Ухвала суду № 16139340, 18.05.2011, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 травня 2011 р.Справа № 2-а-10401/09/1570 Категорія:2.11.15Головуючий в 1 інстанції: Завальнюк І.В. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: судді доповідача - головуючого - Шляхтицького О.І.,

суддів: Джабурія О.В., Крусяна А.В.,

при секретарі – Ханділян Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2009 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерім Сервіс" до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси про скасування податкового повідомлення-рішення та зобов’язання вчинити певні дії, –

          ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2009 року ТОВ «Інтерім Сервіс» звернулось з вищевказаним адміністративним позовом, в обґрунтування якого зазначалось, що оскаржуване рішення Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси, яким ТОВ «Інтерім Сервіс» було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 64734,60 гривень, є необґрунтованим та безпідставним, оскільки право на відшкодування з державного бюджету сплаченого ПДВ у останнього виникло на підставі належним чином оформлених податкових накладних. Позивач зазначав, що виключення платника податку безпосереднього постачальника ТОВ «Прімекс» з ЄДРПОУ не позбавляє правового значення податкових накладних, які були видані останнім до виключення його з реєстру, а відсутність постачальника ТОВ «Стройбізнесгруп» за місцезнаходженням, несплата податку останнім, відсутність підтвердження будь-яких відомостей про нього при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування та не впливає на право ТОВ «Інтерім Сервіс» отримати відшкодування сплаченого ПДВ за фактично поставлений товар та надані послуги. Також позивач вважав, що у разі невиконання контрагентами платника податків зобов’язань по сплаті податку до бюджету, негативні наслідки (відповідальність) настають лише для них.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2009 року позовні вимоги ТОВ " Інтерім Сервіс" були задоволені.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси №0000342350/0 від 15.06.2009 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 64734,60 гривень.

Зобов’язано Державну податкову інспекцію у Малиновському районі м. Одеси включити до бюджетного відшкодування з податку на додану вартість ТОВ «Інтерім Сервіс» суму у розмірі 64734,60 гривень.

Не погоджуючись з даною постановою суду ДПІ у Малиновському районі м. Одеси подало апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі ДПІ у Малиновському районі м. Одеси зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв’язку з чим просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлено, що відділом контролю за відшкодуванням ПДВ управління податкового контролю юридичних осіб ДПІ у Малиновському районі була проведена документальна перевірка з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за грудень 2008 року по ТОВ «Інтерім Сервіс». За результатами перевірки складено акт №65/23/210/24778112 від 15.06.2009 року.

Перевіркою було встановлено порушення ТОВ «Інтерім Сервіс» п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі – Закон) та зроблено висновок про відсутність права останнього на отримання бюджетного відшкодування за грудень 2008 року у сумі 64734,60 гривень. У ході проведення документальної перевірки ДПІ у Малиновському районі м. Одеси були спрямовані запити до ДПІ у м. Полтава та до ДПІ у Приморському районі м. Одеси №5331/23-222/09 від 10.02.2009 року та №19815/23-222/09 від 05.05.2009 року на проведення зустрічних перевірок з питань взаємовідносин з ТОВ «Інтерім Сервіс» безпосередніх постачальників позивача - ТОВ «Прімекс» на суму ПДВ 169231,68 гривень та ТОВ «Стройбізнесгруп» на суму ПДВ 26600 гривень.

Згідно відповіді ДПІ у м. Полтава №5615/7/23-731/73 від 30.04.2009 року до ЄДРПОУ внесено запис про відсутність підтвердження відомостей щодо ТОВ «Прімекс», а згідно відповіді ДПІ у Приморському районі м. Одеси №29393/7/23-509/14/1511 ТОВ «Стройбізнесгруп» відсутнє за місцезнаходженням. Сплата ПДВ до державного бюджету зазначеним підприємствами-контрагентами не підтверджена.

На підставі зазначеного акту ДПІ у Малиновському районі м. Одеси прийнято податкове повідомлення-рішення №0000342350/0 від 15.06.2009 року про зменшення ТОВ «Інтерім Сервіс» суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 64734,60 гривень.

Судом першої інстанції також встановлено, що між ТОВ «Інтерім Сервіс» та ТОВ «Прімекс» був укладений договір купівлі-продажу №74 від 29.10.2008 року. За договором позивачем придбано товар, що підтверджується актами прийому-передачі від 31.10.2008 року, від 03.11.2008 року, від 07.11.2008 року та не оспорюється відповідачем. Відповідно до платіжних доручень №1107 від 31.10.2008 року, №1113 від 03.11.2008 року, №1138 від 07.11.2008 року, №1140 від 07.11.2008 року, №1165 від 17.11.2008 року позивачем було перераховано ТОВ «Прімекс» суму 1015720,65 гривень, у вартості якого сума податку на додану вартість становила 169286,77 гривень (заявлено до відшкодування 56103 гривень).

