Постанова № 16126754, 08.06.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

"08" червня 2011 р. № 2а- 3864/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шляхова О.М.,

за участю :

секретаря судового засідання - Беззубко А.О.

за участі представника позивача - ОСОБА_1 (посвідчення адвоката, договір про надання правової допомоги);

за участі представника відповідача - ОСОБА_2 (довіреність № 29279/10/10-020 від 28.12.2010р.);

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0002721702/0 від 05.10.2010 року та податкове повідомлення-рішення № 0002721702/1 від 30.11.2010 року про донарахування податку з доходів фізичних осіб в сумі 31134,38 грн. та застосування фінансової санкції з податку з доходів фізичних осіб в сумі 31134,38 грн. та застосування фінансової санкції з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 62268,76 грн.

В обґрунтування позову зазначивши, що вказані податкові повідомлення рішення прийняті з порушенням норм діючого законодавства і підлягає скасуванню, як незаконне. При придбанні у інших суб»єктів господарювання товарів, які в наступному були реалізовані, перевірялась наявність у постачальників документів про державну реєстрацію, сплату фіксованого або єдиного податку, які дають підстави не утримувати податок з доходів фізичних осіб, однак обов»язку зберігати копії таких документів не покладено нормами жодного нормативного акта в Україні. В акті перевірки вказано, що позивач, начебто, здійснював виплати на користь фізичних осіб, ніяким чином не доводиться, про начебто допущене позивачем порушення і про його конкретні кількісні показники не свідчить жодний первинний (чи інший) документ, який би був використаний податковим інспектором під час проведення перевірки. Дане під час проведення перевірки письмове пояснення щодо приблизного середнього рівня торгової націнки не може служити документом, який дає відомості про точні кількісні показники та суми грошових коштів, сплачених позивачем на користь інших суб»єктів господарювання. Крім того, під час перевірки не встановлювався та не був описаний в акті перевірки стан розрахунків позивача з постачальниками за товари, придбані позивачем в податкових періодах, охоплених перевіркою. Оскільки при перевірці не було встановлено як розрахувався позивач повністю чи частково і чи має позивач кредиторську заборгованість, викладати в акті відомості щодо конкретних цифр доходів, з яких позивач при виплаті начебто мав утримати податок з доходів фізичних осіб є неправомірним. В обгрунтування цього позивач посилається на п. 2.3.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженим наказом ДПА України від 10.08.2005 № 327. В акті перевірки не доведено документально ні сам факт здійснення виплат позивачем, ні конкретні розміри доходів, які начебто були виплачені позивачем фізичним особам. Враховуючи той факт, що діюче законодавство не зобов»язує позивача зберігати реєстраційні документи постачальників, при розгляді справи прошу врахувати також положення п.п.4.4.1 п. 4.4 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов»язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», якими передбачено, що «у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне трактування прав та обов»язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків».Виходячи з наведеного, позивач вважає, що податкові повідомлення рішення винесено незаконно та безпідставно та підлягають скасуванню.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив задовольнити позов у повному обсязі, посилаючись на зазначені у позові обставини.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні, посилаючись на обставини, викладені у письмових запереченнях проти позову, а саме: звітність за формою 1-ДФ про суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за ІІІ-ІV квартали 2007 року, І- ІV квартали 2008 року, І- ІV квартали 2009 року не надавались до ДПІ, чим порушено ст.. 9 Закону України від 22.12.1994 року № 320/94-ВР «Продержавний реєстр фізичних осіб-платників податків та інших обов»язкових платежів»та ст. 2.3 «Порядку заповнення і надання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку»,затвердженому Наказом ДПА України № 451 від 29.09.2003 року. Обсяг виручки від реалізації товарів ФО-П ОСОБА_3 у періоді, що перевірявся складали грошові кошти , одержані від фізичних осіб у готівковій формі за одяг. Згідно наданих пояснень, ФО-П ОСОБА_3 діяльність здійснював без найманих працівників. В ході проведення позапланової документальної перевірки документи, що підтверджують походження та придбання товару ФО-П ОСОБА_3 не надано. Відповідно письмових пояснень підприємця, документи, що підтверджують походження та придбання реалізованого товару за період з 01.07.2007 року по 30.06.2010 року, відсутні. При перевірці повноти утримання податку з доходів фізичних осіб за період з 01.07.2007 року по 30.06.2010 року ФО-П ОСОБА_3 до перевірки не надав жодних відомостей. Згідно з АРМ «Бест Звіт», у періоді, що перевірявся ФО-П ОСОБА_3 не подавав звіти за формою 1 ДФ. В ході перевірки документи, що підтверджують походження та придбання товару ФО-П ОСОБА_3 не надано. Згідно пояснювальної записки позивач набував реалізований товар у фізичних осіб-підприємців, що здійснюють підприємницьку діяльність у ТЦ «Барабашово», але документи, що підтверджують державну реєстрацію постачальників відсутні. Також встановлено, що в розрахунках за формою 1ДФ ФО-П ОСОБА_3 не відображено жодної виплати доходів ФО-П з ознакою «42» (доходи, виплачені само зайнятим особам або суб»єктам підприємницької діяльності). В ході перевірки не утримано, не перераховано податок з доходу фізичних осіб за період з 01.07.2007 року по 31.12.2009 року за придбаний товар. Таким чином, доходи виплачені на користь постачальників підлягають оподаткуванню за ставкою 15% від об»єкту оподаткування. Згідно письмових пояснень ФО-П ОСОБА_3, середня націнка на реалізований товар у періоді з 01.07.2007 року по 31.12.2009 року складає 25%, тобто витрати на закупівлю реалізованого товару складають 75% від валового доходу згідно даних декларацій про доходи. На підставі вищевикладеного, представник відповідача вважає, що позовні вимоги позивача є безпідставними, та такими, що задоволенню не підлягають.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини.

