Ухвала суду № 16138342, 02.06.2011, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 червня 2011 р.Справа № 2-а-13706/09/1570 Категорія:8.2.8Головуючий в 1 інстанції: Потоцька Н.В. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача судді Стас Л.В.

суддів- Турецької І.О., Косцової І.П.

за участю секретаря Ридванської Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Одеської залізниці на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 липня 2010 року по справі за позовом Одеської залізниці до Долинської міжрайонної державної податкової інспекції у Кіровоградській області про скасування податкових повідомлень рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Одеська залізниця - звернувся з позовом до Долинської міжрайонної державної податкової інспекції у Кіровоградській області про скасування податкових повідомлень - рішень №0002541700/0, № 0000012800/0, якими йому визначено суму податкового зобов'язання з доходів фізичних осіб, посилаючись на те, що оскаржувані повідомлення - рішення винесені у зв'язку з порушенням позивачем ст.4, 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», тобто до складу загального місячного оподаткованого доходу працівників, робота яких проходить в дорозі, не включено суми надбавок до тарифних ставок, які не вважаються відрядними коштами. При цьому позивач зазначає, що надбавки до тарифних ставок і посадових окладів зазначених працівників, що виплачуються у розмірах, передбачених колективним договором, не є об'єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб, оскільки Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22.05.2003 № 889-ІУ до складу загального місячного (річного) оподаткованого доходу платника податку не включається сума коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 22 липня 2010 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі, Одеська залізниця, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить постанову суду від 22.07.2010 року скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позову.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що В період з 31.03.2009 по 11.04.2009 р. була проведена планова виїзна перевірка Долинської дистанції колії № 23 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2007 по 31.12.2008р.р..

За наслідками перевірки 13.04.2009 складено акт про результати виїзної планової перевірки Долинської дистанції колії № 23 Одеської залізниці №311/23-10/01073 (а.с. 14-46). У акті зазначено, що перевіркою встановлено порушення Долинської дистанції колії № 23 ДП «Одеська залізниця»п.п. 4.2.1 п. 4.2 ст.4, п.п. 8.1.1 п.8.1.ст, Закону України «Про

податок з доходів фізичних осіб»від 22.05.2003 № 889-ІУ та винесено податкове

повідомлення-рішення № 0000012800/0 та №0002541700/0 від 16.04.2009 року про сплату

податку з доходів фізичних осіб в сумі 7 245 грн. та штрафних санкцій 14490 грн. застосованих за порушення п. 4.1 ст.4, пп, 4.2.1 п. 4.2 ст.4, пп. 8.1,1 8.1.2 п. 8.1 ст.8 Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22.05.2003 Лі 889-ІУ та донарахування податку на прибуток в сумі 5 125 грн. і штрафних санкцій в сумі 4092 грн.

16.04.2009 року Долинської МДШ прийнято податкове повідомлення - рішення №0000012800/0, яким визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій по податку з доходів найманих працівників у сумі 9217 грн,, в тому числі 5 125 грн. - за основним платежем та 4092 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Також 16.04.2009 року Долинської МДШ прийнято податкове повідомлення - рішення №0002541700/0, яким визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій по податку з доходів найманих працівників у сумі 21 735 грн., в тому числі 7245 грн. - за основним платежем та 14490 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

В акті перевірки зазначено, що за період квітень - серпень 2007 суми виплат по відшкодуванню витрат працівникам, робота, яких проводиться в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер відповідно додатку 5 до Колективного договору Вагонної дільниці на 2006-2010 роки, не включалися до складу загального місячного або річного оподаткованого доходу та відповідно в порушення п. 4.2.1 п.4.2 ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», не оподатковувались податком з доходів фізичних осіб,

Нарахування та виплата надбавок працівникам, робота, яких проводиться в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер не оформлювалась відповідно до вимог Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої Міністерством фінансів України від 13.03.1998р. №59, в результаті чого донараховане податку з доходів фізичних осіб в сумі 6 720,00 грн.

