ю-622 від 03.06.11р. (вх..№ 12715/11 від 06.06.11р.); клопотання №ю-627 від 03.06.2011р. (12713/11 від 06.06.11р.) про долучення копій витягів із ЄДРПОУ позивача та відповідача та заява про доповнення прохальної частини позовної заяви №ю-629 від 03.06.2011р.(12711/11 від 06.06.11р.).Судом розглянуті в судовому засіданні заявлені клопотання та задоволені клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу; про долучення до матеріалів справи письмових пояснень №ю-622 від 03.06.11р. (вх..№ 12715/11 від 06.06.11р.); клопотання № ю-627 від 03.06.2011р. (12713/11 від 06.06.11р.) про долучення копій витягів із ЄДРПОУ позивача та відповідача та відхилені заявлені позивачем клопотання у зв»язку із необґрунтованістю та безпідставністю, про витребування у відповідача повідомлення та платіжне доручення про сплату 20% авансового платежу, зокрема оскільки докази оплати за товар на виконання спірного договору відповідачем долучено до відзиву, та відхилено клопотання про доповнення прохальної частини позовної заяви №ю-629 від 03.06.2011р.(12711/11 від 06.06.11р.), пунктом 5 - про визнання недійсним п.1.2 договору поставки № 011/0308-КП від 11.03.08р., оскільки дана вимога по своїй суті є окремою вимогою так, як вбачається із позовної заяви вказана вимога позивачем у позовній заяві не заявлялась , під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти збільшення позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві, окрім цього позивачем не надано доказів оплати судових витрат із даної вимоги , та у провадженні господарського суду Львівської області знаходиться справа № 5015/2349/11 між тими ж сторонами з тих же підстав про визнання недійсним договору поставки 011/0308-КП від 11.03.08р.

Представник відповідача в судові засідання з”явився, подав відзив № 272 від 06.06.11р.(вх..№12789/11 від 07.06.11р.), в якому позовні вимоги заперечив повністю та просить в задоволенні позову відмовити. Обгрунтовує свої заперечення наступним. Зазначає, що позивачем не обгрунтовано які порушено його права та законні інтереси відповідно до вимог ст. 16 Цивільного Кодексу України, що є підставою звернення до суду. 11 березня 2008 року між сторонами укладено договір на поставку № 011/0308 —КП напіввагонів в кількості трьох штук. По даному договору Сторони виконали свої зобов'язання повністю, зокрема Компанія "Лізинговий дім" повністю оплатила вартість вагонів. В подальшому між ТзОВ Компанія "Лізинговий дім" (лізингодавець) та ПП "ТрастТер" (лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу № 396/0308, за умовами якого Компанія "Лізинговий дім" передає позивачу в платне користування на умовах фінансового лізингу майно —напіввагони 4-вісні —З штук згідно з Додатком № 1. Даний договір був достроково припинений за згодою сторін. З акту прийому —передачі майна від 01.07.2009 р. вбачається, що у зв'язку з достроковим припиненням договору № 396/0308 фінансового лізингу оренди від 11.03.2008 р. Лізингоодержувач (ПП "ТрастТер" ) передав, а Лізингодавець (ТзОВ "Компанія "Лізинговий дім") приймає вагони 4х вісний № 56263122, 56263130, 56263148 в кількості 3 шт. Даний акт підписаний повноважними особами та скріплений печатками сторін, що підтверджує той факт, що сторони досягли згоди про передачу предмету лізингу з користування позивача (лізингоодержувача). 17 грудня 2009 року Господарським судом Львівської області (суддя М. Желік) -справа № 22/241 - винесено рішення, яким відмовлено позивачу в задоволенні позовних вимог щодо визнання дій ТзОВ «Компанія «Лізинговий дім»незаконними. Позивач звертався до суду про визнання дій відповідача незаконними щодо вилучення напіввагонів при виконанні договорів фінансового лізингу від 11 березня 2008 року №394/0308 і №396/0308 та вчиненими без достатніх підстав. 03 березня 2010 року Постановою Львівського апеляційного господарського суду рішення суду залишено без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. 29 червня 2010 року Постановою Вищого господарського суду України (справа №22/241) рішення Господарського суду Львівської області від 17 грудня 2009 року та Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 03 березня 2010 року залишено без змін, а касаційну скаргу ПП «ТрастТер»без задоволення. Судом по справі № 22/241 встановлено, що повернення майна здійснено на умовах, укладених між сторонами договорів фінансового лізингу і підстави до задоволення позову відсутні. Відповідач зазначає, що відсутні підстави щодо задоволення позовних вимог, оскільки договір поставки вагонів відповідає вимогам цивільного законодавства, зокрема ст. ст. 638, 639 Цивільного Кодексу України та ст. 180 Господарського Кодексу України, умови договору виконані повністю, дія договору припинена, дія договорів фінансового лізингу за згодою сторін припинена і майно добровільно позивачем повернуто.

