Ухвала суду № 16129714, 23.05.2011, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2011 р. Справа № 35166/10/9104 Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Обрізко І.М.

суддів Дяковича В.П., Яворського І.О.,

при секретарі судового засідання Нацуличу І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засідання в місті Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2010 року по справі за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області, третя особа - ОСОБА_1 про скасування постанов,-

В С Т А Н О В И Л А :

ГУПФ у Львівській області звернулося 01.07.2010 року в суд із позовом до ВДВС ГУЮ у Львівській області, третя особа - ОСОБА_1 про скасування постанов про відкриття виконавчого провадження. Вимоги мотивовані тим, що відповідачем винесені постанови ВП №18962639 від 29 квітня 2010 року та ВП №19328186 від 20 травня 2010 року, згідно виконавчих листів по справі №2а-889/09, виданих відповідно 14 квітня 2010 року та 12 травня 2010 року Галицьким районним судом м. Львова, у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області про стягнення підвищення до пенсії, однак такі вважає безпідставними і неправомірними, стверджує, що відповідачем відкриті виконавчі провадження по неналежних виконавчих документах. Вказує на те, що вищезгадані виконавчі листи не відповідають вимогам ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема в таких не зазначено дату і номер рішення, за яким видано виконавчий документ, та відсутні ідентифікаційний код боржника і ідентифікаційний номер стягувача, а самі листи підписані різними особами. З цих підстав вважає, що у відповідності до положень статтей 24 та 26 вищенаведеного Закону виконавче провадження не підлягало до відкриття. Вважає, що видача двох виконавчих листів по одній справі не допускається. Крім цього зазначає, що Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області є територіальним підрозділом центрального органу державної влади, а відтак виконавчі провадження не підвідомчі відповідачу. Зазначені порушення викладалися у скаргах адресованих відповідачу, однак вважає, що прийняті за результатами розгляду цих скарг постанови, якими у діях державного виконавця порушень не виявлено, є формальними.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2010 року у задоволенні позову відмовлено. Проаналізувавши норми законодавства, суд виходив з того, що Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області є територіальним підрозділом центрального органу державної влади, а відтак виконавчі провадження по вищенаведених виконавчих листах підвідомчі відповідачу. Крім цього, судом зазначається, що питання відкриття виконавчого провадження відноситься до виключної компетенції органів державної виконавчої служби, а не позивача.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням сторона позивача подала апеляційну скаргу, з якої із-за порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи, просить його скасувати та постановити рішення, яким задоволити позовні вимоги.

В обґрунтування апеляційної скарги покликання маються на те, що посилання позивача про невідповідність виконавчих листів вимогам ст.19 Закону України «Про виконавче провадження» є безпідставним. Вказує на те, що вищезазначені виконавчі провадження належать до підвідомчості відповідача. А відтак позовні вимоги до задоволення не підлягають.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників розгляду, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що Галицьким районним судом м. Львова 14 квітня 2010 року на підставі постанови вказаного суду від 23 жовтня 2009 року по справі №2а-889/09 видано виконавчий лист, в якому постановлено зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області провести перерахунок пенсії за вислугу років ОСОБА_1 як учаснику бойових дій за період з 01.01.1994 року по 31.12.1995 року з врахуванням його права на підвищення пенсії в розмірі 100% мінімальної пенсії за віком, що виплачувалась органами Пенсійного фонду України за Законом України «Про пенсійне забезпечення» та за Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за період з 01.01.1996 року по 31.09.1998 року з врахуванням його права на підвищення пенсії в розмірі 150% мінімальної пенсії за віком, що виплачувалася органами Пенсійного фонду України за Законом України «Про пенсійне забезпечення» та за Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

