Постанова № 16125992, 07.06.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 червня 2011 р. № 2а-1903/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Запотічного І.І.,

з участю секретаря судового засідання Жарської І.М.,

з участю представника позивача Завалишина Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом Державного територіально-галузевого обєднання «Львівська залізниця»до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді, третя особа Спеціалізована Державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Львові про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в :

Державне територіально-галузеве обєднання «Львівська залізниця»звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді, третя особа Спеціалізована Державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Львові, в якому просить визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача № 0000212341/0 від 31.01.2011 року, яким Відокремленому підрозділу “Ужгородський фізкультурно-спортивний клуб «Локомотив»Державного територіально-галузевого обєднання “Львівська залізниця” визначено грошове зобовязання з податку на прибуток у сумі 1 049,00 грн. за основним платежем та 262,26 грн. штрафна (фінансова) санкція. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що ВП «Ужгородський фізкультурно-спортивний клуб «Локомотив»належить до категорії “відокремлений підрозділ підприємства залізничного транспорту”, а тому не може бути самостійним платником податку на прибуток, оскільки відповідно до положень пп. 2.2.2 п. 2.2 ст. 2 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”№ 334/94-ВР від 28.12.1994 року (в редакції Закону від 22.05.1997 року № 283/97-ВР) чинного на період за який проводилась перевірка, платниками податку на прибуток, що одержаний не від господарської діяльності залізничного транспорту, є підприємства залізничного транспорту та їх структурні підрозділи. Таким чином, відокремлені підрозділи управління залізниці не можуть бути самостійними платниками податку на прибуток, оскільки не мають статусу підприємства залізничного транспорту, а належать до його структурних підрозділів.

Представник позивача Завалишин Ю.З. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві. Просив позов задовольнити.

Відповідач ДПІ у м. Ужгороді явку представника в судове засідання не забезпечив, надіслала заяву про розгляд справи за відсутності представника та заперечення на позовну заяву від 21.03.2011 року № 1914. Суть заперечень полягає в тому, що проведеною податковим органом перевіркою (акт № 70/23-1/22111243 від 19.01.2011 року) встановлено, що ВП «Ужгородський фізкультурно-спортивний клуб «Локомотив»в порушення пп. 2.2.2 п. 2.2 ст. 2 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” № 334/94-ВР від 28.12.1994 року занизив скоригований валовий дохід у розмірі 1311,25 грн., в результаті чого донараховано 1049,00 грн. податку на прибуток від основної діяльності залізничного транспорту та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 262,25 грн. Вказав, що викладені позивачем у позовній заяві аргументи не спростовують обовязку по сплаті податку на прибуток, отриманого не від господарської діяльності залізничного транспорту відокремленими підрозділами управління залізниці, які не мають статусу юридичних осіб. Просив відмовити в задоволенні позову.

Представник третьої особи в судове засідання не прибув, надіслав пояснення по справі в якому пояснив, що Державне територіально-галузеве обєднання “Львівська залізниця” зареєстроване як платник податків у Спеціалізованій Державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові та є платником податку на додану вартість та податку на прибуток. Позивач своєчасно та в повному обсязі сплатив задекларовані ним податки, в тому числі і податок на прибуток. Згідно даних облікової картки платника ДТГО “Львівська залізниця” станом на 31.12.2010 року має переплату з цього виду податку.

Суд, заслухавши пояснення представна позивача, зясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, вважає, що позов підлягає до задоволення, мотивуючи це наступним.

Позивач Державне територіально-галузеве обєднання “Львівська залізниця” зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Львівської міської ради 06.02.2006 року за № 14151070174000929 та діє на підставі Статуту, затвердженого наказом Міністерства транспорту та звязку України від 31.01.2006 року № 80.

Відповідно до п. 1.2 Статуту до складу ДТГО “Львівська залізниця” входять відокремлені структурні підрозділи, які згідно ст. 64 Господарського кодексу України та ст.95 Цивільного кодексу України діють на підставі Положень про відокремлений структурний підрозділ і не є юридичними особами.

Відокремлений підрозділ «Ужгородський фізкультурно-спортивний клуб «Локомотив»здійснює свою діяльність на підставі Положення про відокремлений підрозділ «Ужгородський фізкультурно-спортивний клуб «Локомотив»ДТГО “Львівська залізниця”.

Державною податковою інспекцією у м. Ужгороді проведено документальну невиїзну перевірку ВП «Ужгородський фізкультурно-спортивний клуб «Локомотив»на предмет правильності нарахування та сплати податку на прибуток не від господарської діяльності за період з 01.10.2008 року по 30.06.2010 року.

Результати перевірки оформлені актом № 70/23-1/22111243 від 19.01.2011 року.

Як вбачається з акту, податковий орган прийшов до висновку про порушення Відокремленим підрозділом «Ужгородський фізкультурно-спортивнийй клуб «Локомотив»ДТГО “Львівська залізниця” пп. 2.2.2 п. 2.2 ст. 2 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”№ 334/94-ВР від 28.12.1994 року.

На підставі вказаного акту ДПІ у м. Ужгороді прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000212341/0 від 31.01.2011 року, яким визначено грошове зобовязання з податку на прибуток в розмірі 1311 грн. 25 коп., з яких: 1049,00 грн. основний платіж, 262 грн. 25 коп. штрафна (фінансова) санкція.

На момент виникнення спірних правовідносин (періоду за який проводилася перевірка) платники податку визначалася статтею 2 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”№ 334/94 ВР від 28 грудня 1994 року в редакції Закону від 22.05.1997 року № 283/97-ВР (далі Закон № 334/94 ВР).

Відповідно до пункту 2.2 статті 2 Закону № 334/94 ВР платниками податку на прибуток, одержаний від господарської діяльності залізничного транспорту, є управління залізниці. Перелік робіт та послуг, що належать до господарської діяльності залізничного транспорту, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Підпунктом 2.2.2. тієї ж статті передбачено, що платниками податку на прибуток, що одержаний не від господарської діяльності залізничного транспорту, є підприємства залізничного транспорту та їх структурні підрозділи.

Відповідно до статей 1, 4 Закону України “Про залізничний транспорт” від 04.07.1996р. № 273/96-ВР (із змінами та доповненнями) (далі Закон № 273/96-ВР) залізничний транспорт - це виробничо-технологічний комплекс організацій і підприємств залізничного транспорту загального користування, призначений для забезпечення потреб суспільного виробництва і населення країни в перевезеннях у внутрішньому і міжнародному сполученнях та надання інших транспортних послуг усім споживачам без обмежень за ознаками форми власності та видів діяльності тощо.

Частиною пятою ст. 4 Закону № 273/96-ВР передбачено, що крім залізниць складовою ланкою залізничного транспорту є також підприємства залізничного транспорту, що разом із залізницями належать до загальнодержавної власності і управління яких здійснюється органом управління залізничним транспортом - Державною адміністрацією залізничного транспорту України (Укрзалізницею), підпорядкованим Міністерству транспорту та звязку України.

Отже поняття “підприємства залізничного транспорту та їх структурні підрозділи” і “структурні підрозділи залізниці” не є тотожними.

У статті 5 цього ж Закону визначено, що майно, закріплене за залізницями, підприємствами, установами та організаціями залізничного транспорту загального користування, є загальнодержавною власністю і управління ним здійснюється Укрзалізницею в межах повноважень, визначених чинним законодавством України. Рішення про закріплення транспортних засобів та їх безоплатну передачу однією залізницею або підприємством залізничного транспорту загального користування іншим залізницям та підприємствам без зміни форми власності приймаються Укрзалізницею. Крім того, передача в оренду, обмін та надання в тимчасове користування, а також виведення з експлуатації рухомого складу і контейнерів, що перебувають у загальнодержавній власності, здійснюються залізницями та підприємствами залізничного транспорту загального користування за погодженням з Укрзалізницею.

Пунктом 1 Положення про Державну адміністрацію залізничного транспорту України, затвердженого постановою КМУ від 29.02.1996р. № 262, визначено, що до сфери управління Укрзалізниці входять Донецька, Львівська, Одеська, Південна, Південно-Західна та Придніпровська залізниці, а також інші обєднання, підприємства, установи і організації залізничного транспорту (далі - підприємства) за переліком, визначеним Мінтрансом.

Згідно з п. 1 ст. 62 Господарського кодексу України, підприємство - це самостійний субєкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими субєктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами. Відповідно до п. 3, п. 4 цієї ж статті підприємство, якщо законом не встановлено інше, діє на основі статуту та є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом.

ВП «Ужгородський фізкультурно-спортивний клуб «Локомотив»не відповідає ознакам встановленим законодавством для підприємства, оскільки не є юридичною особою та діє на підставі Положення, а не Статуту.

Правовий аналіз вищенаведених норм чинного законодавства та нормативно-правових актів дає суду підстави вважати, що структурний підрозділ ДТГО “Львівської залізниці” ВП «Ужгородський фізкультурно-спортивний клуб «Локомотив»не може відноситись до категорії підприємств залізничного транспорту або їх структурних підрозділів, тому не може бути самостійним платником податку на прибуток та не мав обовязку подавати декларації з податку на прибуток в ДПІ у м. Ужгород.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що донарахована податковим органом за результатами перевірки «Ужгородський фізкультурно-спортивний клуб «Локомотив»сума податку на прибуток фактично сплачена до бюджету за результатами відображення господарської діяльності юридичної особи ДТГО “Львівська залізниця” у деклараціях з податку на прибуток за перший квартал 2010 року та перше півріччя 2010 року, які подані позивачем до органу державної податкової служби за місцем своєї реєстрації, тобто у ДПІ у м. Львові, правонаступником якої є СДПІ по роботі з великими платниками податків у м.Львові.

Згідно пункту 1.32 ст. 1 Закону № 334/94 ВР господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Крім того, позивач у спірних правовідносинах керувався наданим ДПА України податковим розясненням від 13.09.2004р. № 7979/6/15-1116, згідно з яким платниками податку на прибуток, що одержаний від інших складових загальної господарської діяльності, є підприємства залізничного транспорту та їх структурні підрозділи, які мають статус юридичних осіб.

У цьому розясненні ДПА України вказано, що платниками податку на прибуток, що одержаний від інших складових загальної господарської діяльності, є: підприємства залізничного транспорту та їх Структурні Підрозділи, які мають статус юридичних осіб.

З вказаного вбачається, що в розясненні визначено два субєкти господарювання, які є платниками податку на прибуток, що одержаний від інших складових загальної господарської діяльності, а саме:

1) підприємство залізничного транспорту, яке є юридичною особою.

2) структурний підрозділ підприємства залізничного транспорту, який є юридичною особою.

Оскільки ВП «Ужгородський фізкультурно-спортивний клуб «Локомотив»не відноситься ні до першої, ні до другої категорії, податок на прибуток, одержаний від діяльності цього відокремленого підрозділу, правомірно задекларований і сплачений юридичною особою - ДТГО “Львівська залізниця”.

Відповідно до пп. “д” підпункту 4.4.2 пункту 4.4 статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”№2181 ІІІ, чинного на період за який проводилась перевірка, не може бути притягнутим до відповідальності платник податків, який діяв відповідно до наданого йому податкового розяснення.

Згідно п. 53.1 ст. 53 Податкового кодексу України, не може бути притягнуто до відповідальності платника податків, який діяв відповідно до податкової консультації, наданої у письмовій формі, зокрема на підставі того, що у майбутньому така податкова консультація була змінена та скасована.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті ( вчинені ) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повно важення надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши оскаржуване позивачем податкове повідомлення рішення ДПІ у м.Ужгороді від 31.01.2011 року № 0000212341/0, суд прийшов до висновку, що воно прийняте відповідачем без урахування Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”№ 334/94-ВР від 28.12.1994 року (в редакції Закону від 22.05.1997 року № 283/97-ВР) і з порушенням передбачених ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України принципів.

Згідно зі ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд вправі постановою визнати протиправним рішення субєкта владних повноважень чи окремі його положення, дії чи бездіяльність і скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення.

Виходячи із системного аналізу статей 105, 162, 171 Кодексу адміністративного судочинства України такий спосіб захисту як вимога визнання акту нечинним може стосуватися лише випадків оскарження нормативно-правових актів.

Відмінність між встановленням судом протиправністю акту індивідуальної дії, яким є податкове повідомлення рішення, та нормативно-правових актів є істотною і полягає, зокрема, в моменті втрати чинності такими актами.

У разі визнання протиправним індивідуальний акт є таким, що не діє з моменту його прийняття, а нормативно-правовий акт, якщо інше не встановлено законом або не зазначено судом, втрачає чинність після набрання законної сили судовим рішенням.

З урахуванням викладеного, способом захисту при оскарженні податкового повідомлення рішення є визнання його судом протиправним.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що податкове повідомлення - рішення ДПІ у м. Ужгороді від від 31.01.2011 року № 0000212341/0 підлягає визнанню протиправним.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 94 КАС України підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України понесені позивачем судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 3 грн. 40 коп., сплаченого за платіжним дорученням № 171 від 04.02.2011 року.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163, 167 Кодексу адміністративного України, суд

п о с т а н о в и в :

Позов задовольнити.

Визнати протиправним податкове-повідомлення рішення ДПІ у м. Ужгороді від 31.01.2011 року № 0000212341/0.

Стягнути з Державного бюджету України в користь Державного територіально-галузевого обєднання “Львівська залізниця” 3 (три) грн. 40 коп. судового збору.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлений 12 червня 2011 року.

Суддя Запотічний І.І.

З оригіналом згідно

Суддя Запотічний І.І.