Ухвала суду № 16163908, 14.04.2011, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2-а-3678/10/2470

Головуючий у 1-й інстанції: Левицький В.К.

Суддя-доповідач: Сапальова Т.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2011 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді Сапальової Т.В.,

суддів Драчук Т.О., Сторчака В.Ю.

при секретарі Погребняк О.Ю,

за участю представників сторін:

позивача (особи, яка подала апеляційну скаргу) - Петренка В.О.,

відповідача - Старощука В.М., Меренчука Є.В., Пацурківського О.А.,

прокурора Сувалова В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Нафта Буковина" на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 15 лютого 2011 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Нафта Буковина" до Державної податкової інспекції у м. Чернівці про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

в грудні 2010 року товариство з обмеженою відповідальністю "Нафта Буковина" (Позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернівці (Відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення №0000310233/3 від 10.11.2010 року про донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 3968668 грн., в т.ч.: 1984334 грн. - основний платіж та 1984334 грн. - штрафні санкції.

Після відкриття провадження у справі про вступ у справу повідомив прокурор Чернівецької області (а. с. 115).

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 15 лютого 2011 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення у справі та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи,.

Представник Позивача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав в повному обсязі, просив суд вимоги задовольнити.

Відповідач подав письмові заперечення на апеляційну скаргу (а. с. 245, т. с. 1), які представники Відповідача в судовому засіданні підтримали та на їх підставі просили відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

В свою чергу Позивач просив суд апеляційної інстанції врахувати письмове спростування заперечень на апеляційну скаргу (а. с. 8-10, т. с. 2).

Прокурор у справі підтримав позицію Відповідача та просив суд відмовити Позивачу у задоволенні вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

При вирішенні адміністративного спору по суті суд першої інстанції, визначаючись щодо заявлених позовних вимог, встановив та врахував наступні обставини.

Відповідно до плану перевірки щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства по ТОВ «Нафта-Буковина»за період з 01.01.2008 р. по 31.03.2010 р., затвердженого заступником начальника ДПІ у м. Чернівці Городенським Я.Д. 12.05.2010 р., наказу №553 від 11.05.2010 р., на підставі направлень на перевірку №020625 від 12.05.2010 р., №020629 від 19.05.2010 р. працівниками ДПІ у м. Чернівці проведена виїзна позапланова документальна перевірка ТОВ «Нафта-Буковина»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 р. по 31.03.2010 р., за результатами якої складено акт №1631/23-3/31229594 від 26.05.2010 р. (а. с. 10 - 42, т. с. 1).

Перевіркою повноти визначення скоригованого валового доходу ТОВ "Нафта Буковина" за період з 01.01.2008 р. по 31.03.2010 р. виявлено його заниження за 9 місяців 2009 р. в сумі 9939167 грн., у т.ч. за ІІІ квартал 2009 р., в сумі 9939167 грн.

Як встановила перевірка, платником податків (Позивачем) занижено скоригований валовий дохід за 9 місяців 2009 року на суму коштів 9939167,00 грн., отриманих на його розрахунковий рахунок за нікчемним правочином, в порушення вимог пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Між ТОВ "Нафта Буковина" (м. Чернівці) та ТОВ "Вест-Траст" (м. Дніпропетровськ) укладено Договір комісії від 27.08.2009 року за № 222-2009/к (далі Договір комісії), в якому ТОВ "Нафта Буковина" іменується Комісіонером, а ТОВ "Вест-Траст" Комітентом (а. с. 208 -210, т. с. 1). Згідно з Договором комісії Комісіонер зобовязується за винагороду укласти від свого імені, але за рахунок Комітента, договір про купівлю паливно-мастильних матеріалів (дизельного палива) в кількості 5301 тонна за ціною не вище 6750 грн./тонну на суму 35781750 грн., в т.ч. податком на додану вартість.

