Ухвала суду № 16130771, 27.04.2011, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 квітня 2011 р.Справа № 2-а-11087/09/1570 Категорія: 8.2.6Головуючий в 1 інстанції: Юхтенко Л.Р. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Бойка А.В.,

суддів: Романішина В.Л.,

Яковлєва О.В.,

за участю секретаря Баязітової Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м. Іллічівську на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2010 року по справі за позовом приватного підприємства «Лавар Імпорт»до державної податкової інспекції у м. Іллічівську про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

10 вересня 2009 року директор приватного підприємства «Лавар Імпорт»звернувся до суду першої інстанції з позовом до державної податкової інспекції у м. Іллічівську про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001412301/0 від 03.09.2009 року, яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на прибуток та застосовані штрафні (фінансові) санкції на загальну суму 102229 грн.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 10.02.2010 року позовні вимоги приватного підприємства «Лавар Імпорт»задоволено в повному обсязі.

09 березня 2010 року державна податкова інспекція у м. Іллічівську подала апеляційну скаргу на вказану постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10.02.2010 року.

Апелянт в своїй апеляційній скарзі посилається на те, що податкове повідомлення-рішення № 0001412301/0 від 03.09.2009 року прийнято правомірно, оскільки в ході перевірки податковими органами встановлено, що позивачем до складу валових витрат віднесено послуги з суборенди, отримані від особи, яка не є платником податку на прибуток по цінам, що перевищують ціну встановлену власником складського приміщення, яке було передано в суборенду.

На підставі викладеного в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови Одеського окружного адміністративного суду від 10.02.2010 року та ухвалення нової, якою відмовити у задоволенні позову ПП «Лавар Імпорт».

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що апеляційна скарга державної податкової інспекції у м. Іллічівську не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 31.07.2009 року по 20.08.2009 року на підставі направлень від 30.07.2009 року № 01-045/487, від 14.08.2009 року № 01-045/590, державною податковою інспекцією у м. Іллічівську проведено планову виїзну перевірку ПП «Лавар Імпорт»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2008 року по 31.03.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 року по 31.03.2009 року.

За результатами вказаної перевірки складено акт № 2376/23-0301/35603446 від 26.08.2009 року, на підставі якого державною податковою інспекцією у м. Іллічівську винесено податкове повідомлення-рішення № 0001412301/0 від 03.09.2009 року, яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на прибуток та застосовано штрафні (фінансові) санкції на загальну суму 102229 грн.

В ході зазначеної перевірки державною податковою інспекцією у м. Іллічівську встановлено порушення ПП «Лавар Імпорт»»п.п. 7.4.2, 7.4.3, п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток на суму 80943 грн., у тому числі за ІV квартал 2008 року у сумі 50972 грн., за І квартал 2009 року у сумі 29971 грн.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно задоволення адміністративного позову приватного підприємства «Лавар Імпорт», зважаючи на наступне:

Судом першої інстанції встановлено, що 01.09.2008 року ПП «Лавар Імпорт»було укладено договір на оренду складського приміщення № 01/08 з ТОВ «ТРАНСКОМ-2», згідно якого орендодавець (ТОВ «ТРАНСКОМ-2») передає, а орендатор (ПП «Лавар Імпорт») приймає у користування 2067 м2 складської площі склад № 19 за адресою: м. Іллічівськ, вул. Промислова, 2 (а.с. 70-72). Строк дії вказаного договору до 31.12.2008 року.

Згідно п. 3.1.1 вказаного договору сума орендної плати складає 40 грн. на місяць за 1 м2 площі. Також п. 3.1.4 договору передбачено, що ставки та тарифи можуть бути переглянуті в залежності від зміни цін та тарифів на ринку послуг (а.с. 71).

Після закінчення строку дії договору № 01/08 від 01.09.2008 року між ПП «Лавар Імпорт»та ТОВ «ТРАНСКОМ-2»було укладено інший договір № 01/09 від 01.01.2009 року на оренду складського приміщення (складу № 19 за адресою: м. Іллічівськ, вул. Промислова, 2 (а.с. 73-75).

