Постанова № 16126938, 03.06.2011, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2011 року Справа № 2а/2370/569/2011

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Трофімової Л.В.,

при секретарі Левчуку А.С.,

за участю: представників позивача Геращенка М.В., Бондар І.В. за довіреністю, відповідача ОСОБА_3 за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Черкаський консервний завод»до державної податкової інспекції у Черкаському районі Черкаської області про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000012301/0 від 27.01.2011р.,

ВСТАНОВИВ:

ПП «Черкаський консервний завод», звернувшись до суду з адміністративним позовом до ДПІ у Черкаському районі Черкаської області, просить скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000012301/0 від 27.01.2011р. про збільшення суми грошового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 48 548 грн.

Позивач зазначав, що за результатами документальної невиїзної перевірки ПП «Черкаський консервний завод»щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ПП «Торгкомерс-2009»за листопад 2009р. складено акт від 13.01.2011р. №2/23-010/35703521, на підставі якого відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000012301/0 від 27.01.2011р. про визначення ПП «Черкаський консервний завод»грошового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 38 838 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у сумі 9 710 грн. За твердженням позивача спірне рішення прийнято із порушенням вимог чинного законодавства з огляду на припущення про нереальність здійснених операцій.

На підставі наведених обставин, позивач просив скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Черкаському районі Черкаської області № 0000012301/0 від 27.01.2011р.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, наголосивши на тому, що дії ДПІ у Черкаському районі Черкаської області щодо визначення грошового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 38 838 грн. коп. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 9 710 грн. є неправомірними, а спірне рішення прийнято без дотримання вимог законодавства тому є нечинними і підлягає скасуванню.

Відповідач позов не визнав із підстав, викладених у запереченні, зокрема, зазначивши, що підставою прийняття спірного податкового повідомлення-рішення став акт перевірки від 13.01.2011р. №2/23-010/35703521, яким встановлено порушення вимог ст. 3, ст. 4, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5. п. 7.4, п.п.7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме заниження позивачем податку на додану вартість за листопад 2009р. на суму 45569 грн. Факти порушень полягають у наступному: господарські операції за листопад 2009р. щодо придбання товарів ПП «Черкаський консервний завод»у ПП «Торгкомерс-2009» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, що економічно необхідно для здійснення господарських операцій. Крім того, актом документальної невиїзної перевірки ПП «Торгкомерс-2009»від 13.07.2010р. №1548/23-2/36299933 ДПІ у м. Черкаси встановлено неможливість проведення господарських операцій між ПП «Черкаський консервний завод» та ПП «Торгкомерс-2009», про що свідчать наступні факти: відсутність в ПП «Торгкомерс-2009»трудових ресурсів, які приймали б участь в отриманні продукції від постачальника та відвантаженні її покупцю, що підтверджує неможливість фактичного отримання від постачальника товарів та відвантаження їх ПП «Черкаський консервний завод». Також відповідач зазначив, що ПП «Торгкомерс-2009»декларує відсутність основних виробничих фондів, рухомого і нерухомого майна та чисельність працюючих 1 чоловік, що також вказує на неможливість фактичного здійснення господарської діяльності.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності, суд приходить до наступного.

ПП «Черкаський консервний завод»зареєстровано як суб'єкт підприємницької діяльності Черкаською районною державною адміністрацією Черкаської області 16.01.2008р. (ідентифікаційний код 35703521).

Спеціальним законом, що визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету є Закон України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР (надалі за текстом Закон №168/97-ВР), що був чинним на момент виникнення спірних правовідносин.

Платником податку відповідно до Закону № 168/97-ВР є: (п.2.1 ст.2) будь-яка особа, яка: а) здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку; б) підлягає обов'язковій реєстрації як платник цього податку; в) імпортує товари (супутні послуги) в обсягах, що підлягають оподаткуванню цим податком згідно з нормами цієї статті. Відповідно до статті другої цього Закону платником податку на додану вартість, зокрема, є будь-яка особа, яка здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку. Згідно пункту 9.2. статті 9 Закону № 168/97-ВР будь-якій особі, яка реєструється як платник податку на додану вартість, присвоюється індивідуальний податковий номер, який використовується для справляння цього податку. Пункт 1.5. статті 1 Закону № 168/97-ВР визначає звітний (податковий) період, як період, за який платник податку зобов'язаний проводити розрахунки податку та сплачувати його до бюджету. Підпункт 7.8.1. пункту 7.8. статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачає, що податковим періодом є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Законом, календарний квартал.

