Постанова № 16126773, 25.05.2011, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

_____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" травня 2011 р. Справа № 2-а-2815/11/2170

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Анісімов О.В.,

при секретарі: Бабкіній О.В.,

за участю:

представника позивача - Данилюка О.Є.,

представника відповідача - Шевченка О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Херсонського державного заводу "Палада" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Херсонський державний завод «Палада» (далі по тексту позивач або ХДЗ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні (далі по тексту ДПІ або відповідач) про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення рішення від 06.04.2011 року, №0001400700.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що ДПІ проведено невиїзну документальну перевірку ХДЗ з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за період травень 2010 року. За результатами перевірки складений акт №1050/07-0/24961253 від 05.04.2011 року відповідно до якого в діяльності позивача виявлено порушення вимог Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року, №168/97-ВР (далі по тексту Закон №168/97). За наслідками розгляду акту ДПІ надіслала на адресу позивача податкове повідомлення-рішення від 06.04.2011 року, №0001400700. Суть порушень виявлених перевіркою ДПІ полягала в тому, що ХДЗ придбало через посередника - ТОВ «Карго-Імпекс» аварійний дизель генератор у контрагента ТОВ «Лемпіра Групп», по якому не можливо дослідити факту здійснення фінансово-господарської операції та відповідно надмірної сплати податку на додану вартість до бюджету внаслідок здійснення відповідної операції. У звязку з цим, на думку ДПІ, ХДЗ порушило вимоги п.п.7.7.1, п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону №168/97, тобто віднесло до податкового кредиту суму ПДВ, сформованої внаслідок проведення господарської операції з ТОВ «Карго-Імпекс», яку не можливо підтвердити по другому ланцюгу.

Вважає, що ХДЗ податковий кредит був сформований відповідно до вимог Закону №168/97, так як суми були нараховані на протязі звітного періоду та у звязку з придбанням товарів в цілях їх подальшого використання в оподатковуваних операціях в рамках господарської діяльності. ТОВ «Карго-Імпекс» ХДЗ були виписані належним чином оформленні податкові накладні, які надають йому право на включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту. При проведенні перевірки посадовими особами ДПІ не встановлено порушень з боку позивача щодо ведення бухгалтерського обліку, не встановлено порушень щодо заповнення первинних документів при здійсненні господарських операцій з контрагентами. Також, в акті №1050/07-0/24961253 від 05.04.2011 року (ст.7, І абз.) посадовими особами ДПІ зазначено, що за результатами позапланової виїзної перевірки з питання достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ за травень 2010 року складено довідку від 23.07.2010 року, №3312/07-0/24961253 відповідно до якої порушень в діяльності ХДЗ не виявлено.

Крім цього, вважає, що ХДЗ відповідає тільки за розмір і правильність нарахування й сплати податків у бюджет безпосередньо ним. Сума податку на додану вартість, що включена до ціни товару є податковим зобовязанням продавця товару, і саме продавець товару несе обовязок по сплаті цього податку до бюджету. ХДЗ не може нести відповідальність за можливе порушення законодавства своїми контрагентами. За таких обставин, оскільки у позивача наявні належним чином оформленні податкові накладні, ним сплачено постачальнику - ТОВ «Карго-Імпекс» у повному обсязі податок на додану вартість у складі вартості поставлених товарів, належним чином оформлені та здані до ДПІ податкові декларації, тобто виконані всі вимоги Закону №168/97, то відповідно він має право на включення до податкового кредиту сплаченні суми податку на додану вартість.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримала в повному обсязі свої доводи обґрунтували відповідно до змісту позову. Крім цього, суду пояснила, що ДПІ при проведенні в квітні 2011 року перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за період травень 2010 року виявила порушення лише щодо податкового кредиту, який сформувався за рахунок передплати за придбання у ТОВ «Карго-Імпекс» аварійного дизель генератора у розмірі 411949 грн. 98 коп. в т.ч. ПДВ 68658 грн. 33 коп. (відповідно до рахунку-фактура №СФ-0000013 від 15.04.2010 року), разом з цим ДПІ не виявила порушення при формуванні податкового кредиту за рахунок остаточного розрахунку за аварійний дизель-генератор у розмірі 176550 грн. 00 коп. в т.ч. ПДВ 29425 грн. 00 коп. (відповідно до рахунку-фактура №СФ-000034 від 26.07.2010 року).

Представник відповідача проти задоволення позову заперечив, суду пояснив, що ДПІ відповідно до приписів Податкового кодексу України (далі по тексту ПК України) та наказу ДПА України «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість» від 18.08.2005 року, №350 проведено невиїзну позапланову перевірку позивача на предмет достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за травень 2010 року.

Перевіркою виявлено порушення вимог п.п.7.7.1, п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону №168/97, а саме ХДЗ завищено заявлену суму бюджетного відшкодування на загальну суму 68658 грн. 33 коп.

Відповідно до п.1.8 Закону №168/97 бюджетним відшкодуванням є сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. Висновок про те, що відшкодуванню підлягають лише суми, які були сплачені до бюджету, слідує з визначення «податку», його основної функції формуванні доходів Державного бюджету України (п.19 ст.1, ст.9 Бюджетного кодексу України), а також з поняття «платника податку» як особи, що згідно п.1.3 ст.1 №168/97 зобовязана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем. Саме з цих норм визначається зміст надмірної сплати податку як надмірного його надходження до бюджету, ще й тому, що саме така надмірність має бути серед підстав для повернення коштів з бюджету. Відповідно до п.п.7.7.10 п.7.7 ст.7 Закону №168/97, джерелом бюджетного відшкодування податку на додану вартість є суми цього податку, зараховані до Державного бюджету. Отже, на думку представника ДПІ, право на відшкодування ПДВ виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку, а не з самого факту існування зобовязання по сплаті ПДВ в ціні товару, які оплачені платником.

Також, представник ДПІ пояснив суду, що під час перевірки позивача встановлено, що він придбав у ТОВ «Карго-Імпекс» аварійний дизель генератор. Однак, відповідно до отриманої з ДПІ у Миколаївському районі м. Миколаєва відповіді, ТОВ «Карго-Імпекс» було посередником, постачальником реалізованої продукції є ТОВ «Лемпира Групп». Згідно звітної форми «Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкового кредиту та податкових зобовязань в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», встановлено, що підприємство ТОВ «Лемпира Групп» має 11 стан (припинено, але не знято з обліку, дата закриття 16.12.2010 року), декларація товариства за квітень визнана недійсною. На підставі акту від 14.03.2011 року, №501/23-35177189 ДПІ у Миколаївському району м. Миколаєва встановлено відсутність поставок товарів (робіт, послуг) за період з 01.01.2010 року по 31.10.2010 року, що свідчить про укладання угод без мети настання реальних наслідків, тобто правочини, укладені ТОВ «Лемпира Групп» з контрагентами порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб, а тому в силу закону є нікчемним. Крім того, свідоцтва платника ПДВ ТОВ «Лемпира Групп» анульовано 26.05.2010 року та виключено з реєстру платників ПДВ 28.05.2010 року.

За таких обставин, представник ДПІ вважає, що оскільки по постачальнику товару ТОВ «Лемпира Групп» неможливо перевірити сплату ПДВ з операцій поставки, у ХДЗ відсутнє право вимагати бюджетне відшкодування.

Отже позивачем неправомірно було сформовано податковий кредит за рахунок переплати податку на додану вартість при купівлі аварійного дизель генератора у ТОВ «Карго-Імпекс», так як підтверджень сплати до бюджету податку на додану вартість постачальниками товарів по всьому ланцюгу немає. За таких обставин вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте відповідно до чинного законодавства, а тому підстав для його скасування немає.

Крім цього, в ході судового засідання, на запитання суду представник відповідача повідомив, що за винятком акту ДПІ у Миколаївському району від 14.03.2011 року, №501/23-35177189, не має доказів, які б свідчили про те, що між позивачем та його постачальником по першому ланцюгу ТОВ «Карго-Імпекс» мала місце безтоварна операція; продукція придбана у зазначеного постачальника використовувалась виключно у господарській діяльності позивача; розрахунки між сторонами договорів відбувались у безготівковій формі, первинні документи в тому числі податкові накладні оформленні відповідно до вимог чинного законодавства. ДПІ не володіє доказами, які б свідчили про те, що ТОВ «Карго-Імпекс» при реалізації товару позивачу не відобразило в податкових декларацій з податку на додану вартість податкові зобовязання, які виникли внаслідок проведення зазначеної господарської операції.

Підставою, для висновків викладених в акті перевірки №1050/07-0/24961253 від 05.04.2011 року щодо завищення ХДЗ суми бюджетного відшкодування на суму 68658 грн. 33 коп. став виключно акт ДПІ у Миколаївському районі №501/23-35177189 від 14.03.2011 року «Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «КАРГО-ІМПЕКС» (код за ЄДРПОУ 35177189) з питань формування податкового кредиту та податкових зобовязань по ПДВ за рахунок взаємовідносин з контрагентом ТОВ «Лемпира Групп» код за ЄДРПОУ 36671370) за 2010 рік», відповідно до якого між ТОВ «Лемпира Групп» та ТОВ «Карго-Імпекс» в період часу з січня по травень 2010 року були відсутні поставки товару. Зазначене обґрунтовується тим, що у ТОВ «Лемпира Групп» відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, немає можливості встановити вид транспорту, розмір витрат, особу, яка понесла дані витрати, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного. Тобто ТОВ «Лемпира Групп» порушено вимоги ст.228 Цивільного кодексу України, а саме укладено правочини в тому числі і з ТОВ «Карго-Імпекс», які суперечать моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемними. Інформацією щодо наявності у ТОВ «Лемпира Групп» рухомого та нерухомого майна на підставі договору оренди ДПІ не володіє.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, виходячи із наступного.

В період часу з 25.03.2010 року по 29.03.2010 року ДПІ проведено перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за період травень 2010 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.04.2010 року по 30.04.2010 року. За наслідками перевірки складено акт №1050/07-0/24961253 від 05.04.2011 року, відповідно до резолютивної частини якого в діяльності позивача виявлені порушення вимог пп.7.7.1, пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону №168/97, а саме ХДЗ завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за травень 2010 року у сумі 68658 грн. 33 коп.

Відповідно до акту перевірки порушення вимог Закону №168/97 з боку позивача полягали, в тому, що ним віднесено до складу податкового кредиту у квітні 2010 року суму ПДВ у розмірі 68658 грн. 33 коп., яку по постачальнику по 2 ланцюгу ТОВ «Лампира Групп» не можливо підтвердити.

Підставою, для висновків викладених в акті став акт ДПІ у Миколаївському районі №501/23-35177189 від 14.03.2011 року відповідно до якого, договори між ХДЗ та ТОВ «Карго-Імпекс», ТОВ «Карго-Імпекс» та ТОВ «Лемпира Групп» на підставі п.1,2 ст.215, п.1,5 ст.203 Цивільного кодексу України визнанні нікчемними у звязку з тим, що у ТОВ «Лемпира Групп» відсутні фізичні можливості проводити господарські операції.

За наслідками розгляду акту перевірки №1050/07-0/24961253 від 05.04.2011 року ДПІ на адресу позивача направлено податкове повідомлення-рішення №0001400700 від 06.04.2011 року відповідно до якого позивачу, у звязку з порушенням вимог пп.7.7.1, пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону №168/97 зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 68658 грн. 33 коп.

Для надання правової оцінки щодо заявлення позивачем до бюджетного відшкодування відємного значення з податку на додану вартість необхідно застосовувати положення Закону №168/97 (у редакції, чинній на час формування податкового кредиту та заявлення податку на додану вартість до бюджетного відшкодування), якими регламентується порядок визначення податкового кредиту та порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Виходячи із вимог п.п.7.7.1 п. 7.7. ст. 7 Закону №168/97 (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), позивач має право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість у разі виникнення відємного значення за відсутності законодавчо визначених обставин, які б позбавляли платника податку (покупця) права на формування податкового кредиту, зокрема за відсутності з боку платника податку порушення приписів п.п. 7.4.5. п. 7.4., 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону при формуванні податкового кредиту, за наявності факту дотримання платником податку вимог п.п. «а» п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 щодо заявлення до бюджетного відшкодування частини відємного значення у межах суми податку, фактично сплаченої ним у попередньому податковому періоді постачальникам товару, та вимог п.п. 7.7.4 щодо подання податковому органу податкової декларації, розрахунку та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування.

При цьому суд зазначає, що наявність сум бюджетного відшкодування напряму залежить від розміру податкового кредиту сформованого у попередньому податковому періоді.

Згідно змісту акту перевірки №1050/07-0/24961253 від 05.04.2011 року порушення вимог Закону №168/97 з боку позивача полягали у неправомірному формуванні ним податкового кредиту у квітні 2010 року, за рахунок сплати в ціні товару податку на додану вартість внаслідок виконання умов договору №КИ/П-04/10 від 15.04.2010 року, який був укладений між позивачем та ТОВ «Карго-Импекс».

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону №168/97 податковим кредитом є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, при цьому відповідно п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168/97 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної вартості товарів та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою встановленою цим Законом, протягом такого звітного періоду у звязку з придбання або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит є дата отримання податкової накладної або дата списання коштів з банківського рахунку платника податків в оплату товарів.

Закону №168/97 не ставить в залежність формування платником податку податкового кредиту від сплати податкових зобовязань з ПДВ його контрагентами

При цьому суд зазначає, що наявність у позивача належно оформлених документів, які відповідно до Закону №168/97 необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, і сплата позивачем вартості товару з податком на додану вартість є обовязковими, але не вичерпними підставами для висновку про правомірне декларування податкового кредиту. Для встановлення обґрунтованості декларування платником податку податкового кредиту суду необхідно встановити також наступні обставини:

- реальність здійснення господарських операцій, суми за якими віднесені до податкового кредиту;

- наявність у продавців товарів, робіт (послуг), які видавали податкові накладні, спеціальної податкової правосуб'єктності;

- віднесення до складу податкового кредиту лише сум, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що підлягають використанню у господарській діяльності платника податку.

Так, дослідженням правової природи походження сум податкового кредиту, які ДПІ вважає неправомірно сформованими встановлено наступне.

Позивачем за рахунок сплати в ціні товару податку на додану вартість внаслідок виконання умов договору №КИ/П-04/10 від 15.04.2010 року, який був укладений між позивачем та ТОВ «Карго-Импекс» у квітні сформовано податковий кредит у розмірі 68658 грн. 33 коп. Відповідно до предмету зазначеного договору та специфікації до нього позивач придбав, у ТОВ «Карго-Импекс» судовий аварійний дизель-генератор на суму 588500 грн. в т.ч. ПДВ 98083 грн. 33 коп.

Розрахунок за товар відбувався в два етапи: попередня оплата в розмірі 411950 грн. в т.ч. ПДВ 68658 грн. 33 коп., яка мала місце 15.04.2010 року та остаточна оплата в розмірі 176550 грн. в т.ч. ПДВ 29425 грн.

Згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи №123067, довідки АА №074233 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) ТОВ «Карго-Импекс» включено до державного реєстру, а відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №100048861 є платником податку на додану вартість.

Дослідженням письмових доказів по справі, а саме копії договору №КИ/П-04/10 від 15.04.2010 року та специфікацій до нього, копії податкової накладної №15 від 28.04.2010 року, копії видаткової накладної №РН-0049 від 07.12.2010 року, копій рахунків-фактура №СФ-0000013 від 15.04.2010 року та №СФ-000034 від 26.07.2010 року, копії товарно-транспортної накладної №07171 від 07.12.2010 року встановлено, що господарська операція між позивачем та ТОВ «Карго-Импекс» документально оформлена відповідно до вимог чинного законодавства України, розрахунок відбувався в безготівковій формі.

Податкова накладна виписана ТОВ «Карго-Импекс» позивачу на суму 411950 грн. в т.ч. ПДВ 68658 грн. 33 коп. відповідає вимогам Закону №168/97, а тому є дійсною. Доказів, які б свідчили про її недійсність представник відповідача суду не надав.

Крім цього, дослідженням акту ДПІ у м. Херсоні №1050/07-0/24961253 від 05.04.2011 року встановлено, що ХДЗ фактично здійснює діяльність з будування та ремонту суден, будівництво морських та річкових споруд. Тобто придбаний в ТОВ «Карго-Импекс» судовий аварійний дизель-генератор дійсно був необхідний ХДЗ в його господарській діяльності. Крім цього, дослідженням зазначеного акту (сторінка 7 абз.1) встановлено, що ДПІ раніше проводила позапланову виїзну перевірку ХДЗ з питання достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ за травень 2010 року за наслідками якої складено довідку від 23.07.2010 року, №3312/07-0/24961253 відповідно до якої порушень в діяльності позивача не виявлено.

Таким чином, аналізуючи викладене, враховуючи наявність економічного підґрунтя та розумних часових меж проведення господарської операції, а також те, що представник відповідача немає доказів, які б свідчили про безтоварність операцій, суд прийшов до висновку про реальність господарської операції між ХДЗ та ТОВ «Карго-Импекс» щодо реалізації судового аварійного дизель-генератора. При цьому суд зазначає, що ТОВ «Карго-Импекс» має спеціальну податкову правосубєктність, яка надає йому право виписувати податкові накладні.

Дослідженням акту ДПІ у Миколаївському районі №501/23-35177189 від 14.03.2011 року встановлено, що ТОВ «Карго-Импекс» по взаємовідносинах з позивачем до складу податкового зобовязання з податку на додану вартість у квітні 2010 року віднесло суму ПДВ у розмірі 68658 грн. 33 коп.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивач відповідно до діючих, на момент виникнення оспорюваних правовідносин, положень Закону №168/97 мав право, за рахунок сплати в ціні товару ПДВ внаслідок виконання умов договору №КИ/П-04/10 від 15.04.2010 року, який був укладений між позивачем та ТОВ «Карго-Импекс» формувати податковий кредит у квітні 2010 року у розмірі 68658 грн. 33 коп.

Відповідно до п.1.8. ст.1 Закону №168/97 бюджетне відшкодування це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. Тобто, саме індивідуально визначений платник податку, а не його окремі постачальники по всьому ланцюгу до виробника, має надмірно сплатити ПДВ до бюджету і у разі цієї надмірності (перевищення розміру податкового кредиту над податковими зобовязаннями) він, при дотримані вимог Закону №168/97, має право на бюджетне відшкодування.

Таким чином, аналізуючи вищевикладене суд прийшов до висновку, що позивачем законно віднесено до складу податкового кредиту у квітні 2010 року суму ПДВ у розмірі 68658 грн. 33 коп., а отже він правомірно використав зазначені суми ПДВ при визначенні суми бюджетного відшкодування у травні 2010 року.

Разом з цим, суд не приймає до уваги доводи ДПІ щодо необхідності зменшення заявлених позивачем до бюджетного відшкодування сум з підстав не підтвердження їх зустрічними перевірками постачальників товару у ланцюгу постачання, так як вони не ґрунтуються на нормах Закону №168/97 з огляду на наступні обставини.

Як зазначалось вище порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України встановлений п.7.4, п. 7.5, п. 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». Цей порядок для платника податків є обовязковим і виключно у випадку його порушення, формування податкового кредиту та заявлення відємного значення з податку на додану вартість до бюджетного відшкодування може бути визнано неправомірним.

Актами перевірок ДПІ не встановлено жодного фактичного порушення вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту та права на заявлення до відшкодування відємного значення з податку на додану вартість.

У судовому засіданні представник ДПІ не спростував факт товарності проведених операцій позивачем з ТОВ «Карго Импекс», підтвердив правильність оформлення податкових накладних та інших первинних документів, реальності повної оплати за поставлений товар, а також факт використання придбаного товару в господарській діяльності позивача.

Відсутність документального підтвердження сплати податку на додану вартість попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару не впливає на право позивача (покупця) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість при придбанні товару та заявлення до бюджетного відшкодування відємного значення з податку на додану вартість, оскільки Закон №168/97 (у редакції, чинній на час формування спірного податкового кредиту та заявлення суми до бюджетного відшкодування) не ставив таке право платника податку в залежність від отримання документального підтвердження щодо належного виконання усіма постачальниками у ланцюгу постачання своїх податкових зобовязань зі сплати ними сум податку.

Чинним законодавством України на сторону по договору покупця товару (робіт, послуг), який є платником податків, не покладено обовязку здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників у ланцюгу постачання або через відсутність висновків зустрічних перевірок таких постачальників зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість, заявленого у межах сум податку, фактично сплачених ним у попередніх податкових періодах постачальникам товару (робіт, послуг).

При цьому суд зазначає, що по своїй правовій природі акт перевірки не є документом який створює правові наслідки, а отже факти зазначені в ньому не можуть використовуватись, як безперечні докази протиправності дій того чи іншого субєкта господарювання.

Формування доказової бази щодо неправомірності дій ХДЗ на підставі акту ДПІ у Миколаївському районі №501/23-35177189 від 14.03.2011 року, яким договори між ХДЗ та ТОВ «Карго-Импекс», ТОВ «Карго-Импекс» та ТОВ «Лемпира Групп» визнані нікчемними суд вважає необґрунтованим, так як в судовому засіданні було підтверджено факт товарності операцій між ХДЗ та ТОВ «Карго-Импекс».

