Постанова № 16125739, 08.06.2011, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2011 року (17 год. 25 хв.)                               Справа № 2а-0870/2379/11

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Киселя Р.В.,

при секретарі судового засідання Лавринці І.П.,

за участю представників:

позивача: ОСОБА_1, дов. №011.11-19 від 08.06.2011,

ОСОБА_2, дов. №011.11-18 від 08.06.2011,

ОСОБА_3, дов. №011.11-16 від 08.06.2011,

відповідача: ОСОБА_4, дов. б/н від 29.06.2010,

ОСОБА_5, дов. б/н від 10.01.2011,

ОСОБА_6, дов. б/н від 26.07.2010,

Прокурора – Стешенко В.Є.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат»

до: Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі

про: скасування податкових повідомлень рішень.

14.04.2011 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» (далі – позивач) до Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі (далі – відповідач), в якому позивач просить скасувати податкові повідомлення – рішення відповідача від 20.10.2010 №0000770808/0, №0000780808/0 (№0000770808/1 та №0000780808/1 від 11.11.2010).

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що оскаржувані рішення відповідача вмотивовані тим, що в порушення пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4, пп. 7.7.1, 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР (далі – Закон №168), п. 5.7 Наказу Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 №250/2054, позивачем: завищено заявлену в червні 2010 року суму бюджетного відшкодування ПДВ у зменшення податкових зобов’язань з ПДВ наступних податкових періодів на загальну суму 687946 грн.; завищено заявлену в липні 2010 року суму бюджетного відшкодування ПДВ у зменшення податкових зобов’язань з ПДВ наступних податкових періодів на загальну суму 1705946 грн.; знижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками липня 2010 року на загальну суму 3766287 грн.; завищено від’ємне значення різниці між сумою податкових зобов’язань та податкового кредиту за червень 2010 року на суму 2243473 грн. Викладені в акті перевірки від 08.10.2010 №327/08-08/00194122, на підставі якого прийняті оскаржувані рішення відповідача, висновки вважає хибними, оскільки законодавчо визначений порядок формування податкового кредиту з ПДВ не ставиться в залежність від реалізації продукції позивача за цінами нижче собівартості такої продукції.

Ухвалою судді від 18.04.2011 року було відкрито провадження в адміністративній справі, судове засідання призначене на 05.05.2011.

Ухвалою суду від 05.05.2011 за клопотаннями представників сторін провадження у справі було зупинено до 30.05.2011.

Ухвалою від 30.05.2011 провадження у справі було поновлено, судове засідання призначене на 30.05.2011.

У судовому засіданні 30.05.2011 оголошувалась перерва до 01.06.2011.

У судовому засіданні 01.06.2011 оголошувалась перерва до 08.06.2011.

У судовому засіданні 08.06.2011 було здійснене процесуальне правонаступництво. У зв’язку зі зміною найменування позивача, Відкрите акціонерне товариство «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» замінено на Публічне акціонерне товариство «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат».

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі, зазначивши, що підприємство здійснює продаж готової продукції за цінами, що склалися на ринку, керуючись тим, що реалізацію товарів за цінами, нижчими їх собівартості або ціни придбання, не заборонено діючим законодавством, якщо вони встановлені на договірній основі. Просили суд позов задовольнити.

Представники відповідача проти задоволення позову заперечили в повному обсязі, зазначили, що висновки акту перевірки позивача, на підставі якого були прийняті оскаржувані податкові повідомлення – рішення, відповідають дійсним обставинам справи, оскаржувані рішення відповідача правомірні, тому просили відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

У судовому засіданні 08.06.2011 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Суд, розглянувши матеріали і з’ясувавши обставини адміністративної справи, заслухавши пояснення представників сторін та прокурора, дослідивши інші наявні у справі докази у їх сукупності,

ВСТАНОВИВ:

На підставі направлення від 21.09.2010 №0775, виданого відповідачем, в період з 21.09.2010 по 04.10.2010 співробітниками відповідача була проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань достовірності нарахування від’ємного значення ПДВ за червень 2010 року, суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за червень 2010 року у зменшення податкових зобов’язань з ПДВ наступних періодів, яка виникла за рахунок від’ємного значення з ПДВ, що декларувався в травні 2010 року та суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за липень 2010 року у зменшення податкових зобов’язань з ПДВ наступних податкових періодів, яка виникла за рахунок від’ємного значення з ПДВ, що декларувався у червні 2010 року. За наслідками цієї перевірки 08.10.2010 було складено акт №327/08-08/00194122.