Посадовими особами відповідача проведена невиїзна перевірка ПП «Черкаський консервний завод»щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ПП «Торгкомерс-2009»за листопад 2009р. на підставі якої складено акт від 13.01.2011р. №2/23-010/35703521. В акті перевірки податковим органом встановлено порушення ст. 3, ст. 4, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5. п. 7.4, п.п.7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР у результаті чого занижено податку на додану вартість за листопад 2009р. на загальну суму 45569 грн., відсутність обєктів, що підпадають під визначення цих статей. Господарські операції за листопад 2009р. щодо придбання товарів у ПП «Торгкомерс-2009»не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, що економічно необхідно для здійснення господарських операцій. Перевіркою не встановлено факту передачі товарів (робіт, послуг) від продавця до покупця, у звязку з відсутністю документів, що свідчили б про транспортування (перевезення).

При дослідженні матеріалів справи судом оцінено акт від 13.07.2010р. № 1548/23-2/36299933 про результати невиїзної документальної перевірки ПП «Торгкомерс-2009»(код ЄДРПОУ 36299933) з питань повноти та правомірності декларування податкового кредиту та податкових зобовязань з податку на додану вартість за період з 01.04.2009р. по 31.03.2010р. Перевіркою встановлено: відсутність обєктів, що підпадають під визначення ст. 3, ст. 4, ст. 7 Закону № 168/97-ВР. Господарські операції за період з 01.04.2009р. по 31.03.2010р. щодо придбання ПП «Торгкомерс-2009»товарів (робіт, послуг) у контрагентів-постачальників та продажу ПП «Торгкомерс-2009»товарів (робіт, послуг) на адресу контрагентів-покупців (зокрема, ПП «Черкаський консервний завод») не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, що економічно необхідно для здійснення господарських операцій. У звязку з тим, що угоди поставки визначено контролюючим органом як нікчемні, а нікчемний правочин є недійсним у силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю. Згідно із п.1, п.5 ст. 203, п.1, п.2 ст. 215, ст. 216, ст. 228 ЦК України встановлено нікчемні правочини, в т.ч.: по операціях з продажу товарів (робіт, послуг) між ПП «Торгкомерс-2009»контрагентами-покупцями (зокрема, ПП «Черкаський консервний завод»), по операціях з придбання товарів (робіт, послуг) між ПП «Торгкомерс-2009»та контрагентами-постачальниками.

За змістом норм Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит як сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду (п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»), виникає у межах господарських операцій, що є обєктом оподаткування ПДВ.

Правові відносини з приводу формування податкового кредиту з податку на додану вартість унормовані Законом України «Про податок на додану вартість», згідно з п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 якого податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України. За визначенням п.1.4 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Судом за результатами дослідження зібраних на виконання вимог статті 11 КАС України у частині офіційного зясування всіх обставин у справі щодо доказів в їх сукупності, виявлено правові підстави для застосування до позивача відповідальності за недотримання вимог податкового законодавства у частині відображення у податковому обліку недостовірної інформації на підставі документів, що містять підписи невстановлених осіб (без зазначення прізвища, ідентичні підписи щодо різних учасників: одержувач, касир, бухгалтер).

Відповідно п.п. 7.2.3. п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобовязань. Представником відповідача було надано пояснення, що у звязку з видачею податкових накладних, у платника податків повинні виникнути податкові зобовязання, які він зобовязаний відобразити в податковій декларації з податку на додану вартість. Податковими накладними є звітним та одночасно розрахунковим документом.

Податкова декларація з додатками є документом, що підтверджує факт виникнення податкового зобовязання, а отже правомірність та законність видачі податкових накладних. Закон України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР повязує виникнення права платника податків на отримання бюджетного відшкодування лише при фактичній надмірній сплаті податку, а не з самого факту існування зобовязання по сплаті податку в ціні товару. Позивачем не доведено правомірність формування податкового кредиту як складової для визначення права на бюджетне відшкодування (пп.7.7.1 ст.7).

Як вбачається з матеріалів перевірки та досліджено судом від приватного підприємства ПП «Торгкомерс-2009»за період, що перевірявся первинні розрахункові документи підписано невстановленими особами.