Крім того, за даними платіжних доручень, наданими представником позивача під час розгляду справи в суді, №1222 від 03.12.2008 року, №1223 від 03.12.2008 року, №1234 від 04.12.2008 року, №1235 від 04.12.2008 року товариство перерахувало ТОВ «Стройбізнесгруп» суму 159600 гривень, в тому числі податок на додану вартість в розмірі 26600 гривень (заявлено до відшкодування 8631,60 гривень). Факт надання послуг підтверджується актами прийому-здачі виконаних робіт від 28.11.2008 року і також не оспорюється відповідачем

Відповідно до п.п. 7.7.3 п. 7.3 ст. 7 Закону у разі, коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з п.п 7.7.1 цієї статті, має від’ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації. Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітній період відповідно до п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону. Згідно п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що з наведених законодавчих приписів випливає, що надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання бюджетного відшкодування є підставою для його одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладання нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних яких установлена судом.

Таким чином суд першої інстанції не встановив недодержання позивачем порядку формування податкового кредиту.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України, Закону України "Про податок на додану вартість".

Крім того, колегія суддів акцентує увагу на наступному.

Колегія суддів апеляційного суду відхиляє доводи апелянта стосовно встановлення п. 1.8. ст.1 Закону України “Про податок на додану вартість” прямого взаємозв'язку між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану варість та відшкодуванням такого податку, оскільки вони ґрунтуються на невірному трактуванні правових норм з огляду на наступне.

Дійсно однією з обов'язкових підстав включення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість є сплата цих сум до Державного бюджету України. Разом з тим Закон № 168/97-ВР не забороняє включати до податкового кредиту і суми нарахованого ПДВ за правилом першої події, визначеному у п. 7.5 ст. 7 цього Закону.

Цим же Законом визначено дві окремі підстави для виникнення права на податковий кредит: фактична сплата коштів постачальнику в оплату придбаних товарів (робіт, послуг), в т.ч. і ПДВ та факт отримання податкової накладної, що засвідчує придбання платником податку товарів (робіт, послуг), в якій зазначено суми ПДВ, тобто при нарахуванні податкового кредиту без фактичної сплати вартості товарів (робіт, послуг). При цьому нормами цього Закону визначено, що нарахування податкового кредиту здійснюється лише на підставі податкової накладної, яка сама по собі є єдиною і достатньою підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства та її виписки особою, що має на це право.

До того ж посилання податкового органу на встановлення у ході проведення документальної перевірки порушення п. 1.8 ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” не відповідають змісту акту перевірки № 65/23-210/24778112 від 15.06.2009 року.

Також колегія суддів не сприймає доводи апелянта, що не віднесення контрагентів позивача сум податку на додану вартість по виписаним податковим накладним до складу податкових зобов'язань та відповідно їх несплата до бюджету не звільняє позивача від права на формування податкового кредиту.

Згідно ч.2 ст. 61 Конституції України - юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Отже, якщо контрагент не виконав свого зобов’язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені Законом умови отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

На думку суду апеляційної інстанції внесення запису про відсутність підтвердження відомостей по ТОВ "Прімекс" та відсутність за місцезнаходженням ТОВ "Стройбізнесгруп" не є достатніми підставами для визнання недійсними юридично значимих дій даних підприємств з іншими суб’єктами господарювання та не тягне за собою недійсності угод, укладених з моменту їх державної реєстрації і до моменту виключення з державного реєстру, а також не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач мав можливість, але не надав докази, які б підтверджували його доводи.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України обов’язок щодо доказування фактичної відсутності надмірної сплати податку на додану вартість та ненадходження до Державного бюджету України сум податку на додану вартість покладається саме на суб’єкта владних повноважень.

З правового аналізу наведеного положення процесуального законодавства випливає, що в даному випадку доводити факт відсутності надмірної сплати податку на додану вартість до бюджету мав саме відповідач, а не позивач. У свою чергу, відповідачем таких доказів надано не було, а тому невстановлення надмірної сплати податку до бюджету процесуально не може бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів вважає, що позиція ДПІ у Малиновському районі м. Одеси, яка полягає в тому, що у разі не підтвердження сплати ПДВ до бюджету всіма учасниками господарських операцій, у позивача відсутнє право на бюджетне відшкодування, не відповідає вимогам законодавства з податку на додану вартість. Фактично відповідач зменшив суму бюджетного відшкодування підприємству, яке виконало всі вимоги, передбачені податковим законодавством, із підстав, існування яких довести не може, тобто ґрунтуючи свої висновки на припущеннях.

Оскільки судом першої інстанції встановлено формування позивачем у попередніх податкових періодах податкового кредиту із дотриманням вимог Закону України "Про податок на додану вартість", а відповідачем належними засобами доказування не доведено факту відсутності надмірної сплати позивачем податку на додану вартість в ціні товару, отже, позиція податкового органу ґрунтується виключно на припущенні.

Інші доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає не суттєвими та такими, що висновків суду першої інстанції не спростовують.

За таких обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю" Інтерім Сервіс" є обґрунтованими, підлягають задоволенню, а податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси №0000342350/0 від 15.06.2009 року – скасуванню.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ч. 1 ст. 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, –

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2009 року у справі № 2-а-10401/09/1570 – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Дата складення та підписання рішення в повному обсязі – 25 травня 2011 року.

Головуючий: О.І. Шляхтицький

Суддя: О.В. Джабурія

Суддя: А.В. Крусян