Згідно п. 3.1.1. зазначеного вище договору сума орендної плати складає 8.00 доларів на місяць за 1 м2 площі з оплатою в гривні по курсу НБУ на день предявлення рахунку (а.с. 74).

Як вбачається з акту перевірки, на виконання зазначених договорів ПП «Лавар Імпорт»були складені з ТОВ «Транском-2»акти на отримання послуг з оренди складського приміщення, загальною площею 2067 кв.м., а саме акт від 31.10.2008 року на суму 82680 грн. без ПДВ, від 28.11.2008 року на суму 82680 без ПДВ, від 30.12.2008 року на суму 82680 грн. без ПДВ, від 31.01.2009 року на суму 127327 грн. без ПДВ (а.с. 29).

В ході проведення перевірки державною податковою інспекцією у м. Іллічівську було встановлено, що власником нерухомого майна складу № 19 загальною площею 2067 кв.м., розташованого за адресою: м. Іллічівськ, вул. Промислова, 2 є ЗАТ «Іллічівськзовніштранс».

Також відповідачем встановлено, що згідно договору № 08/29 на оренду складської площі від 01.09.2008 року, укладеного між ЗАТ «Іллічівськзовніштранс»та ТОВ «Транском-2», ТОВ «Транском-2»отримано в оренду складські приміщення (склад № 19 загальною площею 2067 кв.м., розташованого за адресою: м. Іллічівськ, вул. Промислова, 2) за ціною 7,12 грн. за 1 кв. м. на місяць (строк дії договору до 31.12.2008 року).

В свою чергу згідно договору № 09/29 на оренду складської площі від 01.01.2009 року, укладеного між ЗАТ «Іллічівськзовніштранс»та ТОВ «Транском-2», ТОВ «Транском-2»отримано в оренду складські приміщення (склад № 19 загальною площею 2067 кв.м., розташованого за адресою: м. Іллічівськ, вул. Промислова, 2) за ціною 7,12 грн. за 1 кв. м. на місяць (строк дії договору до 31.12.2008 року) за ціною 3,6 грн. за 1 кв.м. на місяць.

У звязку із зазначеним, державною податковою інспекцією у м. Іллічівську в акті про результати планової виїзної перевірки зроблено висновок про те, що ПП «Лавар Імпорт»неправомірно віднесено до складу валових витрат витрати вартості послуг з оренди складських приміщень у осіб, які не є платниками податку на прибуток за ставкою, встановленою ст. 10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки вказані витрати перевищують ціну оренди складського приміщення, визначену власником даного складського приміщення ЗАТ «Іллічівськзовніштранс»за той самий період.

Колегія суддів апеляційного суду вважає вказаний висновок державної податкової інспекції у м. Іллічівську необґрунтованим, зважаючи на наступне:

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

П. 5. 2 ст. 5 зазначеного вище закону передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

В свою чергу, зазначеними пунктами статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств не встановлено обмежень, щодо включення до складу валових витрат підприємства суми коштів, сплачених за надання послуг оренди.

Державною податковою інспекцією у м. Іллічівську в акті перевірки зазначено, що ПП «Лавар Імпорт»повинно було визначати витрати, понесені у звязку із придбанням послуг у ТОВ «Транском-2», виходячи із договірних цін, але не більших за звичайні ціни, що діяли на дату такого придбання. В свою чергу, податковий орган вважав звичайною ціною оренди складського приміщення (складу № 19 по вул. Промисловій, 2 в м. Іллічівську) ціну оренди, встановлену власником складського приміщення, а саме ЗАТ «Іллічівськзовніштранс».

Відповідно до п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо цим пунктом не встановлено інше. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Як вбачається з матеріалів справи, між ПП «Лавар Імпорт»та ТОВ «Транском-2»укладено договори оренди складського приміщення, в яких сторонами було визначено ціну за вказані послуги, що склала 40 грн. за 1 кв.м. на місяць та згодом 8 доларів за 1 кв.м на місяць.

