Постанова № 1613519, 23.11.2007, Харківський окружний адміністративний суд

Справа № 2а-2387/07

Україна

Харківський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

  "23" листопада2007 р.                                                                                          м.Харків 

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді – Перцової Т.С.

при секретарі – Бондар І.І.

за участю представників сторін :

позивача: не з’явився

відповідача: Бережний Р.М. (дов. від 11.06.2007р. № 7195/10/10-025)

            Розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові справу за адміністративним позовом ВАТ „Харківське автотранспортне підприємство 16355” до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Харкова про визнання протиправними дій та скасування першої податкової вимоги від 03.08.2007 року №1/359, -

ВСТАНОВИВ :

            03.09.2007 року позивач, ВАТ „Харківське автотранспортне підприємство 16355” звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Харкова та зобов’язати Державну податкову інспекцію у Ленінському районі м.Харкова відкликати першу податкову вимогу від 03.08.2007р. №1/359.

В судовому засіданні представник позивача уточнив свої позовні вимоги і просив суд визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Харкова по формуванню та винесенню першої податкової вимоги від 03.08.2007 року №1/359 та скасувати першу податкову вимогу від 03.08.2007 року №1/359, винесену Державною податкової інспекцією у Ленінському районі м.Харкова. Свої вимоги обґрунтовує з посиланням на ст.19 Конституції України та ст.6 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000р. № 2181. Вважає, що в порушення вищезазначених норм закону та законних прав ВАТ „Харківське автотранспортне підприємство 16355”, співробітники ДПІ у Ленінському районі м.Харкова не переконались у наявності апеляційного узгодження та правомірності формування та включення у податкову вимогу положень відносно сплати штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих за порушення застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг і винесли першу податкову вимогу, в зв’язку з чим на усі активи підприємства було накладено податкову заставу. Просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. 01.11.2007 року надав до суду клопотання подальший розгляд справи здійснювати за його відсутність.    

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував та пояснив суду, що згідно ст.6 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” №2181-ІІІ від 21.02.2000 року, а також п.”а” р.4 „Про порядок формування податковими органами податкових вимог” „Про порядок направлення органами державної податкової служби України податкових вимог платникам податків”, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 03.07.2001 року №266 (зі змінами та доповненнями) податкові вимоги формуються в автоматичному режимі на підставі облікових даних з карток особових рахунків платників податків, які ведуться в органах державної податкової служби згідно з Інструкцією про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку податків і зборів (обов’язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, затвердженою наказом Державної податкової адміністрації України від 02.04.1999 року №174 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 13 травня 1999 року №174 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 13 травня 1999 року за №304/3597.

В запереченнях зазначив, що починаючи з 27.04.2007 року по підприємству лічиться податковий борг в сумі 205000 грн. по штрафним санкціям за порушення законодавства про патентування (21080900).  Згідно діючого законодавства податкові вимоги на заборгованість по штрафним санкціям не формуються, тому вимога підприємству не була сформована.

Згідно акту перевірки ВАТ „АТП-16355”, код 03118995, у відповідності до АРМу „Податкові вимоги” (податкові вимоги формуються в автоматичному режимі) в зв’язку з нарахуванням по земельному податку 03.08.2007 року було сформовано першу податкову вимогу №1/359 від 03.08.2007 року на загальну суму 205943,65 грн., у т.ч. земельний податок у сумі – 185443,65 грн., та штрафні санкції у сумі – 20500,00 грн.

Вказує, що внесення нарахованих суб’єктам підприємницької діяльності сум податків, зборів і неподаткових платежів до АРМу „Аудит” та їх супроводження (скасування, оскарження та інші зміни) належить до компетенції фахівців відділу, які проводили перевірку та здійснювали донарахування. Лист Державної податкової адміністрації України „Про продовження розгляду скаргу до 28.09.2007 року” надійшов до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Харкова 21.08.2007 року. Несвоєчасне внесення змін до АРМу „Аудит” щодо оскарження нарахованих сум ВАТ „АТП-16355” призвело до формування податкової вимоги в автоматичному режимі.

