Постанова № 16138354, 24.05.2011, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 травня 2011 р.Справа № 22-а-11033/08 Категорія:10.3.2Головуючий в 1 інстанції: Разумовська О.Г. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого судді - Коваля М.П.

суддів - Потапчука В.О. - Семенюка Г.В. при секретарі - Журкіній І.І.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління праці та соціального захисту населення Миколаївської обласної державної адміністрації на постанову Заводського районного суду м. Миколаєва від 07 жовтня 2008 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Департаменту праці та соціального захисту населення м. Миколаєва, Головного управління праці та соціального захисту населення Миколаївської обласної державної адміністрації про перерахунок та стягнення суми разової грошової допомоги на оздоровлення,-

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_2 звернулася до суду з адміністративним позовом до Департаменту праці та соціального захисту населення м. Миколаєва, Головного управління праці та соціального захисту населення Миколаївської обласної державної адміністрації, згідно з уточненими позовними вимогами просила стягнути суму разової грошової допомоги на оздоровлення відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи»у розмірі 5528,50 грн. за період з 2001 року по 2007 рік

Постановою Заводського районного суду м.Миколаєва від 07 жовтня 2008 року адміністративний позов задоволено частково; Зобовязано Департамент праці та соціального захисту населення здійснити ОСОБА_2 перерахунок грошової компенсації, як евакуйованій із зони відчуження у 1986р. у вигляді щорічної допомоги на оздоровлення за період з 2005р. по 2007р. Стягнуто з головного Управління праці і соціального захисту населення Миколаївської облдержадміністрації на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію у вигляді щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі - 1895,30 грн. та в дохід держави держмито у розмірі 51 грн. В іншій частині позову - відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням Головне управління праці та соціального захисту населення Миколаївської обласної державної адміністрації подало апеляційну скаргу, в якій просила скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та прийняти нову, посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального і процесуального права та не повне зясування судом обставин, що мають значення для справи.

Сторони були повідомленні про час і місце судового засідання належним чином про що є докази в матеріалах справи: ОСОБА_2 сповіщена згідно поштового повідомлення про вручення (а.с.55), до суду не прибула та причини неявки суду не повідомила; Департамент праці та соціального захисту населення м. Миколаєва, Головне управління праці та соціального захисту населення Миколаївської обласної державної адміністрації сповіщені згідно поштових повідомлень (а.с. 52, 53), представники до суду не прибули та причини неявки суду не повідомили.

Відповідно до приписів ст. 197 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю; неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Колегія суддів порадившись на місці ухвалила слухати справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 198 та п.4 ч.1 ст. 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачка евакуйована із зони відчуження у 1986 році, є постраждалою від аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії, що підтверджується посвідченням № 067080 серії Б, отримує щорічну допомогу на оздоровлення.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до приписів ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»передбачена разова компенсація евакуйованим особам із зони відчуження у 1986 році, включаючи дітей, у вигляді щорічної допомоги на оздоровлення три мінімальні заробітні плати. Щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплат.

Колегія суддів вважає що суд першої інстанції припустився помилки задовольняючи позов за період з 2005 р. по 2007 р. не врахувавши строк звернення до суду з адміністративним позовом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачка дізналася про порушення її прав із відповіді Департаменту праці та соціального захисту населення № Ж-488 від 21.09.2007 р., якою позивачці відмовлено у здійсненні відповідного перерахунку. Разом з тим позивачка звернулась до суду з адміністративним позовом майже через рік, а саме 23.06.2008 року, тобто з пропуском строку звернення із заявленими вимогами.

Таким чином правовідносини, які виникли між сторонами та звернення до судового захисту відбулися в період їх регулювання КАС України № 2747 VI- від 6 липня 2005 року (з послідуючими змінами та доповненнями згідно закону України від 18.02.2010), тому суд вважає за можливе застосувати до спірних відносин саме положення попередньої редакції КАС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України № 2747 VI, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод або законних інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 100 КАС України № 2747 VI, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволені адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач у своїх письмових запереченнях проти задоволення позову (а.с.16) та в апеляційній скарзі (а.с.34 зворот) просив відмовити в задоволенні позову з підстав пропуску строку звернення до суду, посилаючись при цьому на приписи ст.ст. 99, 100 КАС України.

Враховуючи вищевикладене, річний строк звернення встановлений КАС України № 2747 VI та фактичну дату звернення позивача до суду до розгляду підлягають позовні вимоги лише за період з 23.06.2007 року, а отже в задоволенні вимог позивача щодо відповідних виплат за 2001-2006 роки слід відмовити.

Відповідно до ст. 62 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи» №796-ХІІ, роз'яснення порядку застосування Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з приписами ст. 63 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи»№796-ХІІ встановлено, що фінансування витрат повязаних з реалізацією цього Закону здійснюється за рахунок коштів державного бюджету.

Таким чином, КМ України, виконуючи Закон України «Про Державний бюджет на 2007 рік», здійснював видатки на реалізацію положень Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи»№796-ХІІ в межах асигнувань.

У 2007 році компенсаційні виплати від мінімальної заробітної плати (ст.ст. 30. 36, 37, 39, 48 Закону України № 354111) були призупинені Законом України «Про Державний бюджет на 2007 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів».

Але, колегія суддів розглядаючи вимоги позивача щодо перерахунку та виплати допомоги на оздоровлення за 2007 рік вважає за необхідне наголосити на наступному.

Рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007 визнано неконституційними норми Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів», яким призупинялась дія відповідних норм Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи»в частині виплати компенсації і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Таким чином, з 09 липня 2007 року дати ухвалення рішення Конституційним судом України N 6-рп/2007 вищевказані норми Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»втратили чинність, отже з цього часу відновлено дію ст.6 Закону в повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, та сторонами не заперечувалось, позивачці у 2007 році було сплачено 75 грн. замість суми у розмірі трьох мінімальних заробітних плат, що встановлено статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», дія якої з 09.07.2007 року не обмежувалась Законом України «Про Державний бюджет на 2007 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів». При цьому слід враховувати, що розмір мінімальної заробітної плати на 2007 рік складав 400 грн.

Таким чином колегія суддів дійшла обґрунтованого висновку про те, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково, а саме в частині щодо стягнення суми разової грошової допомоги на оздоровлення за 2007 рік, встановленої ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та обрахованої за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року з урахуванням отриманих коштів.

З огляду на викладене колегією суддів встановлено неправомірність дій відповідача щодо не перерахунку та невиплати зазначених коштів позивачу у відповідний період. В той же час слід звернути увагу на те, що позивачем не заявлялась вимога про визнання дій відповідача неправомірними. Таким чином, враховуючи викладене колегія суддів, з метою повного та всебічного захисту прав та законних інтересів позивача, дійшла висновку про можливість виходу за межі позовних вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Відповідно до ч. 6 ст. 187 КАС України встановлено, що до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору, а також копії доданих до неї письмових матеріалів відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Посилання апелянта на звільнення від сплати судового збору (державного мита), у відповідності ст.4 Декрету КМ України «Про державне мито», є помилковим, оскільки ст.4 цього Декрету звільняє від сплати державного мита органи соціального забезпечення лише у якості позивачів в порядку регресу.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Декрету КМ України “ Про державне мито ” та перехідних положень КАС України , при подачі апеляційної скарги на рішення суду по справі щодо майнових вимог про стягнення грошових коштів державне мито в апеляційній інстанції, складає 0,5% від суми позову.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем заявлені вимоги щодо стягнення суми в розмірі 5528,50 грн., отже розмір судового збору (державного мита) дорівнює суму в розмірі 27,64 грн., яку необхідно внести або перерахувати на рахунок суду.

З огляду на все вищевикладене колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. За таких обставин, колегія суддів вважає, що судове рішення відповідно до вимог п.4 ч.1 ст. 202 КАС України підлягає скасуванню з прийняттям по справі нової постанови, якою слід задовольнити позовні вимоги

Керуючись ст.ст. 187, 195, 196, ; п.3 ч.1 ст. 198; п.4 ч.1 ст. 202; ч.2 ст. 205; ст. 207; ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія,

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління праці та соціального захисту населення Миколаївської обласної державної адміністрації на постанову Заводського районного суду м. Миколаєва від 07 жовтня 2008 року задовольнити частково.

Постанову Заводського районного суду м. Миколаєва від 07 жовтня 2008 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Департаменту праці та соціального захисту населення м. Миколаєва, Головного управління праці та соціального захисту населення Миколаївської обласної державної адміністрації про перерахунок та стягнення суми разової грошової допомоги на оздоровлення скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_2 до Департаменту праці та соціального захисту населення м. Миколаєва, Головного управління праці та соціального захисту населення Миколаївської обласної державної адміністрації про перерахунок та стягнення суми разової грошової допомоги на оздоровлення задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Департаменту праці та соціального захисту населення м. Миколаєва щодо відмови у виплаті суми разової грошової допомоги на оздоровлення за 2007 рік, встановленої ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Стягнути з Департаменту праці та соціального захисту населення м. Миколаєва на користь ОСОБА_2 суму разової грошової допомоги на оздоровлення за 2007 рік, встановлену ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»розраховану за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року з урахуванням коштів виплачених у 2007 році.

Стягнути з Головного управління праці та соціального захисту населення Миколаївської обласної державної адміністрації на користь держави мито у розмірі 27 грн. 64 коп. (р/р №31114095700008, код 22090200, одержувач ГУДКУ в Одеській області, код ЄДПРОУ 23213460, банк отримувач: ГУДКУ в Одеській області, МФО: 828011).

Постанова апеляційного суду набирає чинності через 5 днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів після набрання чинності безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

.

Головуючий суддя: /М.П. Коваль/

Суддя: /В.О. Потапчук/

Суддя: /Г.В. Семенюк/