Постанова № 16126152, 03.06.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 червня 2011 р. № 2а-4496/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-суддіКостецького Н.В.

при секретарі Луценко Ю.С.

з участю представників:

від позивача Мельничука В.А.

від відповідача Томашівського О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Львові справу за позовною заявою Закритого акціонерного товариства «Бізнес-центр «Підзамче»до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

встановив:

Закрите акціонерне товариство «Бізнес-центр «Підзамче»звернулось в адміністративний суд з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07.04.2011 року за № 0001232320/8203, яким позивачу визначено грошове зобовязання з податку на прибуток в сумі 274827 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 68706,75 грн. (всього 343533,75 грн.).

Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки акту перевірки, на підставі якого позивачу визначено грошове зобовязання ґрунтуються на неправильному застосуванні норм податкового законодавства, зокрема, п.5.1, п.п.5.5.1 п.5.5 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а тому спірне податкове повідомлення-рішення слід вважати протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задоволити.

Представник відповідача позовні вимоги заперечив, подав заперечення на адміністративний позов, просив відмовити в позові повністю, з підстав наведених у запереченні. Ним, зокрема, вказано про повну відповідність висновків акту перевірки вимогам чинного законодавства, і, як наслідок, правомірне визначення позивачу суми грошового зобовязання з податку на прибуток.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін суд даючи правову оцінку спірним правовідносинам виходив з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Личаківському районі м.Львова проведено планову виїзну перевірку Закритого акціонерного товариства «Бізнес-центр «Підзамче»з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 року по 31.12.2010 року. За результатами перевірки відповідачем складено Акт від 16.03.2011 року за № 169/23-2/32408191. На підставі даного акту перевірки органом державної податкової служби винесено податкове повідомлення-рішення від 07.04.2011 року за № 0001232320/8203, яким позивачу визначено грошове зобовязання з податку на прибуток в сумі 274827 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 68706,75 грн.

Із висновку акту перевірки та податкового повідомлення-рішення вбачається, що підставою для визначення грошового зобовязання стали висновки акту перевірки про порушення позивачем вимог п.1.32 ст.1, п.5.1, п.п.5.5.1 п.5.5 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до завищення позивачем валових витрат за І-ІІІ-й квартали 2010 року на 1099307 грн. та заниження, внаслідок цього, суми податку на прибуток на 274827 грн. Зокрема, за висновками органу державної податкової служби, позивачем зайво включено до складу валових витрат суму відсотків сплачених за користування кредитними коштами, оскільки такі використані з метою, яка не відповідає основній діяльності позивача.

Так, перевіркою встановлено, що позивачем з Акціонерним комерціним промислово-інвестиційним банком (надалі-Банк) укладено кредитний договір з № 859/05-К від 15.08.2009 року. Цільове призначення кредиту: інвестиційні цілі фінансування ремонту механоскладального цеху. У перевірених податкових періодах позивачем до складу валових витрат віднесено 1099307 грн. відсотків за користування вказаними кредитними коштами. Неправомірність формування валових витрат в цій частині орган державної податкової служби обгрунтовує тим, що такі кредитні кошти використані не в основній господарській діяльності, оскільки такою є здача в оренду нерухомого майна, а перераховані на закупівлю будматеріалів. Тому суми відсотків, на думку відповідача, не підлягали включенню до складу валових витрат на підставі п.5.1, п.п.5.5.1 п.5.5 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Однак, із п. 2.3 Договору мультивалютної невідновлюваної кредитної лінії № 859/05-К від 15.08.2007 року (із подальшими змінами та доповненнями), укладеного позивачем та Банком, вбачається, що кредитні кошти видані позивачу з цільовим призначенням: зокрема інвестиційні цілі фінансування ремонту механоскладального цеху ВАТ «Прикарпатпромарматура»по вул. Б.Хмельницького, 176 у м.Львові з ціллю його реконструкції під виставковий зал, який належить позивачу на умовах оренди. За умовами п. 3.1 Договору, кредитування здійснюється шляхом перерахування коштів за платіжними дорученнями позивача безпосередньо на рахунки постачальників.

Із акту переквірки не вбачається, що органом державної податкової служби встановлено факт нецільового використання кредитних коштів. Натомість, встановлено факт перерахування їх комісіонерам для закупівлі будівельних матеріалів та обладнання необхідного для реконструкції цеху. Не встановлено також перевіркою і того, що закуплені за такими договорами комісії матеріали не використані у ремонтних роботах з реконструкції механоскладального цеху.

У відповідності до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно із п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 цього Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Господарською діяльністю, у відповідності до п.1.32 ст.1 Закону, є будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Як вбачається із матеріалів справи (витяг з ЄДРЮОтаФОП) та акту перевірки, основним видом діяльності позивача є здача в оренду нерухомого майна. Згідно договорів комісії на купівлю продукції, специфікації по цих договорах та карток рахунків за договорами укладеними між позивачем та комісіонерами ТОВ «Паралекс», ТОВ «Амбра», ТОВ «Балтімор», ТОВ «Батон Інвест», ТОВ «ВА-Авто», ТОВ «Квінто-Плюс», ВАТ «Прикарпатпромарматура»(копії містяться в матеріалах справи) кошти, отримані позивачем як кредитні, використовувались для реконструкції нерухомого майна, яке підлягає здачі в оренду позивачем як спосіб отримання прибутку.

Підпункт 5.5.1 п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлює, що до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, повязані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобовязаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у звязку з веденням господарської діяльності платника податку.

За приписами пп.8.7.1 п.8.7 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», платнику податку надано право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, повязані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду. Акт перевірки не містить висновку про те, що віднісши до складу валових витрат відсотки за користування кредитом в сумі 1099307 грн., позивач порушив вимоги наведеної норми Закону.

Такий висновок суду узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду України викладеної в ухвалі від 06 грудня 2006 року справа № К13665/6.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про необґрунтованість висновків акту перевірки про завищення позивачем валових витрат.

Згідно ст. 49, 70 КАС України, сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобовязані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень, що позивачем не зроблено. Згідно ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 160-163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

1.Позов задовольнити повністю.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001232320/8203 від 07.04.2010 року, видане Державною податковою інспекцією у Личаківському районі м. Львова.

3.Стягнути з державного бюджету України в користь Закритого акціонерного товариства «Бізнес-центр «Підзамче»(м. Львів вул. Б.Хмельницького, 176 код ЄДРПОУ 32408191) 3 грн. 40 коп. судового збору.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлений 10 червня 2011 року.

Суддя /підпис/ Костецький Н.В.

З оригіналом згідно

Суддя Костецький Н.В.