Також суд не погоджується з висновками щодо нікчемності договору між ХДЗ та ТОВ «Карго-Импекс», які викладені в акті ДПІ у Миколаївському районі №501/23-35177189 від 14.03.2011 року. Так, в обґрунтування своєї позиції ДПІ у Миколаївському районі зазначає, що правочин між ХДЗ та ТОВ «Карго-Импекс» не відповідає умовам чинності правочинів передбачених ч.1,5 ст.203 Цивільного кодексу України (далі по тексту ЦК України), а саме зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, а також правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, у звязку з чим він відповідно до ст.215 ЦК України є недійсним (нікчемним), оскільки його недійсність встановлена законом.

Суд зазначає, що ст.215 ЦК України розділяє недійсні правочини на дві підкатегорії: нікчемні правочини та оспорювані правочини. Нікчемним є правочин, якщо його недійсність (нікчемність) встановлена законом, у такому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Оспорюваним є правочин, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч.3 ст.228 ЦК України (в редакції зі змінами від 02.12.2010 року) у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Тобто правочин який ймовірно відповідає зазначеним критеріям не є нікчемним, а лише може бути визнаний судом недійсним, якщо буде доведений факт того, що він не відповідає інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Отже констатація в акті перевірки факту того, що правочин між ХДЗ та ТОВ «Карго-Импекс» не відповідає інтересам держави і суспільства, його моральним засадам не є підставою вважати його недійсним. Виключно суд може визнати його недійсним.

Посилання ДПІ у Миколаївському районі на правову позицію Верховного Суду України, яка викладена в постанові від 29.09.2006 року щодо того, що правочин, який вчинений з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч.1 ст.203, ч.2 ст.215 ЦК України є нікчемним, і визнання правочину недійсним судом не вимагається, суд зазначає наступне. На час постановлення зазначеної постанови від 29.09.2006 року правочин, який не відповідав інтересам держави і суспільства, його моральним засадам вважався таким, що порушує публічний порядок у звязку з чим і вважався нікчемним. Однак законодавець змінами до ЦК України від 02.12.2010 року виділив дві категорії правочинів: такий, що порушує публічний порядок та такий, що не відповідав інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Перший з них є нікчемним в силу припису ч.2 ст.228 ЦК України, а другий може бути визнаний судом недійсним, тобто є оспорюваним.

За таких обставин, суд вважає, що ДПІ не мало підстав ставити в провину ХДЗ завищення ним суми бюджетного відшкодування виключно на підставі акту ДПІ у Миколаївському районі №501/23-35177189 від 14.03.2011 року, який необґрунтовано визнав договір між ХДЗ та ТОВ «Карго-Импекс» нікчемним.

Пунктом 10. 2 статті 10 Закону №168/97 встановлено, що платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Відповідно до пункту 10.4 статті 10 цього Закону контроль за правильністю нарахування та сплати (перерахування) податку до бюджету здійснюється відповідним податковим органом.

За таких обставин суд вважає, що обовязки контролю за правильністю нарахування та сплати ПДВ покладено на податковий орган, а не на позивача, тобто підстав для позбавлення ХДЗ права на бюджетне відшкодування через ймовірне порушення податкового законодавства постачальниками товару по всьому ланцюгу постачання немає. Відповідно до ст.61 Конституції України юридична відповідальність має індивідуальний характер, тобто якщо контрагент не виконав свого зобовязання по сплаті податку до бюджету то саме він має за це відповідати відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а згідно з ч.2 зазначеної статті в адміністративних справах про протиправність рішення субєктів владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позивач по справі обґрунтовано довів свої вимоги щодо скасування податкового повідомлення-рішення, а ДПІ не надала суду доказів, які б свідчили про порушення Херсонським державним заводом «Палада» вимог Закону №168/97.

Таким чином, аналізуючи вищевикладене суд прийшов до висновку, що позов Херсонського державного заводу «Палада» до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про скасування податкового повідомлення-рішення від 06.04.2011 року за №0001400700 підлягає задоволенню у повному обсязі.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Керуючись ст.ст.158 - 163, 167 КАС України, суд -

постановив:

Позов Херсонського державного заводу "Палада" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про скасування податкового повідомлення-рішення №0001400700 від 06.04.2011 рокузадовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні №0001400700 від 06.04.2011 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Херсонського державного заводу "Палада" всі здійснені ним документально підтверджені судові витрати, а саме розмір сплаченого судового збору у сумі 3 (три) грн. 40 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 27 травня 2011 р..

Суддя Анісімов О.В.

кат. 8.2.1