Постанова № 16125298, 01.06.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 червня 2011 р. справа № 2а/0570/4782/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Зеленова А. С.

при секретаріКобець О.А.

за участю:

представника позивачаГромчакова О.В.,

представника відповідача Іванченка В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НІКО» до Макіївської обєднаної державної податкової інспекції у Донецькій області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000032340/0 від 16.03.2011, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «НІКО» звернулось до суду з позовом до Макіївської обєднаної державної податкової інспекції у Донецькій області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000032340/0 від 16.03.2011, яким було збільшено суму податкового зобовязання з податку на прибуток на суму 145522,50 грн., у т.ч. за основним платежем 116418,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 29104,50 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що спірне податкове повідомлення-рішення було прийнято відповідачем за наслідками проведеної планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009 по 30.09.2010, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 по 30.09.2010 (акт перевірки від 22.02.2011 № 766/23-2/20390397). Підставою для здійснення донарахування позивачу податкових зобовязань стало порушення ним п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у вигляді заниження податку в загальній сумі 116418 грн. за весь період, що перевірявся. У акті перевірки відповідач зробив висновок про нікчемність правочинів договорів транспортного експедирування, укладених між позивачем та ТОВ «Донстройтранс» від 08.04.2010 № 08/04/1-10, ФО-П ОСОБА_3 від 08.01.2008 № 08/01-08 та ФО-П ОСОБА_4 від 12.01.2010 № 12/01/10. При цьому, обґрунтування такого висновку відповідач навів у акті лише стосовно одного контрагента ТОВ «Донстройтранс», взаємовідносини позивача з яким вже були предметом перевірки.

Позивач не погоджується із таким висновком податкового органу з огляду на приписи ст.ст. 203, 204, 215, 228 Цивільного кодексу України, зазначаючи, що цим Кодексом встановлені випадки нікчемності правочинів, під які зазначені вище угоди не підпадають. Вказує, що вказані вище договори не можуть вважатися нікчемними, оскільки вони укладені із дотриманням усіх вимог законодавства, у т.ч. й Законів України «Про автомобільний транспорт», «Про транспортно-експедиторську діяльність», Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, зареєстрованим в Міністерстві юстиції за № 128/2568. Виконання умов договорів підтверджено відповідними товарно-транспортними накладними, митними деклараціями тощо. Наявність відповідних відносин із покупцями, яким доставлявся вантаж від позивача, підтверджено договорами поставки із ТОВ «Фіто-Лек», ТОВ «Томаш», ПП «Сана Ко», ТОВ «Аптека Гаєвського», ТОВ «Вента ЛТД» та ін. Усі первинні документи, що підтверджують виконання договорів транспортного експедирування та зв'язок понесених у звязку з їх виконанням витрат із власною господарською діяльністю позивача були надані відповідачу під час перевірки.

Просив позов задовольнити (т. 1 а.с. 3-19).

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні надав письмові заперечення проти позову, у яких вказав, що в ході перевірки було встановлено факт включення до складу валових витрат вартість послуг транспортного експедирування, отриманих від ТОВ «Донстройтранс», СПД ОСОБА_3, ФО-П ОСОБА_4 Усі доводи стосовно нікчемності правочинів, які викладені у акті перевірки від 22.02.11 № 766/23-2/20390397, аналогічні для всіх вищевказаних СПД.

Відповідно до приписів п. 1 ст. 901 та ч. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України (далі за текстом ЦК України) надання експедиторських послуг повязане з вчиненням певної дії або діяльності, яким є постачання (доставка, перевезення) товару, повязане з його продажем або придбанням. Надані під час перевірки акти прийняття передачі виконаних робіт не відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», та ст.ст. 3, 8, 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», оскільки вони містять лише назву послуг (транспортно-експедиційні послуги), їх вартість, та кількість виміру показників експедиційних послуг, який містить лише запис «транспортно-експедиційні послуги» не визначений ні угодою, ні будь-якими розрахунковими документами. Такі акти прийняття-передачі виконаних робіт не розкривають суть експедиторських послуг, їх звязок із господарською діяльністю підприємства, а саме при супроводжуванні якого товару, його асортименту, ваги та обсягу здійснювалися ці експедиційні послуги. Зокрема, в актах не вказано назви постачальника та отримувача вантажу, адресу пункту навантаження та розвантаження, найменування товару, його кількість, одиниці виміру, маршрут назву міста, кількість км або годин.

Крім того, документи надані до перевірки та до суду на підтвердження виконання експедиторських послуг (заявки, акти прийому-передачі виконання робіт, рахунки фактури, товарно-транспортні накладні) не мають логічного зв'язку. Заявка на перевезення містить лише назву вантажу, пункти навантаження та розвантаження, марку та державний номер транспортного засобу. Посила ння на дату та номер угоди про транспортно-експедиційні послуги відсутні. Рахунки-фактури містять лише вартість робіт, пункти навантаження та розвантаження, марку, державний номер транспортного засобу. Посилання на обсяг виконаних робіт, найменування вантажу, розрахунок основних та додаткових витрат, дату та номер угоди про транспортно-експедиційні послуги відсутні. Товарно-транспортні накладні містять найменування товару, дані вантажовідправника, вантажоотримувача, платника, перевізника та посилання на реквізити договору постачання. При цьому в якості перевізника зазначений експедитор. Зазначає, що товарно-транспортна накладна використовується саме при перевезеннях, а договір транспортної експедиції не є договором перевезення. Тому передача вантажу замовником експедитору не може вважатися передачею для перевезення, оскільки експедитор через особливості договору транспортної експедиції надає транспортно-експедиційні послуги, а не послуги з перевезення вантажу. Не дивлячись на те що ці послуги пов'язані з перевезенням, перевезенням вони не є.

Оскільки експедитор укладає договір перевезення від свого імені (тобто, виступає стороною в договорі перевезення), то саме він повинен бути вказаний в ТТН як замовник і вантажовідправник, а в графі «Автоперевізник» повинна вказуватися компанія-перевізник, тобто та компанія, яка за договором перевезення виступає перевізником. Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач допускає можливість перевезення вантажу за допомогою третіх осіб, оскільки це передбачено вимогами п.3.2.7 договору від 08.04.10 №08/04/1-10, укладеного з TOB «Донстройтранс» та п. 1.5 договору від 08.01.08 №08/01-08, укладеного з СПД ОСОБА_3 Однак, в наданих до перевірки та до суду копіях товарно-транспротних накладних в якості автоперевізника зазначені підприємства-експедитори. Як встановлено актом перевірки, вказані СГД не мали основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів для виконання робіт з перевезення та експедирування вантажів.

У акті невиїзної документальної перевірки Макіївської ОДПІ від 10.12.2010 № 10551/23-3/20390397, на який посилається позивач, не зроблено висновків стосовно нікчемності правочинів у звязку з ненаданням до перевірки документів у повному обсязі, а вказано, що не встановлено розбіжності з відомостями, отриманими від ТОВ «Донстройтранс», перевіркою ТОВ «Ніко» не можливо встановити повноту відображення в податковому обліку результатів господарських відносин відповідно до відомостей, отриманих від ТОВ «Донстройтранс», яка мала правові відносини з платником податків, у звязку з ненаданням до перевірки реєстрів отриманих податкових накладних. 30.08.2010 Макіївською ОДПІ отримано акт перевірки контрагента ТОВ «Донстройтранс» від 26.08.10 р. від 3254/23-2/36615845 у якому встановлено, що підприємство здійснювало заздалегідь економічно не обґрунтовані операції до постачання товарів та надання послуг з метою нарощування валових витрат та податкового кредиту підприємств вигодо набувачів залучались постачальники, які не мають, на балансі складських приміщень, договорів оренди складських приміщень не укладали. При здійсненні фінансово-господарської діяльності виступали як посередники.

Згідно даних податкового органу, декларація з податку на прибуток з додатками ТОВ «Донстройтранс» за 1 квартал 2010 р. не надавалась. Відповідно до довідки по формі 1-ДФ амортизаційні відрахування не нараховувало, додаток К 1/1 до декларацій з податку на прибуток не заповнювався, про що можливо зробити висновок, що підприємство не мало власних основних засобів для постачання та зберігання товарів. Також згідно наданих до ДПІ розрахунків комунального податку, середньооблікова чисельність працюючих складала 1 особу.

Оскільки на ТОВ «Донстройтранс» відсутні у достатній кількості трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобовязання, зокрема у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру і мають ознаки нікчемності.

За даними акта перевірки від 22.02.2011 № 766/23-2/20390397 з урахуванням відповіді на заперечення (№ 6085/10/23-213-3 від 14.03.2011), сума валових витрат обчислювалась на підставі даних аналітичного обліку підприємства, наданих до перевірки. Таким чином, визначені суми заниження податку на прибуток обчислені вірно та складають 116418 грн., у т.ч. по періодах: півріччя 2009 р. 7041, 75 грн. (2 квартал); 9 міст. 2009 р. 12240 грн. (3 кв. 5198 грн.); 2009 рік 26708 грн. (4 кв. 14469 грн.); 1 квартал 2010 р. 11073 грн. півріччя 2010 р.- 43952 грн. (2 кв. 32879 грн.); 9 міс. 2010 р. 89710 грн. (3 кв. 45757 грн.).

В якості правових підстав для визнання правочинів нікчемними представник відповідача вказав приписи ст. 203, п.п. 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України. Під час перевірки були надані первинні документи, які містять лише назву послуг (транспортні послуги), вартість послуги, яка не підтверджена будь-якими розрахунковими документами, не визначено ні угодою, ні будь-якими розрахунковими документами. Таким чином, вбачається проведення ТОВ «НІКО» транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобовязання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат не мають реального товарного характеру. Отже, позивачем порушено ст. 228 Цивільного кодексу України у частині укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на заволодіння майном держави.

Вважає результати документальної перевірки обґрунтованими та такими, що відповідають чинному законодавству. Просив відмовити у задоволенні позову (т. 9 а.с. 5-7, т. 12 а.с. 26-28).

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «НІКО» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Макіївської міської ради Донецької області 18.08.1994 (т. 1 а.с. 89), включено до ЄДРПОУ за № 20390397 (т. 1 а.с. 90, 92). Позивач здійснює свою діяльність відповідно до Статуту, затвердженого у новій редакції протоколом Загальних зборів Учасників ТОВ «НІКО» № 03/02-10 від 03.02.2010 (т. 1 а.с. 80-88). Позивач перебуває на обліку як платник податків в Макіївській ОДПІ з 19.08.1994 за № 999 (т. 1 а.с. 94).

З 27.12.2010 по 15.02.2011 Макіївською ОДПІ було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «НІКО» з питання дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009 по 30.09.2010, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 по 30.09.2010, за результатами якої складено акт від 22.02.2011 № 766/23-2/20390397 (т. 1 а.с. 21-59).

Згідно із цим актом, перевіркою встановлено порушення ТОВ «НІКО» п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у вигляді заниження податку в загальній сумі 116418 грн., у т.ч. по періодах: півріччя 2009р. 30035 грн. (2 квартал), 9 місяців 2009р. 35233 грн. (3 кв. 5198 грн.), 2009р. 49702 грн. (4 кв. 14469 грн.), 1 квартал 2010р. 11073 грн., півріччя 2010р. 20959 грн., 9 місяців 2010р. 66716 грн. (т. 1 а.с. 58).

На вказаний акт перевірки позивач надав заперечення від 03.03.2011 № 03/01 (т. 1 а.с. 60-63), на які Макіївською ОДПІ була надана відповідь від 12.03.2011 № 6085/10-23-213-3, згідно якої актом перевірки правомірно відображені порушення ТОВ «НІКО» податкового законодавства в частині обчислення податку на прибуток, що призвело до заниження обєкту оподаткування з податку на прибуток (т. 1 а.с. 64-67).

На підставі акту перевірки, згідно з п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до абз. 2 п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України Макіївською ОДПІ було прийнято податкове повідомлення рішення від 16.03.2011 № 0000032340/0 про донарахування ТОВ «НІКО» податку на прибуток в сумі 1455122,50 грн., у т.ч. за основним платежем - 116418 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 29104,50 грн. (т. 1 а.с. 68).

Суд вважає вказане податкове повідомлення-рішення частково протиправним з таких підстав.

На підставі ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як вбачається з акту перевірки, відповідач обґрунтував порушення ТОВ «НІКО» п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» тим, що позивач безпідставно включив до валових витрат вартість транспортних послуг за договорами із ТОВ «Донстройтранс» № 08/04/1-10 від 08.04.2010, ФО-П ОСОБА_3 від 30.07.2008 № 1/01-07, ФО-П ОСОБА_4 від 26.07.2010 № 26-07/10. При цьому, проаналізувавши договір із ТОВ «Донстройтранс» № 08/04/1-10 від 08.04.2010 відповідач зробив висновок про його нікчемність. Договори, укладені між позивачем та ФО-П ОСОБА_3 від 30.07.2008 № 1/01-07 та ФО-П ОСОБА_4 від 26.07.2010 № 26-07/10 у акті перевірки відповідач не аналізував та на документи на підтвердження їх виконання не посилався (т. 1 а.с. 29-36).

Так, 08.04.2010 між ТОВ «Донстройтранс» (Експедитором) і ТОВ «НІКО» (Замовником) було укладено договір № 08/04/1-10 (т. 3 а.с. 16-17), яким визначено порядок взаємовідносин, що виникають при організації перевезень вантажів у міжміському сполученні та розрахунках за перевезення вантажів і надання послуг між Експедитором та Замовником (пункт 1.1 договору). Обсяги і строки виконання послуг узгоджуються між сторонами додатково (пункт 2.1 договору). Замовлення на перевезення подається Замовником не пізніше, ніж за 1 робочий день до дати виконання перевезення (пункт 2.2 договору). Тарифи на послуги узгоджуються сторонами і зазначаються у Додатках (заявках) до цього контракту, що є його невідємними частинами (пункт 4.1 договору). Замовник здійснює оплату за транспортні послуги Експедитору протягом 3 банківських днів з моменту отримання від Експедитора акта виконаних робіт, оригінала рахунку і підтвердженої товарно-транспортної накладної по узгодженим ставкам відповідно до Договір-Заявки. Інші строки оплати можуть узгоджуватися сторонами у заявках (пункт 5.1 договору).

Відповідно до наведених умов договору, сторонами були підписані заявки на внутрішні вантажні перевезення автомобільним транспортом (т. 3 а.с. 22, 28, 33, 37, 43, 48, 54, 59, 63, 70, 76, 83, 90, 98, 105, 109, 113, 118, 125, 131, 138, 140, 146, 152, 159, 163, 168, 172, 176, 207) та разові договори-заявки (т. 3 а.с. 35, 62, 121, 171, 175), у яких визначено найменування вантажу, автотранспорт, яким здійснюватиметься перевезення, адреси місць відвантаження та завантаження товару та ін.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Ч.ч. 1, 2, 3 ст. 180 Господарського кодексу України (далі за текстом ГК України) передбачено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 306 ГК України, перевезенням вантажів визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.

Частиною 4 цієї статті визначено, що допоміжним видом діяльності, пов'язаним з перевезенням вантажу, є транспортна експедиція.

Статтею 316 ГК України передбачено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов'язань, пов'язаних із перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Зазначені приписи ГК України кореспондуються із положеннями про транспортне експедирування, закріпленими у ч. 1 ст. 929 ЦК України та ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність».

Істотними умовами договору транспортного експедирування, відповідно до ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», у тому числі, є вид послуги експедитора; вид та найменування вантажу; розмір плати експедитору; порядок розрахунків; пункти відправлення та призначення вантажу; порядок погодження змін маршруту, виду транспорту, вказівок клієнта; строк (термін) виконання договору. Для систематичного надання послуг експедитора можуть укладатися довгострокові (генеральні) договори транспортного експедирування.

Аналізуючи зміст договору, укладеного 08.04.2010 між ТОВ «Донстройтранс» (Експедитором) і ТОВ «НІКО» (Замовником) № 08/04/1-10 (т. 3 а.с. 16-17), суд приходить до висновку, що він є довгостроковим договором транспортного експедирування, оскільки його умови передбачають систематичне надання послуг експедитора.

Разом із тим, вказаний договір не містить усіх істотних умов, встановлених ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», зокрема, вид транспортно-експедиційної послуги, що надається експедитором; вид та найменування вантажу; розмір плати експедитору; порядок розрахунків; пункти відправлення та призначення вантажу; порядок погодження змін маршруту, виду транспорту, вказівок клієнта; строк (термін) виконання договору.

Заявки замовника (т. 3 а.с. 22, 28, 33, 37, 43, 48, 54, 59, 63, 70, 76, 83, 90, 98, 105, 109, 113, 118, 125, 131, 138, 140, 146, 152, 159, 163, 168, 172, 176, 207) та разові договори-заявки (т. 3 а.с. 35, 62, 121, 171, 175) містять лише найменування вантажу, автотранспорт, яким здійснюватиметься перевезення, адреси місць відвантаження та завантаження товару. При цьому, вид транспортно-експедиційної послуги, порядок погодження змін маршруту, виду транспорту, вказівок клієнта, у цих заявках не оговорено. Крім того, вказані заявки не містять посилання на те, що вони підписані саме на виконання договору від 08.04.2010 № 08/04/1-10.

Аналіз викладених вище приписів нормативно-правових актів свідчить про те, що клієнтом за договором транспортного експедирування може виступати як вантажовідправник і вантажоодержувач. Виконання дій, необхідних для забезпечення доставки вантажу, може здійснюватися безпосередньо експедитором або третіми особами (перевізниками, професійними зберігачами, іншими експедиторськими організаціями тощо), з якими експедитор укладає відповідні договори (перевезення, зберігання тощо). В останньому випадку експедитор, як правило, діє від власного імені, оскільки метою договору про транспортно-експедиційне забезпечення доставки вантажу одержувачу є повне звільнення клієнта від виконання будь-яких дій, пов'язаних із доставкою вантажу. Тобто, експедитор може самостійно здійснювати дії із доставки вантажу перевізнику та/або вантажоодержувачу або організувати виконання таких дій, уклавши відповідні договори з іншими особами.

З тексту договору від 08.04.2010 № 08/04/1-10 та заявок не можливо встановити, який саме вид транспортно-експедиційних послуг надається, а також чи здійснюється перевезення вантажу безпосередньо експедитором, або експедитор надає послуги повязані лише з організацією такого перевезення.

Як свідчать матеріали справи, 25.08.2009 ТОВ «Донстройтранс» була видана ліцензія на здійснення виду господарської діяльності надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом відповідно до видів робіт, визначених Законом України «Про автомобільний транспорт», якою дозволено здійснювати вид робіт внутрішні перевезення вантажів вантажними автомобілями, причепами та напівпричепами. Строк дії ліцензії з 19.08.2009 по 18.08.2014 (т. 12 а.с. 57).

Разом із тим, суду надана інформація органів ДАЇ про те, що деякі транспортні засоби, якими здійснювалося перевезення за договором від 08.04.2010 № 08/04/1-10, не зареєстровані в Донецькій області. Інші транспортні засоби зареєстровані за фізичними особами, а не за ТОВ «Донстройтранс» (т. 12 а.с. 98-100).

Крім того, відповідно до акту «Про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «НІКО» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Донстройтранс» за квітень-червень 2010 року» від 10.12.2010 № 10551/23-3/20390397, на який посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, у ТОВ «Донстройтранс» відсутні умови для здійснення господарської діяльності (у тому числі, транспортні засоби).

Також, згідно з актом про неможливість проведення перевірки контрагента ТОВ «Донстройтранс» з питань підтвердження відомостей, отриманих, у тому числі, від ТОВ «НІКО», від 26.08.2010 № 3254/23-2/36615845, складеним ДПІ у Київському районі м. Донецька (т. 9 а.с. 10-11), у ТОВ «Донстройтранс» та його постачальників відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби.

Отже, оскільки ТОВ «Донстройтранс» не має власних транспортних засобів, суд приходить до висновку, що у даному випадку він як експедитор мав укласти з метою організації перевезень за ТОВ «НІКО» договори із іншими транспортними організаціями або підприємцями, які безпосередньо займаються виконанням перевезень. Суду під час розгляду справи не надавався такий договір перевезення вантажу, укладений від імені експедитора ТОВ «Донстройтранс» або від імені вантажоодержувача (вантажовідправника) з іншою транспортною організацією.

На підтвердження фактичного виконання умов договору транспортного експедирування від 08.04.2010 № 08/04/1-10 позивач надав суду наступні документи:

-акти здавання-прийняття робіт (надання послуг) (т. 3 а.с. 18, 24, 29, 34, 38, 44, 50, 55, 60, 64, 71, 77, 84. 88, 91, 99, 106, 110, 114, 119, 122, 126, 132, 137, 141, 147, 153, 160, 165, 169, 173);

-товарно-транспортні накладні (т. 3 а.с. 19-20, 25-27, 30-31, 39-41, 45, 47-48, 51-53, 57-58, 65-67, 72-74, 78-81, 85-87, 92-96, 100-103, 107, 111, 115-116, 123, 127-129, 133-134, 138, 142-144, 148-151, 154-157, 161-162, 166);

-рахунки-фактури (т. 3 а.с. 21, 23, 32, 36, 42, 46, 49, 56, 61, 68, 75, 82, 97, 104, 108, 112, 117, 120, 124, 130, 135, 139, 145, 158, 164, 167, 170, 174);

-платіжні доручення про оплату за отримані транспортні послуги на розрахунковий рахунок ТОВ «Донстройтранс» (т. 3 а.с. 177-206);

-реєстри виданих та отриманих податкових накладних, в яких відображені податкові накладні за наслідками операцій з надання транспортних послуг ТОВ «Донстройтранс» (т. 9 а.с. 27-164).

Суд зазначає, що вказані документи не можуть вважатись належним підтвердженням виконання умов договору транспортного експедирування від 08.04.2010 № 08/04/1-10, оскільки за своїм змістом вони не відповідають наступним приписам законодавства.

Так, відповідно до ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.

Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні.

Такими документами можуть бути: авіаційна вантажна накладна (Air Waybill); міжнародна автомобільна накладна (CMR); накладна СМГС (накладна УМВС); коносамент (Bill of Lading); накладна ЦІМ (CIM); вантажна відомість (Cargo Manifest); інші документи, визначені законами України.

Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Надані позивачем документи не містять підтвердження витрат експедитора, не мають посилань на рахунки, накладні тощо, видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування. Також надані документи не відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Крім того, положеннями ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Водночас, ч.ч. 1, 2 ст. 9 цього Закону встановлюються вимоги до первинного документу та визначена сфера застосування первинного документу.

Так, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналогічні вимоги до первинного документа встановлені у п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Крім того, як передбачено розділом 1 Правилперевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за N 128/2568, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи;

Відповідно до п.п. 11.1, 11.3 розділу 11 цих Правил, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається.

Акти здавання-прийняття робіт (надання послуг) (т. 3 а.с. 18, 24, 29, 34, 38, 44, 50, 55, 60, 64, 71, 77, 84. 88, 91, 99, 106, 110, 114, 119, 122, 126, 132, 137, 141, 147, 153, 160, 165, 169, 173), товарно-транспортні накладні (т. 3 а.с. 19-20, 25-27, 30-31, 39-41, 45, 47-48, 51-53, 57-58, 65-67, 72-74, 78-81, 85-87, 92-96, 100-103, 107, 111, 115-116, 123, 127-129, 133-134, 138, 142-144, 148-151, 154-157, 161-162, 166) та рахунки-фактури (т. 3 а.с. 21, 23, 32, 36, 42, 46, 49, 56, 61, 68, 75, 82, 97, 104, 108, 112, 117, 120, 124, 130, 135, 139, 145, 158, 164, 167, 170, 174) не відповідають наведеним вище вимогам до первинних документів згідно Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки не містять зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, а також не містять даних, що вимагаються спеціальним законом, про що судом зазначалося вище. Крім того, під час судового розгляду справи не були надані подорожні листи, оформлення яких у даному випадку є обовязковим.

На підтвердження використання отриманих від ТОВ «Донстройтранс» транспортно-експедиторських послуг із власною господарською діяльністю ТОВ «НІКО» надало договори поставки із ТОВ «БаДМ», ПП «Конформ», ПП «Сана Ко», КП «Луганська обласна «Фармація», ТОВ «Вітафарм», ТОВ ПКФ «Вітус» та іншими контрагентами, до яких додав відповідні Специфікації, Свідоцтва про державну реєстрацію контрагентів, довідки про їх включення до ЄДРПОУ, Свідоцтва про їх реєстрацію як платників податку на додану вартість (т. 8 а.с. 83-168, т. 12 а.с. 41-56), а також видаткові накладні, витратні накладні, товарно-транспортні накладні, довіреності на отримання товару, журнал реєстрації цих довіреностей та інші документи на підтвердження виконання умов договорів поставки (т. 9 а.с. 12-250, т. 10 а.с. 2-234, т. 11 а.с. 1-247, т. 12 а.с. 1-18). Разом із тим, надані документи стосуються не тільки поставки товарів, які перевозилися до договору із ТОВ «Донстройтранс». Тобто, із цих наданих документів не можливо встановити той факт, що транспортно-експедиторські послуги, отримані від ТОВ «Донстройтранс», були використані саме під час здійснення поставок по вказаним вище договорам.

До того ж, суд зауважує, що до перевірки вказані документи (акти здавання-приймання робіт, товарно-транспортні накладні, рахунки-фактури, договори поставки та ін.) у повному обсязі не надавалися, хоча Макіївською ОДПІ вимагалося їх надання (т. 12 а.с. 102). На лист-вимогу Макіївської ОДПІ позивач надав відповідь, що у звязку з великою кількістю документів, не можливо їх надання у строк до закінчення перевірки, тобто до 15.02.2011; надати копії документів можливо у строк до 23.02.2011. Однак, 23.02.2011 позивач надіслав листа, що у звязку із хворобою бухгалтера по обліку транспорту та вантажоперевезень, надання документів у строк до 23.02.2011 не є можливим; вказані копії будуть надані до 28.02.2011. Тільки 17.03.2011 позивач надав до Макіївської ОДПІ документи, перелік яких вказав у супровідному листі, тобто після закінчення перевірки. Таким чином, ці документи не могли бути досліджені відповідачем не тільки при проведенні перевірки, а й при розгляді заперечень до акту перевірки (висновок на заперечення датований 12.03.2011).