Вимоги до оформлення документів господарської діяльності викладені в частинах 2 і 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 року № 996-ХІ, відповідно до яких: «…первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обовязкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції…». Відповідно до ст. 3 зазначеного Закону податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Судом встановлено, що оплачено готівкою згідно договору поставки №18/11-2009 від 18.11.2009р. відповідно до авансових звітів № АО-0000067 від 28.07.2010р. на суму 3 445 грн. 00 коп.; № АО-0000066 від 27.07.2010р. на суму 10 000 грн. 00 коп.; № АО-0000039 від 01.07.2010р. на суму 10 000 грн. 00 коп..; № АО-0000040 від 02.07.2010р. на суму 10000 грн. 00 коп.; № АО-0000041 від 03.07.2010р. на суму 10000 грн. 00 коп.; № АО-0000042 від 04.07.2010р. на суму 10000 грн. 00 коп.; № АО-0000043 від 05.07.2010р. на суму 10000 грн. 00 коп.; № АО-0000044 від 06.07.2010р. на суму 10000 грн. 00 коп.; № АО-0000045 від 07.07.2010р. на суму 10000 грн. 00 коп.; № АО-0000046 від 08.07.2010р. на суму 10 000 грн. 00 коп.; № АО-0000047 від 09.07.2010р. на суму 10000 грн. 00 коп.; № АО-0000049 від 10.07.2011р. на суму 10000 грн. 00 коп.; № АО-0000050 від 11.07.2010р. на суму 10 000 грн. 00 коп.; АО-0000051 від 12.07.2010р. на суму 10000 грн. 00 коп.; № АО-0000052 від 13.07.2010 на суму 10000 грн. 00 коп.; № АО-0000053 від 14.07.2010р. на суму 10000 грн. 00 коп.; № АО-0000054 від 15.07.2010р. на суму 10000 грн. 00 коп.; № АО-0000055 від 16.07.2010р. на суму 10000 грн. 00 коп.; № АО 0000056 від 17.07.2010р. на суму 10000 грн. 00 коп.; № АО-0000057 від 18.07.2010р. на суму 10 000 грн. 00 коп.; № АО-0000058 від 19.07.2010р. на суму 10 000 грн. 00 коп.; № АО-0000059 від 20.07.2010р. на суму 10 000 грн. 00 коп.; № АО-0000060 від 21.07.2010р. на суму 10 000 грн. 00 коп.; № АО-0000061 від 22.07.2010р. на суму 10 000 грн. 00 коп.; № АО-0000062 від 23.07.2010р. на суму 10 000 грн. 00 коп.; № АО-0000063 від 24.07.2010р. на суму 10 000 грн. 00 коп.; № АО-0000064 від 24.07.2010р. на суму 10 000 грн. 00 коп.; № АО-0000065 від 26.07.2010р. на суму 10 000 грн. 00 коп. на загальну суму 273 445 грн. 00 коп.