Для виконання Договору комісії Комітент зобовязаний перерахувати Комісіонеру авансовий платіж в розмірі 11927000 грн., що було проведено 28.08.2009 р. (а. с. 212, т. с 1). В той же день, після одержання коштів авансу, ТОВ «Нафта Буковина» перерахувала його в повному обсязі на розрахунковий рахунок ТОВ «Оптіма Трейд»(м. Дніпропетровськ) за бензин А-95 згідно з договором поставки нафтопродуктів за №563/2009-НБ від 30.07.2009 р. (а. с. 206 - 207, 213, т. с. 1). Виходячи з пояснень представника Позивача, ТОВ «Нафта Буковина»вказує на дану обставину як на часткове виконання умов Договору комісії, оскільки на момент виникнення спірних правовідносин строк його дії ще не сплив.

Перерахована ТОВ «Вест-Траст»сума у 11927000,000 грн. станом на 31.03.2010 р. обліковується по бухгалтерії ТОВ «Нафта Буковина»як кредиторська заборгованість за Договором комісії. Придбання дизельного палива згідно з умовами Договору комісії не відбулося, оскільки не підтверджується документами бухгалтерського та податкового обліку.

У звязку з тим, що на час проведення перевірки платника доказів реального виконання Договору комісії щодо придбання паливно-мастильних матеріалів у вигляді дизельного палива у необхідній кількості не виявлено, податковий орган дійшов висновку про його нікчемність.

При винесенні рішення по суті спору судом також враховано, що проведеною перевіркою в межах перевіреного періоду встановлено заниження ТОВ «Нафта Буковина»податкових зобовязань з податку на додану вартість за серпень 2009 р. на суму 1987833,00 грн., тобто платником не відображено у податкових зобовязаннях податок на додану вартість з коштів, отриманих на його розрахунковий рахунок в розмірі 11927000,00 грн. за правочином, який виявився нікчемним згідно зі ст. 228 Цивільного кодексу України (а. с. 193-195, т. с. 1).

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що Позивач отримав кошти від ТОВ "Вест-Траст" в межах Договору комісіївід 27.08.2009 р. за № 222-2009/к без мети реального настання її правових наслідків, а віднесення до складу податкового кредиту Позивачем коштів в сумі 1987833 грн., отриманих від ТОВ "Вест-Траст" внаслідок перерахування авансового платежу в сумі 11927000 грн. за цим Договором, суперечить положенням закону.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, заперечення на неї та їх спростування, колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає за необхідне навести наступне.

В спростування висновків акту перевірки щодо нікчемності вчиненого правочину Позивач вказує на укладення між сторонами Додаткової угоди №1 від 28.08.2009 р. до Договору комісії, згідно з якою були змінені умови поставки нафтопродуктів на виконання Договору комісії.

Колегія суддів критично оцінює доводи апеляційної скарги Позивача в цій частині, виходячи з того, що відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Суд першої інстанції зясував, що інші договори чи додаткові угоди, якими б вносилися зміни до Договору комісії щодо його предмету, а також листування між субєктами господарської діяльності щодо виконання Договору комісії, під час перевірки та одразу після неї не надавалися (а. с. 105-106, т. с. 1).

Надання Позивачем Додаткової угоди безпосередньо в судове засідання під час розгляду справи в суді першої інстанції не свідчить про її укладення на момент здійснення господарської операції, у звязку з чим колегія суддів ставить під сумнів доведеність даної обставини.

Включення Позивачем коштів в сумі 1987833,00 грн. до складу податкового кредиту (за серпень 2009 р.) за рахунок авансу в сумі 11927000,00 грн. за Договором комісії також не відповідає змісту законодавства.

Так, відповідно до пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в ред., чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті), послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставки товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

З аналізу зазначеної норми вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

Відповідно до Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року №166, платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, повинні відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника (пункт 3.4 Порядку), оскільки, як визначено пунктом 2 статті 3 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач включив до складу свого податкового кредиту кошти авансу за Договором комісії в розмірі 11972000,00 грн. у звязку з укладенням договору поставки нафтопродуктів з ТОВ «Оптіма-Трейд» №563/2009-НБ від 30.07.2009 р.

