Постанова № 16126714, 07.06.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

07 червня 2011 р. № 2-а- 4845/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Панова М.М.,

за участю:

секретаря судового засідання - Бурхан А.С.,

представників сторін:

позивача - Ступак Ю.М.,

відповідача - Семенченко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Державного підприємства "Дублянський спиртовой завод" до Державної податкової інспекції в Краснокутському районі Харківської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ,-

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернулось Державне підприємство "Дублянський спиртовой завод", з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Краснокутському районі Харківської області, в якому просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Краснокутському районі Харківської області № 0000102300 від 22.04.2011 року про визначення податкового зобов"язання зі сплати податку на додану вартість за основним платежем - 81579 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 20395 грн.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання зявився та проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях на позов, залучених до матеріалів справи. Посилався на те, що висновки, зроблені в ході перевірки та прийняті на їх підставі податкові повідомлення-рішення відповідають вимогам закону.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані сторонами документи, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, дійшов висновку виходячи з наступного.

Встановлено, що 15.04.2011 року на підставі службового посвідчення серія серія УХК №040814, виданого ДПА у Харківській області, Гурін Іриною Сергіївною, головним державним податковим ревізором-інспектором з питань відшкодування ПДВ ДПІ у Краснокутському районі, згідно із п.75.1 ст..75, п.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VІ, наказу про проведення перевірки № 89 від 13.04.2011року проведена документальна невиїзна позапланова перевірка Державного підприємства ,,Дублянський спиртовий завод, з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності формування податкового кредиту.

За результатами перевірки складено акт № 161/8/230-00375289 від 15.04.2011 року згідно висновків якого встановлено порушення ДП «Дублянський спиртовий завод» - ч.1 ст.203,215, п.1 ст.216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ДП «Дублянський спиртовий завод» з ДП «Укрспирт»; пп. 7.4.1, 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» зі змінами та доповненням, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість всього у сумі 81579 грн.

На підставі висновків акту № 161/8/230-00375289 від 15.04.2011 року ДПІ в Краснокутському районі Харківської області щодо встановлених в діяльності позивача вищезазначеного порушення, згідно підпункту «б» пп.4.2.2 п.4.2 ст.4 та п.п.17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» прийнято податкове повідомлення рішення № 0000102300 від 22.04.2011 року про визначення податкового зобов"язання зі сплати податку на додану вартість за основним платежем - 81579 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 20395 грн.

Судом встановлено, що 23.09.2010 року між Державним підприємством спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» (комісіонер) з однієї сторони, і Державним підприємством «Дублянський спиртовий завод» (комітент) укладено договір комісії на продаж спирту № 6-к/в від 23.09.2010р., згідно якого Комісіонер - ДП спиртової і лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» -, зобов'язався за дорученням Комітента - ДП Дублянський спиртовий завод, укласти за плату від свого імені і за рахунок Комітента один або декілька договорів поставки на внутрішній ринок в 2010 році спирту етилового «Вища очистка», в кількості 200 тис.дал, за ціною не нижче 105,00 грн. (в тому числі ПДВ -20%) за один дал спирту. Комітент - ДП Дублянський спиртовий завод за виконання Комісіонером доручення, згідно договору комісії, зобов'язаний сплатити Комісіонерові винагороду у розмірі 15% від вартості спирту реалізованого за договором поставки на внутрішньому ринку без врахування ставки акцизного збору та ПДВ. На виконання Договору комісії, ДП спиртової і лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» за період з 23.09.2010 року по 31.12.2010 року уклало низку договорів поставки спирту на внутрішній ринок з АТЗТ «Харківська бісквітна фабрика», ВАТ «Мотор Січ», ВАТ «Хімфармзавод «Червона зірка», ЗАТ «ВО «КОНТІ», ТОВ «Кримська водочна компанія», ТОВ Фармацевтична компанія «Здоров"я», ЗАТ фармацевтична фабрика «Віола», ЗАТ «Кондитерська фабрика «А.В.К.м. Луганськ», ТОВ ВФ «САРЕПТА», ТОВ «Агропромислова фірма «Червоний Маяк», ТОВ «Лікеро-горілчаний завод АЛЬТЕРА», ЗАТ «Харківське підприємство по виробництву імунобіологічних та лікарських препаратів «Біолік», ВАТ «Фітофарм», ВАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім.. Ф. Е. Дзержинського», ВАТ «Донбасенерго», ЗАТ «Запоріжвогнетрив», ВАТ «Чугуївський молочний завод», ДП «Науково-виробниче обєднання «Павлоградський хімічний завод», ЗАТ «Сєвєродонецьке обєднання Азот», Луганська виробнича фірма «Контур-Дельта», ПАТ «Первомайський механічний завод», ФБУ «Укрбургаз», ДП «Морське», копії яких містяться у матеріалах справи. Зміст договорів зафіксований на паперових носіях, вимогам законодавчих та нормативних актів відповідає. Згідно даних договорів Постачальник - ДП спиртової і лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» зобов'язалось передати у власність Покупців, а Вантажовідправник -ДП Дублянський спиртовий завод відвантажити, а Покупець - прийняти та оплатити спирт етиловий в порядку і на умовах, вказаних в договірах поставки.

Таким чином, ДП спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» сумлінно виконало свої зобов'язання як Комісіонер перед Комітентом - ДП Дублянський спиртовий завод в частині реалізації товару Комітента і вказаними вище Покупцями спирту етилового, в частині постачання товару - спирту етилового, а також всі Покупці спирту етилового сумлінно виконали свої зобов'язання в частині оплати отриманого товару.

Оскільки Комісіонер - ДП спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» сумлінно виконало свої зобов'язання - сумлінно виконало доручення Комітента, то Комісіонер, на законних підставах, справедливо отримав від Комітента комісійну винагороду в розмірі, передбаченому в Договорі комісси 6-к/в від 23.09.2010р., а саме в сумі 489 471,93 гривень, в т.ч. ПДВ 81578,66 гривень, що і підтверджується Відповідачем.

Проведені господарські операції підтверджені наступними первинними бухгалтерськими документами, що також підтверджується ДПІ, а саме: податкова декларація по податку на додану вартість за грудень 2010 року, товарно-транспортні накладні на переміщення спирту, договори поставки спирту етилового на внутрішній рінок, податкові накладні, акти прийому-передачі виконаних робіт між ДП Дублянський спиртовий завод ДП спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт», Договір комісії №6 - к/в від 23.09.2010 року.

Відповідач не заперечує правильність, правомірність і повноту проведення господарських операцій за допомогою договору комісії № 6 - к/в від 23.09.2010 року у тому числі і оформлення первинних бухгалтерських документів, що відображають їх проведення, але при цьому вважає, що податковий кредит у розмірі 81579 грн. сформований Позивачем необгрунтовано оскільки ТОВ «Евразія-Консалт» (м. Київ) не знаходиться по своєму місцезнаходженню, у ТОВ «Авант-сервіс» (м. Київ) - не визнана звітність як податкова, на якому працює 7 чоловік, немає основних фондів і складських приміщень, посадові особи ТОВ «Авант-сервіс» не подали у встановлені законом терміни податкову декларацію, всі договори між ДП Дублянський спиртовий завод і ДП спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» є нікчемними і сумнівними, оскільки контрагенти ДП спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» вчасно не подали податкову звітність, або звітність яких не визнана як податкова і отже, операції між ДП Дублянський спиртовий завод і ДП спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» свідомо суперечать інтересам держави і суспільства, моральним основам суспільства і не підлягають визнанню недійсними, оскільки недійсні спочатку.

Суд зазначає, що у відповідності до п.1 ст.626 Цивільного кодексу України - «Договором є домовленість двох або більш сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків». Також у відповідності до п.1. ст.629 Цивільного кодексу України - «Договір є обов'язковим для виконання сторонами».

У відповідності до ст.173 Господарського кодексу України, - «Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько- господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання ії обов'язку».

Відповідно до п.1 ст.193 Господарського кодексу України - «суб'єкти господарювання та інши учасники господарських відносин повінни виконувати господарськи зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутностю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться».

Ст.203 Цивільного кодексу України передбачено загальни вимоги, додержання яких є для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечети цьому Кодексу, іншим актам цівільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У відповідності до пункту 1 статті 1011 Цивільного кодексу України, - "За договором комісії" одна сторона (комісіонер) зобов'язується за доручення другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Також, у відповідності до статті 1025 Цивільного кодексу України, - "Комітент має право відмовитися від договору комісії".

Згідно із статтею 179 Господарського кодексу України встановлено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. Виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбачених законодавством України.

Згідно із п. 3 статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно із абзацом 1 ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно із ч. 1 ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Стаття 207 Господарського кодексу України, також передбачає, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Вимоги, встановлені п.1 - 3; 5; 6 ст.203 Цивільного кодексу Україні, при укладенні договору комісії № 6-к/в від 23.09.2010 року виконані ДП Дублянський спиртовий завод і ДП «Укрспірт» в повному обсязі.

Виходячи із вищевикпаденого, слідує, що Договір комісії № 6-к/в від 23.09.2010 року, який був вчинений між позивачем та ДП спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» та підтверджений відповідними документами, є правомірним та відповідає загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Крім того, відповідно до ст.204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. На данний час договір комісії № 6-к/в від 23.09.2010 не визнаний судом недійсним, тобто неправомірним.

Суд зазначає, що твердження Відповідача, що договор комісії №6-к/в від 23.09.2010 року є - некчемний оскільки порушує публічний порядок не відповідає дійсності. Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений саттею 228 ЦК України, згідно якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені ншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Дана позиція викладена у Постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними».

Реалізація спирту етилового по договорам комісії здійснюється у відповідності до чинного законодавства України, яке регулює господарські відносини у сфері обігу спирту етилового. В абзаці першому преамбули Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» вказано, що цей Закон визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим іт.д.

В статті 14 вказаного Закону вказано, що імпорт, експорт або оптова торгівля спиртом етиловим і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим здійснюються за наявності ліцензій лише державними підприємствами (організаціями), спеціально уповноваженими на це Кабінетом Міністрів України.

Кабінет Міністрів України розпорядженням від 11 березня 2009 р. N 270-р «Про надання повноважень на здійснення оптової торгівлі спиртом етиловим» уповноважив Державний концерн спиртової та лікеро-горілчаної промисловості (концерн "Укрспирт") на сьогодні Державне підприємство спиртової та лікеро- горілчаної промисловості «Укрспирт», здійснювати оптову торгівлю спиртом етиловим за кодом згідно з УКТЗЕД 2207.

З наведеного вище випливає, що безпосередньо у ДП Дублянський спиртовий завод відсутні правові підстави на укладання договорів на поставку спирту безпосередньо з його покупцями, а оскільки таке право надане чинним законодавством тільки ДП спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт», то спиртзавод, керуючись статтями 1011 - 1013 Цивільного кодексу України та статтями 295-305 Господарського кодексу України укладає договір комісії, згідно якого ДП «Укрспирт» зобов'язується за дорученням ДП Дублянський спиртовий завод укласти за плату від свого імені, але за рахунок спиртзаводу один або декілька договорів поставки на внутрішній ринок спирту етилового. Сплата комісійної винагороди за договором передбачена, як самими умовами договору так і чинним законодавством, а саме Цивільним та Господарським кодексами України.

Суд зазначає, що підставою недійсності правочину, згідно із ч. 1 ст. 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України, згідно із якою зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Як передбачено п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» -податковий кредит -сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” унормовано, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно вимог підпункту 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 даного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

В силу вимог підпункту 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

На підтвердження обгрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за перевіреній період було надано податкові накладні, що знаходяться в матеріалах справи, які не мають недоліків та, порядок заповнення яких, відповідав встановленому чинним законодавством.

Крім того, окрім податкових накладних та договорів, позивачем надані до суду товаро-транспортні накладні на переміщення спирту етилового, наряди на відпуск спирту та акти про виробництво спирту, які свідчать про виготовлення товару (спирту) позивачем та його рух до покупців, та підтверджують дійсність правочинів, на нікчемності яких наполягає відповідач.

Операції з отримання послуг ДП "Дублянський спиртовий завод" від ДП спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт»відображено в податковому обліку на підставі актів на приймання-передачу виконаних робіт, де відображено обсяг поставки спирту на внутрішньому ринку конкретному покупцю. Сума комісійної винагороди відповідно до вказаних актів за грудень 2010р. склала 407893,27 грн, ПДВ за ставкою 20% - 81578,66грн. (407893,27грн. х 20%), загальна сума з ПДВ -489471,93 грн. (407893,27грн + 81578,66грн.). Податкові накладні, виписані з додержанням вимог п.п. 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Зазначені обставини давали право Позивачу включити суму податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Згідно вимог підпункту 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Згідно з п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Приписами ст. 19 Конституції України встановлено, що відповідач - суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням вищенаведених норм законодавства України, дійсних обставин справи у сукупності, підтверджених її матеріалами, суд дійшов висновку, що вміщені в акті ДПІ у Краснокутському районі Харківської області № 161/8/230-00375289 від 15.04.2011 року висновки документально не підтверджені, не ґрунтуються на даних первинного бухгалтерського обліку та первинних документах підприємства, а обґрунтовані на субєктивних припущеннях перевіряючого, що не узгоджується із вимогами ч. 2 ст. 19 Конституції України.

Відповідно до ст. 2 КАСУ у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8)пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь - якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіркою виконання цих вимог норми процесуального закону з боку відповідача, дотримання вимог щодо обґрунтованості висновків, стосовно обставин спірних правовідносин, які покладені субєктом владних повноважень в основу оскаржуваних рішень встановлено не виконання відповідачем п.п. 1, 3-6, 9 зазначеної норми.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки факт наявності у позивача порушеного права знайшов своє підтвердження в ході судового розгляду справи, то поданий ДП "Дублянський спиртовой завод" позов належить задовольнити.

На підставі викладеного,керуючись ст.ст. 9, 11, 71, 94,159, 160163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Державного підприємства "Дублянський спиртовой завод" до Державної податкової інспекції в Краснокутському районі Харківської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Краснокутському районі Харківської області № 0000102300 від 22.04.2011 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня його проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАСУ, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

У повному обсязі постанова виготовлена 10 червня 2011 року.

Суддя Панов М.М.