Постанова № 16126712, 31.05.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

"31" травня 2011 р. № 2а- 4106/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Шляхова О.М.,

за участі секретаря - Беззубко А.О.,

за участі представника позивача ОСОБА_1. (довіреність без номеру від 14.04.2011р.);

представника відповідача - ОСОБА_2 ( довіреність №861/10/10-020 від 24.01.2011р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АВЕ-ПЛАЗА" до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом , в якому просить суд з урахуванням уточнень скасувати податкове повідомлення- рішення № 0000040700/0 від 06.04.2011 р. на загальну суму 612478, 00, № 00000/50700/0 від 06.04.2011 р. на загальну суму 346853,00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив наступне, що за результатами документальної позапланової виїзної перевірки, складено акт від 18.03.2011р. № 898/07-007/34755123. На підставі акту перевірки № 898/07-007/34755123 винесені спірні податкові повідомлення-рішення № 0000050700/0 від 06.04.2011 року та 0000040700/0 від 06.04.2011року. З висновками ДПІ у Київському районі м. Харкова позивач не погодився посилаючись на невідповідність оскаржуваних повідомлень - рішень вимогам чинного законодавства та дійсним обставинам справи. У судовому засіданні представник позивача підтримав позов та просив суд його задовольнити у повному обсязі.

Відповідач - Державна податкова інспекція у Київському районі міста Харкова проти позову заперечував у повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в запереченні на адміністративний позов. Зазначаючи, що відповідачем правомірно винесені податкові повідомлення-рішення № 0000050700/0 від 06.04.2011 року та 0000040700/0 від 06.04.2011року , якими виявлені порушення ТОВ "АВЕ-ПЛАЗА". А саме порушення: пп.7.7.1 п.7.7 ст.7; пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, пп.7.4.1, пп.7.4.4, п.7.4 ст.7; абз. «а»пп.7.7.11 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». Представник відповідача в судовому засіданні просив суд відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи позивача та заперечення проти нього, пояснення представників сторін, встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "АВЕ-ПЛАЗА" зареєстровано Виконавчим комітетом Харківської міської ради 05.12.2006 року, про що внесено запис про включення відомостей до ЄДР № 14801020000031261.(а.с.12) Згідно даних акту перевірки № 898/07-007/34755123 від 18.03.2011 року ДПІ в Київському районі м. Харкова ТОВ "АВЕ-ПЛАЗА" перебуває на обліку в ДПІ з 05.12.2006 року № 5014.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Харкова 18.03.2011р. проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «АВЕ-ПЛАЗА»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобовязань з ПДВ наступних податкових періодів за жовтень 2010 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось у вересні 2010р., за листопад 2010 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось у жовтні 2010 р., за грудень 2010 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось у листопаді 2010р. За результатами якої складено акт №898/07-007/34755123 від 18.03.2011р., в якому виявлені наступні порушення:

- пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, пп.7.4.1, пп.7.4.4, п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», із змінами та доповненнями, в результаті чого ТОВ «АВЕ-ПЛАЗА»завищено податковий кредит на загальну суму 574972,00 грн., у т.ч. за жовтень 2010 р. на суму 236586,00 грн., за листопад 2010 р. на суму 110267,00 грн., за грудень 2010 р. на суму 228119,00 грн.;

- пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», із змінами та доповненнями, в результаті чого ТОВ «АВЕ-ПЛАЗА»завищено відємне значення податку на додану вартість на суму 574972,00 грн., у т.ч. за жовтень 2010 р. на суму 236586,00 грн., за листопад 2010 р. на суму 110267 грн., за грудень 2010 р. на суму 228119 грн.;

