Постанова № 16126195, 08.06.2011, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 2а/1570/2614/2011

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2011 року Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Танцюри К.О.,

за участю секретаря Ільїна А.Н.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1 (довіреність від 19.05.2011р.),

представника позивача ОСОБА_2 (довіреність від 19.05.2011р.),

представника відповідача ОСОБА_3 (довіреність від 11.11.2010р, №064/10-007)

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ТОВ «Хай-Рейз Констракшнз»до Державної податкової інспекції у м.Іллічівськ про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Хай-Рейз Констракшнз»звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Іллічівськ про скасування податкових повідомлень - рішень від 24.03.2011р.: за формою «Р»№0000122330 щодо збільшення грошового зобовязання з податку на додану вартість, яке разом із штрафними санкціями складає 10580676,00 грн., за формою «В1»№0000132330 щодо завищення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2010 року у розмірі 1953019,00грн. та листопад 2010 року у розмірі 1607531,00грн., за формою «В4»№0000152330 щодо завищення від`ємного значення податку на додану вартість за жовтень 2010 року у розмірі 196209,00 грн. та листопад 2010 року у розмірі 126140,00грн.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ «Хай-Рейз Констракшнз»зазначило, що оскаржувані податкові повідомлення рішення були винесені відповідачем на підставі проведеної перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за жовтень та листопад 2010 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось в період вересень, жовтень 2010 року. При цьому, позивач не погоджується із встановленими у ході перевірки порушеннями ним п.п.7.2.1, п.п.7.2.3, п.п.7.2.6, п.п.7.3.1, п.п.7.4.1,п.п.7.7.1,п.п.7.7.2, п.7.2, п.7.3,п.7.4, п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.5.12 Наказу ДПА України від 30.05.1997р. №166 «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення та подання», Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних, затверджених наказом ДПА України від 30.06.2005р. №244 «Про внесення змін до наказу ДПА України від 30.05.1997р. №165. На думку позивача, висновки ДПІ у м.Іллічівську, що ТОВ «Хай-Рейз Констракшнз»в порушення правильності визначення податкового кредиту за жовтень та листопад 2010 року включило до складу податкового кредиту поточного звітного періоду суми ПДВ по податкових накладних, які були виписані в минулих періодах без наявності документального підтвердження про запізнення такого отримання, що призвело до штучного спотворення показників податкової звітності та завищення суми податкового кредиту є помилковими. Так, позивач зазначає, що відповідачем зроблено висновок про необхідність податкові накладні, які надсилаються постачальником покупцеві поштою, надсилати поштовим листом з рекомендованим повідомленням про вручення з посиланням на вимоги п.2 Порядку №799, однак останній визначає вимоги щодо оформлення поштових відправлень з вкладенням матеріалів звітності, розрахункових документів і декларацій, що надсилаються платниками податку відповідно до статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", тобто регулює відносини між платником та органами державної податкової служби, а не між постачальником та покупцем. Також, позивач зазначає, що не є первинним документом лист з повідомленням про вручення та зазначенням на ньому відбитка календарного поштового штемпеля відповідно до п. 2.1. Положення № 88 від 24.05.1995р., так як поштовий конверт не фіксує та не підтверджує господарські операції, не є розпорядженням чи дозволом адміністрації (власника) на їх проведення. Також, позивач вказує, що отримання податкових накладних поштою не є виключними шляхом їх отримання та останні можуть отримуватись особисто або передаватись нарочним. При цьому, реєстр отриманих та виданих податкових накладних, який ведеться відповідно до вимог Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних, затвердженого Наказом ДПА України від 30.06.2005 року за №244, є документальним підтвердженням отримання податкових накладних, у другій графі якого проставляється дата отримання. До того ж, позивач звертає увагу на те, що під час проведення перевірки був наданий для огляду окремий Журнал реєстрації отриманих податкових накладних, дані у якому збігаються із вхідними реєстраційними даними, зафіксованими на кожній отриманій податковій накладній. Також, п.7.2.6 Закону України «Про податок на додану вартість»вказує на те, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту, а норми пп.7.2.6. п.7.2. статті 7 зазначеного Закону передбачають право, а не обов'язок платника податку у разі відмови з боку постачальників товарів (послуг) надати податкову накладну додати до податкової декларації за звітний період заяву зі скаргою на такого постачальника. Крім того, позивач зазначає, що акт №430/23-0303/33832730 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Хай-Рейз Констракшнз»від 11.03.2011р. був підписаний не усіма особами, які зазначені у направленні на перевірку.

