Постанова № 16125281, 26.05.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2011 р. справа № 2а/0570/6068/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Ушенка С. В.

при секретаріКутафіній К.Ю.,

за участю

представника позивача ОСОБА_1 (за довіреністю),

відповідача ОСОБА_2 (особисто),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Макіївського міського центру зайнятості робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до ОСОБА_2 про стягнення витрат на випадок безробіття, -

ВСТАНОВИВ:

Макіївський міський центр зайнятості робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просив стягнути з ОСОБА_2 витрати на випадок безробіття у розмірі 5002,42 грн, мотивуючи свої вимоги тим, що 03.06.2009 року ОСОБА_2 звернулась за сприянням у працевлаштуванні до Совєтської районної філії Макіївського міського центру зайнятості, де була зареєстрована як шукаюча роботу на підставі наданої заяви від 10.06.2009 року. 01.08.2009 року ОСОБА_2 було знято з обліку у звязку з працевлаштуванням за направленням державної служби зайнятості на СПД-ФО ОСОБА_3 Після цього, 09.10.2009 року ОСОБА_2 звернулась за сприянням у працевлаштуванні до Совєтської районної філії Макіївського міського центру зайнятості, де була зареєстрована як шукаюча роботу на підставі наданої заяви від 16.10.2009 року. 03.06.2010 року ОСОБА_2 було знято з обліку у звязку з працевлаштуванням за направленням державної служби зайнятості на ЗАТ «Макіївський машинобудівельний завод» на посаду кладовщика. Макіївським міським центром зайнятості було проведено перевірку обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним в порядку розслідування страхових випадків, затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 13.02.2009 року № 60/62, якою встановлено, що відповідач в період перебування на обліку в центрі зайнятості як безробітний був зареєстрований як фізична особа підприємець, чим порушив вимоги п. 2 ст. 36 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття». На адресу відповідача було направлено листа-претензію щодо повернення необгрунтовано сплаченої суми допомоги на випадок безробіття у сумі 5002,42 грн., але відповідач зазначені кошти не повернув.

Через канцелярію суду представник позивача надала заяву про зменшення розміру позовних вимог у звязку із частковою сплатою суми боргу відповідачем у розмірі 530,00 грн. В судовому засіданні представник позивача підтримала уточненні позовні вимоги у повному обсязі, надала пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві, з урахуванням уточнення, просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та стягнути суму витрат на випадок безробіття у розмірі 4472,72 грн.

Відповідач у судовому засіданні не заперечувала проти уточненних позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 136 КАС України, позивач може відмовитися від адміністративного позову, а відповідач визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову від адміністративного позову чи визнання адміністративного позову викладено в адресованій суду письмовій заяві, ця заява приєднується до справи.

Частиною 3 ст. 156 КАС України передбачено, що судове рішення у звязку з визнанням адміністративного позову ухвалюється за правилами, встановленими ст. 112 КАС України.

Згідно вимог ст. 112 КАС України, зокрема, у разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову. Крім того, суд не приймає визнання адміністративного позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши в судовому засіданні обставини справи та перевіривши їх наявними доказами, суд встановив наступне.

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», функції робочих органів виконавчої дирекції Фонду покладаються на центр зайнятості Автономної Республіки Крим, обласні, Київський і Севастопольський міські, районні, міськрайонні, міські та районні у містах центри зайнятості.

Відповідно до ч. 2 ст. 34 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», Фонд зобовязаний: забезпечувати збір страхових внесків; виплачувати забезпечення та надавати соціальні послуги, передбачені цим Законом; вживати заходів до раціонального використання коштів і забезпечення фінансової стабільності Фонду; контролювати правильність нарахування, своєчасність сплати страхових внесків, а також витрат за страхуванням на випадок безробіття, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами з питань страхування на випадок безробіття, правильність призначення роботодавцем та виплати застрахованим особам допомоги по частковому безробіттю; щорічно складати звіт про результати своєї діяльності та подавати його Кабінету Міністрів України; інформувати застрахованих осіб про результати своєї роботи через засоби масової інформації.

10.06.2009 року ОСОБА_2 звернулась до позивача із заявою про сприяння у працевлаштуванні, в якій зазначила, що вона не зареєстрована як субєкт підприємницької діяльності, не займається трудовою діяльністю та пенсії не отримує. На підставі даної заяви відповідач була зареєстрована як шукаюча роботу. Відповідно до наказу від 03.08.2009р. № НТ090803 ОСОБА_2 було знято з обліку з 01.08.2009р. у звязку з працевлаштуванням за направленням державної служби зайнятості на СПД-ФО ОСОБА_3 16.10.2009 року ОСОБА_2 повторно звернулась із заявою до позивача про сприяння у працевлаштуванні, в якій зазначила, що вона не зареєстрована як субєкт підприємницької діяльності, не займається трудовою діяльністю та пенсії не отримує і була зареєстрована як шукаюча роботу на підставі наданої заяви від 16.10.2009 року. Відповідно до наказу від 04.06.2010р. ОСОБА_2 було знято з обліку з 03.06.2010р. у звязку з працевлаштуванням за направленням державної служби зайнятості на ЗАТ «Макіївський машинобудівельний завод» на посаду кладовщика.

Згідно з ч. 1 ст. 22 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000р. за № 1533-III (далі - Закон), застраховані особи, визнані у встановленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) не менше 26 календарних тижнів та сплачували страхові внески, мають право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу.

Статтею 7 Закону передбачено, що видом забезпечення за цим Законом є, зокрема, допомога по безробіттю.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 22 Закону, допомога по безробіттю виплачується з 8 дня після реєстрації застрахованої особи в установленому порядку в державній службі зайнятості. Загальна тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 360 календарних днів протягом двох років.

Згідно з ч. 1 ст. 23 Закону, застрахованим особам, зазначеним у ч. 1 ст. 22 цього Закону, розмір допомоги по безробіттю визначається у відсотках до їх середньої заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообовязковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Кабінетом Міністрів України, залежно від страхового стажу.

Згідно поданих заяв, відповідачу наданий статус безробітної, розпочата виплата допомоги по безробіттю у розмірі, встановленому законодавством.

У відповідності до Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним відповідно до Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (далі Порядок), затвердженого наказом Мінпраці та соціальної політики України, ДПА України від 13 лютого 2009 р. № 60/62, постановою правління Пенсійного фонду України від 13 лютого 2009 р. № 7-1, позивачем 23.11.2010р. проведено перевірку обгрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України „Про загальнообов”язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”. Під час зазначеної перевірки в ході звірки бази обміну даних з Державним центром зайнятості та Єдиним державним реєстром юридичних та фізичних осіб - підприємців виявлено, що під час перебування на обліку в центрі зайнятості в якості безробітної ОСОБА_2 в період з 27.09.2006р. по час проведення перевірки зареєстрована Виконавчим комітетом Макіївської міської ради Донецької області як фізична особа підприємець, що підтверджується витягом з ЄДР юридичних та фізичних осіб підприємців, про що позивачем складено акт № 25 від 23.11.2010 року.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 36 Закону, застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобовязані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Про вказані обставини, що впливають на умови виплати допомоги по безробіттю, відповідач центр зайнятості не повідомляла.

Сума допомоги по безробіттю, яка сплачена відповідачу за період знаходження на обліку у Макіївському міському центрі зайнятості складає 4472,42 грн.

Відповідно до наданого Витягу з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відповідач з 27.09.2006р. по теперішній час зареєстрований як фізична особа підприємець Виконавчим комітетом Макіївської міської ради Донецької області.

Відповідно до наявних в матеріалах справи заяв відповідача про надання статусу безробітної з виплатою допомоги по безробіттю, відповідачем самостійно зазначено, що на час подання зазначених заяв вона не зареєстрована як субєкт підприємницької діяльності, не займається трудовою діяльністю та пенсії не отримує.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про зайнятість населення», безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.

Статтею 1 Закону України «Про зайнятість населення» передбачено, що в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах, зокрема, громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців.

Приписами ст. 128 Господарського Кодексу України передбачено, що громадянин може здійснювати підприємницьку діяльність безпосередньо як підприємець або через приватне підприємство, що ним створюється.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач в період перебування на обліку в центрі зайнятості як безробітна була підприємцем, тобто належала до зайнятого населення, що виключало можливість виплати їй допомоги по безробіттю.

Відповідно до п. 6, 7 Порядку, у разі встановлення центрами зайнятості належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.

ОСОБА_2 було запропоновано в добровільному порядку повернути отримані нєю кошти у розмірі 5002,42 грн., про що був надісланий лист-претензія про відшкодування зазначеної суми коштів від 30.11.2010 р. № 04-11/9495.

Відповідачем сплачена сума витрат на випадок безробіття у розмірі 530,00 грн, у звязку з чим заборгованість витрат на випадок безробіття складає 4472,42 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 36 Закону, сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання ним своїх обовязків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Статтею 39 вказаного Закону визначено, що спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються в судовому порядку.

Враховуючи те, що на момент розгляду справи відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження факту відсутності обставин, що вказують на порушення ним вимог ч. 2, 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», тобто, які не спростовують факт невиконання ним, як застрахованою особою, що зареєстрований як безробітний, обовязку щодо своєчасного подання відомостей про обставини, що впливають на умови виплати допомоги по безробіттю, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення суми допомоги по безробіттю та вартості наданих соціальних послуг є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статей 11, 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні (ст. 86 цього Кодексу).

На підтвердження позовних вимог позивачем надано необхідні докази про наявність заборгованості у відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони субєкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, повязані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Питання про розподіл судових витрат не вирішується, так як позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» від 21.01.1993 року та при поданні заяви не сплачував судовий збір.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Макіївського міського центру зайнятості робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до ОСОБА_2 про стягнення витрат на випадок безробіття у розмірі 4472,42 грн. задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (АДРЕСА_1) на користь Макіївького міського центру зайнятості робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (86157, Донецька область, м. Макіївка, вул. Шевченка, 28/56; р/р 37179300901064 в ГУ УДК у Донецькій області, МФО 834016, ЄДРПОУ 13543682, отримувач - Макіївський міський центр зайнятості) суму витрат на випадок безробіття в розмірі 4472 (чотири тисячі чотириста сімдесят два) грн. 42 коп.

Повний текст постанови виготовлено і підписано 31.05.2011р., її вступну та резолютивну частини проголошено в судовому засіданні 26.05.2011р. в присутності представників сторін та приєднано до матеріалів справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої ст.160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У випадку подання апеляційної скарги постанови, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Ушенко С. В.