Постанова № 1612748, 25.12.2007, Харківський окружний адміністративний суд

Справа № 2а-2142/07

Україна

Харківський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" грудня2007 р.                                                                                                              м.Харків 

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді – Перцової Т.С.

при секретарі – Каплаух В.О.

за участю представників сторін :

позивача : Крімерман Л.О. (дов. від 10.09.2007 р., без №);

відповідача: Малахової Ю.А. (дов. від 09.02.2007р. № 29/10/10-025)

            Розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові справу за адміністративним позовом  ТОВ Фондова компанія «ФІНЕКС-УКРАЇНА» до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ :

            Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю Фондова компанія «ФІНЕКС-УКРАЇНА» звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова від 13.08.2007 року за № 0000482200\0, стягнути з відповідача всі витрати з оплати держмита.

В судовому засіданні представник позивача підтримав свої позовні вимоги, посилаючись на п.п. 5.2.2 п. 5.2 ст. 5 За­кону України «Про по­рядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та ці­льовими фон­дами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000 р.

            Вважає, що висновок ДПІ у Київському районі м. Харкова щодо заниження позивачем суми податку на прибуток за 2006 рік на суму 463376 (чотириста шістдесят три тисячі триста сімдесят шість) грн. 00 коп., який зафіксовано в акті від 30 липня 2007 року № 3404/22-0/31063268 про результати виїзної планової перевірки ТОВ ФК «ФІНЕКС-УКРАЇНА»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2005 року по 31 березня 2007 року, зробленоз порушенням норм чинного законодавства України.

            Так, відповідно до п.п. 3.1.1.1 «Податковий облік фінансових результатів від операцій з цінними паперами» та п.п. 2 п. 4 вищезазначеного Акту, позивачем в порушення п.п. 5.2.1. п. 5.2, п.п. 5.5.1. п. 5.5 ст. 5, п.п. 7.6.1 п. 7.6 ст. 7 та п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР (в редакції Закону від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР) із змінами та доповненнями (надалі за текстом – Закон про прибуток) було занижено податок на прибуток за 2006 рік на суму 463376 (чотириста шістдесят три тисячі триста сімдесят шість) гривень 00 копійок.

Позивач не погодився з такими висновками Акту перевірки і користуючись п. 4.4 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 р. № 327, надав відповідачу заперечення до зазначеного Акту. Рішенням ДПІ у Київському районі м. Харкова від 08.08.2007 р. про результати розгляду заперечення висновки Акту перевірки залишені без змін.

            За результатами перевірки відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000482200\0 від 13.08.2007 р. про визначення заниження суми податку на прибуток за 2006 рік на суму 463376  грн. 00 коп. і застосована фінансова санкція на суму 221990 грн. 90 коп.

            Оскарження вищезазначеного податкового повідомлення-рішення в адміністративному порядку до вищестоящих органів позивачем не здійснювалось.

            На підставі вищевикладеного, позивач вважає висновок від 30 липня 2007 року № 3404/22-0/31063268 Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова про заниження податку на прибуток за 2006 рік на суму 463376 грн. 00 коп. таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, а податкове-повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова № 0000482200/0 від 13.08.2007 року, яке винесене за результатами вказаної перевірки, таким, що підлягає скасуванню.

            Відповідач та представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечують в повному обсязі і вказують, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Харкова на підставі висновків виїзної планової перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2005 р. по 31.03.2007 р. Згідно вказаного акту перевірки щодо правильності визначення суми податку на прибуток встановлено, що в порушення п.п. 5.2.1. п. 5.2, п.п. 5.5.1. п. 5.5 ст. 5, п.п. 7.6.1 п. 7.6 ст. 7 та п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України Про прибуток від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР (в редакції Закону від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР) із змінами та доповненнями, позивачем занижено суму податку на прибуток за 2006 рік на суму 463376 (чотириста шістдесят три тисячі триста сімдесят шість) грн. 00 коп.

            Підставою виникнення вищезазначеного порушення вказують придбання позивачем у перевіряємий період векселя ДП «Селидовуглепостачзбут», за ціною 48000 гривень 00 коп. та ряд векселів підприємств на загальну суму 2152312,00 грн., які не відповідають визначенню цінних паперів, згідно п. 1.4  ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” № 334/94-ВР від 28.12.1994 року, Закону України «Про цінні папери і фондовий ринок» № 3480-IVвід 23.02.2006 р. та відповідно не можуть бути враховані у складі витрат у відповідності з п. 7.6 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та враховуватися у складі від’ємного фінансового результату попереднього звітного року, який згідно п.п. 7.6.1 п. 7.6 ст. 7 вищезазначеного Закону переноситься на зменшення фінансових результатів від операцій з цінними паперами такого ж виду майбутніх звітних періодів.