Згідно з п.п.4.2.1.п.4.2.ст.4 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору.

П.п. 4.3.2 п.4.3 ст. 4 вказаного Закону передбачено, що до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу не включаються сума коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт.

Відповідно абзаців першого та другого загальних положень Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої Міністерством фінансів України від 13.03.1998 №59, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 31.03.1998 за №218/2658 (далі - Інструкція №59) службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника підприємства, об'єднання, установи, організації на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи. Службові поїздки працівників, постійна робота яких проходить в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер, не вважаються відрядженнями, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором, трудовим договором (контрактом) між працівником і власником (або уповноваженою ним особою).

Ст.13 Кодексу законів про працю України від 10.12.71 передбачено, що у колективному договорі встановлюються взаємні зобов'язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, зокрема, нормування і оплати праці, встановлення форм, системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій та ін.).

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 31.03.99 N 490 "Про надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, та працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер" підприємства, установи, організації самостійно встановлюють надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, робота яких постійно проводиться в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер, у розмірах, передбачених колективними договорами або за погодженням із замовником.

Таким чином, підприємство самостійно визначає доцільність встановлення надбавок працівникам, робота яких має роз'їзний (пересувний) характер, тобто службові поїздки вказаних працівників не є відрядженнями, про що зазначається у колективному договорі з встановленням переліку відповідних посад та професій, розміру вказаних надбавок, який не повинен перевищувати граничних розмірів надбавок (польового забезпечення) працівникам за день, встановлених Постановою N 490 для поїздок в межах України (частина друга пункту 1 вказаної Постанови) та за межами України (пункт 2 Постанови N490).

Як вбачається з матеріалів справи, п.4.6 Колективного договору між адміністрацією та профспілковим комітетом Одеської залізниці на 20062010 роки, зареєстрованим Головним управлінням праці та соціального захисту населення Одеської обладміністрації (реєстровий №8 від 17.03.2006), та п.4.6 Колективного договору між адміністрацією та профспілковим комітетом Олександрійської дистанції колії на 2006-2010 роки зазначено, що службові поїздки залізничників, постійна робота яких проходить в дорозі або має розїзний характер, вважати відрядженнями, при цьому зберігається діючий порядок обліку виплат за розїзний характер робіт. Відшкодування витрат працівникам, постійна робота яких проходить в дорозі або має розїзний характер, а також при службових поїздках в межах обслуговуючих дільниць проводити згідно з Положенням, затвердженим наказом Укрзалізниці від 10.06.2002 №285 Ц в межах України в розмірі 50%, а за межами України 100% добових, встановлених при відрядженнях в Україні, за кожну добу знаходження в роз`їзді.

Ч.3.п.1.1 ст.1 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”встановлено, що для цілей вищевказаного Закону під терміном "заробітна плата" розуміються також інші заохочувальні та компенсаційні виплати або інші виплати та винагороди, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв'язку з відносинами трудового найму згідно із законом. Одночасно пунктом 3.5 статті 3 Закону України N889 визначено, що при нарахуванні доходів у вигляді заробітної плати об'єкт оподаткування визначається як нарахована сума такої заробітної плати, зменшена на суму збору до Пенсійного фонду України та внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, які відповідно до закону справляються за рахунок доходу найманої особи.

Таким чином, з метою оподаткування податком з доходів фізичних осіб надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, робота яких постійно проводиться в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер, у розмірах, передбачених колективними договорами або за погодженням із замовником, включаються у склад заробітної плати і оподатковуються в її складі відповідно до підпункту 4.2.1 пункту 4.2 статті 4 Закону N 889 за ставкою, встановленою пунктом 7.1 статті 7 вказаного Закону, тобто 15 %.

Як на підставу обґрунтованості своєї позиції, що надбавки до тарифних ставок і посадових окладів вищезгаданих працівників, що виплачуються у розмірах, передбачених колективними договорами не є обєктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб, позивач посилається на розяснення ДПА України надані листами ДПА України від 25.05.2004 № 5131/5/17-3116, від 25.05.2004 № 9407/7/17-3117, від 08.06.2004 №4528/6/17-3116, від 04.03.2005 № 1925/6/17-3116, а також відповідь ДПА України ДАЗТ України “Укрзалізниця”, надану листом від 14.07.2006 №7759/6/17-0716.

Так, всі зазначені розяснення, надані ДПА України з питань оподаткування податком з доходів фізичних осіб сум надбавок до тарифних ставок і посадових окладів працівників, робота яких постійно проводиться в дорозі або має розїзний (пересувний) характер, містять посилання на Закон України “Про податок з доходів фізичних осіб”від 22.05.2003, постанову Кабінету Міністрів України “Про норми відшкодування витрат на відрядження у межах України та за кордон”від 23.04.1999 №663, Інструкцію про службові відрядження у межах України та за кордон, затверджену Міністерством фінансів України від 13.03.1998 №59, зареєстровану в Міністерстві юстиції України 31.03.1998 за № 218/2658, та висновок про підстави не включення до оподатковуваного доходу таких сум за умови визначення поїздок працівників, робота яких постійно проводиться в дорозі або має розїзний (пересувний) характер, відрядженнями. При цьому, для того, щоб такі поїздки вважались відрядженнями, як це зазначено в колективному договорі позивача, вони мають бути оформлені згідно вимог чинного законодавства України про службові відрядження.

Зазначене також підтверджується і розясненнями наданими ДПА України у листі від 14.05.2007 N4639/6/17-0716, де зазначено, що якщо колективним договором, трудовим договором (контрактом) між працівником і власником (або уповноваженою ним особою) службові поїздки працівників, робота яких проходить в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер, визначені відрядженнями, з належним їх оформленням відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.99 N 663 "Про норми відшкодування витрат на відрядження у межах України та за кордон" та Інструкції (з виконанням положень пункту 9.10 статті 9 Закону N 889), то суми коштів, отриманих платником податку на відрядження, не є об'єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб з підстав, встановлених підпунктом 4.3.2 пункту 4.3 статті 4 Закону, тобто не включаються до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку (не підлягають відображенню в його річній податковій декларації).

Позивач дійсно визначив у Колективному договорі службові поїздки працівників, робота яких проходить в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер відрядженнями, однак не дотримувався встановленого порядку їх оформлення (з виконанням положень п.9.10 ст. 9 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”) .

Так, відповідно до вимог Інструкції про службові відрядження у межах України та за кордон, затвердженої Міністерством фінансів України №59, підтвердженням належного оформлення відряджень є спеціальний журнал реєстрації посвідчень про відрядження за формою згідно додатку № 1 до Інструкції № 59; наказ керівника підприємства про направлення працівника у відрядження та посвідчення про відрядження з відповідними відмітками щодо вибуття з місця постійної роботи й прибуття до місця постійної роботи, засвідчені підписом відповідної службової особи і печаткою підприємства. Зазначені докази належного оформлення відряджень працівників Олександрійської дистанції колії Одеської залізниці у підтвердження обґрунтованості позовних вимог позивачем не були надані до суду.

Згідно п.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що позовні вимоги Одеської залізниці про скасування податкових повідомлень Долинської МДПІ від 16.04.2009 року №0000012800/0, яким визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій по податку з доходів найманих працівників у сумі 9217 грн,, в тому числі 5 125 грн. - за основним платежем та 4092 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями; та №0002541700/0, яким визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій по податку з доходів найманих працівників у сумі 21 735 грн., в тому числі 7245 грн. - за основним платежем та 14490 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, - підлягають задоволенню.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив усі обставини справи, прийняв постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ч. 1 ст. 195, п.1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 254 КАС

України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Одеської залізниці залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 липня 2010 року по справі за позовом Одеської залізниці до Долинської міжрайонної державної податкової інспекції у Кіровоградській області про скасування податкових повідомлень рішень, -залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з моменту її оголошення.

Головуючий:

Судді: