Ухвала суду № 16130912, 13.05.2011, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2011 р.Справа № 2-а-7652/09/1570 Категорія: 8.2.6Головуючий в 1 інстанції: Катаєва Е.В. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Димерлія О.О.

суддів

за участю секретаря - Єщенка О.В., Домусчі С.Д.

Ексузяна М.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційні скарги Біляївського міжрайонного прокурора Одеської області, державної податкової інспекції у Біляївському районі Одеської області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2010 року за адміністративним позовом дочірнього підприємства «ІНТЕГРОВАНІ ЛОГІСТИЧНІ СИСТЕМИ»до державної податкової інспекції у Біляївському районі Одеської області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

23 квітня 2009 року ДП «ІНТЕГРОВАНІ ЛОГІСТИЧНІ СИСТЕМИ»звернулось до суду з вказаним адміністративним позовом.

Позивач зазначив, що відповідач здійснив планову виїзну перевірку ДП «ІНТЕГРОВАНІ ЛОГІСТИЧНІ СИСТЕМИ»з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 року по 31.03.2008 року, за наслідками якої складено акт від 16.10.2008 року №838/23/32012483. В акті перевірки зазначено, що позивачем порушено п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст.11, п.1.30 ст.1, п.5.1, п.п. 5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3, п.п.5.4.2 п.5.4 с.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». На підставі акту ДПІ у Біляївському районі Одеської області 27.10.2008 року прийняла податкове повідомлення-рішення №0001432300/0.

Посилаючись на порушення відповідачем норм діючого законодавства, позивач просив суд визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Біляївському районі Одеської області від 27.10.2008 року №0001432300/0 та від 05.02.2009 року №0001432300/1.

29 квітня 2010 року позивач уточнив позовні вимоги і просив визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Біляївському районі Одеської області від 27.10.2008 року №0001432300/0, від 17.11.2008 року №0001432300/1, від 05.02.2009 року №0001432300/2 та від 16.04.2009 року №0001432300/3.

29 квітня 2010 року Одеський окружний адміністративний суд прийняв постанову, якою задовольнив позовні вимоги частково. Судовим рішенням скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Біляївському районі Одеської області від 05.02.2009 року №0001432300/2 та від 16.04.2009 року №0001432300/3, за якими ДП «ІНТЕГРОВАНІ ЛОГІСТИЧНІ СИСТЕМИ»визначена сума податкового зобовязання у сумі 1346602, 38 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

26 травня 2010 року на вказане рішення суду Біляївський міжрайонний прокурор Одеської області подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити повністю. Апелянт посилається на порушення судом норм матеріального права.

31 травня 2010 року на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2010 року ДПІ у Біляївському районі Одеської області подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити повністю. Апелянт посилається на порушення судом норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі направлень від 29.08.2008 року №484/23, від 26.09.2008 року №547/23 працівниками відповідача з 29.08.2008 року по 09.10.2008 року була проведена планова виїзна перевірка ДП «ІНТЕГРОВАНІ ЛОГІСТИЧНІ СИСТЕМИ»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 року по 31.03.2008 року, про що складений акт №3838/23/32012483 від 16.10.2008 року.

В акті перевірки зазначено, що позивачем порушено п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст.11, п.1.30 ст.1, п.5.1, п.п. 5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3, п.п.5.4.2 п.5.4 с.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток за перевіряємий період на суму 741066,40 грн.

На підставі вказаного акту 27.10.2008 року ДПІ у Біляївському районі Одеської області прийнято податкове повідомлення-рішення №0001432300/0 про донарахування податкового зобовязання з податку на прибуток на суму 1376908 грн. (741066 грн. за основним платежем, 635842 грн. штрафна (фінансова) санкція).

Вказане вище рішення позивач оскаржив в адміністративному порядку до ДПІ, яка рішенням від 17.11.2008 року 324210/10/10 залишила без змін прийняте податкове повідомлення-рішення, скаргу залишила без задоволення. За результатами розгляду скарги прийняте податкове повідомлення-рішення №0001432300/1 від 17.11.2008 року про донарахування податкового зобовязання з податку на прибуток у сумі 1376908 грн. (741066 грн. за основним платежем та 635842 грн. штрафна (фінансова) санкція).

ДП «ІНТЕГРОВАНІ ЛОГІСТИЧНІ СИСТЕМИ»була направлена повторна скарга до ДПА в Одеській області. Рішенням ДПА в Одеській області за наслідками розгляду повторної скарги прийняте рішення №2757/10/25-0007 від 28.01.2009 року, яким скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Біляївському районі Одеської області №0001432300/0 від 27.10.2008 року та рішення від 17.11.2008 року №24210/10/10 про результаті розгляду первинної скарги у частині застосування штрафної (фінансової) санкції в сумі 30305, 62 грн.

05.02.2009 року ДПІ у Біляївському районі Одеської області прийняла податкове повідомлення-рішення №0001432300/2 про донарахування податкового зобовязання з податку на прибуток у сумі 1346602, 38 грн. (741 066 грн. за основним платежем та 605536,38 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).

Позивач оскаржив прийняті рішення до ДПА України, яка прийняла рішення про результати розгляду повторної скарги №3164/6/25-0115 від 08.04.2009 року.

16.04.2009 року ДПІ у Біляївському районі Одеської області прийняла податкове повідомлення-рішення №0001432300/3 за результатами розгляду повторної скарги про донарахування податкового зобовязання з податку на прибуток у сумі 1346602, 38 грн. (741 066 грн. за основним платежем та 605536,38 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).

З акту перевірки вбачається, що підприємством до складу валових витрат неправомірно віднесено витрати, повязані з нарахуванням «роялті».

ДП «ІНТЕГРОВАНІ ЛОГІСТИЧНІ СИСТЕМИ»укладено ліцензійний договір №0106-ЛД від 01.07.2006 року з ЗАТ «Медфарком-центр», згідно якого позивачу надано не виключне право користування авторським правом на ліцензійне програмне забезпечення, яке включає право користуватись ліцензійним програмним забезпеченням у відповідності з внутрішніми вимогами Ліцензіата, а останній приймає право користування авторським правом на ліцензійне програмне забезпечення відповідно до умов цього договору. Для цілей цього договору ліцензійне програмне забезпечення означає компютерну програму «Система автоматизації продаж «МСеll»з метою її використання в своєму бізнес-процесі без наміру ведення сумісної діяльності.

Згідно додатку №1 від 01.04.2007 року до ліцензійного договору №0106-ЛД від 01.07.2006 року винагорода (роялті) складає 9000000 грн. Термін дії договору до 30.06.2009 року. Роялті виплачується протягом строку дії договору у безготівковій формі на банківський рахунок Ліцензіара. Перша сплата здійснюється протягом 120 днів з моменту складання акту про надання. Роялті за наступні періоди сплачуються щоквартально не пізніше 90 днів після останнього дня звітного періоду.

Вимогами п.п. 5.2.5. п. 5.2. та п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлено, що валові витрати виробництва та обігу сума будь- яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до вимог п.п. 5.2.1. п. 5.2. та п.п. 5.4.4. п. 5.4. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну) з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно з п.п. 5.4.2. п. 5.4. ст. 5 зазначеного Закону, до валових витрат включаються, в тому числі, витрати, пов'язані з виплатою роялті.

Відповідно до п. 1.30 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»роялті платежі будь-якого виду, одержані як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським правом на літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп'ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудиокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо чи телевізійного мовлення; за придбання будь-якого патенту, зареєстрованого знака на товари і послуги чи торгової марки, дизайну, секретного креслення, моделі, формули, процесу, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

Проаналізувавши вище викладені норми Закону, колегія суддів дійшла до висновку, що платник податку, який сплачує роялті, має право відносити такі виплати до складу валових витрат в межах фактично сплачених сум післяотримання результатів таких послуг, за умови належного документального їх оформлення (наявності відповідних актів) та звязку цих витрат з господарською діяльністю.

З акту ж перевірки вбачається, що позивачем до складу валових витрат перевіряємого періоду було віднесено нараховано винагороду за користування ліцензійними програмами згідно актів про виконання на загальну суму 3600000 грн., в тому числі 2 квартал 2007 року 900000 грн., 3 квартал 2007 року 900000 грн., 4 квартал 2007 року - 900000 грн., 1 квартал 2008 року 900000 грн. Фактично позивачем було сплачено роялті у 3 кварталі 2007 року на суму 250000 грн., у 4 кварталі 2007 року 3070000 грн., у 1 кварталі 2008 року на суму 280000 грн.

Отже підприємством були завищені валові витрати на суму 2170000 грн., а саме: 2 квартал 2007 року 900000 грн., 3 квартал 2007 року - 650000 грн., 1 квартал 2008 року 620000 грн.

Таким чином, з огляду на викладене, висновки суду першої інстанції про неправомірність дій ДП «ІНТЕГРОВАНІ ЛОГІСТИЧНІ СИСТЕМИ», які полягають у віднесенні до складу валових витрат не по факту сплати роялті, а по факту отримання актів виконаних робіт, що призвело до завищення валових витрат на 2170000 грн., є обґрунтованими та підтверджуються матеріалами справи.

В акті перевірки зазначено, що в порушення вимог п.5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»позивачем до складу валових витрат віднесені витрати, які не повязані з використанням у власній господарській діяльності на загальну суму 1534265,63 грн. відповідно до договорів про надання бухгалтерських та консультаційних послуг по питанням комерційної діяльності та управління, що призвело до завищення валових витрат у перевіряємому періоді на зазначену суму.

Відповідно до п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (ст. 1 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Згідно із ч. 1 ст. 9 Закона України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

У відповідності до ч. 2 ст. 9 вказаного Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник ДПІ у Біляївському районі Одеської області Коваль І.Ю. зазначила, що вартість послуг за договорами про надання бухгалтерських та консультаційних послуг по питанням комерційної діяльності та управління не може бути віднесено до складу валових витрат, оскільки при проведенні перевірки ДП «ІНТЕГРОВАНІ ЛОГІСТИЧНІ СИСТЕМИ»до актів виконаних робіт не надало будь-які документи, які б підтверджували фактичне надання послуг та їх звязок з господарською діяльністю підприємства.

Однак з наданих на запит апеляційного суду документів вбачається, що договори про надання бухгалтерських та консультаційних послуг по питанням комерційної діяльності та управління укладені позивачем з приватними підприємцями, належним чином виконанні, що підтверджується підписаними між сторонами актами здачі-прийому виконаних робіт на загальну суму 1534265,63 грн. Зазначені витрати по оплаті вказаних послуг здійсненні позивачем у зв'язку з організацією, веденням виробництва та продажем продукції, а тому, на думку суду, правомірно включені останнім до складу валових витрат.

Також є помилковими доводи відповідача щодо ненадання позивачем документів, які б підтверджували фактичне отримання бухгалтерських та консультаційних послуг по питанням комерційної діяльності та управління, оскільки первинні документи (акти прийому-здачі виконаних робіт), які надані суду позивачем на підтвердження отримання вказаних послуг, на думку суду, повністю відповідають вимогам встановленим ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»для первинних документів та, відповідно, є підставою для бухгалтерського і податкового обліку.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник ДПІ у Біляївському районі Одеської області Коваль І.Ю. також зазначила про те, що позивач не може користуватись в своїй господарській діяльності бухгалтерськими послугами від приватних підприємців? оскільки на підприємстві передбачені посади головного бухгалтера, його заступника та бухгалтера.

Колегія суддів вважає, що вказані доводи відповідача помилкові з огляду на те, що Законом України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні»не заборонено підприємству використовувати не одну, а декілька форм бухгалтеського обліку, а лише вимагається, щоб бухгалтерській облік на підприємстві здійснювався безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації.