- абз. «а»пп.7.7.11 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», із змінами та доповненнями, в результаті чого ТОВ «АВЕ-ПЛАЗА»завищено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у зменшення податкових зобовязань з ПДВ наступних податкових періодів на загальну суму 612478,00 грн., у т.ч. за жовтень 2010 р. на суму 43053,00 грн., за листопад 2010 р. на суму 365824,00 грн., за грудень 2010 р. на суму 203601,00 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення рішення №0000050700/0 від 06.04.2011р. у звязку із чим позивачу зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 346853,00 грн. (за жовтень 2010р. у розмірі 236586,00 грн., за листопад 2010р. 110267,00 грн. за виявлені порушення вимог пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, пп.7.4.1, пп.7.4.4, п.7.4, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»із змінами та доповненнями та прийнято податкове повідомлення рішення №0000040700/0 від 06.04.2011р. у звязку з чим позивачу відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 612478,00 грн. (за жовтень 2010р. у розмірі 43053,00 грн., за листопад 2010 р. у розмірі 365824,00 грн., за грудень 2010р. у розмірі 203601,00 грн.) за виявлені порушення абз. «а»пп.7.7.11 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»із змінами та доповненнями.

Відповідно до акту №898/07-007/34755123 від 18.03.2011р. порушення пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, пп.7.4.1, пп.7.4.4, п.7.4, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»із змінами та доповненнями, полягає у тому, що позивачем до перевірки не надано первинних документів, що підтверджують обґрунтовану вартість послуг з консультування в сфері будівництва та юридичних послуг, які надані ТОВ «Дельта Проектконсалт Україна», ТОВ «Шонхерр Україна», ТОВ «Кейуай Менеджмент Груп»та ТОВ «ОСОБА_3, ОСОБА_4 та Партнери», в звязку із чим не можливо установити факт та обґрунтовану вартість виконання таких робіт, та їх подальшого використання у межах господарської діяльності підприємства.

Відповідно до договору №00671-10 від 04.01.2010р., укладеного між позивачем та ТОВ «Дельта Проектконсалт Україна», позивач в період з 01.10.2010р. по 30.11.2010р. отримав консультаційні послуги у сфері будівництва.

Оплата за надані ТОВ «Дельта Проектконсалт Україна»послуги у сфері будівництва здійснена позивачем 21.10.2010р. на підставі платіжних доручень №211 у розмірі 861836,58грн., у т.ч. ПДВ 143639,43 грн., №248 у розмірі 479402,4 грн., у т.ч. ПДВ 79900,4 грн.

ТОВ «Дельта Проектконсалт Україна»складена податкова накладна №47 від 21.10.2010р. на загальну суму 861836,58грн., у т.ч. ПДВ 143639,43 грн. та податкова накладна №49 24.11.2010р. на загальну суму 479402,4грн., у т.ч. ПДВ 79900,4 грн.

Факт отримання позивачем послуг від ТОВ «Дельта Проектконсалт Україна»підтверджується актом приймання передачі послуг б/н від 21.10.2010р. на загальну суму 861836,58грн., у т.ч. ПДВ 143639,43 грн., та актом приймання передачі послуг б/н від 16.12.2010р. на загальну суму 661873,8 грн., у т.ч. ПДВ 110812,3 грн. , у частині надання послуг - на суму 479402,4грн., у т.ч. ПДВ 79900,4 грн.

Згідно пояснень формування вартості вказаних вище послуг, консультаційні послуги у сфері будівництва полягають у здійсненні будівельного нагляду, у веденні переговорів та укладанні договорів із субпідрядниками.

Згідно договору б/н укладеного 02.09.2010р. між позивачем та ТОВ «Шонхерр Україна», позивачем в період з 01.10.2010р. по 31.10.2010р. отримані юридичні послуги на загальну суму 402372,49 в т.ч. ПДВ 67062,08 грн. Вказані юридичні послуги оплачені позивачем повністю відповідно до платіжного доручення №206 від 15.10.2010р.

15.10.2010р. ТОВ «Шонхерр Україна»складена податкова накладна №17 на загальну суму 402372,49 в т.ч. ПДВ 67062,08 грн. Факт отримання позивачем послуг від ТОВ «Шонхерр Україна»підтверджується актом приймання передачі послуг 14 від 15.10.2010р. на загальну суму на загальну суму 402372,49 в т.ч. ПДВ 67062,08 грн.

Відповідно до опису юридичних послуг наданих ТОВ «Шонхерр Україна», позивач отримав наступні послуги: аналіз існуючого договору з генпідрядником, розгляд правових питань та ризиків для ТОВ “АВЕ-ПЛАЗА” у звязку із відносинами з генпідрядником, отримання інформації з Харківського Департаменту міського державного архітектурно будівельного контролю про дозвіл на будівництво, укладання нового договору генпідряду, надання юридичної оцінки умов договорів оренди землі тощо.

Договором №502/09-10 від 29.09.2010р. укладеного з ТОВ «Кейуай Менеджмент Груп», також передбачено отримання позивачем юридичних послуг. На виконання умов договору №502/09-10 від 29.09.2010р. позивачем здійснена передоплата платіжним дорученням №195 від 30.09.2010р. на суму 153360,00 грн., у т.ч. ПДВ 25560,00 грн. На здійснену позивачем передоплату за юридичні послуги ТОВ «Кейуай Менеджмент Груп»виписано податкову накладну №5 від 01.10.2010р. на загальну суму 153360,00 грн., у т.ч. ПДВ 25560,00 грн. Станом на 31.12.2010р. юридичні послуги на загальну суму 153360,00 грн., у т.ч. ПДВ 25560,00 грн. не були надані.

05.11.2010р. ТОВ «Кейуай Менеджмент Груп»відповідно до договору №502/09-10 від 29.09.2010р. виписано податкову накладну №6, оплата за надані юридичні послуги здійснена позивачем 05.11. 2010р. на підставі платіжного доручення №232 у розмірі 182195,88 грн., у т.ч. ПДВ 30365,98 грн. Виконані роботи підтверджуються актом про надані юридичні послуги від 05.11.2010р. за період з 01.08.2010р. по 28.10.2010р. на загальну суму 182195,88 грн., у т.ч. ПДВ 30365,98 грн. Відповідно до витягу із специфікації щодо юридичних послуг, наданих позивачу за період з 01.08.2010р. по 28.10.2010р. ТОВ «Кейуай Менеджмент Груп»надавались юридичні послуги з перегляду договорів з генеральним проектувальником щодо дизайну, внесення змін договору щодо ремонтних робіт даху, а також проведено ряд зустрічей з контрагентами позивача.

01 лютого 2010 року між позивачем та ТОВ «ОСОБА_3, ОСОБА_4 та Партнери»укладений договір про юридичні послуги №337/02-10. Відповідно до положень п. 5.6. Договору про юридичні послуги №337/02-10 від 01.02.2011р. позивач доручив, а юрист погодився надавати послуги щодо представництва позивача перед усіма державними органами та установами, у відносинах з контрагентами позивача («Директорські послуги»). За надання Директорських послуг сторони домовились про фіксовану суму винагороди за 1 (один) календарний місяць в розмірі, що становить гривневий еквівалент 300 (триста) Євро на дату виставлення відповідного рахунку фактури юриста. Факт підтвердження надання юристом директорських послуг в період з 01.10.2010р. по 31.10.2010р. підтверджується актом про надання послуг від 31.10.2010р. б/н. на загальну суму 1942,2 грн. Оплата послуг здійснена позивачем у повному обсязі 04.10.2010р. згідно платіжного доручення №199. 04.10.2010р. ТОВ «ОСОБА_3, ОСОБА_4 та Партнери»складено податкову накладну №43 на загальну суму 1942,2 грн. в т.ч. ПДВ 323,7 грн.

Відповідно до п.7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.3. п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Відповідно до пп.7.2.6. п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з пп.7.4.5. п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Судом встановлено, що єдиним документом, який надає право платнику податку формувати податковий кредит є податкова накладна. Закону України «Про податок на додану вартість»не вимагає від платника надання додаткових документальних відомостей, щодо обґрунтування вартості наданих послуг (смети витрат, калькуляції) тощо.

За змістом п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.94 N 334/94-ВР господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Основним видом діяльності позивача є здавання в оренду нерухомого власного майна.

Договір купівлі продажу обєкта незавершеного будівництва (нежитлова будівля, що розташована за адресою: вул. Сумська,10, м. Харків) укладений між акціонерним товариством «Концерн АВЕК та Ко»та позивачем 12.02.2010 року, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5, та зареєстрований в реєстрі за №156.

Наказом № 9 від 13.02.2010 року «Про використання обєкта незавершеного будівництва» позивачем було затверджено, що по придбаному згідно договору від 12.02.2010 року купівлі продажу обєкту незавершеного будівництва за адресою: м.Харків вул.Сумська 10, будівельні роботи та інші необхідні процеси для вводу обєкта в експлуатацію мають бути завершені, з урахуванням того, що обєкт буде використовуватися у власній господарській діяльності позивача, а саме приміщення такого обєкту, зокрема офісні та торгові площі, будуть здаватися в оренду.

Отримані позивачем консультаційні послуги в сфері будівництва та юридичні послуги стосуються завершення будівництва обєкту за адресою: м.Харків вул.Сумська 10. Таким чином, зазначені вище послуги мають пряме відношення до здійснення позивачем господарської діяльності, факт їх надання та їх оплата підтверджена документально актами приймання-передачі виконаних робіт, платіжними дорученнями, тощо.

Таким чином вимога податкового органу щодо того, що позивач під час перевірки, окрім податкових накладних та актів виконаних робіт, на підтвердження правомірності віднесення до податкового кредиту сум податку на додану вартість за отримані послуги мав ще надавати відомості, які обґрунтовують вартість наданих послуг, виходить за межі вимог Закону України «Про податок на додану вартість».

Крім того, згідно з ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 9 вказаного закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, смети витрат, калькуляції, опис юридичних послуг, витяг із специфікації не є первинним документами, оскільки вони не мають обовязкових реквізитів, визначених ч.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов до висновку про правомірність віднесення ТОВ «АВЕ-ПЛАЗА»до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, що були сплачені при придбанні послуг з консультування у сфері будівництва та юридичних послуг у ТОВ «Дельта Проектконсалт Україна», ТОВ «Шонхерр Україна», ТОВ «Кейуай Менеджмент Груп»та ТОВ «ОСОБА_3, ОСОБА_4 та Партнери»та відсутності порушення позивачем вимог пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, пп.7.4.1, пп.7.4.4, п.7.4, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»із змінами та доповненнями.

Що стосується порушення абз. «а»пп.7.7.11 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»із змінами та доповненнями, яке полягає у тому, що в наслідок порушення в заповнені додатка 2 до декларації з податку на додану вартість «Довідка щодо залишку відємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду», а саме позивачем завищено суму бюджетного відшкодування у сумі 612478,00 грн., в т.ч. за жовтень 2010р. у сумі 43053,00 грн., за листопад 2010р. у сумі 365824 грн., за грудень 2010р. у сумі 203601,00 грн., суд зазначає наступне.

В акті перевірки № 898/07-007/34755123 від 18.03.2011року зазначено, що позивач зареєстрований як платник ПДВ менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування, рішення Кабінету Міністрів України на спорудження (будівництво) основних фондів позивач не має, та за останні 12 календарних місяців позивач мав обсяги оподатковуваних операцій менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів), у звязку із чим на думку податкового органу, позивач не має права на бюджетне відшкодування.