Відкликання податкових вимог здійснюється на підставі п.6.4. ст.6 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” також в автоматичному режимі АРМом „Податкові вимоги”, згідно даних облікових карток, тому після введення скарги до АРМу „Податкові повідомлення – рішення” сума нарахувань по земельному податку була вилучена з карток, внаслідок чого податкова вимога №1/359 від 03.08.2007 року відкликана, про що було повідомлено підприємству (лист №10762/10/24-021 від 18.09.2007 року) та активи підприємства звільнені з-під податкової застави, про що свідчить витяг Державного реєстру обмежень рухомого майна №14492819 від 03.08.3007 року відкликана, про що було повідомлено підприємству (лист №10762/10/24-021 від 18.09.2007 року) та активи підприємства звільнені з-під податкової застави, про що свідчить витяг Державного реєстру обтяжень рухомого майна №14492819 від 19.09.2007 року о 16 год.44 хв. З урахуванням вищенаведеного, вважає, що першоїподатковоївимогивід 03.08.2007 року №1/359, яку просить скасувати позивач на час розгляду справи не існує, в зв’язку з чим вона не може бути скасована.   

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м.Харкова з 22.02.2007 року по 02.03.2007 року була проведена виїзна планова документальна перевірка ВАТ „АТП-16355” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2003 по 30.09.2006 роки, за результатами якої було складено акт від 06.03.2007 року №635/23-304/03118995.

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у Ленінському районі м.Харкова було прийняте податкове повідомлення – рішення від 23.03.2007 року №0000642310/0, яким визначено суму податкового зобов’язання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій ВАТ „АТП16355” за платежем земельний податок у розмірі – 211734 грн. (у т.ч. основний платіж 141156 грн., та штрафні (фінансові) санкції 70578 грн. та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 23.03.2007 року №000652310/0 (отримано ВАТ „АТП 16355”  28.03.2007 року), яким встановлено порушення п.1 ст.9 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” та застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій 20500,00 грн.

З винесеними відповідачем рішеннями позивач не погодився та в рамках адміністративного оскарження у межах строків передбачених п. п. 5.2.2 п.5.2 ст.5 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами від 21.12.2000 року №2181-ІІІ направив щодо оскарження податкового повідомлення – рішення від 23.03.2007 року №0000642310/0 про визнання податкового зобов’язання з земельного податку наступні скарги.

04.04.2007 року позивач направив до ДПІ у Ленінському районі м.Харкова скаргу №64 від 04.04.2007 року на повідомлення – рішення від 23.03.2007 року №0000642310/0.

15.05.2007 року позивачем було отримано рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Харкова від 11.05.2007 року №5798/10/25-010 винесене за результатами розгляду вказаної скарги, яким було частково скасовано податкове повідомлення рішення від 23.03.2007 року №0000642310/0 у розмірі 26290,35 грн. ( у т.ч. за основним платежем 17526,9 грн., та штрафними (фінансовими) санкціями – 8763,45 грн., в іншій частині зазначене податкове повідомлення рішення залишене без змін, а скарга генерального директора ВАТ „АТП-16355” Ткаченко В.Р. - без задоволення.

21.05.2007 року позивачем було отримано податкове повідомлення рішення від 21.05.2007 року №0000642310/1, винесене ДПІ у Ленінському районі, про визначення податкового зобов’язання з земельного податку у загальному розмірі 185443,65 грн.

Не погодившись з рішенням ДПІ у Ленінському районі м.Харкова від 11.05.2007 року №5798/10/25-010 23.05.2007 року щодо розгляду його скарги позивач направив скаргу на податкове повідомлення-рішення від 23.03.2007 року №0000642310/0 до ДПА у Харківській області.

20.07.2007 року позивачем було отримано рішення ДПА у Харківській області від 12.07.2007 року №2608/10/25-103, винесене за результатами розгляду цієї скарги .

24.07.2007 року в адресу позивача надійшло податкове повідомлення – рішення від 20.07.2007 року №0000642310/2, винесене ДПІ у Ленінському районі м.Харкова про визначення податкового зобов’язання з земельного податку у загальному розмірі 185443,65 грн.

29.07.2007 року позивач направив скаргу до ДПА України на податкове повідомлення – рішення від 23.03.2007 року №0000642310/0.

На час звернення ВАТ „Харківське автотранспортне підприємство 16355” до суду рішення за результатами розгляду його скарги ДПА України не прийняте.

Також позивач не погодився і з рішенням ДПІ у Ленінському районі м.Харкова від 23.03.2007 року №000652310/0 про застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 20500,00 грн.

В зв’язку з чим, 20.04.2007 року до ДПА у Харківській області позивачем була направлена скарга №69 від 20.04.2007 року на рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 23.03.2007 року №000652310/0.

За результатами розгляду цієї скарги позивачем було отримано рішення ДПА у Харківській області від 23.05.2007 року №1820/10/25-203, яким рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 23.03.2007 року №000652310/0 залишене без змін, а скарга генерального директора ВАТ „АТП-16355” Ткаченко В.Р. - без задоволення.

Не погодившись з рішенням ДПА у Харківській області від 23.05.2007 року №1820/10/25-203, 22.06.2007 року до ДПА України позивачем була направлена скарга №132 від 22.06.2007 року на рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 23.03.2007 року №000652310/0.

16.07.2007 року позивач отримав рішення ДПА України від 13.07.2007 року №6752/6/25-0415 про продовження строку розгляду скарги.

На час звернення до суду рішення ДПА України, винесене за результатами розгляду вказаної скарги позивача ВАТ „Харківське автотранспортне підприємство 16355” не отримано.

Матеріалами справи підтверджено, і цей факт не заперечується відповідачем, що 06.08.2007 року на адресу позивача надійшла перша податкова вимога від 03.08.2007 року №1/359, в якій ДПІ у Ленінському районі повідомила керівника ВАТ „АТП 16355” про наявність у позивача, станом на 03.08.2007 року, суми податкового боргу за узгодженими податковими зобов’язаннями в розмірі 205943,65 грн., з яких штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів складають 20500,00 грн., земельний податок з юридичних осіб- 185443,65 грн. Також ДПІ повідомила, що починаючи з 27.04.2007 року на усі активи підприємства розповсюджується право податкової застави.

Відповідно до п. п. 6.2.1 та п.6.2 ст.6 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” №2181-ІІІ від 21.02.2000 року (надалі Закон № 2181)у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов’язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Перша податкова вимога надсилається – не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов’язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків, обов’язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки погашення його у строк.

За змістом п.5.2 ст.5 Закону № 2181 податкове зобов’язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 ст.4 Закону № 2181, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених пп..5.2.2 вищезазначеного Закону, коли платник оскаржує таке податкове повідомлення шляхом подання до контролюючого органу письмової скарги у передбачений цим пунктом строк.

Виходячи з приписів пп..5.2.3 п.5.2 ст.5 Закону № 2181 заява, яка подана із дотриманням строків, визначених пп..5.2.2 цього пункту, зупиняє виконання платником податків податкових зобов’язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні, на строк від дня подання такої заяви до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження.

Протягом зазначеного строку податкові вимоги за податковим повідомленням-рішенням, що оскаржується, не надсилаються, а сума податкового зобов’язання – вважається неузгодженою.

Аналізуючи пп.5.2.4 п.5.2 ст. 5 Закону № 2181 суд вважає, що перша податкова вимога може надсилатись боржнику тільки у разі наявності узгодженого податкового зобов’язання.

Як вбачається з матеріалів справи, процедура адміністративного оскарження на момент винесення позивачу першої податкової вимоги від 03.08.2007 року №1/359 закінчена не була, а податкове зобов’язання з земельного податку, нарахованого відповідачем позивачу в свою чергу на набуло статусу узгодженого податкового боргу.

Крім того, як свідчать матеріали справи, відповідачем до оскаржуваної першої податкової вимоги від 03.08.2007 року №1/359 також було включено сплату штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих за порушення застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Закон України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від 06.07.1995 року №265/95-ВР ( надалі Закон №265/95-ВР ) визначає правові засади застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

За порушення вимог цього Закону до суб’єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів ДПС України застосовуються фінансові санкції, визначені ст..17-24 Закону №265/95-ВР.

Порядок складання, надсилання (вручення) суб’єктам господарювання податковими органами рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, та їх обліку в податкових органах визначено наказом ДПА України від 21.06.2001 року №253 „Про затвердження порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій” , зареєстрованим в Мінюсті України 06.07.2001 р. за №567/5758.

Наказом ДПА України від 10.08.2005 року №328, який зареєстровано в Мінюсті України 25.08.2005 року за №923/11203, затверджено форму рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення норм Закону №256 та винесено відповідні зміни до наказу ДПА України №253.

Відповідно до п.1.5 ст.1 Закону України № 2181 штрафна санкція (штраф) це плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов’язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв’язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.

З урахуванням викладеного, штрафні (фінансові) санкції, нараховані органами податковими органами за порушення вимог Закону України №254, не є податковим зобов’язанням у визначенні Закону №2181, тому норми Закону №2181 не можуть поширюватися на зазначені штрафні санкції.

Таким чином, у разі несплати такі штрафні санкції не можуть набувати статусу податкового боргу, а також до них не може застосовуватися порядок стягнення, передбачений Законом №2181.

Згідно ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що у порушення норм Законів № 2181 та №265/95-ВР, співробітники ДПІ у Ленінському районі м.Харкова, не переконавшись у наявності апеляційного узгодження та у правомірності формування та включення у податкову вимогу положень відносно сплати штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих за порушення застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг винесли першу податкову вимогу від 03.08.2007р. № 1/359, в зв’язку з чим було порушено законні інтереси позивача - на усі активи підприємства було розповсюджено право податкової застави.

За таких обставин, суд вважає правомірною та такою, що підлягає задоволенню позовну вимогу ВАТ „Харківське автотранспортне підприємство 16355” щодо визнання протиправними дій ДПІ у Ленінському районі м.Харкова по формуванню та винесенню першої податкової вимоги від 03.08.2007р. № 1/359.

З приводу другої позовної вимоги щодо скасування першої податкової вимоги від 03.08.2007р. № 1/359, винесеної ДПІ у Ленінському районі м.Харкова, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно ст.6 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” №2181-ІІІ від 21.02.2000 року, а також п.”а” р.4 „Про порядок формування податковими органами податкових вимог” „Про порядок направлення органами державної податкової служби України податкових вимог платникам податків”, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 03.07.2001 року №266 (зі змінами та доповненнями) податкові вимоги формуються в автоматичному режимі на підставі облікових даних з карток особових рахунків платників податків, які ведуться в органах державної податкової служби згідно з Інструкцією про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку податків і зборів (обов’язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, затвердженою наказом Державної податкової адміністрації України від 02.04.1999 року №174 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 13 травня 1999 року №174 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 13 травня 1999 року за №304/3597.

21.09.2007 року під час розгляду справи на адресу ВАТ „АТП 16355” надійшов лист №10762/10/24-021 від 18.09.2007 року, в якому відповідач повідомив про те, що згідно ст.6 Закону України №2181-ІІІ від 21.12.2000 року на підставі проведених в картках особового рахунку донарахувань по земельному податку з юридичних осіб згідно акту перевірки ВАТ „АТП 16355” у відповідності до АРМу „Податкові вимоги” податкову вимогу №1/359 від 03.08.3007 року було сформовано в автоматичному режимі, крім того, відповідач повідомив про те, що відкликання податкових вимог здійснюється на підставі п.6.4 ст.6 Закону №2181-ІІІ також в автоматичному режимі, тому після введення скарги до АРМу „Податкові повідомлення-рішення” сума нарахувань по земельному податку була вилучена з карток, внаслідок чого податкова вимога №1/359 від 03.08.20077 року відкликана та активи підприємства звільнені з-під податкової застави, про що свідчить витяг Державного реєстру обмежень рухомого майна №14492819 від 19.09.2007 року о 16 год.44 хв.

З урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що першаподатковавимога від 03.08.2007 року №1/359, яку просить скасувати позивач на час розгляду справи не існує, в зв’язку з чим вона не може бути скасована.   

За таких обставин, з урахуванням вищевикладеного позовна вимога ВАТ „Харківське автотранспортне підприємство 16355” щодо скасування першої податкової вимоги від 03.08.2007р. № 1/359, винесеної ДПІ у Ленінському районі м.Харковазадоволенню не підлягає.

Відповідно до ч.3 ст.94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог з Державного бюджету України, тобто пропорційно.

На підставі ч.2 ст.89 КАС України, пп.”б” п.1 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України „про державне мито” 21.01.1993р. № 7-93 суд присуджує на користь позивача сплачене ним державне мито у розмірі 1,70 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 8 Конституції України, ст.ст. 4, 8, 17, 86, 87, 94, 138, 143, ч.1 ст.158, ст.ст.161-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", Харківський окружний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ВАТ „Харківське автотранспортне підприємство 16355” до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Харкова про визнання протиправними дій та скасування першої податкової вимоги від 03.08.2007 року №1/359 -задовольнити частково.

Визнати дії Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Харкова щодо винесення першої податкової вимоги від 03.08.2007 року №1/359 неправомірними.

В частині скасування першої податкової вимоги від 03.08.2007р. № 1/359, винесеної ДПІ у Ленінському районі м.Харкова – відмовити.

Стягнути на користь  ВАТ „Харківське автотранспортне підприємство 16355”, код ЄДРПОУ 03118995 державне мито у розмірі 1,70 грн.

На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

 Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова в повному обсязі виготовлена 26.11.2007 року.

             Суддя                                                                          Т.С.Перцова