            В зв’язку з вищенаведеним просять суд відмовити у задоволенні позову.

            Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Згідно копії свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Товариство з обмеженою відповідальністю ФК «ФІНЕКС-УКРАЇНА»зареєстрована виконавчим комітетом Харківської міської ради 22.08.2000 року. З 29.08.2000 року на податковий облік до ДПІ у Київському районі м.Харкова з ВПП у м.Харкові був взятий платник податків – ТОВ ФК «ФІНЕКС-УКРАЇНА», що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків від 18.08.2006р.  № 1113. Даний платник, у відповідності до свідоцтва № 28737271 від 07.09.2000 року, є також і платником податку на додану вартість; ідентифікаційний код ТОВ ФК «ФІНЕКС-УКРАЇНА»- 31063268.

Як свідчать матеріали справи, 30.07.2007р. фахівцями ДПІ у Київському районі м.Харкова проведена виїзна планова перевірка ТОВ ФК «ФІНЕКС-УКРАЇНА» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2005 року по 31.03.2007 року, про що складений акт №3404/22-0/31063268від 30.07.2007р. на бланку № 081833.

Як зазначено в акті, в ході проведення перевірки встановлено факти порушення чинного законодавства, а саме:  пп.7.6.3 п.7.6 ст.7  Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994 року № 334/94-ВР ( в редакції Закону від 03.04.1997р. № 283), в результаті чого зменшено збитки від операцій з цінними паперами (векселями); п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.5.1 п.5.5 ст.5, п.п.7.6.1 п.7.6 ст.7 та п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994 року № 334/94-ВР ( в редакції Закону від 03.04.1997р. № 283) із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2006 рік на суму 463376,00 грн. ( за півріччя 2006 року - в сумі 394911,00 грн., 3 квартали 2006 року - в сумі 434870,00 грн., 2006 рік – в сумі 463376 грн.); ст.15 Декрету Кабінету Міністрів України „Про місцеві податки та збори” № 56-93 від 20.05.1993 року зі змінами та доповненнями; п.п.4.3.25 п.4.3 ст.6 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб від 22.05.2003 року № 889-IV із змінами та доповненнями; п.1 ст.14 розділ IV Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 року № 13-92 „Про прибутковий податок з громадян” із змінами та доповненнями, п.1.8 ст.1 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” від 22.05.2003р. № 889-IVіз змінами та доповненнями.

Позивач не погодився з висновками акту щодо розділу 3.1. «Перевірка дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарської діяльності» ( порушення позивачем п.п. 5.2.1. п. 5.2, п.п. 5.5.1. п. 5.5 ст. 5, п.п. 7.6.1 п. 7.6 ст. 7 та п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР (в редакції Закону від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР) із змінами та доповненнями (надалі за текстом – Закон про прибуток), в результаті чого було занижено податок на прибуток за 2006 рік на суму 463376 (чотириста шістдесят три тисячі триста сімдесят шість) гривень 00 копійок) і користуючись п. 4.4 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 р. № 327, надав відповідачу заперечення до зазначеного Акту. Рішенням ДПІ у Київському районі м. Харкова від 08.08.2007 р. про результати розгляду заперечення висновки Акту перевірки залишені без змін.

На підставі акту перевірки ДПІ у Київському районі м.Харкова, з посиланням напорушення позивачемп.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.5.1 п.5.5 ст.5, п.п.7.6.1 п.7.6 ст.7 та п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4, п.п.7.6.3 п.7.6 ст.7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994 року № 334/94-ВР ( в редакції Закону від 03.04.1997р. № 283) із змінами та доповненнями ТОВ ФК «ФІНЕКС-УКРАЇНА» податковим повідомленням-рішенням № 0000482200/0 від 13.08.2007 року, визначено суму податкового зобов’язання за гальну суму 685366,90 грн. ( за основним платежем – 463376,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 221990,90 грн.).

Матеріалами справи підтверджено, що 30.07.2007 року відповідно до Договору купівлі-продажу № 0630/19-Т від 30.06.2004 року та Акту прийому-передачі цінних паперів від 30.06.2004 року, позивач придбав у ТОВ Промислово-технологічна компанія «МЕГАКОМ» простий вексель ДП «Селидовуглепостачзбут» номінальною вартістю 119956,80 грн., за ціною 48000 гривень, зарахував його на баланс підприємства та відніс до складу витрат від операцій з векселями у Додатку К3 до Декларації на прибуток за Iпівріччі 2004 року.

