Постанова № 16125985, 10.06.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2011 р. № 2а-4162/10/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Гулкевич І.З.,

за участю секретаря Галійчук А.В.,

за участю представника відповідача Гроцького Н.З.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові адміністративну справу за позовом Компанії «Carpatair S.A»в особі представництва «КАРПАТЕЙР С.А»до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова про визнання протиправним та скасування акту №49 від 29.05.2009 р. про анулювання реєстрації платника на додану вартість, -

ВСТАНОВИВ:

Компанія «Carpatair S.A»в особі представництва «КАРПАТЕЙР С.А»(далі-Представництво) звернулося у Львівський окружний адміністративний суд з позовом до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова (далі-ДПІ), в якому просить визнати недійсним та скасувати акт №49 від 29.05.2009р. про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Представництва, зобовязати ДПІ відновити дію свідоцтва платника податку на додану вартість з 29 травня 2009 року. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що податковий орган безпідставно прийшов до висновку про порушення вимог п.п. «в»п.9.8 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість»№168 від 03.04.1997 з наступними змінами та доповненнями (далі-Закон №168), оскільки Представництво є особою та платником ПДВ у розумінні Закону України «Про податок на додану вартість», а також підлягає обовязковій реєстрації як платник податку на додану вартість, тому що загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної компютерної мережі, що підлягають оподаткуванню, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобовязань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість).

В судовому засіданні 04.10.2010 р. представник позивача позовні вимоги уточнив та просив скасувати акт №49 від 29.05.2009р. ДПІ про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, відновити дію свідоцтва платника податку на додану вартість з 29 травня 2009 року., скасувати рішення ДПІ про повторну реєстрацію Представництва платником ПДВ, на підставі якого було видане свідоцтво платника ПДВ № 100232246 від 23 червня 2009р., з моменту набрання законної сили постановою суду. В судове засідання 10.06.2011 р. представник позивач не зявився, надіслав клопотання про розгляд справи без участі представника, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав з підстав, викладених у заперечення та вважає, що Актом про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість зафіксовано, що позивач не має права на збереження статусу платника податку, оскільки Представництво не є юридичною особою та не є субєктом підприємницької діяльності в розумінні ст. 55 Господарського кодексу України. Просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на п.п. «в»п.9.8 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість».

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами справи, відповідно до ст. 71 КАС України.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до п.п. «в»п.9.8 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість»реєстрація діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, якщо особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку або стає субєктом інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінній від тих, що встановлені Законом, чи звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших причин.

Згідно п.п. 25.2.1 Положення «Про реєстрацію платників податку на додану вартість», затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 01.03.2000 року №79 (далі - Положення), органи державної податкової служби здійснюють постійний моніторинг платників податку на додану вартість, які включені до Реєстру, та приймають рішення про анулювання реєстрації відповідних платників податку на додану вартість у разі існування підстав, визначених у підпунктах «б», «ґ»пункту 25 цього Положення. Такі рішення можуть бути прийняті за наявності відповідних підтвердних документів (відомостей), зокрема, документа, який свідчить, що згідно з відповідним законодавчим актом особа, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість, звільняється від сплати цього податку, не є платником податку або не має права на збереження статусу платника податку (підстава підпункт «в»пункту 9.8 статті 9 Закону №168).

Представництво «КАРПАТЕЙР С.А»зареєстроване Міністерством Економіки України 22 червня 2006 року. Свідоцтво про реєстрацію №ПІ 3718. Свідоцтво про реєстрацію платника податку на прибуток від 09.08.2006р. №26600986 (аркуш справи №34). Свідоцтво платника податку на додану вартість від 11.12.2006р. №100005083 НБ № 322444, видане ДПІ у Галицькому районі м.Львова індивідуальний податковий номер 266009813943 (аркуш справи №35).

Судом встановлено, що 29 травня 2009 року комісією ДПІ у Галицькому районі м.Львова було встановлено, що платник Представництво «КАРПАТЕЙР С.А»не є юридичною особою та не є субєктом підприємницької діяльності, а тому відсутні підстави для перебування платником податку на додану вартість. На підставі вище встановленого комісія вирішила анулювати реєстрацію платника податку на додану вартість. Датою анулювання реєстрації є 29 травня 2009 року.

Відповідно до п. 1.ст. 55 Господарського кодексу України, субєктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обовязків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобовязаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Пунктом 2 ст.55 Господарського кодексу України передбачено, що субєктами господарювання є:

1) господарські організації юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;

2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Відповідно до п.2, 3 ст. 95 Цивільного кодексу України представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво та захист інтересів юридичної особи. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

Відповідно до п. 1.2 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»особа - будь-яка з наведених нижче осіб, незалежно від того, чи є така особа резидентом чи ні:

субєкт підприємницької діяльності, в тому числі підприємство з іноземними інвестиціями, незалежно від форми та часу внесення цих інвестицій;

інша юридична особа, що не є субєктом підприємницької діяльності;

фізична особа (громадянин, іноземний громадянин та особа без громадянства), яка здійснює діяльність, віднесену до підприємницької згідно із законодавством, або ввозить (пересилає) товари на митну територію України.

представництво нерезидента, що не має статусу юридичної особи.

Для цілей оподаткування дві чи більше особи, які здійснюють спільну (сумісну) діяльність без створення юридичної особи, вважаються окремою особою у межах такої діяльності.

Облік результатів спільної (сумісної) діяльності ведеться платником податку, уповноваженим на це іншими сторонами згідно з умовами договору, окремо від обліку господарських результатів такого платника податку.

Для цілей оподаткування господарські відносини між учасниками спільної (сумісної) діяльності прирівнюються до відносин на основі окремих цивільно-правових договорів.

Порядок податкового обліку та звітності результатів спільної (сумісної) діяльності встановлюється центральним податковим органом.

Підпунктом 1.3 статті 1 Закону №168 передбачено, що платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобовязана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Визначення терміну «особа»надано у пункті 1.2 статті 1 Закону про ПДВ. Зокрема, згідно з зазначеним пунктом, особа - це, зокрема, представництво нерезидента, що не має статусу юридичної особи.

Згідно з п. 2.1 ст. 2 1 Закону №168 Платником податку є будь-яка особа, яка:

а) здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку;

б) підлягає обов'язковій реєстрації як платник цього податку;

в) імпортує товари (супутні послуги) в обсягах, що підлягають оподаткуванню цим податком згідно з нормами цієї статті.

Підпунктом 2.3.1 статті 2 Закону №168 особа підлягає обовязковій реєстрації як платник податку у разі:

коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300 000 гривень (без урахування податку на додану вартість).

Згідно з п.п. 25.2.1 Положення «Про реєстрацію платників податку на додану вартість», затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 01.03.2000 року №79 (далі - Положення), органи державної податкової служби здійснюють постійний моніторинг платників податку на додану вартість, які включені до Реєстру, та приймають рішення про анулювання реєстрації відповідних платників податку на додану вартість у разі існування підстав, визначених у підпунктах «б», «ґ»пункту 25 цього Положення. Такі рішення можуть бути прийняті за наявності відповідних підтвердних документів (відомостей):

інформації ліквідатора чи ліквідаційної комісії про закінчення роботи ліквідаційної комісії (ліквідатора) платника податку, оголошеного банкрутом, судового рішення про ліквідацію юридичної особи - банкрута або припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця у зв'язку з визнанням її банкрутом, повідомлення державного реєстратора або відомостей з Єдиного державного реєстру про внесення до Єдиного державного реєстру запису про припинення банкрута (підстава - підпункт «б»пункту 9.8 статті 9 Закону);

судового рішення щодо припинення юридичної особи чи підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, що не пов'язане з банкрутством, або повідомлення державного реєстратора чи відомостей з Єдиного державного реєстру про внесення запису щодо такого рішення (підстава - підпункт «б»пункту 9.8 статті 9 Закону);

Свідоцтва або корінця Свідоцтва про право сплати єдиного податку субєктом малого підприємництва - юридичною особою за ставкою єдиного податку 10 відсотків чи документа про застосування інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені Законом (підстава - підпункт «в»пункту 9.8 статті 9 Закону);

судового рішення про анулювання податкової реєстрації чи Свідоцтва, про звільнення від сплати податку на додану вартість (підстава - підпункт «в»пункту 9.8 статті 9 Закону);

документа, який свідчить, що згідно з відповідним законодавчим актом особа, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість, звільняється від сплати цього податку, не є платником податку або не має права на збереження статусу платника податку (підстава - підпункт «в»пункту 9.8 статті 9 Закону);

інформації органів реєстрації актів цивільного стану, повідомлення державного реєстратора або відомостей з Єдиного державного реєстру щодо смерті фізичної особи - підприємця (підстава - підпункт «в»пункту 9.8 статті 9 Закону);

судового рішення про оголошення фізичної особи - підприємця померлою, про визнання фізичної особи - підприємця безвісно відсутньою, про визнання фізичної особи - підприємця недієздатною або обмеження її цивільної дієздатності, або інформації щодо такого рішення органів реєстрації актів цивільного стану, повідомлення державного реєстратора або відомостей з Єдиного державного реєстру (підстава - підпункт «в»пункту 9.8 статті 9 Закону);

Свідоцтва або корінця Свідоцтва, яким підтверджується закінчення терміну дії Свідоцтва (підстава - підпункт «в»пункту 9.8 статті 9 Закону);

документа, який підтверджує закінчення строку, на який було створено платника податку, укладено договір про спільну діяльність, угоду про розподіл продукції (підстава - підпункт «в»пункту 9.8 статті 9 Закону);