Розглянувши документи і матеріали, подані суду, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, Господарський суд Львівської області в с т а н о в и в:

11 березня 2008р. між приватним підприємством «ТрастТер»(постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Лізинговий дім»(покупець) укладено договір поставки №011/0308-КП.

Відповідно до п.1.1 договору предметом даного договору є комплект обладнання ,надалі «товар», згідно специфікації №1 до даного договору, яка з моменту підписання є його невід»ємною частиною. Згідно до п. 1.2 договору поставки №011/0308-КП від 11 березня 2008р. постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець прийняти і оплатити вартість вищевказаного товару.

За умовами п. п. 2.1 3.1 договору поставки №011/0308-КП від 11 березня 2008р. загальна ціна товару на момент підписання Договору складає: 945 000 грн. 00 коп. з ПДВ. Покупець зобов'язується проводити оплату згідно нижче наведеного графіку: 20% авансовий платіж після чого договір вступає в силу; 50 % Покупець перераховує на рахунок Постачальника протягом 15-ти банківських днів після сплати авансового платежу; 30% Покупець перераховує на рахунок Постачальника після отримання повідомлення про готовність товару до відвантаження. За умовами п.9.1 договір договору поставки №011/0308-КП від 11 березня 2008р набуває чинності з моменту отримання постачальником авансового платежу від покупця.

Як вбачається із представлених сторонами матеріалів справи, ПП «ТрастТер»передано ТзОВ«Компанія «Лізинговий дім»напіввагони в кількості 3 -три штуки №56263122, №56263130, №56263148, що підтверджується актом прийому передачі від 05 травня 2008р.

На виконання умов договору №011/0308-КП від 11 березня 2008р ТзОВ «Компанія «Лізинговий дім»проведено оплату в розмірі 945000грн.., що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями банківських виписок з рахунку. Зокрема , здійснено оплату в розмірі 189000грн, що зокрема складає 20 % авансового платежу та підтверджується банківською випискою з рахунку за 26.03.08р. , із призначенням платежу –за вагони згідно договору на поставку №011/0308-КП від 11 березня 2008р., 09.04.08р. здійснено оплату в розмірі 472500грн., що підтверджується банківською випискою з рахунку із призначенням платежу за вагони згідно договору на поставку №011/0308-КП від 11 березня 2008р., що зокрема складає 50% авансового платежу, який оплачено в межах строків встановлених договором поставки та 23.04.08р. проведено остаточний платіж в розмірі 283500грн., що складає 30% вартості та підтверджується банківською випискою з рахунку із призначенням платежу за вагони згідно договору на поставку №011/0308-КП від 11 березня 2008р. Доказів повернення позивачем, оплачених відповідачем коштів суду не представлено. Відтак, із наведеного вбачається, що умови договору поставки №011/0308-КП від 11 березня 2008р. сторонами виконано. Даний договір поставки №011/0308-КП від 11 березня 2008р. судом недійсним не визнавався, що не заперечується сторонами та доказів протилежного, суду не надано .

Окрім цього, як встановлено, судовим рішенням Господарського суду Львівської області від 17 грудня 2009 року у справі № 22/241, яке набрало законної сили, 11 березня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Компанія “Лізинговий дім” (Лізингодавець) та Приватним підприємством “Траст Тер”(Лізингоодержувач) було укладено Договір фінансового лізингу (оренди) № 396/0308, за умовами якого, відповідач передає позивачу в платне користування на умовах фінансового лізингу, напіввагони, чотрьохвісні, 3 шт., згідно Додатку № 1: № 56263122, № 56263130, № 56263148, по ціні за одиницю без ПДВ –262500,00 грн., вартістю за три напіввагони з урахуванням ПДВ - 945 000,00 грн. Вище зазначеними судовими рішеннями Господарського суду встановлено, що на виконання умов зазначеного договору позивачу було передано за Актом прийому –передачі майна від 01.07.2009р. напіввагони 4-х вісних моделі 12-9745 ТУ У 35.2-01124454-032-2004 в кількості 8 шт., в тому числі 3 (три) напіввагони № 56263122, № 56263130, № 56263148 за договором фінансового лізингу № 396/0308. Відповідно до п. 4.1. Договору фінансового лізингу № 396/0308, позивач (лізингоодержувач) зобов”язувався за користування майном вносити періодичні лізингові платежі згідно з графіком платежів, погодженим сторонами (Додаток № 3 до Договору). Як вбачається з рішення господарського суду Львівської області від 17.12.2009р. у справі № 22/241, передача напіввагонів відповідачу відбулася на підставі п.10.1 договору та внаслідок порушення позивачем п.4.1. договору, в якому передбачено періодичне та своєчасне внесення лізингових платежів. Також, із згаданого рішення вбачається, що позивач добровільно здійснив повернення майна відповідачу, про що, сторони підписали акт прийому-передачі від 01.07.2009р. Вищевказане рішення залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 03.03.2010р. та постановою Вищого господарського суду України від 29.06.2010р.