Судом встановлено, ОСОБА_3, зареєстрований у Виконавчому комітеті Харківської міської ради за № 04058835Ф0020076 та перебуває на обліку у ДПІ в Дзержинському районі м. Харкова з 28.07.1998 року, що підтверджується даними акту перевірки.

Фахівцями ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова на підставі ч.6 п. 5 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»та на підставі направлення № 158 від 15.02.2010 року проведена документальна позапланова перевірка з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) за період з 01.07.2007 року по 30.06.2010 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт перевірки від 27.09.2010 року № 9637/1702/2550912133, яким встановлено порушення п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону України від 22.05.2003 року № 889-ІV «Про податок з доходів фізичних осіб»із змінами та доповненнями, внаслідок чого, додатково нараховано податок з доходів фізичних осіб в сумі 31134,38 грн., ст. 9 Закону України від 22.12.1994 року № 320/94-ВР «Про державний реєстр фізичних осіб-платників податків та інших обов»язкових платежів», не відображення у податкових розрахунках за формою 1-ДФ за ІІІ- ІV квартали 2007 року, І-ІV квартали 2008 року, І-ІV квартали 2009 року, сум доходів виплачених приватним підприємцям.

29.09.2010 року позивачем подано заперечення до акту перевірки від 27.09.2010 року.

01.10.2010 року в.о. начальника ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова надано відповідь на заперечення, якою висновок по акту залишено без змін.

За результатами перевірки, в. о. начальника ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова 05.10.2010 року винесено податкове повідомлення-рішення , яким визначено суму податкового зобов»язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) ФО-П ОСОБА_3 за платежем податок з доходів найманих працівників на загальну суму 93403,14 грн., з яких 31134,238 грн. основний платіж, 62268,76 грн. штрафні (фінансові) санкції.

23.10.2010 року позивачем подано до ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова первинну скаргу на податкове повідомлення-рішення № 0002721702/0 від 05.10.2010 року, в якій він просив скасувати повідомлення-рішення повністю.

Рішенням в.о. начальника ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова про результати розгляду первинної скарги від 12.11.2010 року скаргу ФО-П ОСОБА_3 залишено без задоволення.

03.12.2010 року позивачем подано до ДПА у Харківській області повторну скаргу на податкові повідомлення-рішення № 0002721702/0 від 05.10.2010 року та № 0002721702/1 від 30.11.2010 року.

Рішенням заступника голови про результати розгляду повторної скарги від 27.01.2011 року скаргу ФО-П ОСОБА_3 залишено без задоволення.

Позивач не погодившись подав повторну скаргу до ДПА України на податкові повідомлення-рішення № 0002721702/0 від 05.10.2010 року та № 0002721702/1 від 30.11.2010 року.

Рішенням ДПА України від 18.03.2011 року про результати повторної скарги повідомлення рішення № 0002721702/0 від 05.10.2010 року та № 0002721702/1 від 30.11.2010 року залишено без змін, а скаргу ФОП ОСОБА_3 без задоволення.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підставою для проведення перевірки в акті перевірки визначено ст. 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04 грудня 1990 року № 509-XII.

Право на здійснення органами ДПІ перевірок, зокрема, документальних невиїзних, передбачено п. 1 ст. 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, в редакції яка діяла на момент спірних правовідносин. Вказаною нормою передбачено, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу», в редакції яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема, у разі виникнення потреби у перевірці відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

17.06.2010 року ФО-П ОСОБА_3 направлений запит щодо надання пояснення та документального підтвердження з приводу придбання товарно-матеріальних цінностей та ненадання звітів за формою 1-ДФ про нараховані, виплачені доходи та утримані, перераховані податки за 2007-2009 роки.

05.07.2010 року ФО-П ОСОБА_3 надіслав на адресу ДПІ лист , але жодних роз»ясень по суті питань поставлених в запиті від 17.06.2010 року та їх документального підтвердження не надав.

Відповідно до п. 1.15 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»№ 889-ІV від 22.05.2003 року, із змінами та доповненнями в редакції яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

На підставі п. 8.1.1 ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»№ 889-ІV від 22.05.2003 року, із змінами та доповненнями в редакції яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, особи, які мають статус податкових агентів зобов»язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок, надавати у строки, встановлені законом для податкового кварталу, якщо інше не визначено нормами цього Закону, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також сум утриманого з них податку податковому органу за місцем свого розташування.

Відповідно до п.п. 20.3.2 п. 20.3 ст. 20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»№ 889-ІV від 22.05.2003 року, із змінами та доповненнями в редакції яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, у разі коли податковий агент до або під час виплати доходу на користь платника податку не здійснює нарахування, утримання або сплату (перерахування) цього податку, відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок таких дій, покладається на такого податкового агента. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу.

Як вбачається з акту перевірки, то позивачем не надано документи, що підтверджують походження та придбання товару.

В матеріалах справи є копія пояснювальної записки ФО-П ОСОБА_3 від 17.09.2010р., відповідно до якої позивач набував реалізований товар у фізичних осіб-підприємців, що здійснюють підприємницьку діяльність у ТЦ «Барабашово», але документи, що підтверджують державну реєстрацію постачальників відсутні.

Перевіркою встановлено та підтверджено у судовому засіданні, що в розрахунках за формою 1-ДФ ФО-П ОСОБА_3 не відображено жодної виплати доходів ФО-П з ознакою «42» (доходи, виплачені самозайнятим особам або суб»єктам підприємницької діяльності).

В ході перевірки не утримано, не перераховано податок з доходу фізичних осіб за період з 01.07.2007 року по 31.12.2009 року за придбаний товар. Таким чином, доходи виплачені на користь постачальників підлягають оподаткуванню за ставкою 15% від об»єкту оподаткування.

Згідно письмових пояснень ФО-П ОСОБА_3, середня націнка на реалізований товар у періоді з 01.07.2007 року по 31.12.2009 року складає 25%, тобто витрати на закупівлю реалізованого товару складають 75% від валового доходу згідно даних декларацій про доходи.

Таким чином, відповідно до п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»№ 889-ІV від 22.05.2003 року, із змінами та доповненнями в редакції яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, доходи виплачені на користь постачальників підлягають оподаткуванню за ставкою 15% від об»єкту оподаткування.

Відповідно до розрахунку додатково нараховано податок з доходів фізичних осіб в сумі 31134,38 грн.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що винесені відповідачем податкові повідомлення рішення № 0002721702/0 від 05.10.2010 року № 0002721702/1 від 30.11.2010 року про донарахування податку з доходів фізичних осіб в сумі 31134,38 грн. та застосування фінансової санкції з податку з доходів фізичних осіб в сумі 31134,38 грн. та застосування фінансової санкції з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 62268,76 грн. є законними та обґрунтованими та скасуванню не підлягають, а позов є необґрунтованим та таким, що задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 8-14, 71, 86, 90, 94, 159, 160-164, 167, 186 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення відмовити.

Постанова може бути оскаржена.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, встановлених законом, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 10 червня 2011 року

Суддя О.М. Шляхова