Представники позивача у судовому засіданні, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві, підтримали позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача заперечувала проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, з підстав викладених у запереченнях на адміністративний позов зазначивши що, своєчасне включення податкових накладних до складу податкового кредиту, а також забезпечення контролю за своєчасним їх отриманням, є обовязком платника, і Законом передбачено ряд можливостей для безперешкодної реалізації такого права. Однак, ТОВ«Хай-Рейз Констракшнз»включило до складу податкового кредиту поточного звітного податкового періоду суми ПДВ по податковим накладним, які були виписані у минулих періодах без наявності документального підтвердження про запізнення такого отримання, що призвело до умисного викривлення показників податкової звітності та завищення суми податкового кредиту у розмірі 13304898 грн., у тому числі: за жовтень - на суму 7425936 грн., за листопад на суму 5878962,00 грн. Документальним підтвердженням дати надходження податкової накладної, виписаної у попередньому податковому періоді, відповідно до вимог Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України від 05.06.1995р. №168/704 є лист з рекомендованим повідомленням про вручення із зазначенням на ньому відбитку календарного поштового штемпелю та отримана разом з цим листом податкова накладна з відображенням на ній дати реєстрації на штампі вхідної кореспонденції. Щодо протиріччя висновків акту перевірки вимогам п.п.15.1.3 п.15.3 ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», згідно з яким заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язких платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування, відповідач зазначав, що ці вимоги Закону враховані при проведенні перевірки, проте за результатами перевірки встановлено відсутність залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів, отже декларування бюджетного відшкодування є неправомірним. Також, представник відповідача зазначала, що згідно податкової звітності за вересень 2010 року декларація з ПДВ має від'ємне значення у сумі 1 909 573грн., залишок від'ємного значення за червень 2010 року (згідно до акту позапланової виїзної перевірки від 16.12.2010р. №3770/23-0303/33832730) складає 57 269грн., позивач в порушення вищезазначеного відобразив у Додатку 2 до декларації з ПДВ суму залишку від'ємного значення по вересню 2010 року у розмірі 2 149 228,00грн., по червню 2010 року - 97 876грн., що призвело до завищення даного значення, періоди: грудень 2009 року, січень, лютий та травень 2010 року, по яким фактично існують залишки від'ємного значення у Додатку 2 відсутні, однак, дані порушення не призвели до завищення суми залишку від'ємного значення, оскільки підприємством неправильно відображені лише періоди виникнення від'ємного значення. Щодо виконання вимог п.п.7.7.1 та 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" та підстав для відображення суми бюджетного відшкодування у Додатку 2 до податкових декларацій, відповідач повідомив, що вищезазначеними пунктами Закону передбачено декларування бюджетного відшкодування при наявності залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів, а при проведенні перевірки встановлено завищення суми податкового кредиту звітних періодів, у розмірі 13 304 898грн., у тому числі: за жовтень - на суму 7 425 936грн., за листопад - на суму 5 878 962грн., у результаті чого різниця між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ звітних періодів має позитивне значення, у тому числі: у жовтні 2010р. - 5 888 474грн, у листопаді 2010р. - 4 725 294грн. Залишок від'ємного значення попередніх періодів у жовтні 2010р. склав 2 149 228грн., який погасив частину зазначених позитивних значень. З урахуванням вищезазначеного у ТОВ «Хай-Рейз Констракшнз»за результатами перевірки відсутній залишок від'ємного значення. У звязку з чим ДПІ у м. Іллічівську вважає правомірним прийняття оскаржуваних податкових повідомлень рішень.

Заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

На підставі направлення від 08.02.2011р. №01-045/069, виданого ДПІ у м.Іллічівськ, головним державним податковим ревізором - інспектором відділу перевірок ризикових операцій управління податкового контролю юридичних осіб Янко В.А. згідно наказу ДПІ у м. Іллічівську від 07.02.2011р. №75 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Хай-Рейз Констракшнз»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за жовтень та листопад 2010 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось у період вересень, жовтень 2010 року, про що складено акт №430/23-0303/33832 730 від 09.03.2011р. (а.с.17-43).

У висновку зазначеного акту перевірки зазначені встановлені перевіркою порушення п.п.7.2.1, п.п.7.2.3, п.п.7.2.6, п.п.7.3.1, п.п.7.4.1,п.п.7.7.1,п.п.7.7.2 п.7.2, п.7.3, п.7.4, п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.5.12 Наказу ДПА України від 30.05.1997р. №166 «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення та подання», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 09 липня 1997 року за №250/2054 зі змінами та доповненнями, Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних, затвердженого наказом ДПА України від 30.06.2005р. №244 «Про внесення змін до наказу ДПА України від 30.05.1997р. №165, в результаті чого підприємством: завищено суму податкового кредиту у розмірі 13304 898,00 грн., у тому числі: за жовтень - на суму 7425 936 грн., за листопад на суму 5878 962,00 грн.; занижено суму податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню для сплати в бюджет у розмірі 8464 540 грн., у тому числі: за жовтень 2010 року-3739 246 грн., за листопад 2010 року 4725 294 грн.; завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню у розмірі 3560 550,00 грн., у тому числі: за жовтень 2010 року -1953 019,00 грн., за листопад 2010 року 1607 531,00 грн.; завищено залишок відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у розмірі 322 349,00 грн., у тому числі: за жовтень 2010 року-196209,00 грн., за листопад 2010 року-126 140,00 грн. Також, зазначено, що сума бюджетного відшкодування ТОВ «Хай-Рейз Констракшнз»по декларації за жовтень 2010 року становить 0 грн., за листопад 2010 року становить 0 грн., залишок відємного значення на кінець перевіряємого періоду (жовтень 2010 року), який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного періоду становить 0 грн., залишок відємного значення на кінець перевіряємого періоду (листопад 2010 року), який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного періоду становить 0 грн.

На підставі зазначеного акту відповідачем були прийняті податкові повідомлення - рішення від 24.03.2011р.: №0000122330 щодо збільшення грошового зобовязання з податку на додану вартість та визначення штрафних санкцій у загальній сумі 10 580 676,00грн. (8464 540 грн. за основним платежем та 2116136 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями) (а.с.14); №0000132330 щодо завищення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2010 року у розмірі 1 953 019,00грн. та листопад 2010 року у розмірі 1 607 531,00грн. (а.с.15); №0000152330 щодо завищення від`ємного значення податку на додану вартість за жовтень 2010 року у розмірі 196 209,00 грн. та листопад 2010 року у розмірі 126 140,00грн. (а.с.16).

Однак суд вважає, що оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем з порушенням вимог чинного законодавства, виходячи з наступного.

Відповідно до положення п.1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997р. (який діяв на час зазначених правовідносин та втратив чинність з 01.01.2011р., надалі - Закон) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Порядок обчислення, сплати податку на додану вартість, порядок формування податкового кредиту передбачено ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Так, відповідно до п.п. 7.7.1 п.п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" сума податку що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата виникнення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Судом встановлено, що у жовтні та листопаді 2010 року позивачем отримані податкові накладні від постачальників, - за товар, поставлений у попередніх звітних періодах, та внесені до реєстру податкових накладних за жовтень та листопад 2010 року, що підтверджується журналом реєстрації вхідних податкових накладних у жовтні, листопаді 2010 року.