Отже, враховуючи вище наведене, ДП «ІНТЕГРОВАНІ ЛОГІСТИЧНІ СИСТЕМИ» відповідно до п.п. 5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»правомірно віднесло до складу валових витрат вартість бухгалтерських та консультаційних послуг по питанням комерційної діяльності та управління на загальну суму 1534265,63 грн.

Згідно з актом перевірки позивачем неправомірно включено до складу валових витрат суму за придбання товарів медичного призначення на 1200000 грн., оскільки, на думку ДПІ у Біляївському районі Одеської області, такий вид діяльності, як «торгівля товарами медичного призначення»Статутом позивача не передбачений.

З матеріалів справи вбачається, що 17.09.2007 року між ДП «ІНТЕГРОВАНІ ЛОГІСТИЧНІ СИСТЕМИ»та ЗАТ «Медфарком Схід»було укладено договір купівлі-продажу товарів медичного призначення №17/09/07. Перерахувння за товар здійснено на підставі платіжного доручення №20 від 28.09.2007 року. У жовтні 2007 року сума була повернута позивачу у звязку з неможливістю виконання умов договору №17/09/07 від 17.09.2007 року.

Операції по сплаті вказаної продукції документально підтверджені первинними бухгалтерськими документами, які повністю відповідають вимогам встановленим ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»для первинних документів.

Доводи ДПІ у Біляївському районі Одеської області про те, що такий вид діяльності, як «торгівля товарами медичного призначення»Статутом позивача не передбачений є помилковими, оскільки п.4.3. Статуту ДП «ІНТЕГРОВАНІ ЛОГІСТИЧНІ СИСТЕМИ»передбачено здійснення оптової та роздрібної торгівлі продукцією різноманітного призначення, закупівля медикаментів.

Отже позивачем при віднесенні до складу валових витрат суми 1200000 грн., як витрати за товари медичного призначенням, порушень п.5.1, п.п. 5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»допущено не було.

Також в акті перевірки зазначено про завищення позивачем валових витрат в 1 кварталі 2008 року на суму 1430000 грн., оскільки зазначена сума на підставі платіжного доручення №12 від 26.03.2008 року та згідно виписки банку від 26.03.2008 року перерахована з призначенням платежу: «Повернення позики згідно договору №01/11 від 30.11.2007 року», а ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не передбачено віднесення до складу валових витрат повернення позики.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказані доводи відповідача є необгрунтованими та не відповідають матеріалам справи з огляду на таке.

25.03.2008 року позивачем та ЗАТ «Медфарком-Центр»був укладений договір купівлі-продажу №2503-02 про придбання товарів медичного призначення торгової марки Huggis. Сума вартості товару 1430000 грн. була перерахована продавцю. Однак була допущена помилка в призначенні платежу.

Позивачем було надано суду документи, що підтверджують помилковість призначення платежу, а саме: лист до ЗАТ «Медфарком-Центр» №2603 від 26.03.2008 року із зазначенням помилки; журнал реєстрації поштових повідомлень; квитанцію №1706574 поштової організації «КСД»про відправлення листа ЗАТ «Медфарком-Центр»; журнал-ордер по 63 та 31 рахункам, історію взаємовідносин, договір, специфікацію на товар, рахунок.

З вказаних документів випливає, що призначення платежу була попередня оплата за товар за договором №2503-02 від 25.03.2008 року, а не повернення позики.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобовязання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

На думку колегії суддів, ДПІ у Біляївському районі Одеської області не довела обставин, на яких ґрунтуються її заперечення, обмежившись лише припущеннями при цьому не надавши жодних доказів.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Судом першої інстанції виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених у апеляційних скаргах, не вбачається.

Керуючись: ст. ст. 185, 195, 199, 200, 205, 206 КАС України, апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги Біляївського міжрайонного прокурора Одеської області, державної податкової інспекції у Біляївському районі Одеської області - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2010 року за адміністративним позовом дочірнього підприємства «ІНТЕГРОВАНІ ЛОГІСТИЧНІ СИСТЕМИ»до державної податкової інспекції у Біляївському районі Одеської області про скасування податкових повідомлень-рішень без змін.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Суддя-доповідач:

Судді: