Постанова № 1613479, 20.11.2007, Харківський окружний адміністративний суд

Справа № 2а-564/07

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«20» листопада 2007року                                                                                         м. Харків

            Харківський окружний адміністративний суд у складі :

судді – Спірідонова М.О.

за участю секретаря – Ус Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адмінистративний позов Лозівської об’єднаної державної податкової інспекції у Харківській області до агрофірми «Апіакта» про визнання недійсним договору-

встановив:

            Позивач звернувся до суду з позовом до агрофірми «Апіакта» в якому просив суд  визнати недійсним договір про спільну діяльність без номера від 03 серпня 2001 року укладений між агрофірмою «Апіакта» та Лозівським  колективним підприємством «Лозівський Райагробуд» та додаткову угоду без номера та дати; визнати безоплатну передачу трьох 16-ти квартирних жилих будинків, одного одноквартирного жилого будинку та теплових мереж агрофірми «Апіакта», як таку, що вчинена не на підставі договору про спільну діяльність від 03.08.2001 року; визнати безоплатну передачу адміністративного будинку агрофірми «Апіакта», як таку, що вчинена не на підставі договору про спільну діяльність від 03.08.2001 року.

В обгрунтування своих позовних вимог представник  позивача вказав, що агрофірмою «Апіакта» та Лозівським колективним підприємством «Лозівський Райагробуд» укладено договор про спільну діяльність без номера від 03.08.2001 року. Також, до вказаного договору укладено додаткову угоду без номера та дати її укладання.

Наявність існування такого договору встановлено вироком Лозівського міськрайсуду від 08 червня 2003 року по кримінальній справі № 1-100.2005.

Відповідно до пп..5 п. 2.1 розділу 2 Договору від 03.08.2001 року для досягнення мети по договору сторони договору беруть на себе зобовязання використовувати основні засоби та матеріали, що знаходяться на балансі підприємства, для дефективного використання на безвідсотковій основі у відповідності до укладе них угод.

На підставі договору від 03.08.2001 року Лозівським колективним  підприємством «Лозівський Райагробуд» було безоплатно передано агрофірмі «Апіакта» три 16-ти квартирних жилих будинків, один однокартирний жилий будинок, теплові мережі та адміністративний будинок.

Як зазначив представник позивача, відповідно до підпункту 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 р. № 334 передбачено встановлення центральним податковим органом Порядку податкового обліку та звітності результатів спільної діяльності. Відповідно до Наказу Державної податкової адміністрації України «Про затвердження Порядку ведення податкового обліку та складання податкової звітності результатів спільної діяльності на території України без створення юридичної особи» від 11 липня 1997 року N234, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 серпня 1997 р. за N 308/2112 спільна діяльність без створення з цією метою юридичної особи (далі - спільна діяльність) проводиться на підставі договору, який передбачає об'єднання коштів або майна учасників для досягнення спільної господарської мети. Податкові органи ведуть облік договорів на підставі копій цих договорів, які після їх укладення направляються платником податку до державної податкової адміністрації за його місцезнаходженням. При взятті на облік договору у державній податковій адміністрації йому присвоюється обліковий номер. Копія договору зберігається в особовій справі платника податку.

Також п.п.2.1.3. п.2 зазначеного наказу передбачено, що платник податку самостійно за загальновстановленим порядком визначає суму податку на прибуток, одержаного від спільної діяльності, і не пізніше 25 числа місяця, що настає за звітним кварталом, подає до державної податкової адміністрації за місцезнаходженням податковий звіт про результати спільної діяльності на території України без створення юридичної особи разом із декларацією про прибуток, одержаний від такої діяльності.

Таким чином, законодавством передбачено обов'язковість реєстрації договору про спільну діяльність в податковій інспекції та обов'язковість звітування про результати спільної діяльності шляхом подання до податкової інспекції податкового звіту разом із декларацією про прибуток.

В супереч діючому на той час законодавству, Договір з додатковою угодою для реєстрації та взяття на облік до Лозівської ОДПІ наданий не був. Також до Лозівської ОДПІ не надходило жодного податкового звіту про результати спільної діяльності та декларації про прибуток, що підтверджується довідкою Лозівської ОДПІ.

Як вказав представник позивача все вище викладене, вказує на те, що укладаючи зазначений договір, агрофірма «Апіакта» та ЛКП «Лозівський Райагробуд», не мали на меті здійснювати спільну господарську діяльність за цим Договором та вести податковий облік результатів спільної діяльності, а навпаки сторони мали намір ухилитися від оподаткування. Так, при здійсненні безоплатної передачи майна з балансу ЛКП «Лозівський Райагробуд» на баланс агрофірми «Апіакта» без укладання договору про спільну діяльність у агрофірми «Апіакта» виникає зобов'язання по сплаті податку на прибуток. З метою ухилення від сплати податку на прибуток агрофірмою «Апіакта» при здійсненні безоплатної передачи майна, сторони послались, як на підставу такої передачи на Договір про спільну діяльність. У разі безоплатної передачи майна на підставі Договору про спільну діяльність у агрофірми «Апіакта» не виникає зобов'язань по сплаті податків від цієї операції.

Тому, безоплатна передача майна на підставі Договору про спільну діяльність мала на меті приховати іншу угоду, а саме безоплатну передачу майна, яка була здійснена не на підставі Договору про спільну діяльність від 03.08.2001 р. та дозволити агрофірмі «Апіакти» ухилитися від сплати податку на прибуток. Факт безоплатної передачи майна не на підставі Договору про спільну діяльність від 03.08.2001 р. та обов'язок по сплаті податку на прибуток агрофірмою «Апіакта» підтверджується актом позапланової перевірки з питання нарахування податку на прибуток агрофірмою «Апіакта» від 21.11.2003 р. № 190/26-222/22668589.

Крім того, як вказав представник позивача агрофірма «Апіакта» та ЛКП «Лозівський Райагробуд» при безоплатній передачи майна на підставі Договору від 03.08.2001 р. діяли з метою направленою на ухилення від сплати агрофірмою «Апіакта» податку на прибуток, який виникає при безоплатній передачи майна не на підставі договору про спільну діяльність. Тому, договір про безоплатну передачу майна на підставі Договору від 03.08.2001 р. з додатковою угодою без номеру та дати її укладення є удаваною угодою, а значить на підставі ст. 58 ЦКУ від 18.07.1963 р. є недійсним.

Також все майно та майнові права ЛКП «Лозівський Райагробуд» починаючи з 11.08.1998 р. знаходилось у податковій заставі. Відповідно до п.п. 8.6.1.- 8.6.4 п. 8.6 ст. 8 Закону "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181 (надалі Закон № 2181) платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, здійснює вільне розпорядження ними, за винятком операцій, що підлягають письмовому узгодженню з податковим органом: купівлі чи продажу, інших видів відчуження або оренди (лізингу) нерухомого та рухомого майна, майнових чи немайнових прав, за винятком майна, майнових та немайнових прав, що використовується у підприємницькій діяльності платника податків.

Відповідно до ст. 430 - 432 ЦКУ від 18.07.1963 р. спільна діяльність без створення юридичної особи провадиться на підставі договору про спільну діяльність, який передбачає об'єднання коштів або майна учасників для досягнення господарської мети, які стають їх спільною власністю (ст. 432 ЦКГ від 18.07.1963 р.).

Відчудження активів, які знаходяться в податковій заставі, згідно Договору про спільну діяльність здійснювалося без письмового узгодження з Лозівською ОДПІ, тому призвело до унеможливлення погашення податкового боргу ЛКП «Лозівський Райагробуд» та до не надходження коштів до бюджету чим завдано шкоди державним інтересам.

Таким чином, не подання Договору про спільну діяльність від 03.08.2001 р. для взяття на облік до Лозівської ОДПІ, не ведення спільної діяльності за цим договором, не подання податкової звітності до Лозівської ОДПІ про результати спільної діяльності, використання договору про спільну діяльність з метою ухилення агрофірмою «Апіакта» від оподаткування суперечить законодавчо встановленим вимогам щодо ведення спільної діяльності та свідчить про те, що укладений Договір про спільну діяльність суперечить інтересам держави та суспільства, значить на підставі ст. 49 ЦКУ від 18.07.1963 р. є недійсним

Представник позивача в судове засідання з’явився та наполягав на своїх позовних вимогах.

Представник відповідача в судове засідання з’явився, та надав суду клопотання в якому просив відмовити в задоволенні позову на підставі ст. 99 КАС України в зв’язку з пропущенням строку звернення до адміністративного суду.

Суд розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, встановив.

Лозівським колективним підприємством «Лозівський Райагробуб» з агрофірмою «Апіакта» 3.08.2001 року було підписано договір про сумісну діяльністьза уловами договору було безоплатно передано агрофірмі «Апіакта» три 16-ти квартирних жилих будинків, один однокартирний жилий будинок, теплові мережі та адміністративний будинок.

Актом прийома передачи жилого фонду ЛКП «Лозівський Райагробуд» у п.Краснопавлівка без номера від 31.03.2003 року та накладною № 12 від 01.04.2003 року було передано трьох 16-ти квартирний жилий будинок, один одноквартирний будинок та теплові мережі агрофірмі «Апіакту». Що підтверджується протоколом загальних зборів трудового коллективу ЛКП «Лозівського Райагробуду» № 15 від 25.03.2003 року, податковою накладною від 08.04.2003 року № 29 про безоплатно передачу адміністративного будинку агрофірмі «Апіакта», накладною № 14 від 08.04.2003 року про безоплатно передачу адміністративної будівлі агрофірмі «Апіакта», протоколом № 15 від 08.04.2003 року засідання правління ЛКП «Лозівський Райагробуд».

Про вищевказаний договор Лозівська обєднана податкова інспекція у Харківській області дозналась 08 червня 2005 року.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи,  та враховуючи заявлене клопотання дійшов висновку, про відмову в задоволенні позовних вимог, враховуючи такі підстави.

Суд вважає за необхідне зауважити на тому, що як зазначив сам позивач в судовому засіданні про наявність спірного договору він дізнався 08 червня 2005 року під час оголошення вироку Лозівським міськрайсудом Харківської області.

 Виходячи з вище викладено суд приходить до висновку, що позивач  в червні 2005р. дізнався про порушення своїх прав та не застосував відповідні засоби реагування передбачені Законом України «Про державну податкову службу» від 04.12.1990 року із змінами та доповненнями. 

Як вбачається з позовних вимог санкція , передбаченої правої норма, є конфіскаційною, стягується за рішенням суду в дохід держави за порушення правил здійснення господарської діяльності. То такі санкції не є цивільно-правовими, а є адміністративно-гоподарськими як такі, що відповідають визначенню ч. 1 ст. 238 Господарського кодексу України. з огляду  на це такі санкції можуть застосовуватись лише протягом строків, встановлених ст. 250 цього кодексу.

При укладенні спірного договору 03.08.2001 року, про який  позивач дізнався  08 червня 2005 року, позовна заява була подана до суду лише 19.06.2007 року, тобто вимога про застосування санкцій, була заявлена за межами граничного річного строку від вчинення правопорушення.

У відповідності із змістом ч. 2 ст. 5 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється  відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

 Згідно вимог ст.  99 Кодексу адміністративного судочинства України встановлений строк звернення до адміністративного суду.

Згідно з ч. 1 даної статті адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною 2 зазначеної норми встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. 

Статтею 100 Кодексу адміністративного судочинства України визначені наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Згідно вимог ч. 1 п. 3 ст. 7  та ч. 1 ст. 49  Кодексу адміністративного судочинства України яка визначає принципи здійснення правосуддя в адміністративних судах учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом та особи, які беруть участь у справі, мають рівні процесуальні права та обов’язки.

Крім цього представником позивача не було надано доказів поважності причин пропуску звернення до суду згідно яких суд міг визнати причину пропуску такого строку поважною

З огляду на викладене та враховуючи те, що позивач не надав ніяких доказів в  обґрунтуванням поважності причин такого пропуску, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.                  

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 94, 99, 100, 160, 161, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області до агрофірми «Апіакта» про визнання недійсним договору - відмовити.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або у строк встановлений ч.5 ст. 186 КАС України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова у повному обсязі виготовлена 23.11.2007 року.

Суддя                                                                        М.О.Спірідонов