Ухвала суду № 16138216, 26.05.2011, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2011 р.Справа № 2-а-7822/09/1570 Категорія:8,2,3Головуючий в 1 інстанції: Корой С.М. Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

головуючого - судді Турецької І.О.

суддів - Стас Л.В., Косцової І.П.

за участю секретаря - Скоріної Т.С.

          розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу приватного підприємства «Господарь»на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2010 року по справі за позовом приватного підприємства «Господарь»до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси, Головного управління Державного казначейства в Одеській області про стягнення суми бюджетного відшкодування, визнання протиправним дій, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В:

У травні 2009 року приватне підприємство «Господарь»(далі по тексту –ПП «Господарь», позивач) звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси (далі по тексту –ДПІ у Малиновському районі м. Одеси, відповідач 1), Головного управління Державного казначейства в Одеській області (далі по тексту –ГУДК в Одеській області, відповідач 2) та просило, з урахуванням доповнень до позовних вимог, визнати дії відповідача 1 по проведенню позапланової невиїзної перевірки позивача та складанню додаткового акту перевірки протиправними та незаконними, також, позивач просив визнати нечинним (протиправним) та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000432350/0 від 19 серпня 2008 року, яким позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2008 року на 161371 грн. та стягнути на користь ПП «Господарь», через відповідача 2 суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2008 року в розмірі 161371 грн.

В обґрунтування позивач, посилаючись на норми закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03 квітня 1997 року (далі по тексту –Закон №168/97-ВР), зазначає що відсутність підтвердження сплати податку на додану вартість попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару не впливає на внесення позивачем до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість при придбанні товару, а несплата податку продавцем товару при фактичному здійсненні операції не впливає на податковий кредит покупця. Відтак, позивач вказує на наявне у нього право на бюджетне відшкодування.

Окрім того, позивач зазначає, що акт перевірки не відповідає вимогам, які встановлені Порядком оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затверджений наказом ДПА України від 10 серпня 2005 року, та вказує на те, що у відповідача 1 були відсутні підстави для проведення позапланової виїзної перевірки.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2010 року в задоволенні позовних вимог приватного підприємства «Господарь»–відмовлено в повному обсязі.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд виходив з того, що з наданих видаткових накладних не вбачається, на підставі якого господарського договору виконувалась поставка товарів, відтак, встановити зв'язок поставки товарів відповідно до цих видаткових накладних та поставки товарів згідно з переліченими податковими накладними не вбачалось можливим. Також, суд зазначив, що позивачем не доведено факт сплати пової суми ПДВ, заявленої ним у податковій декларації з податку на додану вартість. Враховуючи вищенаведене, та керуючись чинним податковим законодавством, суд першої інстанції дійшов висновку щодо безпідставності заявлених позивачем вимог.

В апеляційній скарзі приватного підприємства «Господарь»ставиться питання про скасування судового рішення в зв’язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також у зв’язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.

В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції позивач підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Інші учасники процесу до суду апеляційної інстанції не з’явилися, про день, час та місце розгляду справи, сповіщені належним чином, про причини неявки до суду не повідомили.

Відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

З’ясувавши обставини справи, проаналізувавши доводи апелянта та рішення суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню на наступних підставах.

Згідно з вимогами ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд апеляційної інстанції вирішуючи справу по суті, взяв до уваги наступне.

20 лютого 2008 року ПП «Господарь»було подано податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2008 року, в якій було заявлено про бюджетне відшкодування суми ПДВ на рахунок платника у банку у розмірі 167612,00 грн.

Відповідно до пп.7.7.5 п.7.7. ст. 7 Закону №168/97-ВР протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Підстави та загальний порядок проведення органами Державної податкової служби планових і позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) врегульовані положеннями Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Так, частиною 6 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»визначено, що позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться, зокрема, за наявності такої обставини як факт подання платником декларації з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Як вбачається з податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2008 року, позивачем було задекларовано від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ у розмірі 414500 грн. (графа 18.1 податкової декларації).

На підставі наказу начальника ДПІ у Малиновському районі м. Одеси від 12 травня 2008 року та направлення на перевірку від 14 травня 2008 року № 470, з 14 по 26 травня 2008 року проведено позапланову виїзну перевірку ПП «Господарь»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку по декларації за січень 2008 року, за результатами якої складений акт перевірки від 30 травня 2008 року № 60/23-210/31390566 .

Під час цієї перевірки було встановлено порушення пп.7.7.1, 7.7.2, п.7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»- завищення суми бюджетного відшкодування за січень 2008 року на суму у розмірі 6241,00 грн. У висновках акта перевірки зазначалось, що у зв'язку з неотриманням відповідей по запитах на проведення зустрічних перевірок правомірність заявлених сум ПДВ до відшкодування буде підтверджена після встановлення факту сплати ПДВ до державного бюджету, а також, що висновки даної тематичної перевірки можуть бути переглянути згідно з результатами зустрічних перевірок.

19 серпня 2008 року ДПІ у Малиновському районі м. Одеси складений додатковий акт № 103/23-210/31390566 про результати проведення позапланової перевірки ПП «Господарь»з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку по декларації за січень 2008 року.

Як вбачається із акта, головним державним податковим інспектором відділу контролю за відшкодуванням ПДВ управління податкового контролю ДПІ у Малиновському районі м. Одеси було проведено додаткову позапланову невиїзну перевірку з врахуванням наслідків проведення зустрічних перевірок по ПП «Господарь»з питань взаємовідносин з ТОВ МНДВО «Прогрес»та встановлене порушення позивачем п. 1.8. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість України», яке полягає у завищенні суми бюджетного відшкодування по декларації з податку на додану вартість за січень 2008 року у розмірі 161371,00 грн.

На підставі цього акту 19 серпня 2008 року ДПІ у Малиновському районі м. Одеси прийняло податкове повідомлення-рішення № 0000432350/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість ПП «Господарь»у розмірі 161371,00 грн.

У судовому засіданні в суді першої інстанції було з’ясовано, що фактично невиїзна позапланова перевірка не проводилась, а складений додатковий акт є переглядом висновків, викладених в акті перевірки від 30 травня 2008 року № 60/23-210/3139056, з урахуванням отриманих результатів зустрічних перевірок основного поставщика позивача - ТОВ МНДВО «Прогрес».

Зважаючи на відсутність самого факту проведення перевірки, тобто предмету спору, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги в частині визнання протиправними дій ДПІ у Малиновському районі м. Одеси щодо проведення позапланової невиїзної перевірки ПП «Господарь»є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Пунктом 1.8. ст. 1 Закону №168/97 встановлено, що бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до пп. 7.7.1. п.7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»сума податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) -.-до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

З урахуванням того, що Закон №168/97 передбачає настання права відносити певні суми ПДВ до складу податкового кредиту, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовлення товарів, які повинні використовуватись у господарській діяльності підприємства, обов'язковими умовами віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту при придбанні товарів є товарність проведених господарських операцій, за результатом яких виникає право на віднесення суми ПДВ до складу податкового кредиту, та використання таких товарів (послуг, робіт) у господарській діяльності товариства. У зв'язку з цим на платника податку покладається обов'язок довести правомірність віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту шляхом надання доказів, які б свідчили про реальність таких операцій, їх товарність і оплатність, використання придбаних товарів у господарській діяльності.

Оскільки, з системного аналізу норм чинного податкового законодавства, яке регулює спірні правовідносини вбачається, що сума ПДВ, яка віднесена платником податку до складу податкового кредиту, є величиною, яка впливає на суму бюджетного відшкодування цього податку, тому, вирішуючи питання про наявність у особи права на бюджетне відшкодування ПДВ, необхідно з'ясувати, чи дійсно відбувалась поставка таких товарів (робіт, послуг), на яких підставах, чи сплачені такі товари та дослідити інші докази, які б свідчили про фактичне здійснення визначених операцій.

До реєстру отриманих та виданих податкових накладних ПП «Господарь»у січні 2008 року у зв'язку з придбанням (виготовленням, будівництвом, спорудженням), імпортом товарів (послуг, включаючи одержані від нерезидента) було внесено податкові накладні на загальну суму 684 146,99 грн.

01 жовтня 2007 року між ПП «Господарь»(покупець) та ТОВ МНДВО «Прогрес»(поставщик) було укладено договір поставки № 01/10/1-2007, відповідно до якого поставщик зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити автомобільні запчастини у кількості, асортименті, за ціною і на суму накладних, які додаються до цього договору. Поставка за вказаним договором повинна здійснюватися на умовах ЕХW шляхом вивезення товару зі складу поставщика протягом 10 календарних днів з моменту поставки.

До складу податкового кредиту ПП «Господарь»були віднесені суми ПДВ за наступними податковими накладними, виданими ТОВ МНДВО «Прогрес»: від 08 січня 2008 року № 41 на суму ПДВ 85040,96 грн. від 16 січня 2008 року № 84 на суму ПДВ 100578,80 грн.; від 17 січня 2008 року №89 на суму ПДВ 74321,85 грн.; від 23 січня 2008 року № 131 на суму ПДВ 77903,82 грн.; від 18 січня 2008 року № 161 на суму ПДВ 80114,03 грн., що підтверджується матеріалами справи).

Загальна сума ПДВ за вказаними податковими накладними, яка була віднесена до складу податкового кредиту за січень 2008 року, склала 417959,46 грн.

З вказаних видаткових накладних, підписаних позивачем та ТОВ МНДВО «Прогрес»протягом січня 2008 року у зв'язку з поставкою автомобільних запчастин, не вбачається, на підставі якого господарського договору виконувалась поставка товарів, а відтак, встановити зв'язок поставки товарів відповідно до цих видаткових накладних та поставки товарів згідно з переліченими податковими накладними не вбачається можливим.

Встановити товарність господарської операції, також не вбачається можливим, оскільки позивачем не надано жодних доказів, які б свідчили про передачу товару позивачу та вивезення ним товарів зі складу постачальника, як то передбачено умовами договору від 01 жовтня 2007 року № 01/10/1-2007 року, у зв'язку з чим факт придбання товару є недоведеним, тоді як саме це є підставою для формування податкового кредиту відповідно до вимог пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Крім того, в матеріалах справи наявні копії платіжних доручень щодо перерахування позивачем коштів ТОВ МНДВО «Прогрес»за поставку товару згідно з договором від 01 жовтня 2007 року № 01/10/1-2007 року, які підтверджують сплату податку, на додану вартість лише у сумі 233745,66 грн., тоді як до складу податкового кредиту за січень 2008 року позивачем віднесено суму ПДВ, сплачену постачальнику ТОВ МНДВО «Прогрес», у розмірі 417959,46 грн.

Таким чином, позивачем не доведена також і фактична сплата повної суми ПДВ, заявленої ним у податковій декларації з податку на додану вартість.

Враховуючи наведені фактичні дані по справі, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо ПП «Господарь»було неправомірно віднесено до складу податкового кредиту за січень 2008 року суму податку на додану вартість у розмірі 417959,46 грн.

Виходячи з того, що позивачем неправомірно до складу податкового кредиту за січень 2008 року була віднесена сума ПДВ у розмірі 417959,46 грн. на підставі податкових накладних, виданих ТОВ МНДВО «Прогрес», відтак, фактично різниця між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ за січень 2008 року (графа 18 декларації) мала позитивне значення, що позбавляло позивача права на бюджетне відшкодування, оскільки обов'язковою умовою виникнення такого права відповідно до положень пп.7.7.2 п.7.7. ст. 7. Закону №168/97 є наявність від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ у наступному податковому періоді.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись 195, 196, ч. 1 п. 1 ст. 198, ст. 200, ч. 1 п.1 ст. 205, 206, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу приватного підприємства «Господарь»- залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2010 року по справі за позовом приватного підприємства «Господарь»до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси, Головного управління Державного казначейства в Одеській області про стягнення суми бюджетного відшкодування, визнання протиправним дій, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяті днів з дня складання іі в повному обсязі.

Доповідач - суддя                                                                      І.О. Турецька

суддя                                                             Л.В. Стас

суддя                                                             І.П. Косцова