Суд не приймає до уваги посилання представника позивача на акт невиїзної документальної перевірки Макіївської ОДПІ від 10.12.2010 № 10551/23-3/20390397, оскільки згідно з його висновками перевіркою не встановлено розбіжності з відомостями, отриманими від ТОВ «Донстройтранс»; перевіркою ТОВ «Ніко» не можливо встановити повноту відображення в податковому обліку результатів господарських відносин відповідно до відомостей, отриманих від ТОВ «Донстройтранс», яка мала правові відносини з платником податків, у звязку з ненаданням до перевірки реєстрів отриманих податкових накладних. У цьому акті зміст договору від 08.04.2010 № 08/04/1-10 не аналізувався, а також первинні документи на підтвердження вчинених господарських операцій з транспортного експедирування не досліджувалися. Крім того, як зазначалося судом вище, цим актом було встановлено відсутність у ТОВ «Донстройтранс» умов для здійснення господарської діяльності.

Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» визначений перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок (ст. 228 ЦК України): правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочин, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Отже, наявність вироку суду, постановленого у кримінальній справі, у даному випадку не є обовязковою. Суд зазначає, що відповідач у акті перевірки та під час судового розгляду справи надав суду достатньо доказів, які б з огляду на приведені вище положення ЦК України та розяснення Пленуму Верховного Суду України свідчили про те, що договір транспортного експедирування від 08.04.2010 № 08/04/1-10, укладений між ТОВ «Ніко» та ТОВ «Донстройтранс», суперечить приписам законодавства, а також інтересам держави і суспільства, не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, та є таким, що порушує публічний порядок.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу визначаються як сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат, згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону, включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті.

Згідно п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість акту перевірки від 22.02.2011 № 766/23-2/20390397 у частині порушення позивачем п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у вигляді віднесення до складу валових витрат позивачем витрат, понесених на виконання договору транспортного експедирування від 08.04.2010 № 08/04/1-10, укладений між ТОВ «НІКО» та ТОВ «Донстройтранс», оскільки на підставі досліджених у судовому засіданні документів не підтверджується звязок цих витрат із господарською діяльністю ТОВ «НІКО».

Що ж стосується договорів транспортного експедирування, укладених між позивачем та ФО-П ОСОБА_3 від 30.07.2008 № 1/01-07 та ФО-П ОСОБА_4 від 26.07.2010 № 26-07/10, то як зазначалося судом вище, відповідач їх у акті перевірки не аналізував та на документи на підтвердження їх виконання не посилався (т. 1 а.с. 29-36).

При цьому, позивач надав суду відповідні первинні документи на підтвердження виконання цих договорів обома сторонами (т. 2 а.с. 1-249, т. 3 а.с. 2-15, т. 4 а.с. 1-245, т. 5 а.с. 1-200, т. 6 а.с. 1-230, т. 7 а.с. 1-250, т. 8 а.с. 20-82), які також при проведенні перевірки відповідачу не надавались.

У відповідності до п. 86.1 ст. 86 Податкового кодексу України, результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності).

Відповідно до вимог Податкового кодексу України та Закону України "Про державну податкову службу в Україні" було розроблено Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затверджений Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 № 984, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 за N 34/18772 (далі за текстом - Порядок).

Відповідно до пункту 4 розділу І Порядку, акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Пунктом 6 розділу І Порядку передбачено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

При цьому, у підпункті 5.2 пункту 5 розділу ІІ Порядку містяться вимоги до змісту описової частини акту документальної перевірки у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства. Зокрема, за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно:

чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень;

зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;

у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів;

у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки;

у разі надання посадовими особами платника податків або його законними представниками посадовим (службовим) особам органу державної податкової служби письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти про надання таких пояснень необхідно відобразити в акті.

Макіївською ОДПІ у акті перевірки не викладено зміст порушення позивачем п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» при укладенні та виконанні договорів транспортного експедирування з ФО-П ОСОБА_3 від 30.07.2008 № 1/01-07 та ФО-П ОСОБА_4 від 26.07.2010 № 26-07/10, а також не зазначені первинні документи та регістри бухгалтерського обліку по вказаним господарським операціям, не складено акт про ненадання таких документів до перевірки.

Також, оскільки представник відповідача у своїх запереченнях проти позову зазначив про однотипність порушень при укладенні та виконанні позивачем усіх трьох договорів транспортного експедирування (із ФО-П ОСОБА_3, ФО-П ОСОБА_4 та ТОВ «Донстройтранс», він мав відобразити їх у акті відповідно до підпункту 5.3 пункту 5 розділу ІІ Порядку у додатках до акту.

Суд не приймає до уваги доводи представника відповідача стосовно допущення в описовій частині акта описки, оскільки пунктом 7 розділу І Порядку визначено, що в акті (довідці) документальної перевірки, розрахунках та інших матеріалах не допускаються різного роду виправлення цифрових показників, дат та інших даних. Крім того, відповідач не надав позивачу та суду акт з виправленими описками.

У відповідності до приписів підпункту «б» пункту 2.1 розділу ІІ Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 N 985, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.12.2010 за N 1440/18735, орган державної податкової служби визначає суму нарахування (зменшення) грошового зобов'язання, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування, та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість та складає податкове повідомлення-рішення у випадку, якщо дані перевірки результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Оскільки дані перевірки результатів діяльності ТОВ «НІКО», викладені у акті перевірки від 22.02.2011 № 766/23-2/20390397, не свідчать про заниження його податкових зобов'язань з податку на прибуток, заявлених у податкових деклараціях, по господарським операціям з отримання послуг транспортного експедирування від ФО-П ОСОБА_3 та ФО-П ОСОБА_4, суд приходить до висновку, що у Макіївської ОДПІ були відсутні підстави для донарахування податкового зобовязання у цій частині та відповідного нарахування штрафних (фінансових) санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням.

Як вбачається з письмових пояснень представника відповідача, наданих суду (т. 12 а.с. 110), суми податку та штрафних санкцій нараховані позивачу наступним чином:

-по договору з ФО-П ОСОБА_3 за основним платежем - 62168 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 15542 грн.;

-по договору з ФО-П ОСОБА_4 за основним платежем - 31255 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями - 7813,75 грн.;

-по договору з ТОВ «Донстройтранс» - за основним платежем - 22995 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями - 5748,75 грн.

Оскільки суд прийшов до висновку про правомірність висновку акту перевірки про порушення позивачем п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у вигляді віднесення до складу валових витрат позивачем витрат, понесених на виконання договору транспортного експедирування від 08.04.2010 № 08/04/1-10, укладений між ТОВ «НІКО» та ТОВ «Донстройтранс», то спірне податкове повідомлення-рішення є обґрунтованим лише у частині донарахування позивачу податкового зобовязання з податку на прибуток підприємства за основним платежем - 22995 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 5748,75 грн.

Оскільки приписами ст. 55 Податкового кодексу України передбачено можливість скасування податкового повідомлення-рішення, а не визнання його недійсним, як просить позивач у позовній заяві, суд вважає за необхідне скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.03.2011 № 0000032340/0 у частині донарахування ТОВ «НІКО» податку на прибуток в сумі 116778,75 грн., у т.ч. за основним платежем - 93423 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 23355,75 грн.

З огляду на викладене, суд задовольняє позовні вимоги частково.

Відповідно до ст. 94 КАС України суд присуджує до стягнення з Державного бюджету на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам, тобто у розмірі 2,20 грн.

Керуючись ст.ст. 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-112, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254, Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «НІКО» до Макіївської обєднаної державної податкової інспекції у Донецькій області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000032340/0 від 16.03.2011 задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Макіївської обєднаної державної податкової інспекції у Донецькій області № 0000032340/0 від 16.03.2011 у частині донарахування товариству з обмеженою відповідальністю «НІКО» податку на прибуток в сумі 116778 (сто шістнадцять тисяч сімсот сімдесят вісім) грн. 75 коп., у т.ч. за основним платежем - 93423 (девяносто три тисячі чотириста двадцять три) грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями 23355 (двадцять три тисячі триста пятдесят пять) грн. 75 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «НІКО» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 (дві) грн. 20 коп.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошені її вступна резолютивна частини у судовому засіданні 01 червня 2011 року. Постанова виготовлена в повному обсязі 06 червня 2011 року.

Апеляційну скаргу на постанову може бути подано до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Зеленов А. С.