Рішення № 16137028, 26.04.2011, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

                                                                       Справа № 2 –1861/11

                               Р І Ш Е Н Н Я

                               І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И.

26 квітня 2011 року Жовтневий районний суд м. Маріуполя у складі судді Степанової С.В., при секретарі Горустович К.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»про розірвання кредитно-заставного договору, -

                                         В С Т А Н О В И В :

          Позивач звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на автомобіль марки Daewoo, який належить відповідачу на праві власності. В заяві вказав, що 07.07.2008 року між позивачем та відповідачем укладений кредитно-заставний договір № MR14AN12835543, згідно якого останній отримав кредит в розмірі 13455,87 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 15 % річних від суми залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 06.07.2015 року. Також, відповідно до умов вказаного договору відповідач надав в заставу рухоме майно, а саме: автомобіль Daewoo, модель NEXIA, 2008 року випуску, тип ТЗ легкове авто, № кузова/шасі XWB3D31UD8A164290, реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить відповідачу на праві власності. Але відповідачем умови виконання договору перестали виконуватись належним чином, у зв’язку з чим сума боргу станом на 02.02.2011 року склала 20131,04 доларів США, яка складається з заборгованості за кредитом у розмірі 12906,12 доларів США; заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 2891,58 доларів США; заборгованості по комісії за користування кредитом у розмірі 713,21 доларів США; пені за несвоєчасність виконання зобов’язань з договору у розмірі 2631,52 доларів США, а також штрафів відповідно до умов кредитного договору: штрафу (фіксована частина) у розмірі 31,49 доларів США та штрафу (процентна складова) у розмірі 957,12 доларів США. Згідно вимог Закону України «Про заставу»позивач просив звернути стягнення на автомобіль марки Daewoo, який знаходиться в заставі, шляхом його продажу позивачем, укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України, а також наданням ПАТ КБ «Приватбанк»всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

Відповідач подав зустрічну позовну вимогу до ПАТ КБ «Приватбанк»про розірвання кредитно-заставного договору у зв’язку зі світовою кризою та зростанням курсу іноземної валюти, а саме долара США. В зустрічному позові зазначив, що беручі споживчий кредит ОСОБА_1 розраховував на свої матеріальні можливості щодо його повернення, однак унаслідок нестабільності курсу гривні відносно долару США, ОСОБА_1 не зміг виконати свої обов’язки за кредитним договором. Вважав, що оскільки він отримує свій прибуток у гривні, то ж має купувати долари США за гривню, витрачаючи набагато більше ніж при укладенні кредитного договору, то вважав, що істотно змінилися обставини, що якби він міг це передбачити, то не уклав би договір або уклав його на інших умовах, у зв’язку з цим, посилаючись на ст. 652 ЦК України, просив розірвати кредитно-заставний договір.

          В судовому засіданні представник позивача за первісним позовом та представник відповідача за зустрічним позовом - ОСОБА_2 позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити на підставах, викладених в позовній заяві. Зустрічний позов не визнала та просила відмовити у його задоволенні. Додатково пояснила, що з грудня 2008 року ОСОБА_1 став порушувати кредитні зобов’язання, останній платіж зробив 03.09.2009 року, яким частково сплатив заборгованість за кредитним договором, але не всю та 15.09.2009 року передав Банку автомобіль на час, доки не погасить борг за кредитним договором, але у подальшому взагалі перестав виконувати зобов’язання за кредитним договором. Щодо задоволення зустрічного позову ОСОБА_1 заперечувала та просила відмовити у його задоволенні в повному обсязі. У судовому засіданні пояснила, що при укладанні кредитного договору ОСОБА_1 обрав валюту кредитування у доларах США, про що надав анкету-заявку. Про можливі валютні ризики був повідомлений, про що свідчить його підпис у додатку до кредитного договору «Загальна вартість кредиту», де вказано, що валютні ризики під час виконання зобов’язань за кредитним договором несе позичальник. Крім того, стабільність курсу гривні до іноземних валют законодавчо не закріплена. При укладенні кредитного договору в іноземній валюті, ОСОБА_1 брав зобов’язання про його повернення також у цій же валюті і повинен був і міг усвідомлювати, що курс гривні до долару США не є незмінним, та те, що зміна цього курсу можливо настане, а тому повинен був передбачити та врахувати підвищення валютного ризику для себе за цим договором. Також, вважала, що посилання позивача за зустрічним позовом на ст. 652 ЦК України є необґрунтованими, оскільки для її застосування потрібно одночасне настання чотирьох умов, перелічених у ч. 2 ст. 652 ЦК України, але в позові не доведено          їх одночасне настання. Згідно положень ст. 652 ЦК України при розірванні договору посилання на істотну зміну обставин можливо лише у тому разі, коли сторони при укладенні договору визначили такі обставини істотними. В даному випадку таке положення у кредитному договорі відсутнє. Також пояснила представнику відповідача, що сума підсумкового рядка в розрахунку заборгованості за кредитним договором не дорівнює суми позову Банка, оскільки Банк не включив до позову деякі суми та не просить їх стягнути з відповідача.

Відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом –ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк»не визнав та просив відмовити у їх задоволенні в повному обсязі та задовольнити його зустрічний позов. З початку не погодився з розрахунком заборгованості за кредитним договором. Після надання додаткового розрахунку заборгованості за кредитним договором проти нього не заперечував та його не оскаржував, але позов не визнав, оскільки вважав, що у зв’язку із світовою кризою Банк повинен був укласти з ним угоду про реструктуризацію боргу та списати штрафи за неналежне виконання кредитного договору. Підтвердив, що за кредитно-заставним договором він отримав кредит у розмірі 13455,89 доларів США та пояснив, що він вирішив взяти кредит в доларах США у зв’язку з меншою процентною ставкою за користування кредитом у порівнянні з гривнею, оскільки на той час за кредитом у гривні, ставка дорівнювала 18%-19% річних від суми залишку заборгованості за кредитом, а за кредитом у доларах США - 15% річних від суми залишку заборгованості за кредитом. Розраховував сплачувати за кредит в доларах США щомісячно не більше 1500 гривень, а якщо брав би кредит у гривні, то йому прийшлося б сплачувати Банку щомісячно приблизно 2000 гривень.

Представник відповідача за первісним позовом та представник позивача за зустрічним позовом - ОСОБА_3 у судовому засіданні позов ПАТ КБ «ПриватБанк»не визнала та просила відмовити у його задоволенні, зустрічний позов підтримала та просила його задовольнити. Пояснила, що позивачем неналежно зроблений розрахунок заборгованості за договором, а саме не надано розрахунок заборгованості з комісії –713,21 долар США, штрафу в розмірі 957,12 доларів США та взагалі невідома що за сума 760 доларів США, яка увійшла в підсумковий рядок розрахунку. Вказала, що загальна сума підсумкового рядка не дорівнює суми позову Банка, а саме в позові зазначена сума заборгованості 20131,04 доларів США, а в розрахунку 20890,96 доларів США. Після надання додаткового розрахунку заборгованості за кредитним договором проти нього не заперечувала та його не оскаржувала. Вважала, що зобов’язання має бути виражене у грошові одиниці України –гривні. Щодо зустрічного позову підтримала пояснення, викладені в ньому та додала, що у зв’язку зі світовою кризою відповідач не зміг виконати кредитні зобов’язання, які взяв на себе за кредитно-заставним договором. Вважала, що існують всі підстави для розірвання спірного кредитно-заставного договору, які передбачені ч. 2 ст. 652 ЦК України та які викладені в зустрічному позові.

          Заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та дослідивши надані докази судом встановлено, що 07.07.2008 року між позивачем та відповідачем укладений кредитно-заставний договір № MR14AN12835543, згідно якого ОСОБА_1 отримав кредит в розмірі 13455,87 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 15 % річних від суми залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 06.07.2015 року.(а.с.10-16). З метою забезпечення виконання кредитних зобов’язань відповідно до умов вказаного кредитно-заставного договору відповідач надав позивачу в заставу рухоме майно, а саме: автомобіль Daewoo, модель NEXIA, 2008 року випуску, тип ТЗ легкове авто, № кузова/шасі XWB3D31UD8A164290, реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить відповідачу на праві власності.

Відповідач умови повернення кредиту належним чином виконувати перестав, у зв’язку з чим станом на 02.02.2011 року у нього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 20131,04 доларів США., яка складається з заборгованості за кредитом у розмірі 12906,12 доларів США; заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 2891,58 доларів США; заборгованості по комісії за користування кредитом у розмірі 713,21 доларів США; пені за несвоєчасність виконання зобов’язань з договору у розмірі 2631,52 доларів США, а також штрафів відповідно до умов кредитного договору: штрафу (фіксована частина) у розмірі 31,49 доларів США та штрафу (процентна складова) у розмірі 957,12 доларів США, що підтверджується розрахунком заборгованості наданим позивачем. (а.с. 6-7, 76).

Позивачем 11.01.2011 року було надіслано відповідачу письмове повідомлення про усунення порушення, яке відповідач отримав та про що не заперечував. (а.с.8). Але ОСОБА_1 вказані порушення не усунув.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

          Відповідно до ч. 2 ст. 1050 Цивільного Кодексу України, якщо договором позики (кредиту) встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Згідно ст.ст.525,526,530 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином і в термін передбачений договором, одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається, боржник не звільняється від відповідальності за невиконання грошового зобов’язання.

Відповідно до кредитно-заставного договору, ст. 20 Закону України «Про заставу»ПАТ Комерційний банк «ПриватБанк»має право з метою задоволення своїх вимог звернути стягнення на предмет застави у випадку, якщо в момент настання термінів виконання зобов’язань, передбачених кредитним договором, вони не будуть виконані.

Згідно ст.ст. 589, 590 ЦК України, у разі невиконання зобов’язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави, і це звернення здійснюється за рішенням суду.