Згідно ст.35 ГПК України обставини, визнані господарським судом загальновідомими, не потребують доказування. Факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Як вбачається із вищевикладеного та не заперечується сторонами, на момент звернення із позовом, позивач ПП ТрастТер”, не є власником, ні користувачем трьох залізничних напіввагонів №56263122, №56263130, №56263148, оскільки, у добровільному порядку, відповідно до п. 10.1. Договору, на підставі Актів прийому-передачі від 01.07.2009р. повернув, зокрема, вказані три напіввагони власнику - ТзОВ “Компанія “Лізинговий дім”, доказів в спростування даних обставин та в підтвердження протилежного суду не представлено.          

Згідно ст.8 Конституції України кожному гарантовано право на звернення до суду для захисту його конституційних прав і свобод безпосередньо на підставі Конституції України. Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Підставою для їх захисту є порушення, невизнання або оспорювання цивільного права, порушення цивільних прав може проявлятися, зокрема, у недодержанні сторонами при вчиненні правочину вимог закону (ст. 215 ЦК); протиправному позбавленні права власності чи його обмеженні (ст. 321 ЦК); безпідставному заволодінні особою майном іншої особи-власника (ст. 387 ЦК); вчиненні власнику перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїх майном (ст. 391 ЦК); невиконанні чи неналежному виконанні умов зобов'язання (ст. 610 ЦК); безпідставній односторонній відмові від договору (ст. 651 ЦК); втраті (нестачі) або пошкодженні речі (ст. 951 ЦК) ; невизнання цивільного права полягає у пасивному запереченні наявності у особи суб'єктивного цивільного права, зокрема, на майно, на право користування майном; оспорювання суб'єктивного цивільного права відображає такий стан правовідношення, коли суб'єктивне цивільне право заперечується у юрисдикційному органі. Якщо таким органом є суд, то носій оспорюваного права може вимагати його визнання, за допомогою звернення з зустрічним позовом тощо. Проте, позивачем у позовній заяві не обґрунтовано в чому полягає порушення, невизнання або оспорювання його права, в чому полягають наслідки порушення прав позивача та не представлено жодних доказів на підтвердження даних обставин.

У відповідності до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Зазначений перелік способів захисту не є вичерпним, однак у разі порушення цивільного права чи інтересу у позивача виникає право на застосування конкретного способу захисту, який залежить від виду порушення. Тобто, позивач повинен обрати саме такий спосіб захисту, який відповідає характеру порушення його права чи інтересу.

За умовами п.4ч.2ст.16 ЦК України відновлення становища, яке існувало до порушення права, цей спосіб пов'язаний з застосуванням певних заходів, спрямованих на відновлення порушеного суб'єктивного права особи у тому стані, в якому воно існувало до його порушення. Тобто, для того, щоб звернутися із даним позовом необхідно, щоб суб'єктивне право не було припинене, і його можна було відновити шляхом усунення наслідків правопорушення. Цей спосіб захисту може знаходити свій прояв у вимогах, зокрема про виселення особи з незаконно зайнятого нею приміщення; про усунення перешкод у здійсненні права власності; про застосування наслідків недійсного правочину і т. ін. При цьому, у даному позові залишені без обґрунтування та не підтверджені доказами обставини що суб'єктивне право позивача, щодо майна не було припинене, не зазначено, та не доведено, яке саме право позивача порушене відповідачем і в який спосіб, та яким чином належить відновленню становище трьох залізничних напіввагонів №56263122, №56263130, №56263148 станом на 04.05.08р.

Господарський суд виносить рішення в межах позовних вимог та на основі встановлення всіх обставин справи, що доведені належними доказами. Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. За умовами ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Однак, як вбачається з матеріалів справи, позивач не надав суду жодних належних та допустимих доказів в підтвердження порушення відповідачем прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Закон покладає на позивача обов’язок доказування законності підстав своїх вимог, причому тільки належними та допустимими доказами, які можуть підтвердити правову природу вимоги.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши представлені докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, безпідставними, відтак задоволенню не підлягають.

Судові витрати згідно ст.49 ГПК України покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 43, 22, 32-35, 43, 49, 82-84,85 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу

Суддя                                                                                           Іванчук С.В.