12 травня 2010 року Галицьким районним судом м. Львова на підставі вищенаведеної постанови суду від 23 жовтня 2009 року по справі №2а-889/09 видано виконавчий лист, в якому постановлено зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області провести перерахунок пенсії за вислугу років ОСОБА_1 як інваліду війни третьої групи за період з 01.10.1998 року по 31.03.2003 року з врахуванням його права на підвищення пенсії в розмірі 200% мінімальної пенсії за віком, що виплачувалась органами Пенсійного фонду України за Законом України «Про пенсійне забезпечення» та за Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за період з 01.04.2003 року по 31.12.2005 року з врахуванням його права на підвищення пенсії в розмірі 350% мінімальної пенсії за віком, що виплачувалася органом Пенсійного фонду України за Законом України «Про пенсійне забезпечення» та за Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

В свою чергу, 29 квітня 2010 року відповідачем на підставі вищенаведеного виконавчого листа від 14 квітня 2010 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №18962639, якою відкрито виконавче провадження та надано позивачу строк до 06 травня 2010 року на добровільне виконання рішення суду. Відповідачем 20 травня 2010 року на підставі вищенаведеного виконавчого листа від 12 травня 2010 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №19328186, якою відкрито виконавче провадження та надано позивачу строк до 27 травня 2010 року на добровільне виконання рішення суду.

Як вбачаться з матеріалів справи, позивач подавав начальнику підрозділу примусового виконання рішень Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області скарги, в яких просив скасувати постанови про відкриття виконавчого провадження, проте за результатами їх розгляду, на думку сторони відповідача такі винесені без порушення вимог Закону України «Про виконавче провадження».

Статтею 3 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів. Державною виконавчою службою підлягають виконанню, зокрема, такі виконавчі документи як виконавчі листи, що видаються судами.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 24 вищенаведеного Закону, державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення. Державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Згідно ст. 19 вищезазначеного Закону, у виконавчому документі повинні бути зазначені: 1) назва документа, дата видачі та найменування органу, посадової особи, що видали документ; 2) дата і номер рішення, за яким видано виконавчий документ; 3) найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за його наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за його наявності (для фізичних осіб - платників податків), а також інші відомості, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, такі як дата і місце народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника тощо; 4) резолютивна частина рішення; 5) дата набрання чинності рішенням; 6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання. Виконавчий документ має бути підписаний уповноваженою посадовою особою і скріплений печаткою.

Тому слід погодитися з висновками суду першої інстанції, що з урахуванням вищевказаних норм законодавства, випливає, що індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника зазначається у виконавчому листі за умови його наявності, зокрема якщо така інформація була встановленою під час розгляду справи судом, який виніс рішення по справі.

Разом з тим, як вбачається зі змісту вищенаведених виконавчих листів, в таких міститься інформація щодо номеру справи та дати її розгляду, що є датою винесення судом рішення.

Відповідно до ч.2 ст.20-1 вищенаведеного Закону, на підрозділ примусового виконання рішень відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції покладається виконання рішень: 1) за якими боржниками є територіальні підрозділи центральних органів державної влади, місцеві суди, міські або районні ради чи районні державні адміністрації, міські, районні, міжрайонні, інші прирівняні до них прокуратури, військові прокуратури гарнізонів, а також інші територіальні підрозділи органів державної влади; 2) за якими підлягає стягненню сума боргу від п'яти до десяти мільйонів гривень або еквівалента сума в іноземній валюті.

Пунктом 1.1. «Положення про Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 лютого 2008 року N5-5, встановлено, що Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі утворюють систему органів Пенсійного фонду України, який є центральним органом виконавчої влади.

Відповідно випливає, що Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області є територіальним підрозділом центрального органу державної влади, а відтак виконавчі провадження по вищенаведених виконавчих листах підвідомчі відповідачу.

З приводу різних підписів на думку сторони позивача у виконавчих листах, то подібне є припущенням та відсутні докази в підтвердження подібних доводів.

З огляду на наведене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги в цілому суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.

Керуючись ст.ст. ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198 п.1 ч.1, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2010 року № 2а-5822/10/1370, без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення ухвали в повному обсязі, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя І.М.Обрізко

В.П.Дякович

Судді І.О.Яворський

Повний текст виготовлено 27.05.2011 року.