Ухвала суду № 1613448, 18.03.2008, Донецький апеляційний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

18 березня 2008 року справа № 22-а-2938/08

зал судового засідання у приміщенні суду за адресою: м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Ханової Р.Ф.

суддів: Колеснік Г.А.

Ляшенка Д.В.

при секретарі судового засідання

Чуріковій Я.О.за участю прокурора:

представників: не з'явився від позивача:не з'явився від першого відповідача:

від другого відповідача:Зайцев М.М. - за дов. від 08.01.2008р.

Мосьпан А.В. за дов. від 14.03.2008р.

не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Стахановської обєднаної державної податкової інспекції на постанову Луганського окружного адміністративного судувід 26 листопада 2007 рокупо адміністративній справі№ 2-а-319/07 (суддя Ушаков Т.С.)за позовомВідкритого акціонерного товариства „Стахановський завод феросплавів”

до

про

за участю

1) Стахановської обєднаної державної податкової інспекції

2) Головного управління Державного казначейства України у Луганській області

стягнення суми податку на додану вартість, яка підлягає відшкодуванню з бюджету

прокурора Донецької області

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2007 року у справі № 2-а-319/07 задоволений позов Відкритого акціонерного товариства „Стахановський завод феросплавів” до Стахановської обєднаної державної податкової інспекції та Головного управління Державного казначейства України у Луганській області, внаслідок чого стягнуто з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства „Стахановський завод феросплавів” суму податку на додану вартість, яка підлягає відшкодуванню з бюджету, за декларацією за жовтень 2006 року в сумі 4437833 грн.

В апеляційній скарзі перший відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Скаржник доводить, що відшкодування податку на додану вартість є неможливим, оскільки не підтверджено факт надходження сум податку до бюджету відповідно до пункту 1.8 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки не проведені всі зустрічні перевірки правомірності відшкодування податку на додану вартість до кінцевого виробника.

Позивач у запереченнях на апеляційну скаргу доводи, викладені в апеляційній скарзі відхилив, і просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Апеляційний перегляд судового рішення здійснюється в межах доводів апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу, встановила наступне.

Відкрите акціонерне товариство „Стахановський завод феросплавів” є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 00186513, є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом № 16719603.

Як платник податку на додану вартість позивач 20 листопада 2006 року подав до податкового органу декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2006 року (арк. справи 6-11), якою визначив суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника податку у банку в розмірі 4437 833 грн. (код рядка 25, 25.1).

Достовірність нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку по декларації з податку на додану вартість за жовтень 2006 року у сумі 4437 833 грн. підтверджена довідкою від 18 грудня 2006 року № 1034/23-00186513 (арк. справи 39-57). Зазначена довідка складена за результатами виїзної позапланової перевірки як засобу реалізації першим відповідачем владних управлінських функцій відповідно до підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Саме нормами зазначеного Закону, з урахуванням його преамбули, регулюються всі питання, повязані із визначенням та сплатою податку на додану вартість. Наявність у позивача бюджетного відшкодування у відповідній сумі першим відповідачем не заперечується, спірним є факт підтвердження зазначених сум.

Порядок перевірки першим відповідачем задекларованого позивачем бюджетного відшкодування передбачений підпунктами 7.7.5 та 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Підпунктом «в» підпункту 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 передбачені дії податкового органу, якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної (документальної) перевірки податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, у разі зясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

Таким чином, податковий орган як орган владних повноважень, здійснюючи контроль за обчисленням та сплатою податку на додану вартість, у тому числі, бюджетним відшкодуванням, повинен діяти у спосіб, передбачений законом, а саме, за наслідками перевірок, або надати висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, або відмовити у наданні бюджетного відшкодування.

З огляду на принцип допустимості доказів, що визначений частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не вникає спору.

Законом не передбачено право податкового органу з будь-яких причин утриматися від виконання зазначених дій, що зробив перший відповідач у справі.

Як вбачається з пояснень та апеляційної скарги першого відповідача підставою ненадання висновку на залишок бюджетного відшкодування та невідшкодування податку перший відповідач вважає неотримання результатів перевірок по всьому ланцюгу до кінцевого виробника.

Колегія судів зазначає, що нормами Закону України «Про податок на додану вартість» право платника податку не поставлене в залежність від проведення або не проведення всіх зустрічних перевірок по всьому ланцюгу до кінцевого виробника.

Колегія судів зазначає, що спір виник внаслідок вільного трактування першим відповідачем пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», яке полягає в правовому перевантажені визначених ним слів „поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою”, без врахування далі слів „у випадках, визначених цим Законом”. За наведеним Законом сплата у складі ціни товарів (послуг) здійснюється покупцем (яким є позивач у справі) продавцю, а не до бюджету. Саме це є умовою бюджетного відшкодування покупцю відповідно до підпункту «а» підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 зазначеного Закону.

Колегія суддів зазначає, що порушення норм Закону України „Про податок на додану вартість” контрагентами позивача породжує негативні наслідки саме для цих підприємств і не може впливати на право позивача на бюджетне відшкодування податку на додану вартість.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції прийнята законна та обґрунтована постанова.

Під час апеляційного провадження позивачем подане клопотання, зі змісту якого вбачається, що позивач відмовляється від частини позовних вимог у звязку із частковим відшкодуванням податковим органом суми бюджетної заборгованості у розмірі 3141986 грн., що підтверджується висновком про суми відшкодування податку на додану вартість від 18 січня 2008 року, наданим колегії суддів першим відповідачем.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку щодо визнання постанови суду першої інстанції частково нечинною та закриття провадження у справі щодо частини позовних вимог, а саме стягнення з Державного бюджету України суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 3141986 грн.

Керуючись статтями 24, 157, 184, 195, 198, 203, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Стахановської обєднаної державної податкової інспекції на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2007 року у справі № 2-а-319/07 задовольнити частково.

Прийняти відмову Відкритого акціонерного товариства „Стахановський завод феросплавів” від частини позовних вимог.

Визнати частково нечинною постанову Луганського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2007 року у справі № 2-а-319/07 в частині стягнення з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства „Стахановський завод феросплавів” суми податку на додану вартість, яка підлягає відшкодуванню з бюджету по декларації за жовтень 2006 року в сумі 3141986 грн. та закрити провадження у справі щодо частини позовних вимог Відкритого акціонерного товариства „Стахановський завод феросплавів” про стягнення з Державного бюджету України суми податку на додану вартість, яка підлягає відшкодуванню з бюджету по декларації за жовтень 2006 року в сумі 3141986 грн.

В частині стягнення з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства „Стахановський завод феросплавів” суми податку на додану вартість, яка підлягає відшкодуванню з бюджету по декларації за жовтень 2006 року в сумі 1295847 грн. та стягнення з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства „Стахановський завод феросплавів” судових витрат у розмірі 1700 грн. постанову Луганського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2007 року у справі № 2-а-319/07 - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали постановлені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 18 березня 2008 року. Ухвала у повному обсязі складена у нарадчій кімнаті 19 березня 2008 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий: Р.Ф. Ханова

Судді: Г.А. Колеснік

Д.В. Ляшенко

З оригіналом згідно:

Суддя Р.Ф. Ханова