За ст. 25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет застави в рішенні суду зазначаються і спосіб реалізації предмета застави шляхом проведення публічних торгів із застосуванням однієї із процедур, передбачених ст. 26 цього Закону, яка передбачає і продаж предмета застави шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем.

При вказаних обставинах суд вважає, що підлягають задоволенню позовні вимоги про звернення стягнення на предмет застави - автомобіль, шляхом його продажу позивачем, з правом укладення від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України, з наданням позивачу всіх повноважень необхідних для здійснення продажу.

Відповідачем порушені умови договору щодо повернення кредиту, тому суд вважає вимоги позивача в частині звернення стягнення на предмет застави обґрунтованими і позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»задовольняє в розмірах, які визначені в розрахунку заборгованості, який наданий суду позивачем. Відповідачем дані, викладені у розрахунку заборгованості не оспорювались.

Що стосується зустрічних позовних вимог, то суд зазначає наступне.

ОСОБА_1 при укладенні кредитного договору самостійно обрав валюту кредитування у доларах США, про що свідчить анкета-заява, яку він надав ПАТ КБ «ПриватБанк»(а.с. 63-64). Про можливі валютні ризики був повідомлений, про що свідчить його підпис у додатку до кредитного договору «Загальна вартість кредиту», який є невід’ємною частиною кредитно-заставного договору та де вказано, що валютні ризики під час виконання зобов’язань за кредитним договором несе позичальник (а.с.16 зворотна сторінка).

Суд зазначає, що поняття «істотна зміна обставин»є оціночною категорією, законодавець у п. 2 ч. 1 ст. 652 ЦК України дає визначення цього поняття, вказуючи на те, що зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Діючим законодавством не передбачений стабільний курс долара США до національної валюти –гривні і, як убачається з матеріалів справи, при укладенні спірного договору не існувало ніяких інших умов, які б примусили ОСОБА_1 укласти кредитний договір саме в доларах США. При цьому ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснив, що йому було вигідно укласти договір саме на таких умовах, а не в гривні. За відсутності заборони використання іноземної валюти як засобу платежу за умов дотримання вимог валютного законодавства, це не може бути підставою для його розірвання, укладаючи такий договір, сторона з’ясовує, на яких умовах він укладається, а відтак з власної ініціативи на момент отримання коштів визначає для себе правила подальшої поведінки, які в подальшому не мають безпідставно змінюватися на вимогу однієї зі сторін. Крім того, у позичальника існувала можливість передбачити в момент укладення договору зміни курсу гривні по відношенню до долара США, виходячи з ситуації в Україні та динаміки зміни курсів з моменту введення в обіг національної валюти та її девальвації. Крім того, ніщо не перешкоджало відповідачу за первісним позовом отримати кредит у національній валюті.

Саме по собі зменшення прибутків ОСОБА_1 не є обставинами, які можна віднести до форс-мажорних, а світова фінансова криза є явищем, яке не відноситься до обставин непереборної сили, що позбавляють позивача виконувати умови укладеного договору. Позивачем не доведено, що розірвання договору викликане наявністю ідеальної сукупності всіх обставин, передбачених ч. 2 ст. 652 ЦК України, що є обов’язковою умовою для його розірвання. У зв’язку з чим, та враховуючи думку представника ПАТ Комерційний банк «ПриватБанк» про незгоду розірвати спірний кредитно-заставний договір, у задоволенні зустрічного позову необхідно відмовити.

На підставі ч.1 ст.88 ЦПК України з відповідача необхідно стягнути на користь позивача сплачені та підтверджені документально судові витрати, а саме : судовий збір у сумі 1598,40 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120 грн.

На підставі ст. ст. 525, 526, 530, 589, 590, 611, 1048, 1050, 1054 ЦК України, ст. 19, 20 Закону України "Про заставу", керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 209, 213, 215 ЦПК України,

                                        В И Р І Ш И В :

Позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави задовольнити.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»про розірвання кредитно-заставного договору відмовити.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № MR14AN12835543 від 07.07.2008 року в розмірі 20131,04 доларів США звернути стягнення на автомобіль марки Daewoo, модель NEXIA, 2008 року випуску, тип ТЗ –легкове авто, кузов № НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_1 (87547 м. Маріуполь, вул. Громова, буд. 86, ІПН НОМЕР_3), шляхом продажу вказаного автомобіля Публічним акціонерним товариством Комерційним банком «ПриватБанк»(49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) з укладенням від імені ОСОБА_1 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАЇ України, а також наданням Публічному акціонерному товариству «Комерційний банк «ПриватБанк»всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

          Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»(49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570, кор./рах. 64993919400001) понесені позивачем при подачі позову судові витрати: судовий збір у розмірі 1598 гривень 40 копійки та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи у розмірі 120 гривень.

          На рішення може бути подано апеляційну скаргу до апеляційного суду Донецької області через Жовтневий районний суд м. Маріуполя протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя