Ухвала суду № 16140383, 25.05.2011, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 травня 2011 р.Справа № 2-а-2108/08/2170 Категорія: 8.2.6Головуючий в 1 інстанції: Кравченко К.В. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого Яковлєва О.В.,

суддів Бойка А.В., Романішина В.Л.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2008 року, у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кайсар-ЛТД»до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання незаконними дій та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом в якому ставить вимоги про визнання протиправних дій щодо винесення податкових повідомлень-рішень № 0003712301/0, № 0003722301/0 від 11.08.08 року та № 0004612301/0, № 0004622301/0 від 23.09.08 року, скасування останніх.

Вимоги обґрунтовано тим, що за результатами перевірок податкового органу, що зафіксовано в актах:- № 2316/23-8/23137670 від 05.08.08 року «Про результати невиїзної документальної перевірки підприємства з питань правових відносин з ПП «Романс ЛТД», ПП ВКФ «Мідос», ПП «Грейн Мастер», за період з 01.01.06 по 31.03.07 роки»; № 2721/23-8/23137670 від 17.09.08 року «Про результати невиїзної документальної перевірки підприємства з питань правових відносин з ПП «Грейн Мастер», за період з 25.10.06 по 31.03.07 роки», встановлено порушення п.п.5.1, п.п.5.3.9. п.5.3 ст.5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств»та п.п.7.2.3, 7.2.4, 7.2.6 п.7.2 ст.7 ЗУ «Про податок на додану вартість», а саме підприємством занижено податок на прибуток за 2006 рік, на загальну суму 108431,96 гривень, та занижено податок на додану вартість за жовтень-грудень 2006 року, на загальну суму 86745, 54 гривень.

Висновок перевіряючих ґрунтується на тому, що підприємством включено до складу валових витрат вартість товарно-матеріальних цінностей на підставі накладних виданих контрагентом ПП «Романс ЛТД», який не мав права на складання таких документів, що визначено рішенням Господарського суду Херсонської області. На підставі даного судового рішення підприємством неправомірно включено до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі накладних ПП «Романс ЛТД»та у відповідності до накладних виданих підприємством не зареєстрованим як платник ПДВ.

Вважає, що рішення відповідача є протиправним, так як працівниками податкового органу здійснено висновок, який не відповідає вимогам п.п.5.1, п.п.5.3.9. п.5.3 ст.5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств»та п.п.7.2.3, 7.2.4, 7.2.6 п.7.2 ст.7 ЗУ «Про податок на додану вартість», а саме порушень з боку підприємства не допущено, так як господарські відносини з контрагентами, державна реєстрація яких в судовому порядку припинена та визнано установчі, та інші документи, не дійсними, не тягне за собою автоматично визнання всіх угод недійсними. В ході перевірки порушень податкового законодавства з боку позивача не встановлено. Крім того, на момент вчинення господарських операцій з контрагентами, останні були зареєстровані у встановленому законом порядку.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2008 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з постановленим у справі судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, а саме останнім дана не вірна оцінка п.п.5.3.9. п.5.3 ст.5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п.7.2.1, 7.2.2, 7.2.4 п.7.2 ст.7, 9 ЗУ «Про податок на додану вартість»та ст.ст. 91, 92, 203, 215 ЦК України, так як неправомірним є віднесення до складу податкового кредиту податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП «Романс ЛТД», ПП «Грейн Мастер», на підставі накладних і податкових накладних, отриманих від зазначених підприємств, по яким визнано недійсними установчі та реєстраційні документи і скасовано їх державну реєстрацію, що підтверджено рішенням судів. За наявності рішення судів вважає, що заснування даних підприємств відбулося поза межами правового поля, а тому свідчить про не набуття цивільної право та дієздатності. Документи складено не встановленими особами.

Просить скасувати рішення суду та прийняти нову постанову якою у задоволенні позову відмовити.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін, з наступних підстав.

Судом встановлено, що за результатами проведеної відповідачем невиїзної документальної перевірки позивача з питань правових відносин з ПП «Романс ЛТД», ПП ВКФ «Мінос», ПП «Грейн Мастер», складено акт перевірки від 05.08.2008 р. №2316/23-8/23137670, на підставі якого відповідачем 11.08.2008р. винесені повідомлення-рішення №0003712301/0, яким позивачу визначено суму податкових зобов'язань з податку на прибуток на загальну суму 63584,79 грн. (42389,86 грн. - за основним платежем та 21194,93 грн. - за штрафними санкціями), а також повідомлення-рішення №0003722301/0, яким позивачу визначено суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 79250,17 грн. (33911,89 грн. - за основним платежем та 26416,82 грн. - за штрафними санкціями).

В акті перевірки від 05.08.2008 р. вказується на те, що в порушення п.5.1., абзацу четвертого пп..5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», позивачем включено до складу валових витрат вартість товарно-матеріальних цінностей (послуг) на підставі накладних, виданих ПП «Ромакс», установчі та реєстраційні документи якого визнані недійсними в судовому порядку, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток за 2006 рік на суму 42389,86 грн.

З цих же підстав відповідач в акті зробив висновок про неможливість зарахування до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених ПП «Ромакс», зазначивши, що цей контрагент позивача не мав статусу платника податку на додану вартість внаслідок скасування його державної реєстрації, а тому не мав права видавати позивачу податкові накладні. Вказує на порушення позивачем пп..7.2.3, пп.. 7.2.4,пп..7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 33911,89 грн., у тому числі за жовтень 2006 р. на 5061,51 грн. та за грудень 2006 р. на 28850,38 грн..

За результатами проведеної відповідачем невиїзної документальної перевірки позивача з питань правових відносин з ПП «Грейн-Мастер»складено акт перевірки від 17.09.2008 р. №2721/23-8/23137670, на підставі якого відповідачем 23.09.2008 р. винесені повідомлення-рішення №0004612301/0, яким позивачу визначено суму податкових зобов'язань з податку на прибуток на загальну суму 99603,15 грн. (66042,10 грн. - за основним платежем та 33021,05 грн. - за штрафними санкціями), а також повідомлення-рішення № 0004622301/0, яким позивачу визначено суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість на 79250,17 грн. (52833,65 грн. - за основним платежем та 26416,82 грн. - за штрафними санкціями).

В акті перевірки від 17.09.2008 р. відповідач посилається на аналогічні порушення позивачем положень Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств»та "Про податок на додану вартість", і вказує на безпідставне віднесення до складу валових витрат вартості товарно-матеріальних цінностей (послуг) на загальну суму 264168,3 грн. на підставі накладних, виданих ПП «Грейн-Мастер», а також зазначає на безпідставне віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених цьому ж підприємству, посилаючись на те, що установчі та реєстраційні документи ПП «Грейн-Мастер»визнані недійсними в судовому порядку, а тому це підприємство не мало права видавати накладні і не мало статусу платника податку на додану вартість. Відповідач зробив висновок, що по операціям з ПП «Грейн-Мастер», позивачем занижено податок на прибуток за 2006 рік на суму 66042,10 грн. та податок на додану вартість на загальну суму 52833,65 грн., у тому числі за листопад 2006р. - на 14131,19 грн. та за грудень 2006 р. - на 38702,46 грн.

За наслідком встановлених обставин судом першої інстанції, з яким погоджується судова колегія, зроблено висновок щодо відсутності порушення податкового законодавства позивачем з наступних підстав.

Відповідно п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно до п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 зазначеного Закону, до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 п.5.3 ст.5 вказаного Закону передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно пп. 7.5.1. п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», право на віднесення до податкового кредиту сум ПДВ сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу), виникає за правилом першої події: або фактична сплата коштів продавцю в оплату придбаних товарів (робіт, послуги або отримання податкової накладної в якій зазначені суми ПДВ, що засвідчує факт придбання платником податків товару (робіт, послуг).

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копії залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітнім податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг) (пп..7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість").

Підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку на додану вартість.

Згідно із пл. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 цього ж Закону, не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаної норми закону, лише відсутність податкової накладної безспірно позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді, у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат. І тільки у разі не підтвердження на момент перевірки податкового кредиту податковими накладними до платника податку могла бути застосована відповідальність у вигляді фінансовий санкцій.

Судом встановлено, і це підтверджено представниками відповідача, що на момент проведення вищевказаних перевірок у позивача наявні всі необхідні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для віднесення до валових витрат та для включення до податкового кредиту всіх витрат за господарськими операціями з ПП «Ромакс»та ПП «Грейн Мастер», і наявність в цих документах всіх необхідних реквізитів відповідачем не оспорюється.

Твердження відповідача про учинення позивачем фінансово-господарських операцій з вказаними контрагентами з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, суд вважає необґрунтованим, оскільки саме по собі визнання у судовому порядку недійсними установчих документів контрагентів позивача ще не є підставою для визнання господарських операцій з цим контрагентами таким, що учинені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, доказів наявності умислу посадових осіб позивача на вчинення таких дій суду не надано, і жодну з вчинених позивачем з вищевказаними контрагентами господарських операцій у встановленому чинним законодавством порядку недійсною не визнано.

Також, є необґрунтованим висновок відповідача про порушення позивачем вимог Закону України "Про податок на додану вартість" при включені до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виданих контрагентами, які не мали права на складання таких документів внаслідок визнання судом недійсними їх установчих та реєстраційних документів з моменту їх реєстрації.

Згідно ст. ЗЗ Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Частиною 2 ст. 18 цього ж Закону передбачено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.

Судом встановлено, що на момент учинення позивачем фінансово-господарських операцій з ПП «Ромакс»та ПП «Грейн Мастер»останні зареєстровані у Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, мали свідоцтва платників податку на додану вартість, і згідно наданих позивачем довідок з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців не виключені з цього реєстру і на час розгляду справи.

Діючим законодавством України не передбачено покладення на сторону цивільно-правової угоди обов'язку по перевірці відповідності діючому законодавству установчих документів іншого учасника правовідносин, а також наявність у нього державної реєстрації.

Чинним законодавством України не передбачено обов'язок покупця перевіряти наміри продавця щодо сплати ним податків, а порушення стороною договору законодавства про податки не є підставою для визнання його недійсним.

За таких обставин позивач не може нести відповідальність як за несплату податків його контрагентами, так і за можливу недостовірність відомостей про них, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності щодо такої.

Докази обізнаності посадових осіб позивача про протиправну діяльність вказаних контрагентів суду не надано.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст.185, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2008 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через пять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя:Яковлєв О.В.

Судді:Бойко А.В.

Романішин В.Л.