Відповідно до договору купівлі-продажу векселів № 1-05/Ф-Т; 1229/20-Т від 29.12.2005 року та Акту прийому-передачі векселів від 30.12.2005 року, позивач придбав у Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» в особі директора Полтавської філії Фляшка В.Й. прості векселі на загальну суму 2152312,00 грн., а саме:

- ТОВ НВП «Нафтогазкомплект», кодЄДРПОУ 31495203 , вексель № 763318653143, дата погашення за пред’явленням, але не раніше 19.10.04 на суму  553 862,00 грн.;

-ПП “АВН”, код ЄДРПОУ 30829835, вексель № 763318653163, дата погашення за пред’явленням, але не раніше 23.12.03 на суму  305 000,00 грн.;

-ПП “АВН”, код ЄДРПОУ 30829835, вексель № 763318653168, дата погашення за пред’явленням, але не раніше 23.08.04 на суму  523 450,0 грн.;

-ПП “Полтаваторг-99”, код ЄДРПОУ 30486084, вексель № 7633140129798, дата погашення за пред’явленням, але не раніше 26.12.03 на суму  200 000,0 грн.;

-ПП “Полтаваторг-99”, код ЄДРПОУ 30486084, вексель № 7633140129799, дата погашення за пред’явленням, але не раніше 26.12.03 на суму  100 000,0 грн.;

-ПП “Полтаваторг-99”, код ЄДРПОУ 30486084, вексель № 7633140129800, дата погашення за пред’явленням, але не раніше 26.12.03 на суму  100 000,0 грн.;

-ПП “Полтаваторг-99”, код ЄДРПОУ 30486084, вексель № 7633140129805, дата погашення за пред’явленням, але не раніше 03.04.04 на суму  370 000,0 грн.

Вказані векселі пред’являлись ПФ АКІБ «УкрСиббанк» векселедавцям (емітентам) до оплати. Але у встановлені строки платежі за вищезазначеними векселями не отримано. Після чого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу  на прохання ПФ АКІБ «УкрСиббанк» було складено акти про протест вищевказаних векселів про не оплату та зроблені виконавчі написи.

            Відповідно до п. 1.4. ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”цінний папір є документом, що засвідчує право володіння або відносини позики та відповідає вимогам, установленим законодавством про цінні папери.

Відповідно до ст.3 ч. 1 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» від 23.02.2006 р. № 3480-IVцінні папери – документи встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчують грошові або інші майнові права, визначають взаємовідносини особи, яка їх розмістила (видала), і власника, та передбачають виконання зобов'язань згідно з умовами їх розміщення, а також можливість передачі прав, що випливають із цих документів, іншим особам.

Положеннями ч.5 ст.3 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» визначено групи цінних паперів, які можуть бути у цивільному обороті, серед яких зазначено боргові цінні папери (боргові цінні папери - цінні папери, що посвідчують відносини позики і передбачають зобов’язання емітента сплати у визначений строк кошти відповідно до зобов’язання), до яких Законом віднесено вексель.

Згідно зі ст. 14 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» вексель – цінний цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Таким чином, враховуючи вищенаведене, вексель – це борговий цінний папір, який містить в собі безумовне зобов’язання сплатити певну суму коштів власнику векселя.

Виходячи з цього визначення здійснення або передача посвідчених цінним папером прав можливі тільки за умови його пред’явлення.

  Крім того, суд встановив, що позивач веде податковий облік фінансових результатів операцій з цінними паперами відповідно до п.п. 7.6.1 п. 7.6. ст. 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”.

Придбавши вищезазначені цінні папери, позивач зарахував їх на баланс та відніс на витрати звітного періоду.

Згідно п.п. 7.6.1. п. 7.6. ст. 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”платник податку веде окремий податковий облік фінансових результатів операцій з цінними паперами і деривативами у розрізі окремих видів цінних паперів, а також фондових та товарних деривативів. Якщо протягом звітного періоду витрати на придбання кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, понесені (нараховані) платником податку, перевищують доходи, отримані (нараховані) від продажу (відчуження) цінних паперів або деривативів також виду протягом такого звітного періоду, від’ємний фінансовий результат переноситься на зменшення фінансових результатів від операцій з цінними паперами або деривативами такого ж виду майбутніх звітних періодів у порядку, визначеному статтею 6 цього Закону.

Відповідно до п.п. 7.6.2 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, норми цього пункту поширюються на платників податку – торгівців цінними паперами та деривативами, а також на будь-яких інших платників податку, які здійснюють операції з торгівлі цінними паперами чи деривативами.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач керувався саме цими нормами законодавства щодо врахування придбаних векселів у складі витрат та врахував їх у складі від’ємного фінансового результату попереднього звітного періоду, який відповідно до п.п. 7.6.1 п. 7.6 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” переноситься на зменшення фінансових результатів від операцій з цінними паперами такого ж виду майбутніх звітних періодів.

Отже, жодних даних щодо недодержання позивачем приписів наведених норм діючого законодавства не наведено ні в акті перевірки, ні в наданих суду поясненнях сторін.

