Постанова № 1613450, 10.09.2007, Харківський окружний адміністративний суд

Справа № 2а-495/07

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«10» вересня 2007 року                                                                                             м. Харків

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Спірідонова М.О.

за участю секретаря –

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративний позов відкритого акціонерного товариства «Харківський завод ізоляційних та азбестоцементних матеріалів» до Харківської митниці та Відділення державного казначейства в м.Харкові про стягнення 12987, 80 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач просить суд стягнути з держбюджету на користь позивача 12987,80 грн. ввізного мита та ПДВ надмірно (безпідставно) сплаченого до бюджету України, яке він сплатив в наслідок того, що 2-й відповідач примусив позивача задекларувати ввезений товар за кодом визначеним в рішенні про визначення товару, ставка якого становить 5%, а згідно товарно-транспортним накладним та наданого сертифіката позивачу було відвантажено 5 вагонів азбесту хризотілового марки А-5-65, який відповідає коду № 2524003000 за класифікацією продукції та послуг ЗУ " Про Митний тариф України" та обкладається митом, ставка якого становить 2%.

Позивач через канцелярію суду Господарського суду Харківської області за вхідним № 27128 від 12.09.2006р. надав заяву про уточнений розрахунок стягуваних коштів, згідно якого просить суд стягнути з державного бюджету України на користь ВАТ " Харківський завод ізоляційних та азбестових матеріалів" 13 435,65 грн.

Позивач в судове засідання не з’явився але надав суду заяву в якій просив справу слухати за його відсутністю.

Відповідачі в судове засідання з'явились, та проти позову заперечували вказавши, що відповідно до п.5.1.ст5Закону України від 21.12.00№ 2181 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або в судовому порядку.

Як вказав представник першого відповідача за змістом митного законодавства України декларування товарів, у тому числі декларування податків і зборів, які сплачуються при митному оформлені товарів, здійснюється власником товарів або уповноваженою особою тільки самостійно. Будь який примус при процедурі декларування товарів за вимогами Митного кодексу України та інших актівзаконодавства з питань митної справи з боку органів митної служби України виключається.

Відповідач вказав, що  доводи позивача, не мають нормативного обґрунтування, оскільки законодавцем України наявність рішення митниці про визначення коду товару, що переміщується через митний кордон України, не пов'язується з фактом несамостійного декларування платником податків певних сум податків і зборів, які сплачуються при митному оформлені.

Як вказав відповідач, що як вказана норма п. 5.1 ст.5 Закону України від 21.12.00 № 2181«Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», так і відповідні норми митного законодавства України, на які поширюється дія норми п.5.1. названого закону України, не містять зазначення на випадки, при яких декларування товару платником податків - суб'єктом ЗЕД з визначенням при цьому декларуванні податкового зобов'язання не може вважатись самостійним.

Враховуючи викладене, Харківська митниця наполягає на тому, що обставини виникнення спору за справою у повній мірі підпадають під регламентацію згаданої норми п. 5.1 ст.5 Закону України від 21.12.00 № 2181 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», и тому зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або в судовому порядку.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлено, що 15 грудня між ВАТ "Харківським заводом ізоляційних та асбестоцементних матеріалів" ( позивачем) та " AstersInvestmentsLLC" було укладено контракт № 01/05- НZІАМ купівлі-продажу азбесту хризотілового виробництва ВАТ " Оренбурзьки Мінерали" . Відповідно до специфікації № 1 " AstersInvestmentsLLC" повинно було поставити азбест хризотіловий марки А-5-65.

За товарно-транспортними накладними та згідно наданого сертифіката відповідності було відвантажено в адресу позивача 5 вагонів азбесту хризотілового марки А-5-65, який відповідає коду № 2524003000 за класифікацією продукції та послуг ЗУ " Про Митний тариф України" ( УКТЗЕД), та обкладається митом, ставка якого становить 2%.

Декларантом позивача ввезений на митну територію України азбест був задекларований за кодом УКТЗЕД № 2524003000.

При проходженні азбесту купленого позивачем через Харківську митницю, він був затриманий для відбору зразків та проведення експертизи.

Висновок експерта( довідка № 13-202 від 10.02.2005р.) показав, що досліджені зразки відповідають ГОСТ 12871-93, але класифікацію товарної позиції згідно УКТЗЕД експерт не зміг вказати та рекомендував звернутись до відділу номенклатури та класифікації товарів першого відповідача.

14.02.2005р. перший відповідач виніс рішення № КТ-800-103-05 про визначення коду товару, в якому приведено висновок, що задекларовний позивачем азбест хризотіловий марки А-5-65 відповідає коду № 6812100000 за класифікацією продукції та послуг ЗУ " Про Митний тариф України"( УКТЗЕД) та обкладаєтьтся митом, ставка якого становить 5%.

18.02.2005р. на підставі рішення про визначення коду товару першим відповідачем було складено п"ять протоколів про порушення митним декларантом позивача митних правил. З цього ж приводу 18.02.2005р. першим відповідачем було видано п"ять талонів відмови у пропуску на митну територію України чи митному оформленні товарів та інших предметів.

Таким чином суд  приходить до висновку, що перший відповідач примусив позивача задекларувати ввезений азбест за кодом визначеним в рішенні про визначення коду товару.

Відповідно до визначеного першим відповідачем коду товару позивачем було доплачено кошти на сплату ввізного мита та ПДВ, а саме загальна сума, на яку було збільшено плату за митне оформлення, становить 13 435,65 грн.

Відповідно до платіжних доручень № 179 від 02.02.2005р. на 35 000,00 грн, № 180 від 02.02.2005р. на 50 500,00 грн. та № 261 від 18.02.2005р. на 17 000,00 грн.

Відповідно до Уніфікованих адміністративних документів ( графа С), до бюджету України, який представляє по справі Відділення державного казначейства в м. Харкові ( 2-й відповідач), надійшли кошти в таких розмірах: ввізне мито- 18 660,65 грн та сплата ПДВ - 62 699,76 грн.

Позивач з вказаним рішенням про визначення коду товару не погодився та подав позовну заяву до господарського суду Харківської області про визнання даного рішення недійсним.

Постановою від 12.09.2005р. по справі № А 46/114-05 господарського суду Харківської області за зазначеним позовом було визнано недійсним оскаржуване рішення про визначення коду товару.

Ухвалою від 13.12.2005р. по справі № А 46/114-05 Харківського апеляційного господарського суду постанова від 12.09.2005р. по справі № А 46/114-05 господарського суду Харківської області залишена без змін.

Вищим адміністративним судом України 12.07.2006р. було винесено ухвалу по справі № А 46/114-05 , якою касаційну скаргу Харківської митниці залишено без задоволення, а постанову господарського суду Харківської області від 12.09.2005р. та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 13.12.2005р. - без змін

Отже, судовими інстанціями встановлено неправомірність збільшення Харківською митницею сплати позивачем митної ставки на 3% та відповідно базу оподаткування ПДВ.

Відповідно до ст.1212 ЦК особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи(потерпілого) без достатньої правової підстави ( безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.

Таким чином, матеріалами справи доведено, що позивачем надмірно (безпідставно) сплачено до бюджету України кошти у вигляді ввізного мита та ПДВ на суму 13435,65 грн.

Керуючись статтями 4, 7, 8, 17, 86, 94, 160 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов відкритого акціонерного товариства «Харківський завод ізоляційних та азбестоцементних матеріалів» до Харківської митниці та Відділення державного казначейства в м.Харкові про стягнення 13425, 65 грн. задовольнити .

Стягнути з Відділення державного казначейства в м. Харкові, вул. Гуданова, 11/10, м. Харків, 61003 (п/р № 31116095500002 в УДК в Харківській обл. МФО 851011, код 24134490) на користь ВАТ " Харківський завод ізоляційних та азбестоцементних матеріалів", вул. Біолгічна, 10, м. Харків, 61030 ( п/р 26004847101050в ХОФ АКБ СР " Укрсоцбанк" м. Харкова, МФО 351016, ЄДРПОУ 00293083)- 13 435,65 грн безпідставно отриманих коштів.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або у строк встановлений ч.5 ст. 186 КАС України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова в повному обсязі виготовлена 14.09.2007 року

Суддя                                                                        Спірідонов М.О