Свідоцтва або іншого документа про реєстрацію або обрання платником податку відповідно до Закону спеціального режиму оподаткування за ставками, іншими, ніж зазначені в статті 6 та статті 81 Закону (підстава - підпункт «г»пункту 9.8 статті 9 Закону);

акта підрозділу оподаткування юридичних або фізичних осіб про неподання платником податку податковому органу декларації з податку на додану вартість протягом дванадцяти послідовних податкових місяців (підстава - підпункт «ґ»пункту 9.8 статті 9 Закону);

довідки про результати документальної невиїзної перевірки на підставі поданих податкових декларацій з податку на додану вартість, складеної підрозділом оподаткування юридичних або фізичних осіб, яка свідчить про відсутність у платника податку оподатковуваних поставок протягом дванадцяти послідовних податкових місяців (підстава - підпункт «ґ»пункту 9.8 статті 9 Закону);

повідомлення державного реєстратора, відомостей з Єдиного державного реєстру, відомостей з ЄДРПОУ чи інших державних реєстрів, якими підтверджується припинення (ліквідація) юридичної особи, припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, представництва нерезидента (підстава підпункт «ґ»пункту 9.8 статті 9 Закону);

судового рішення, повідомлення державного реєстратора, відомостей з Єдиного державного реєстру щодо скасування державної реєстрації платника податку або визнання недійсними змін до установчих документів (підстава - підпункт «ґ»пункту 9.8 статті 9 Закону).

Перелік підстав для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, передбачений цим Законом, є вичерпним і в силу пункту 11.4 статті 11 цього ж Закону не може бути розширений інакше, ніж шляхом внесення змін до цього Закону окремим законом з питань оподаткування податком на додану вартість.

Відповідно до підпункту «в»пункту 9.8 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість»реєстрація діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадку, якщо особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку або стає субєктом інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені цим Законом, чи звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших причин.

Крім того, суд зауважує, що 23 червня 2009 року ДПІ у Галицькому районі м. Львова видано свідоцтво № 100232246 про реєстрацію представництва «КАРПАТЕЙР С.А.»як платника податку на додану вартість.

Видачею повторного свідоцтва № 100232246 Представництву «КАРПАТЕЙР С.А.», відповідач ствердив право позивача бути платником податку на додану вартість та в свою чергу визнав протиправність свого рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.

Представником відповідача жодних доказів, які б могли підтвердити підставу анулювання Представництву свідоцтва платника податку на додану вартість, до матеріалів справи не долучено.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що у податкового органу були відсутні підстави для анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість, а відтак слід зобовязати Державну податкову інспекцію у Галицькому районі м.Львова відновити дію Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість Представництва «КАРПАТЕЙР С.А»№100005083 з моменту його анулювання.

Існування в однієї особи двох свідоцтв платника податку на додану вартість, яке виникло з вини податкового органу, може негативно вплинути на подальшу правову оцінку його дій, зокрема, щодо використання ним другого індивідуального податкового номера при складанні податкових накладних у період між незаконним анулюванням його свідоцтва платника цього податку та видачею нового свідоцтва, а тому суд приходить до висновку про необхідність скасування рішення Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова про повторну реєстрацію Представництва «КАРПАТЕЙР С.А.»платником ПДВ, на підставі якого було видане свідоцтво платника ПДВ №100232246 від 23 червня 2009 р., з моменту набрання законної сили постановою суду.

Згідно п. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом враховано, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України, обовязок органів державної влади, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. А у відповідності до вимог п. 1 ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача ґрунтуються на законі, підтверджені матеріалами справи, доведені у судовому засіданні і підлягають до задоволення.

Щодо судових витрат, то у відповідності до ст.94 КАС України слід стягнути з Державного бюджету України на користь Представництва «КАРПАТЕЙР С.А.»3,40 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 128, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати Акт Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова від 29.05.2009 р. № 49 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Представництва «КАРПАТЕЙР С.А.».

Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Галицькому районі м. Львова поновити реєстрацію Представництва «КАРПАТЕЙР С.А.», як платника податку на додану вартість з 29 травня 2009 року в реєстрі платників податку на додану вартість.

Скасувати рішення Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова про повторну реєстрацію Представництва «КАРПАТЕЙР С.А.»платником ПДВ, на підставі якого було видане свідоцтво платника ПДВ №100232246 від 23 червня 2009 р., з моменту набрання законної сили постановою суду.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Представництва «КАРПАТЕЙР С.А.» судовий збір в розмірі 3 (три) грн. 40 коп.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку передбаченому ст. 254 КАС України.

Повний текст Постанови виготовлений 13.06.2011 року.

Суддя Гулкевич І.З.

З оригіналом згідно

Суддя Гулкевич І.З.