Судом критично оцінено пояснення, що надано у судовому засіданні головним бухгалтером позивача представником у справі, яка була уповноваженою особою на здійснення розрахунково - касових операцій, оскільки як головний бухгалтер підтверджувала доцільність проведених витрат згідно звітів про використання коштів (а.с.6-113 Т.2) і була присутньою при передачі готівкових коштів невстановленій особі та де при цьому паспортні дані не перевірялись, особа не ідентифікувалась, проте у наданих (а.с.20-27 Т.1) копіях квитанцій до прибуткового касового ордера ПП «Торгкомерс-2009»[не завірених печаткою останнього, однак з невідомих суду причин (є первинною документацією іншого субєкта) завірених безпосередньо позивачем], міститься підпис головного бухгалтера без прізвища, що візуально схожий на підпис у договорі поставки №18/11-2009 від 18.11.2009р. керівника ПП «Торгкомерс-2009» ОСОБА_4.(а.с.29), проте не схожий (а.с.41,а.с.66 Т.2 та нижчезазначені а.с.) на підпис особи одержувача (вказано за паспортом МЕ 403208, виданого 04.11.04р. Шевченківським РУ ГУ МВС України) готівкових коштів відповідно до видаткових касових ордерів від 28.07.2010р. (оплата за а/з №67 від 28.07.2010р. на суму 3445 грн.), від 27.07.2010р. (оплата за а/з №66 від 27.07.2010р. на суму 10000 грн.), від 26.07.2010р. (оплата за а/з №65 від 26.07.2010р. на суму 10000 грн.) від 25.07.2010р. неділя (оплата за а/з №64 від 25.07.2010р. на суму 10000 грн.) від 24.07.2010р. субота (оплата за а/з №63 від 24.07.2010р. на суму 10000 грн.) від 23.07.2010р. (оплата за а/з №62 від 23.07.2010р. на суму 10000 грн.) від 23.07.2010р. (оплата за а/з №62 від 23.07.2010р. на суму 10000 грн.) від 22.07.2010р. (оплата за а/з №61 від 22.07.2010р. на суму 10000 грн.) від 21.07.2010р. (оплата за а/з №60 від 21.07.2010р. на суму 10000грн.) від 20.07.2010р. (оплата за а/з №59 від 20.07.2010р. на суму 10000 грн.) від 19.07.2010р. (оплата за а/з №58 від 19.07.2010р. на суму 10000 грн.) від 18.07.2010р. неділя (оплата за а/з №57 від 18.07.2010р. на суму 10000 грн.) від 17.07.2010р. субота (оплата за а/з №56 від 17.07.2010р. на суму 10000 грн.) від 16.07.2010р. (оплата за а/з №55 від 16.07.2010р. на суму 10000 грн.) від 15.07.2010р. (оплата за а/з №54 від 15.07.2010р. на суму 10000 грн.) від 14.07.2010р. (оплата за а/з №53 від 14.07.2010р. на суму 10000 грн.) від 13.07.2010р. (оплата за а/з №52 від 13.07.2010р. на суму 10000 грн.) від 12.07.2010р. (оплата за а/з №51 від 12.07.2010р. на суму 10000 грн.) від 11.07.2010р. неділя (оплата за а/з №50 від 11.07.2010р. на суму 10000 грн.) від 10.07.2010р. субота (оплата за а/з №49 від 10.07.2010р. на суму 10000 грн.) від 09.07.2010р. (оплата за а/з №46 від 09.07.2010р. на суму 10000 грн.), хоча у картці рахунку 631 зазначено авансовий звіт від 09.07.2010р. №0000047(докази відсутні) від 08.07.2010р. (оплата за а/з №46 від 08.07.2010р. на суму 10000 грн.) від 07.07.2010р. (оплата за а/з №45 від 07.07.2010р. на суму 10000грн.) від 06.07.2010р. (оплата за а/з №44 від 06.07.2010р. на суму 10000 грн.) від 05.07.2010р. (оплата за а/з №43 від 05.07.2010р. на суму 10000 грн.) від 04.07.2010р. (оплата за а/з №42 від 04.07.2010р. на суму 10000 грн.) від 03.07.2010р. (оплата за а/з №41 від 03.07.2010р. на суму 10000 грн.) від 02.07.2010р. (оплата за а/з №40 від 02.07.2010р. на суму 10000 грн.) від 01.07.2010р. (оплата за а/з №39 від 01.07.2010р. на суму 10000 грн.) на загальну суму 283445 грн. - де підпис нібито головного бухгалтера приватного підприємства «Черкаський консервний завод»Бондар І.В. і одержувача, і касира тотожні (а.с.7 Т.2; а.с.10 Т.2; а.с.14 Т.2; а.с.17 Т.2; а.с.20 Т.2; а.с.23 Т.2; а.с.26 Т.2; а.с.29 Т.2; а.с.32 Т.2; а.с.35 Т.2; а.с.38 Т.2; а.с.41 Т.2; а.с.44 Т.2; а.с.47 Т.2; а.с.52 Т.2; а.с.57 Т.2; а.с.60 Т.2; а.с.63 Т.2; а.с.66 Т.2; а.с.71 Т.2; а.с.75 Т.2; а.с.79 Т.2; а.с.81 Т.2; а.с.102 Т.2; а.с.104 Т.2; а.с.108 Т.2; а.с.110 Т.2; а.с.113 Т.2).

Оскільки, як значиться у поясненнях (а.с.149 т.2) ОСОБА_4 (НОМЕР_1, виданий Микитівським РВ Горлівського МУ ГУМВС України в Донецькій обл.17.10.2008р.) «будь-яких первинних бухгалтерських документів, договорів, угод з контрагентами ПП «Торгкомерс-2009», звітних документів підприємства чи будь-яких інших документів, що стосуються фінансово-господарської діяльності ПП «Торгкомерс-2009»ніколи не підписував»(а.с.161), та, зважаючи на паспортні дані - МЕ 403208, виданого 04.11.04р. Шевченківським РУ ГУ МВС України - одержувача готівкових коштів вищевказаних видаткових касових ордерів від ПП «Торгкомерс-2009»можливо встановити, що це була не одна і та ж особа, оскільки як сказано в акті від 13.07.2010р. №1548/23-2/36299933 про результати невиїзної документальної перевірки приватного підприємства «Торгкомерс-2009»за період з 01.04.09р. по 31.03.2010р. (а.с.45 Т.1) у звязку із недопуском до перевірки на директора ПП «Торгкомерс-2009» ОСОБА_4 складено і вручено протокол про адміністративне правопорушення КР №333212 від 08.04.2010р.

Відповідно до частини 1 статті 232 ЦК України правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним. За змістом зазначеної норми закону необхідними ознаками правочину, вчиненого у результаті зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою, є: 1) наявність умисного зговору між представником потерпілої сторони правочину і другої сторони з метою отримання власної або обопільної вигоди; 2) виникнення негативних наслідків для довірителя та незгода його з такими наслідками; 3) дії представника здійснювалися в межах наданих йому повноважень.

Судом встановлено, що згідно договору поставки №18/11-2009 від 18.11.2009р. (а.с.28-29) передбачено наявність специфікації, що не була надана позивачем, загальна вартість за цим договором складає 273445грн., у т.ч ПДВ 45574,17грн.; умови поставки склад Продавця ((а.с.84-86 Т.1 нежитлове приміщення 366,7кв.м), однак в акті а.с.40 - юридична адреса: АДРЕСА_1; місцезнаходження не встановлено; а.с.41 т.1 інформація про наявність у власності нерухомого і орендованого майна відсутня), - тобто ПП «Торгкомерс-2009» (с. Леськи, пров. Жовтневий, 7 - Приміщення) одночасно це і є і склад орендований позивачем у ПП «Леськівський консервний завод»за договором від 01.02.2008р. (а.с.80-81Т.1 майновий комплекс, Майно). Як Приміщення за договором №01/10-2009 так і Майно (п.10.6 продовження дії договору) за іншим договором «орендовано»одночасно різними контрагентами і за тією ж адресою: Черкаська область, Черкаський район, с. Леськи, пров. Жовтневий, 7, без розмежування займаної площі між орендарями видається укладеними правочинами без мети реального здійснення господарських операцій. Слід врахувати, що основний вид діяльності орендодавця виробництво консервів із запланованою роботою у 4 зміни (а.с.96 т.1). Крім того, судом встановлено, що на виконання договору оренди майна з ПП «Леськівський консервний завод»ІПН 352336023254 позивачем не нараховано і не перераховано місячну (п.3 Договору) орендну плату (за правилом першої події) у 11 місяці 2009р., що підтверджується розшифровкою в розрізі контрагентів (а.с.140 т.1), а тому докази користування складом позивачем у вказаний період суду не надано. У акті від 13.01.2011р. №2/23-010/35703521(а.с.12 т.1) вказано, що між підприємствами проведено певні розрахунки у безготівковій формі і перераховано на користь ПП «Торгкомерс-2009»згідно квитанцій 78908 грн. 08 коп. = 38 333 грн. 41 коп. (23 х 1 666 грн. 67 коп.) + 40574 грн. 67 коп., проте суд враховує ту обставину, що не зазначено на виконання яких саме зобовязань здійснено ці розрахунки, зважаючи на оборотно-сальдові відомості надані позивачем про відсутність заборгованості станом на 31.01.2010р. щодо спірної операції. Таким чином, дослідження судом товарних, грошових операцій у відображенні фінансово-господарської діяльності між ПП «Торгкомерс-2009»і Позивачем не підтверджує реальність проведення останніх і не спростовує висновків акту перевірки від 13.01.2011р. №2/23-010/35703521.

Згідно податкової накладної від 18.11.09р. №1518 (а.с.19 Т.1) за договором №18/11-2009 від 18.11.2009р. вказана форма розрахунків оплата з розрахункового рахунку на суму 273415 грн., у т.ч. ПДВ 45569 грн. 18 коп., що не відповідає ні п.3, ні п.4 вказаного договору. Разом з тим, судом вивчено картку рахунку 631 щодо обліку прибуткової накладної ПН-0000974 (23.11.09) на 273445 грн. (а.с.218-223 т.2) і видаткової накладної ПП «Торгкомерс-2009»(а.с.19 т.1) на 273415грн. (розбіжність 30 грн. у судовому засіданні представниками позивача не пояснено). Проте, у наданій позивачем оборотно-сальдовій відомості по рахунку 631 за 01.01.10р. - 31.07.10р. сальдо на початок періоду з контрагентом ПП «Торгкомерс-2009»значиться 273 445 грн., а на кінець відсутнє. Суд звертає увагу, що у розшифровці до декларації з ПДВ за 11 місяць 2009р. ПП «Торгкомерс-2009» (а.с.145 т.2) поданій в електронному вигляді (директором і головним бухгалтером значиться ОСОБА_4.) вказано ПДВ у сумі 45 569 грн. 18 коп., що не відповідає бухгалтерському обліку позивача стосовно загальної суми 273445 грн., у т.ч. ПДВ 45574 грн. 17 коп., оскільки первинний обліковий і розрахунковий документ на суму 273445 грн., у т.ч. ПДВ 45574 грн. 17 коп. позивачем не надано. Не надано позивачем як доказ реальності спірних правочинів також і акта на списання пакувальних матеріалів нібито придбаних у ПП «Торгкомерс-2009»для здійснення виробничої діяльності. Суд враховує, що на виконання договору від 16.03.2009р. №20090316/г між ЗАТ «Чумак»та позивачем надано (як приклад) акти списання пакувальних матеріалів (а.с.87-88 Т.1).

Згідно з частиною першою статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. За вчинення такого господарського зобов'язання застосовуються санкції, передбачені частиною першою статті 208 цього Кодексу, що не можуть застосовуватися за сам факт несплати податків, зборів (обов'язкових платежів) однією із сторін договору. Однак наявність у сторін (або хоча б однієї з них) умислу на укладення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення правочину з суб'єктивним наміром ухилитися від сплати податків або незаконно отримати податкову вигоду, є підставою для визнання такого правочину нікчемним та застосування до його учасників передбачених законом наслідків недійсності господарського зобов'язання.

Економічна вигода - потенційна можливість отримання підприємством грошових доходів від використання активів ( документ Укоопспілки від 28.07.2006р. "Методичні рекомендації з аналізу і оцінки фінансового стану підприємств"); економічна вигода - потенційна можливість отримання підприємством грошових коштів від використання активів (Закон України від 16.07.1999р. № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"). Закон України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму" від 28.11.2002 N 249-IV визначає вигодоодержувача як особу, на користь або в інтересах якої проводиться фінансова операція.

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані (п.44.1 ст.44 ПК) вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Стаття 140.2 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо після продажу товарів, виконання робіт, надання послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, в тому числі перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари (результати робіт, послуг) продавцю, платник податку - продавець та платник податку - покупець здійснюють відповідний перерахунок доходів або витрат (балансової вартості основних засобів) у звітному періоді, в якому сталася така зміна суми компенсації. Перерахунок доходів та витрат (балансової вартості основних засобів) також проводиться сторонами: у звітному періоді (періодах), в якому витрати та доходи (балансова вартість основних засобів) за правочином, визнаним недійсним, були враховані в обліку сторони правочину - у разі визнання правочину недійсним як такого, що порушує публічний порядок, є фіктивним; у звітному періоді, в якому рішення суду про визнання правочину недійсним набуло законної сили - у разі визнання правочину недійсним з інших підстав.

Цивільний кодекс України від 16.01.2003 № 435-IV (ст.13) визначає межі здійснення цивільних прав: не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах;при здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платниками податків вносяться відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

За приписами статті 216 ЦК України правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін; вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

За Законом України від 16.07.1999р. № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів. Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Стаття 614 ЦК «вина як підстава відповідальності за порушення зобов'язання»встановлено: особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Правочин, яким скасовується чи обмежується відповідальність за умисне порушення зобов'язання, є нікчемним. Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Презумпцією сумлінності платників податків та інших учасників правовідносин у сфері фінансів передбачається, що дії платника податків мають своїм результатом отримання податкової вигоди економічно виправданої, а відомості, що при цьому містяться уподатковій декларації та бухгалтерської звітності є - достовірними.

Платник податків для цілей оподаткування у спірних правовідносинах врахував операції не у відповідності з їх дійсним економічним змістом, оскільки: відповідно до договору і авансових звітів розрахунки проведено на загальну суму 273 445 грн. 00 коп.; відповідно до видаткових касових ордерів розрахунки проведено на загальну суму 283 445 грн. 00 коп.; заборгованість у розрахунках в обліку не значиться; особа, яка є відповідальною за фінансово-господарську діяльність ПП «Торгкомерс-2009» - заперечує факт її проведення та оформлення; докази на реальне здійснення операцій(транспортування, списання матеріалів на виробництво продукції, факт оренди приміщень) не надано; паспортні дані ОСОБА_4 і невідомої особи, що отримувала готівкові кошти не співпадають, розбіжності у податковому і бухгалтерському обліку не пояснено тому суд, виходячи із принципу законності у результаті зясування справжнього економічного змісту відповідної операції вважає обґрунтованою позицію відповідача при прийнятті оспорюваного рішення.

Під час проведення перевірок контролюючий орган вивчає та перевіряє первинні документи, що використовуються в бухгалтерському та податковому обліку, інші регістри, фінансову, статистичну звітність, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби (п.20.1.8 ст.20 Кодексу N 2755-VI ).За приписами ст. 54 Кодексу N 2755-VI контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Як встановлено судом і вбачається із оцінених доказів позивачем неправомірно сформовано податковий кредит (а.с.140 т.1) у сумі 45569 грн. 17 коп. з контрагентом, що має ІПН 362999323018, тобто ПП «Торгкомерс-2009», а тому визначення грошового зобовязання контролюючим органом є правомірним.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 2 грудня 2010 року N 2755-VI (надалі за текстом Кодекс N 2755-VI).

Відповідно п. 123.1 ст. 123 Кодексу N 2755-VI у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість.

З огляду на викладені вище положення Закону № 168/97-ВР та Кодексу N 2755-VI на підставі даних акту перевірки позивачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000012301/0 від 27.01.2011р., яким позивачу визначено грошове зобовязання з податку на додану вартість у сумі 38 838 грн. та штрафні (фінансові) санкцій у сумі 9 710 грн.

Згідно п. 57.3. ст. 57 Кодексу N 2755-VI у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Скориставшись своїм диспозитивним правом ПП «Черкаський консервний завод»звернулося до суду з адміністративним позовом про скарження вищевказаного спірного податкового повідомлення-рішення.

Суд зазначає, що основні засади господарювання в Україні і регулювання господарських відносин, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання визначені Господарським кодексом України 16 січня 2003 року N 436-IV(надалі за текстом Кодекс №436-IV).

За змістом статті 3 Кодексу №436-IV під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Нормою статті 55 Кодексу №436-IV визначено, що суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Суд зазначає, що в матеріалах справи наявний лист МВС України в Черкаській області від 10.05.2011р. №1842 зі змісту якого вбачається, що представники ПП «Торгкомерс-2009»із заявами про видачу дозволів на виготовлення печаток та штампів не зверталися.

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Частиною 2 статті 71 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Заперечуючи проти позову, відповідач подав до суду докази, що доводять факт безпідставного відображення у складі витрат і податкового кредиту результатів операцій з ПП «Торгкомерс-2009». Провівши системний аналіз норм Податкового кодексу України, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про бухгалтерський облік» суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для віднесення на розрахунки з бюджетом ПДВ за документами, складеними невстановленими особами, а відтак таких, що містять недостовірну інформацію.

Оскільки здійснення господарської операції може бути підтверджено не лише податковою накладною, а відображення у податковому обліку і звітності проводиться на підставі первинних та розрахункових документів (договорів оренди транспорту, актів виконаних робіт, актів прийому передачі товару, довіреностей,товарно-транспортних накладних, достовірних платіжних документів, що складені уповноваженими особами), що у судове засідання позивачем не надано, то суд вважає прийняття податкового повідомлення рішення № 0000012301/0 від 27.01.2011р. державною податковою інспекцією у Черкаському районі Черкаської області про визначення ПП «Черкаський консервний завод»грошового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 38 838 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у сумі 9 710 грн. правомірним. З огляду на викладені вище обставини відповідачем вірно визначено податкові зобовязання позивача, отже суд не знаходить підстав для скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення субєкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

З огляду на викладене, дослідивши обставини і докази адміністративної справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, враховуючи доводи сторін, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги до задоволення не підлягають.

Керуючись ст.ст. 86, 94, 159, 160, 162 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, що може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання копії постанови.

Постанова складена в повному обсязі 8 червня 2011р.

Суддя Л.В.Трофімова