Також позивачем було придбано прості векселі на загальну суму 2152312,00 грн. за договором купівлі-продажу векселів № 1-05/Ф-Т; 1229/20-Т від 29.12.2005 року та Актом прийому-передачі векселів від 30.12.2005 року у Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» в особі директора Полтавської філії Фляшка В.Й., то вищевказані векселі були пред’явлені ПФ АКІБ «УкрСиббанк» векселедавцям (емітентам) до оплати, але платежі у встановлені строки не отримано.

Статтею 5 Закону України «Про обіг векселів в Україні» від 05.04.2001 р. № 2374-IIIі ст.14 Закону України “Про цінні папери та фондовий ринок” від 23.02.2006р. № 3480-IV визначено, що векселі (переказні і прості) складаються у документарній формі на бланках з відповідним ступенем захисту від підроблення, форма та порядок виготовлення яких затверджуються Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням Національного банком України з урахуванням норм Уніфікованого закону, і не можуть бути переведені у бездокументарну форму (знерухомлені). Вексель, який видається на території України і місце платежу за яким також знаходиться на території України, складається державною мовою. Найменування трасанта або векселедавця, інших зобов'язаних за векселем осіб заповнюється тією мовою, якою визначено офіційне найменування в їх установчих документах. Від імені юридичних осібвексель підписуєтьсявласноручно керівником та головним бухгалтером (якщо така посада передбачена штатним розписом юридичної особи) чи уповноваженими ними особами. Підписи скріплюються печаткою.

Придбані позивачем складені з відміткою строку платежу за пред’явленням, з урахуванням вимог ст.ст. 33, 75 Уніфікованого закону про переказні та простий векселі, запровадженого на території України 06.01.2000 р. Законом України «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні та прості векселі» за № 826-XIVвід 06.07.1999 р. (надалі – Уніфікований закон),  що означає, те що вони належать до сплати при його пред’явленні.

Оскільки, всі критерії недійсності векселя, які містяться в положеннях вказаних нормативних актах, не відповідають опису, визначеного відповідачем, висновок ДПІ у Київському районі м. Харкова щодо невідповідності спірних векселів визначенню цінних паперів суд вважає помилковим та таким, що ґрунтується на довільному тлумаченні чинного законодавства України.

Виходячи із приписів ч.2 ст.71 КАС України В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Посилання відповідача на той факт, що вказані векселі, в зв’язку з ліквідацією емітенту, неможливо використовувати в подальшому в господарській діяльності позивача не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні. Відповідач не надав суду доказів про правомірність такого твердження.

Згідно ст. 34 Уніфікованого закону вексель повинен бути пред’явлено для платежу на протязі одного року від дати його складання.

Відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат» від 02.09.1993 г. № 3425-XIIіз змінами та доповненнями нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги у відносинах між підприємствами, установами та організаціями минуло – не більше одного року.

Статтею 91 Закону України «Про нотаріат» визначено, що виконавчий напис, за яким стягувачем або боржником є громадянин, може бути пред’явлено до примусового виконання протягом трьох років, а з усіх інших вимог – протягом одного року з моменту вчинення виконавчого напису, якщо законодавством не встановлено інших строків.

Відповідно до п.5 ч.1 ст. 21 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 р. № 606-XIIіз змінами та доповненнями інші виконавчі документи можуть бути пред’явлені до виконання протягом року, якщо інше не встановлено законом.

Крім того, для того, щоб звернутися з позовною заявою про стягнення заборгованості за векселем, необхідно додержуватись строків позовної давності, які зазначені у статті 79 Уніфікованого закону – позовні вимоги, які випливають із векселя, погашаються із закінченням трьох років, які розраховуються від дати настання строку платежу.

Вищезазначене, свідчить про те, що позивач мав право віднести до складу витрат придбані цінні папери – векселі, і не мав підстав щодо не віднесення їх до витрат, до того часу, поки має право на стягнення боргового зобов’язання, а саме – по закінченню чотирьох років з дати складання вищезазначених векселів – один рік, відповідно до Уніфікованого закону плюс три роки загальної позовної давності.

Зважаючи на те, що висновки перевіряючих зроблені при довільному застосуванні норм податкового законодавства, які діяли на час здійснення господарських операцій, без врахування фактичних обставин, прийняте на підставі неправомірних висновків податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова від 13.08.2007 року, № 0000482200/0 є незаконним і підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.8 Конституції України, ст.ст. 4, 8, 17, 86, 87, 94, 138, 143, ч.1 ст.158, 161, 162, 163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Харківський окружний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ТОВ Фондова компанія «ФІНЕКС-УКРАЇНА» до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова від 13.08.2007 року, № 0000482200/0.

Стягнути з державного бюджету України на користь ТОВ Фондова компанія «ФІНЕКС-УКРАЇНА», код 31063268, державне мито у розмірі 3,40 грн.

На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

 Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова в повному обсязі виготовлена 29.12.2007 року.

Суддя                                                                                                Т.С.Перцова