Згідно з абз. «а»пп.7.7.11 п.7.7 ст.7 Закону N 168/97-ВР не має права на отримання бюджетного відшкодування особа, яка:

- була зареєстрована як платник цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів за рішенням Кабінету Міністрів України);

- мала обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

У наведеному приписі Закону N 168/97-ВР під час визначення ознак особи, яка не має права на отримання бюджетного відшкодування, вживається також і розділовий сполучник "або", що має семантичний відтінок протиставлення та означає взаємовиключний вибір з кількох елементів - "один з двох можливих", якими є дата реєстрації платника ПДВ та обсяг оподатковуваних операцій. Нарахування ж податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів є виключенням, що поширюється як на випадки реєстрації платника менш ніж 12 календарних місяців до дати подання заяви на бюджетне відшкодування, так і на випадки перевищення суми бюджетного відшкодування обсягів оподатковуваних операцій.

Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000р. №92, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.05.2000 р. за №288/4509 основні засоби матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Згідно абз.16 п. 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби»в редакції наказу Міністерства фінансів України від 25.11.2002 р. N 989 незавершені капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи - це капітальні інвестиції у будівництво, виготовлення, реконструкцію, модернізацію, придбання об'єктів необоротних матеріальних активів, уведення яких в експлуатацію на дату балансу не відбулося, а також авансові платежі для фінансування будівництва.

Підпункт 5.3 пункт 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» встановлює, незавершені капітальні інвестиції є групою, за якою відбувається класифікація основних засобів для цілей бухгалтерського обліку.

Як було зазначено вище, згідно з договором купівлі продажу обєкту незавершеного будівництва від 12.02.2010р. укладеного між позивачем та АТ «Концерн АВЕК та Ко», ТОВ «АВЕ-ПЛАЗА»придбано основні фонди, а саме: обєкт незавершеного будівництва (нежитлова будівля, що розташована за адресою: вул. Сумська,10, м. Харків). Наказом № 9 від 13.02.2010 року «Про використання обєкта незавершеного будівництва»позивачем було затверджено, що по придбаному згідно договору від 12.02.2010 року купівлі продажу обєкту незавершеного будівництва за адресою: м.Харків вул.Сумська 10, будівельні роботи та інші необхідні процеси для вводу обєкта в експлуатацію мають бути завершені, з урахуванням того, що обєкт буде використовуватися у власній господарській діяльності позивача, а саме приміщення такого обєкту, зокрема офісні та торгові площі, будуть здаватися в оренду.

Згідно з п.8 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби»первісна вартість об'єкта основних засобів складається з таких витрат: суми, що сплачують постачальникам активів та підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків); реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються в зв'язку з придбанням (отриманням) прав на об'єкт основних засобів; суми ввізного мита; суми непрямих податків у зв'язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються підприємству); витрати зі страхування ризиків доставки основних засобів; витрати на транспортування, установку, монтаж, налагодження основних засобів; інші витрати, безпосередньо пов'язані з доведенням основних засобів до стану, у якому вони придатні для використання із запланованою метою.

Відповідно до пп.8.4.1., пп.8.4.2 п.8.4 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»у разі здійснення витрат на придбання основних фондів балансова вартість відповідної групи збільшується на суму вартості їх придбання, з урахуванням транспортних і страхових платежів, а також інших витрат, понесених у зв'язку з таким придбанням, без урахування сплаченого податку на додану вартість, у разі коли платник податку на прибуток підприємств зареєстрований платником податку на додану вартість. У разі здійснення витрат на самостійне виготовлення основних фондів платником податку для власних виробничих потреб балансова вартість відповідної групи основних фондів збільшується на суму всіх виробничих витрат, понесених платником податку, що пов'язані з їх виготовленням та введенням в експлуатацію, а також витрат на виготовлення таких основних фондів, що мають інші джерела фінансування, без урахування сплаченого податку на додану вартість, у разі коли платник податку на прибуток підприємств зареєстрований платником податку на додану вартість.

Таким чином, Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби»та норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначають, що до складу первинної вартості об'єкта основних засобів входять витрати безпосередньо пов'язані з доведенням основних засобів до стану, у якому вони придатні для використання із запланованою метою.

Враховуючи, що консультаційні послуги у сфері будівництва та юридичні послуги по супроводженню такого будівництва безпосередньо повязані з виготовленням основних засобів, суд приходить до висновку, що позивач правомірно відніс до суми бюджетного відшкодування суму податку на додану вартість сплачену при оплаті вказаних послуг їх постачальникам.

Крім того, в акті перевірки зазначено, що позивач задекларував бюджетне відшкодування у жовтні 2010 року за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось у вересні 2010р., яке сформовано за рахунок включення підприємством до податкового кредиту у розмірі 43053,00 грн., але актом перевірки №591/23-506/34755123 від 24.02.2011р.податковий кредит вересня 2010р. у розмірі 43053,00 грн. був зменшений внаслідок порушень пп.7.4.1, пп.7.4.4, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до акту перевірки №591/23-506/34755123 від 24.02.2011р. порушення пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, пп.7.4.1, пп.7.4.4, пп.7.4.5, п.7.4, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», полягає у тому, що ТОВ «АВЕ-ПЛАЗА»віднесено до складу податкового кредиту ПДВ по податкові накладні, які не відповідають вимогам пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 цього Закону (в податкових накладних замість свідоцтва №100266692, яке видано 01.02.2010р. вказано свідоцтво №100012163, яке було анульовано 25.06.2009р.).

Суд зазначає, що підпунктом 7.2.3. п.7.2 ст. 7 Закону №168 визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

В момент оплати позивачем товарів, робіт (послуг) отриманих від контрагентів в період з квітня 2010 року по вересень 2010 року, позивач був зареєстрований платником податку на додану вартість (індивідуальний податковий номер позивача 347551220317). Свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ ТОВ «АВЕ-ПЛАЗА»за №100266692 видане ДПІ у Київському районі м.Харкова 01.02.2010 року.

Разом з цим, у пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»зазначено, що 7.2. податкова накладна платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Отже, відповідно до вимог вказаної вище норми, номер свідоцтва платника ПДВ не є обовязковим реквізитом податкової накладної.

Згідно з пп.7.4.5. п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Недоліки в заповненні реквізитів податкових накладних, виявлені податковою інспекцією в результаті перевірки позивача, не роблять накладні недійсними та не свідчать про їх неналежність та недопустимість як доказів.

Таким чином, незначні недоліки в заповненні податкових накладних, одержаних від постачальників, не є підставою для висновку про неправомірність віднесення понесених покупцем витрат до податкового кредиту та про обґрунтованість рішення податкової інспекції щодо нарахування фінансових санкцій. Згідно з абзацом другим підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку. При цьому відповідальність за правильність виписування податкової накладної покладена не на покупця, а на продавця товарів.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд зазначає, що відповідач правомірність винесення податкових повідомлень-рішень належним чином не довів.

Як встановлено приписами ст. 19 Конституції України відповідач - суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що висновки акту перевірки №898/07-007/34755123 від 18.03.2011р. є невірними, оскільки ґрунтуються на помилковому застосуванні норм податкового законодавства, а податкові повідомлення-рішення 0000050700/0 від 06.04.2011р., №0000040700/0 від 06.04.2011р. підлягають скасуванню як такі, що винесені з порушенням ч.3 ст.2 КАС України.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, Законом України "Про податок на додану вартість", ст.ст. 9, 11, 71, 159, 160163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АВЕ-ПЛАЗА" до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним задовольнити у повному обсязі..

Скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000040700/0 від 06.04.2011 р. на загальну суму 612478, 00, та податкове повідомлення - рішення № 0000050700/0 від 06.04.2011 р. на загальну суму 346853,00 грн.

Постанова може бути оскаржена.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова виготовлена 03 червня 2011 року.

Суддя Шляхова О.М.