Відповідно до приписів Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначена сторонами договору ціна вважається звичайною ціною для товарів (робіт, послуг).

Судом першої інстанції встановлено, що позивач розраховував валові витрати саме виходячи з цін, встановлених договорами № 01/08 від 01.09.2008 року та № 01/09 від 01.01.2009 з ТОВ «Транском-2».

Крім того, слід зазначити, що згідно п. 1.20.8 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Так, з матеріалів справи вбачається, що на запит податкового органу, а також при розгляді даної справи у суді позивачем було обґрунтовано рівень договірних цін, а саме: були надані договори оренди інших підприємств, які орендують складські приміщення за адресою: м. Іллічівськ, вул. Промислова, 2 в підтвердження застосування справедливої ринкової ціни при укладанні договорів оренди.

Так, згідно п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Пунктом 1.20.2 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної

партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована.

Дослідивши надані позивачем договори оренди складських приміщень інших підприємств, колегія суддів приходить до висновку, що вони відповідають вимогам ідентичних послуг, тобто умови таких договорів оренди є ідентичними умовам договору оренди, укладеному позивачем з ТОВ «Транском-2».

Зазначеними вище договорами передбачено таку ж саму ціну за оренду складського приміщення за адресою: м. Іллічівськ, вул. Промислова, 2, що зазначена в договорах між ПП «Ламар Імпорт»та ТОВ «Транском-2».

Таким чином, використані ПП «Лавар Імпорт» при укладені договорів оренди ціни відповідають справедливим ринковим цінам, і можуть вважатися звичайними.

Відповідач також посилався на те, що позивачем при розрахунку валових витрат повинна була бути застосована ціна, установлена в договорі оренди між ЗАТ «Іллічівськзовніштранс» та ТОВ «Транском-2», як звичайна.

Обґрунтовуючи свою позицію державна податкова інспекція у м. Іллічівську посилалась на ст. 774 ЦК України, в якій зазначено, що до договору піднайму застосовуються положення про договір найму (оренди).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що договори оренди, укладені між ПП «Лавар Імпорт»та ТОВ «Транском-2» є окремими правочинами, сторони яких відповідно до ст. 627 ЦК України є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, у даному випадку вимог, встановлених для договору найму та обмежень у строках договору, відповідно до ст. 774 ЦК України.

Крім того, ст. 774 ЦК України прямо передбачено лише одне обмеження при укладенні договору суборенди, яке стосується строків зазначеного договору. Відносно інших суттєвих умов договору ніяких застережень не має, а тому висновок державної податкової інспекції у м. Іллічівську стосовно того, що ціна оренди складського приміщення по договору суборенди повинна співпадати з ціною, встановленою в договорі оренди є необґрунтованим, оскільки це не передбачено нормами чинного законодавства.

Також слід зазначити, що висновок податкового органу відносно того, що звичайною ціною є ціна, встановлена власником складського приміщення, яке передано в оренду також є необґрунтованим зважаючи на те, що законодавством, зокрема п. 1.20.2 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлено критерії визначення звичайної ціни товарів (робіт, послуг), які повинні були бути досліджені податковим органом у разі його не згоди з ціною, встановленою сторонами у договорі, чого зроблено відповідачем не було.

Таким чином, колегія суддів вважає, що державною податковою інспекцією у м. Іллічівську не доведено у встановленому законом порядку того, що ціна договору оренди, укладеного між ПП «Лавар Імпорт»та ТОВ «Транском-2»не відповідає рівню звичайної ціни.

У звязку з чим, податкове повідомлення-рішення № 0001412301/0 від 03.09.2009 року державної податкової інспекції у м. Іллічівську про визначення позивачу податкового зобовязання з податку на прибуток та застосування штрафних (фінансових) санкцій на загальну суму 102229 грн. за завищення валових витрат є протиправним та підлягає скасуванню.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у звязку з чим, відповідно до ст. 200 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 184, 185, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м. Іллічівську залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2010 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після проголошення, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя: Бойко А.В.

Судді: Романішин В.Л.

Яковлєв О.В.