Рішення № 16134880, 27.05.2011, Добропільський міськрайонний суд Донецької області

№ 2-610/2011р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2011 року м.Добропілля

Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого -судді Здоровиці О.В.

при секретарі Руденко Ю.В.

за участю

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Добропілля цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до Державного підприємства «Добропіллявугілля»Відокремленого підприємства «Шахта «Добропільська» про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до Добропільського міськрайонного суду з позовом до ДП „Добропіллявугілля" Відокремлений підрозділ «Шахта «Добропільська»про відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається, що він працював у відповідача в якості електрослюсаря підземного 4 розряду. 21 серпня 2009 року під час виконання трудових обов»язків з ним трапився нещасний випадок, внаслідок чого їм була отримана травма: «пояснично-крестцовая миелорадикулопатия». Рішенням Добропільського міськрайонного суду від 24.07.2006 року, яке залишено в силі ухвалою апеляційного суду донецької області від 02.10.2006 року данний нещасний випадок був визнаний виробничою травмою. Внаслідок чого був складений акт по формі Н-1 № 62 від 17.11.2006 року. 12.12.2006 року внаслідок первічного проходження МСЕК позивачу було встановлено 70% втрати працездатності у зв»язку з травмою і встановлена 2 група інвалідності з 28.11.2006 року. Зазначив, що через отриману травму та втрату працездатності він переживає моральні страждання, пов'язані з фізичним болем, душевними стражданнями. Ушкодження здоров'я призвело до порушення його особистих немайнових прав, таких як, право на охорону здоров'я, на безпечну працю. У зв'язку з травмою цілком порушена його нормальна життєдіяльність, він тривалий час знаходився на лікуванні, не може виконувати певні роботи у побуті, так як фізичні навантаження провокують біль в плечах та спині у зв»язку з чим він вимушен удаватися до сторонньої допомоги для вирішення господарських питань. Йому приходиться фізично і морально пристосовуватися до життя з урахуванням його фізичних обмежень з урахування його інвалідності та обмежень, які випливають з отриманої травми. Вважає, що, на підставі ст..237-1, 238 КЗпПУ заподіяну йому моральну шкоди повинен відшкодувати роботодавець, тобто відповідач по справі. У зв»язку з трудовим ушкодженням, а також наслідками що настали просить стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 30 тисяч гривень. Також просить поновити пропущений строк звернення до суду, так як вважає, що він пропустив його з поважної причини, а саме в якості поважної причини зазначає проходження ним стаціонарного та амбулаторного лікування внаслідок якого він не міг своєчасно звернутися до суду.

У судове засідання позивач не з»явився, надавши суду заяву в якій просить розглянути справу за його відсутності.

Представник відповідача ДП „Добропіллявугілля" провідний юрисконсульт ВП «Шахта «Добропільська»ОСОБА_3, діюча на підставі довіреності, позов не визнала та суду пояснила, що згідно з правилами ст..9 ЗУ «Про охорону праці»відповідальність за шкоду, заподіяну працівникові, перекладено з роботодавця на страховика. Підприємство сплативши певну суму страхових внесків, надалі не несе матеріальних затрат у разі нещасного випадку з працівником ні перед ким, тому що ці відносини регулюються нормами соціального забезпечення, зокрема: главою 67 ЦК України, З «Про страхування», ЗУ «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності». Оскільки нещасний випадок стався у серпні 2005 року, коли діяв ЗУ «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», питання відшкодування моральної шкоди повинно регулюватися саме цим Законом і відшкодування моральної шкоди позивачу повинен здійснювати саме ФСС від нещасних випадків. Тому просить відмовити в задоволені позовних вимог позивача.

Вислухавши пояснення представника відповідача, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2 обгрунтовані і підлягають задоволенню з наступних підстав.

Розглядаючи справу, суд вважає, що правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються ст. 237-1 КЗпП України, згідно якої відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

В судовому засіданні встановлено, що позивач перебував у трудових відносинах з ДП «Добропіллявугілля, працюючи в Відокремленому підрозділу «Шахта «Добропільська»в якості електрослюсаря підземного 4 розряду. Даний факт відповідачем в судовому засіданні не оспорювався.

Під час виконання трудових обов»язків на дільниці № 2 ВП «Шахта «Добропільська», 21 серпня 2005 року, позивач виконуючи наряд щодо ремонту та поновлення гірлянд конвеєра 1Л-100К, при підніманні каната лінійної частини конвеєра, що несе, отримав вторинну попереково-крижову мієлорадікулопатію ( як наслідок гострої протрузії дисків 4-5 пояснічніх хребців), що підтверджується актом Н-1 № 62 від 17.11.2006 року та актом Н-5 від 17.11.2006 року. Данний факт представником відповідача в судовому засіданні не оспорювався.

Довідкою МСЕК (первічною) серія ДОН-04 № 054120 від 12.12.2006 року, яка діяла до 12.12.2007 року, ОСОБА_2 визнаний інвалідом 2 групи та йому встановлено 70% втрати професійної працездатності з 28.11.2006 року у зв»язку з трудовим каліцтвом 21.08.2005 року.

Довідкою МСЕК серія ДОН-04 № 022733 від 06.04.2010 року, яка діє до 06.04.2012 року, ОСОБА_2 визнаний інвалідом 3 групи та йому встановлено 60% втрати професійної працездатності з 12.02.2010 року по 01.04.2012 року у зв»язку з трудовим каліцтвом 21.08.2005 року.

Доводи відповідача про те, що відшкодування моральної шкоди, заподіяної позивачу внаслідок ушкодження його здоровя, повинно здійснюватися Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відповідно до Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», не ґрунтуються на законі.

Згідно частини 1 ст. 9 Закону України «Про охорону праці»відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоровя, здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відповідно до Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Законом України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року № 1105 - XIV, а саме, підпунктом «е»пункту 1 частини першої ст. 21, частиною 3 ст. 28 передбачався обовязок Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання у разі настання страхового випадку відшкодувати заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоровя грошову суму за моральну шкоду.

Проте пунктом 27 ст. 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»на 2006 рік була зупинена дія абзацу четвертого статті 1 (в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей), підпункту "е" пункту 1 частини першої статті 21, частини третьої статті 28 та частини третьої статті 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», що передбачали відшкодування потерпілому моральної шкоди.

Пунктом 22 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», який набув чинності з 01 січня 2007 року, на 2007 рік також зупинена дія абзацу четвертого статті 1 (в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей незалежно від часу настання страхового випадку), підпункту "е" пункту 1 частини першої статті 21, частини третьої статті 28 та частини третьої статті 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Тобто, з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2007 року дія абзацу четвертого статті 1 (в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей), підпункту "е" пункту 1 частини першої статті 21, частини третьої статті 28 та частини третьої статті 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», що передбачали відшкодування потерпілому моральної шкоди, зупинена, зупинення дії закону не дає підстав для його застосування.

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»від 23 лютого 2007 року № 717-V, який набув чинності 20 березня 2007 року, з Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»підпункт «е»пункту 1 частини першої ст. 21, частина 3 ст. 28, які передбачали зобовязання Фонду у разі настання страхового випадку відшкодувати заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоровя грошову суму за моральну шкоду, виключені.

Правовідносини по відшкодуванню позивачу моральної шкоди виникли під час дії Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»(12 грудня 2006 року позивачу вперше встановлена втрата професійної працездатності).

Тобто на час виникнення правовідносин по відшкодуванню позивачу моральної шкоди спеціальний закон щодо відшкодування працівнику моральної шкоди, заподіяної йому ушкодженням здоровя на виробництві, був зупинений, а в подальшому з нього взагалі були виключені положення щодо зобовязання Фонду у разі настання страхового випадку відшкодувати заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоровя грошову суму за моральну шкоду, а тому до цих правовідносин необхідно застосовувати загальний закон, яким є ст. 237-1 КЗпП України.

Як вбачається із рішення Конституційного суду від 08.10.2008 року № 20-рп/2008 по справі № 1-32/2008, право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 ЦК України та ст. 237-1 Кодексу законів про працю України їм надано право відшкодувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця). Встановлений законодавцем розподіл обов'язків щодо відшкодування моральної шкоди потерпілим на виробництві від нещасного випадку та професійного захворювання не суперечить вимогам статті 22 Конституції України.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про охорону праці»роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Згідно акту розслідування нещасного випадку від 17 листопада 2006 року причиною нещасного випадку з позивачем є порушення технологічного процесу.

Протоколом засідання комісії з охорони праці ВП «Шахта «Добропільська»ДП «Добропіллявугілля»№ 13 від 21.12.2006 року підтверджується, що вина підприємства у нещасному випадку з ОСОБА_2 від 21.08.2005 року (акт № 62 від 17.11.2006 року) становить 50%, що свідчить про те, що роботодавець, тобто відповідач порушив право позивача на безпечні умови праці.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що внаслідок порушення відповідачем права позивача на безпечні умови праці позивачу заподіяна моральна шкода, оскільки внаслідок порушення законного права на безпечні умови праці позивач станом на день розгляду справи втратив 60% професійної працездатності, став інвалідом 3 групи, що вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до ст.237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Статтею 173 КЗпП України передбачено, що шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Пошкодженням здоровя внаслідок травми позивачеві завдано моральну шкоду, яка обумовлена моральними та фізичними стражданнями з приводу пошкодження здоровя, погіршенням життєвих умов, що потребує від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно до п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03. 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди»(із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного суду України № 5 від 25.05.2001 року) заподіяна моральна (немайнова) шкода відшкодовується фізичній чи юридичній особі, права якої були безпосередньо порушені протиправними діями (бездіяльністю) інших осіб.

Відповідно до частини 3 ст.23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з врахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995р. № 4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат, їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до ст..60 ЦПК України, кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для справи.

Доказами, наявності факту заподіяння позивачу моральної шкоди, є акт про розслідування нещасного випадку на виробництві, рішення МСЕК про встановлення позивачу стійкої втрати працездатності.

В судовому засіданні на основі аналізу приведених вище доказів вірогідно встановлено вину відповідача у спричинені позивачеві моральної шкоди внаслідок пошкодження здоровя, що є підставою для задоволення його позову.

З врахуванням викладеного, суд вважає законними та обґрунтованими вимоги позивача до ДП „Добропіллявугілля" ВП «Шахта «Добропільська»про відшкодування моральної шкоди, так як внаслідок виробничої травми позивачу заподіяні фізичний біль і душевні страждання. Ушкодження здоров'я призвело до порушення його особистих немайнових прав, таких як, право на охорону здоров'я, на безпечну працю. Все це призвело до порушення його звичного образу життя та вимагає від ОСОБА_2 додаткових зусиль для організації свого життя, що належним чином має бути компенсовано.

Дані обставини знайшли своє підтвердження в позовній заяві позивача, матеріалах справи, дослідженими та проаналізованими у ході судового розгляду.

Враховуючи глибину моральних та фізичних страждань позивача з приводу пошкодження здоровя, ступінь втрати ним професійної працездатності, суд вважає за можливим стягнути з відповідача на користь позивача 30 000 грн. в порядку відшкодування моральної шкоди.

Суд вважає обґрунтованими доводи позивача з приводу поважності пропуску строку для звернення до суду за захистом свої прав, тому позивачу слід поновити цей строк.

У відповідності зі ст. 88 ЦПК України, з відповідача слід стягнути на користь держави судовий збір 8,50 грн., витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи 15,00 грн.

Керуючись ст..ст.5,10,60,88,209,212-215 ЦПК України, на підставі ст.ст. 173, 233, 234, 237-1 КЗпП України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2 до Державного підприємства «Добропіллявугілля»Відокремленого підприємства «Шахта «Добропільська»про відшкодування моральної шкоди - задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства «Добропіллявугілля»Відокремленого підприємства «Шахта «Добропільська» на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди 30000,00 грн. (тридцять тисяч) гривень.

Стягнути з Державного підприємства «Добропіллявугілля»Відокремленого підприємства «Шахта «Добропільська»:

-судовий збір на користь держави в розмірі 8,50 грн (вісім гривень 50 копійок)на р\рахунок 31413537700035,

код платежу 22090100, ЄДРПОУ 34686542 МФО 834016, банк отримувач ДУ ДКУ Донецької області;

-витрати на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 15,00 грн (пятнадцять

гривень 00 копійок) на р\рахунок 31216259700004, МФО 834016, ОКПО 34686537, отримувач УДК в Донецькій області, призначення ІТЗ Добропільський міськрайсуд 11.

Копію рішення направити для відома позивачу.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області через Добропільський міськрайонний суд Донецької області протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СуддяО.В.Здоровиця

18.05.2011