п.п. 7.2.3. п.7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.2.1. п.7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж)ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Тобто, в Законі міститься пряма норма, яка визначає правову підставу для нарахування податкового кредиту платником податків - податкова накладна. Разом із тим, Закон України «Про податок на додану вартість» містить імперативну норму, яка носить забороняючий зміст і не дозволяє включити платнику податків до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, якщо у платника податків відсутнє документальне підтвердження такого податкового кредиту, а саме: у разі відсутності оригіналу податкової накладної чи іншого подібного документа, на підставі яких згідно положень Закону здійснюється документальне підтвердження сум податкового кредиту. Таке правило визначено приписами п.п. 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», приписами якого встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

При цьому у системному звязку приписів п.п. 7.2.6. п. 7.2., п.п 7.4.5. п. 7.4., п.п.7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону визначено момент виникнення права платника податків на податковий кредит та момент, в який суми податку на додану вартість можуть бути віднесені платником податку до складу податкового кредиту, тобто той момент, в який платник податків має не тільки право на податковий кредит, але й достатні, визначені Законом правові та фактичні підстави для включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту відповідного періоду. Тобто, аналіз вищевказаних положень Закону України «Про податок на додану вартість» надає достатні підстави для висновку, що платник податків має правову можливість скористатися правом на віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту саме по даті фактичного отримання таким платником податків оригіналу податкової накладної.

Таким чином, вказана норма закону не містить будь-яких обмежень щодо можливості включення одержувачем товарів (послуг) сум ПДВ, які зазначені у податкових накладних минулих податкових періодів, до складу податкового кредиту звітного місяця (у межах 1095 днів).

Судом встановлено, що позивачем суми ПДВ були включені до складу податкового кредиту в тому звітному періоді, в якому були отримані податкові накладні, оскільки включення таких даних позивачем в інших періодах без наявності податкових накладних було б безпідставним.

Як вбачається з наданих до суду податкових накладних вони складені у відповідності до вимог підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та наказу Державної податкової адміністрації України “Про затвердження форм податкової накладної та порядку їх заповнення” від 30 травня 1997 року №165 (із змінами і доповненнями), будь-яких порушень порядку їх виписки та заповнення не встановлено.

В свою чергу, Закон України „Про податок на додану вартість” містить норму, яка встановлює, що платник податків повинен забезпечувати ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних, яким і підтверджується отримання податкових накладних таким платником податків.

Так, приписами п.п. 7.2.8. п. 7.2. статті 7 Закону визначено, що платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку.

Тобто, зазначеною нормою Закону передбачено, що у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних відображується, зокрема, й дата отримання платником податків відповідної податкової накладної.

Пунктом 1 Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 30.06.2005р. №244 (який діяв на час зазначених правовідносин та втратив чинність з 10.01.2011р., далі - Порядок) визначено, що реєстр є формою для запису (реєстрації) отриманих та виданих податкових накладних. Тобто, вимогами вказаного Порядку встановлено, що ведення такого реєстру є правовою формою реєстрації отриманих платником податків податкових накладних. В свою чергу пунктом 7 вказаного Порядку встановлено, що реєстр є основою для відображення зведених результатів такого обліку в податкових деклараціях з податку на додану вартість, тобто саме відомості, відображені в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних є підставою для відображення показників у податкових деклараціях платника податків з податку на додану вартість. Також, вказаним Порядком було встановлено форму Реєстру виданих та отриманих податкових накладних, якою передбачено, що у реєстрі відображається дата виписки та дата отримання податкових накладних в окремих рядках реєстру.

Позивач за датою отримання податкових накладних, всі передбачені законодавством відомості, зокрема, й відомості щодо дати отримання податкових накладних та згідно вказаних відомостей сформував податковий кредит з податку на додану вартість у податкових деклараціях за жовтень та листопад2010 року. Тобто, позивачем у передбаченій чинним законодавством правовій формі, визначеній п.п 7.2.8. п.7.2. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та приписами зазначеного Порядку, відображено відомості щодо дати отримання податкових накладних, які стали підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість у податкових деклараціях за жовтень та листопад 2010 року.

Крім того, позивачем відповідно до наказу генерального директора ТОВ «Хай-Рейз Констракшнз» №8-1-ПД від 15.01.2010р. забезпечено ведення журналу реєстрації отриманих податкових накладних де також відображено дати отримання податкових накладних, які стали підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість у податкових деклараціях за жовтень та листопад 2010 року.

За таких обставин, судом встановлено, що позивач, з дотриманням приписів п. 1.7. статті 1, підпунктів 7.2.3., 7.2.6., 7.2.8. пункту 7.2.,підпунктів 7.4.1, 7.4.5. п. 7.4, пункту 7.5. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" включив до податкових декларацій з податку на додану вартість за жовтень та листопад 2010 року податкові накладні, отримані ним від контрагентів у звітному періоді.

Посилання відповідача на порушення позивачем п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" - відсутність звернення платника податку до податкового органу із заявою-скаргою на постачальника щодо відмови останнім в наданні податкової накладної, суд вважає безпідставним, оскільки відповідно до приписів п.п.7.2.6. п. 7.2.ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, у разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Тобто, зазначеною нормою Закону чітко визначено, що заяву зі скаргою на постачальника платник податку має право подати до органу державної податкової служби до податкової декларації з ПДВ виключно у разі відмови із боку постачальника надати податкову накладну на адресу контрагента, у якого виникає право на податковий кредит. Слід відзначити, що зазначеним пунктом Закону визначено право, а не обовязок платника податків подання такої заяви зі скаргою на постачальника. Крім того, можливість подання такої скарги визначено лише за умови відмови постачальника надати на адресу покупця податкову накладну.

При цьому, постачальники, які надали позивачу податкові накладні з запізненням, не відмовлялися від надання податкових накладних на адресу позивача, не надавали накладні з порушенням порядку їх заповнення, що й підтверджується оригіналами отриманих позивачем податкових накладних та реєстром виданих та отриманих податкових накладних за жовтень та листопад 2010 року, у якому відображено факт отримання оригіналів податкових накладних, а тому підстав для звернення зі скаргами на своїх контрагентів у позивача не було.

Тобто, невиконання платником вказаної норми Закону не пов'язує з втратою таким платником в подальшому права на податковий кредит. Підпункт 7.2.6 п.7.2. ст.7 Закону не обмежує платника у праві на податковий кредит, а лише надає право на включення до податкової декларації сум податкового кредиту за умови наявності у платника товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарі (послуг).

Також, суд вважає помилковими зазначення відповідача у якості документального підтвердження правомірності включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкової накладної, яку було виписано у попередньому періоді, зареєстрованого відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704, листа з рекомендованим повідомленням про вручення із зазначенням на ньому відбитку календарного поштового штемпеля та отриману разом з цим листом податкову накладну з відображенням на ній дати реєстрації на штампі вхідної кореспонденції з посиланням на п.2 Порядку оформлення поштових відправлень з вкладенням матеріалів звітності, розрахункових документів і декларацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.07.1997р. №799.

Так, відповідно до п.1 Порядку оформлення поштових відправлень з вкладенням матеріалів звітності, розрахункових документів і декларацій він визначає вимоги щодо оформлення поштових відправлень з вкладенням матеріалів звітності, розрахункових документів і декларацій, що надсилаються платниками податку відповідно до статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". Ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181-III від 21.12.2000р. (втратив чинність з 01.01.2011р.) визначала порядок подання податкової декларації, а сам зазначений Закон згідно преамбули установлював порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), тобто регулював відносини між платником та субєктами владних повноважень, а не між постачальником та покупцем.

При цьому, суд вважає обґрунтованим твердження позивача щодо не визначення у законодавстві України у якості виключного шляху отримання податкових накладних направлення їх поштовим відправленням з повідомленням про вручення та неможливості отримання їх особисто або нарочним.

Посилання перевіряючого у зазначеному акті перевірки на необхідність, у підтвердження дати надходження податкової накладної, реєстрації листа з рекомендованим повідомленням про вручення із зазначенням на ньому відбитку календарного поштового штемпеля відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, без зазначення конкретного пункту Положення, суд вважає помилковим оскільки вказане Положення не містить таких приписів, такий лист не є первинним документом, а отримані податкові накладні були позивачем відповідним чином зареєстровані.

За таких обставин, у ТОВ «Хай-Рейз Констракшнз» відсутні порушення формування податкового кредиту у жовтні, листопаді 2010 року та відповідно його завищення у жовтні 2010 року на суму 7452936 грн. та листопаді 2010 року на суму 5878962 грн., а також заниження суми податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню до сплати у бюджет у розмірі 8464540 грн. (за жовтень 2010 року 3739246 грн., за листопад 2010 року 4725294 грн.) та відсутнє завищення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню у розмірі 3560550 грн. (за жовтень 2010 року 1953019грн., за листопад 2010 року 1607531грн.) і завищення залишку відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у розмірі 322349грн. (за жовтень 2010 року 196209грн., за листопад 2010 року 126140грн.).

Так, відповідно до п.п. 7.7.1., п.п. 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з п. 5.12 наказу ДПА України № 166 від 30.05.1997р. "Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання" якщо в наступному звітному податковому періоді різниця між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту, з урахуванням залишку такого від'ємного значення минулого звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, має від'ємне значення, то платником податку разом з податковою декларацією подаються Довідка щодо сум залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (додаток 2 до податкової декларації з податку на додану вартість) та Розрахунок суми бюджетного відшкодування (додаток 3 до податкової декларації з податку на додану вартість). При цьому платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування на його рахунок у банку, подає Заяву про повернення суми бюджетного відшкодування (додаток 4 до податкової декларації з податку на додану вартість).

З урахуванням викладеного, не встановлено порушення позивачем при відображенні суми бюджетного відшкодування та залишку відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, за жовтень та листопад 2010 року п.п.7.7.1., п.п. 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»та п. 5.12 наказу ДПА України № 166 від 30.05.1997р. "Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання".

До того ж, відповідно до наказу начальника ДПІ у м.Іллічівську №75 від 07.02.2011р. та направлення на перевірку №01-045/069 для проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Хай-Рейз Констракшнз»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за жовтень та листопад 2010 року з 08.02.2011р. по 28.02.2011р. було визначено склад перевіряючих: начальник управління податкового контролю юридичних осіб ДПІ у м.Іллічівську Амбарнікова І.М., начальник відділу перевірок платників податків управління податкового контролю юридичних осіб ДПІ у м.Іллічівську Лупашко К.Ю. та головний державний податковий ревізор інспектор відділу перевірок ризикових операцій управління податкового контролю юридичних осіб ДПІ у м.Іллічівську Янко В.А. Однак, акт зазначеної перевірки було складено та підписано лише Янко В.А.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «Хай-Рейз Констракшнз»до Державної податкової інспекції у м.Іллічівськ про скасування податкових повідомлень-рішень від 24.03.2011р. за формою «Р»№0000122330 щодо збільшення грошового зобовязання з податку на додану вартість, яке разом із штрафними санкціями складає 10580676,00 грн., за формою «В1»№0000132330 щодо завищення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2010 року у розмірі 1953019,00грн. та листопад 2010 року у розмірі 1607531,00грн., за формою «В4»№0000152330 щодо завищення від`ємного значення податку на додану вартість за жовтень 2010 року у розмірі 196209,00 грн. та листопад 2010 року у розмірі 126140,00грн. підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.158-163,167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ТОВ «Хай-Рейз Констракшнз»до Державної податкової інспекції у м.Іллічівськ про скасування податкових повідомлень-рішень від 24.03.2011р. за формою «Р»№0000122330 щодо збільшення грошового зобовязання з податку на додану вартість, яке разом із штрафними санкціями складає 10580676,00 грн., за формою «В1»№0000132330 щодо завищення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2010 року у розмірі 1953019,00грн. та листопад 2010 року у розмірі 1607531,00грн., за формою «В4» №0000152330 щодо завищення від`ємного значення податку на додану вартість за жовтень 2010 року у розмірі 196209,00 грн. та листопад 2010 року у розмірі 126140,00грн.задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Іллічівськ від 24.03.2011р.:

-№0000122330 щодо збільшення грошового зобовязання з податку на додану вартість та визначення штрафних санкцій у загальній сумі 10 580 676,00грн.,

-№0000132330 щодо завищення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2010 року у розмірі 1 953 019,00грн. та листопад 2010 року у розмірі 1 607 531,00грн.,

№0000152330 щодо завищення від`ємного значення податку на додану вартість за жовтень 2010 року у розмірі 196 209,00 грн. та листопад 2010 року у розмірі 126 140,00грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний суддею 08 червня 2011 року

Суддя К.О. Танцюра