У акті №327/08-08/00194122 від 08.10.2010 відповідач дійшов висновків, що позивачем було порушено:

- пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4, пп. 7.7.1, пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону №168, п.п. 5.7, 5.9 розділу 5 Порядку заповнення і подачі податкової декларації з ПДВ, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 №166, позивачем завищено заявлену в червні 2010 року суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов’язань з ПДВ наступних податкових періодів на загальну суму 687964 грн.;

- пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4, пп. 7.7.1, пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону №168, Порядку заповнення і подачі податкової декларації з ПДВ, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 №166, в результаті чого позивачем завищено заявлену в липні 2010 року суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов’язань з ПДВ наступних податкових періодів на загальну суму 1705946 грн.;

- пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4, пп. 7.7.1, пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону №168, Порядку заповнення і подачі податкової декларації з ПДВ, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 №166, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за липень 2010 року на загальну суму 3766287 грн.

В обґрунтування зазначених висновків:

- на восьмій сторінці акту перевірки відповідач зазначив, що позивач в червні 2010 року було реалізовано готову продукцію на загальну суму 44659075,93 грн., собівартість якої дорівнює 57149362,90 грн. Частина продукції була реалізована по ціні нижче собівартості, а саме:злитки циліндричні А7, алюміній в чушках, сплави АД31, АК12, алюмінієва катанка, у кількості 2437,9 тон, собівартість якої дорівнює 56922295,55 грн., реалізована на суму 44339722,83 грн., в результаті чого отримано збиток від реалізації готової продукції на суму 12582572,72 грн. Згідно розрахунків відповідача на 11 сторінці акту перевірки доля матеріальної складової в обороті фактичних витрат на виробництво реалізованої продукції по збитковим операціям за період червень 2010 року становить 11217363,58 грн. без ПДВ. Податок на додану вартість по матеріальній складовій, яка використана не в господарській діяльності позивача за рахунок реалізації продукції за цінами нижче від собівартості, становить в червні 2010 року 2243472,72 грн. Таким чином, позивачем завищено суму податкового кредиту за червень 2010 року на загальну суму 2243473 грн.

- на 17 сторінці акту перевірки відповідач зазначив, що за результатами попередньої перевірки позивача, оформленої актом від 02.08.2010 №260/08-08/00194122, вже було встановлено порушення позивачем пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4, пп. 7.7.1, пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону №168, Порядку заповнення і подачі податкової декларації з ПДВ, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 №166, в результаті чого, позивачем завищено від’ємне значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість в травні 2010 року на загальну суму 687964 грн. Зазначена різниця була зарахована позивачем у складі податкового кредиту за червень 2010 року, у зв’язку з чим, ця різниця підлягає виключенню з його складу в червні 2010 року.

- на сторінці 23 акту перевірки відповідач зазначив, що в липні 2010 року позивачем було реалізовано готової продукції в кількості 2692,01 тон на загальну суму 46479695,35 грн., собівартість якої дорівнює 64223924,79 грн. Частина продукції була реалізована по ціні нижче собівартості, а саме: злитки циліндричні А7, алюміній в чушках, сплави АД31 диам. 175 мм, АД31 диам. 152 мм, АК12, алюмінієва катанка, у кількості 2672,54 тон, собівартість якої дорівнює 63995928,91 грн., реалізована на суму 46147612,79 грн. в результаті чого отримано збиток від реалізації готової (основної) продукції у сумі 17848316,12 грн. Згідно розрахунків відповідача на 26 сторінці акту перевірки доля матеріальної складової в обороті фактичних витрат на виробництво реалізованої продукції по збитковим операціям за період липень 2010 року становить 16143801,93 грн. без ПДВ. Податок на додану вартість по матеріальній складовій, яка використана не в господарській діяльності позивача за рахунок реалізації продукції за цінами нижче від собівартості, становить в липні 2010 року 3228760,38 грн.

Акту було підписано представниками позивача із запереченнями.

13.10.2010 позивача подав відповідачу заперечення №011-1141 на акт перевірки №327/08-08/00194122 від 08.10.2010, просив врахувати свої заперечення під час прийняття рішення за актом перевірки.

18.10.2010 відповідач надав відповідь №10729/10/08-08/10 на заперечення позивача на акт перевірки, якою відмовив у задоволенні заперечень позивача.

20.10.2010, на підстав акту перевірки №327/08-08/00194122 від 08.10.2010, відповідачем були прийняті податкові повідомлення – рішення: №0000770808/0, яким позивачу було визначене податкове зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 4896173,10 грн., в тому числі: за основним платежем 3766287,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1129886,10 грн.; №0000780808/0, яким позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов’язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 2393910,00 грн., а саме: за декларацією за червень 2010 року на 687964,00 грн., за декларацією за липень 2010 року на 1705946,00 грн.

29.10.2010 позивач звернувся до відповідача із скаргами на податкові повідомлення – рішення від 20.10.2010 №0000770808/0 та №0000780808/0.

За наслідками розгляду первинних скарг, 11.11.2010 відповідач надав відповідь на зазначені скарги, якою відмовив у задоволенні первинних скарг позивача., податкові повідомлення – рішення залишені без змін.

11.11.2010 відповідачем були прийняті податкові повідомлення – рішення №0000770808/1 та №0000780808/1.

24.11.2010 позивач звернувся до ДПА в Запорізькій області на податкові повідомлення – рішення від 20.10.2010 №0000770808/0 й №0000780808/0 та від 11.11.2010 №0000770808/1 й №0000780808/1.

29.11.2010 ДПА в Запорізькій області було прийняте рішення про продовження строку розгляду повторних скарг позивача до 22.01.2011 включно.

21.01.2011 ДПА в Запорізькій області було прийнято рішення про результати розгляду повторних скарг позивача, яким оскаржувані податкові повідомлення – рішення залишені без змін, скарги позивача без задоволення.

02.02.2011 позивач звернувся до ДПА України із скаргами на податкові повідомлення – рішення від 20.10.2010 №0000770808/0 й №0000780808/0 та від 11.11.2010 №0000770808/1 й №0000780808/1, а також на рішення ДПА в Запорізькій області про результати розгляду повторних скарг.

Рішенням ДПА України від 01.04.2011 у задоволенні скарг позивача було відмовлено, оскаржувані податкові повідомлення – рішення залишені без змін.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Надаючи правову оцінку оскаржуваним рішенням відповідача суд виходить з приписів ч.3 ст.2 КАС України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінюючи оскаржувані рішення відповідача, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що позивачем у червні-липні 2010 року реалізовано продукцію власного виробництва, за цінами, нижчими, ніж її виробнича собівартість.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону №168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпункт 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону №168 зазначає, що, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР (далі – Закон №334) валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або матеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Виходячи з викладених норм законодавства, валові витрати виробництва (обігу) складаються з сум витрат, понесених платником податку у межах господарської діяльності, тобто від операцій з продажу товарів, за якими отримано прибуток, так як це засвідчує здійснення підприємницької діяльності.

Згідно з п.1.32 ст.1 Закону №334, господарською діяльністю є будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Статтею 42 Господарського кодексу України визначено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Як визначено у ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Таким чином, підприємство, з метою складання податкового обліку, використовує дані по кожній окремій господарській операції. На підставі саме даних первинного обліку підприємство відносить суми до складу валового доходу та на валові витрати в податковому обліку. Підприємство має право відображати в бухгалтерському обліку всі господарські операції, в тому числі ті, які призвели до отримання балансового збитку.

Відповідно до вимог п. 3 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99 №87, визначено, що дохід - збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які приводять до зростання власного капіталу.

Власний капітал - частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов'язань.

Активи - ресурси контрольовані підприємством, в результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод в майбутньому.

Господарська операція документується первинними документами та знаходить відображення в повному обсязі в бухгалтерському обліку.

Тобто, збільшення власного капіталу є обов'язковою вимогою для віднесення витрат до валових згідно з податковим обліком.

Статтею 3 Господарського Кодексу України визначено, що під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямовану на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Стаття 142 Господарського кодексу вказує на те, що прибуток (дохід) суб'єкта господарювання є показником фінансових результатів його господарської діяльності, та визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб'єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та амортизаційних відрахувань.

В результаті реалізації продукції за цінами, нижчими за собівартість її виготовлення, відбувається зменшення активів на суму грошових коштів отриманих від продажу продукції власного виробництва. Проведення такої діяльності призводить не до росту, а до зменшення власного капіталу на різницю між собівартістю виготовлення продукції та ціною її продажу.

За податковим законодавством витрати, що перевищують доходи (збитки) не можуть бути враховані в податковому обліку, так як операція не відповідає основному принципу господарської діяльності (п.1.32 ст.1 Закону №334), тобто не призводить до отримання прибутку. Такі збитки підлягають відшкодуванню за рахунок відповідних інших джерел, але ніяк не за рахунок бюджетного відшкодування. Таким чином, позивач за рахунок бюджетного відшкодування намагається покрити свої збитки від продажу продукції за ціною нижче її собівартості.

Зазначені дії свідчать про зловживання позивачем правом на відшкодування цього податку з бюджету, наданим Законом №168. Намір одержати дохід лише в зазначений спосіб, без мети отримати прибуток, не можна розглядати як самостійну ділову мету, а тому випадку дохідність є умовною, оскільки може бути досягнута лише за рахунок бюджетного відшкодування ПДВ.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що спосіб відшкодування ПДВ, за яким позивачу за рахунок коштів державного бюджету відшкодовуються збитки від реалізації продукції власного виробництва за ціною нижче її собівартості, не узгоджується із приписами податкового законодавства.

З наведених вище підстав, суд доходить висновку про правомірність оскаржуваних податкових повідомлень – рішень відповідача, а відтак, про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 86, 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

          У задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі про скасування податкових повідомлень-рішень від 20.10.2010 №0000770808/0, №0000780808/0 (№0000770808/1 та №0000780808/1 від 11.11.2010) – відмовити у повному обсязі.

          Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

          Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя                                        Р.В. Кисіль

Постанова в повному обсязі складена 14.06.2011.