Враховуючи те, що за умовами Договору комісії поставки нафтопродуктів мали здійснюватись за рахунок коштів Комітента та на його користь (п/п 1.1 п. 1 Договору комісії), в такому випадку подальше використання товару в господарській діяльності Комісіонера є сумнівним. За договором поставки, укладеним Комісіонером, власником товару у будь-якому випадку стає Комітент, і всі витрати, понесені ним у звязку з придбанням цього товару, є витратами даного субєкта господарювання. Таким чином, формування Позивачем податкового кредиту за рахунок коштів авансу Комітента, які згідно з бухгалтерським обліком є кредиторською заборгованістю ТОВ «Нафта Буковина», є неправомірним.

При цьому посилання Позивача на включення коштів авансу в сумі 11927000,00 грн. в повному обсязі до бази оподаткування з податку на додану вартість ТОВ «Оптіма Трейд»не виправдовує формування ним податкового кредиту за рахунок коштів Комітента ТОВ «Вест-Траст», оскільки витрати на придбання товару несе останній. Виходячи з положень цивільного та податкового законодавства, яке регулює спірні правовідносини, всі юридичні наслідки, в т.ч. щодо оподаткування податком на додану вартість, настають для комітента та продавця товару, якщо вони є платниками цього податку.

Крім того, договір поставки нафтопродуктів був укладений між ТОВ «Нафта Буковина» та ТОВ «Оптіма-Трейд» 30.07.2009 р., тобто до досягнення всіх необхідних домовленостей між ТОВ «Нафта Буковина»та ТОВ «Вест Траст»за Договором комісії від 28.08.2009 р., а тому посилання на його укладення не може вважатися належним доказом реальності даної господарської операції. Позивач не заперечує, що поставка нафтопродуктів за договором з ТОВ «Оптіма-Трейд» на користь ТОВ «Вест Траст»не відбулася, що і не було передбачено умовами такої поставки.

У звязку з цим колегія суддів критично оцінює доводи Позивача щодо використання за призначенням коштів, отриманих ТОВ «Нафта Буковина»за Договором комісії. Інших доказів щодо джерел формування спірного податкового кредиту Позивач суду не представив.

Таким чином, якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

З урахуванням встановлених у справі обставин наміру на виконання ТОВ «Нафта Буковина»умов Договору комісії щодо придбання нафтопродуктів Позивачем не доведено.

За таких обставин податковий орган дійшов вірного висновку, виходячи з положень ч.ч. 1, 5 ст. 203, ч.ч. 1, 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, щодо нікчемності Договору комісії. В силу ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Тому, з урахуванням вимог п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 та п.п. 17.1.3 п. 17.1 т. 17 Закону України «Про податок на додану вартість», суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що податковим органом цілком обґрунтовано визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість за результатами проведеної перевірки, в т. ч. і відносно використання коштів авансу, отриманих платником за Договором комісії.

Колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду також погоджується з оцінкою судом першої інстанції доводів позову щодо протиправності проведення самої перевірки. Як вбачається зі змісту позовних вимог, Позивач не заявляв позов про визнання дій податкового органу щодо проведення перевірки протиправними, а тому наведені ним обставини не можуть бути враховані при дослідженні законності та обґрунтованості податкових повідомлень-рішень.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови правильно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 статті 198 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Згідно з ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Нафта Буковина" залишити без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 15 лютого 2011 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Нафта Буковина" до Державної податкової інспекції у м. Чернівці про скасування податкового повідомлення-рішення - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 26 квітня 2011 року.

Головуючий/підпис/ Сапальова Т.В.

Судді/підпис/ Драчук Т.О.

/підпис/ Сторчак В.Ю.

Копія вірна

Секретар: