Постанова № 16125036, 12.05.2011, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 травня 2011 р.Справа № 2-а-9430/08/1570 Категорія:5.4Головуючий в 1 інстанції: Корой С.М. Одеській апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача судді - Турецької І.О.

суддів –Стас Л.В. , Косцової І.П.

за участю секретаря - Скоріної Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Державної інспекції з контролю за цінами в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2010 року по справі за позовом Державної інспекції з контролю за цінами в Одеській області до закритого акціонерного товариства «Заплазький цукровий завод»про стягнення сум, -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2008 року Державна інспекція з контролю за цінами в Одеській області звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до закритого акціонерного товариства «Заплазький цукровий завод»(далі ЗАТ «Заплазький цукровий завод», відповідач) та просила стягнути з відповідача 530342, 30 грн. за порушення постанови Кабінету Міністрів України «Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру і цукрових буряків».

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 18 травня 2010 року в задоволенні позовних вимог - відмовлено.

В апеляційній скарзі Державної інспекції з контролю за цінами в Одеській області ставиться питання про скасування судового рішення в зв’язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також у зв’язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.

В обґрунтування апелянт зазначив, що Постановою Кабінету Міністрів України «Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру і цукрових буряків»встановлена саме мінімальна ціна на цукор, яка визначається як ціна виробництва саме цукру, тобто без врахування вартості тари, оскільки тара може бути різноманітною, та не є предметом регулювання ціноутворення у бурякоцукровій промисловості.

В суді апеляційної інстанції представник Державної інспекції з контролю за цінами в Одеській області підтримав доводи апеляційної скарги та наполягав на її задоволенні.

Інші особи, які брали участь у справі до суду апеляційної інстанції не з’явилися, про день, час та місце слухання справи повідомлялися належним чином, про причини неявки, суду не повідомили.

Відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

З’ясувавши обставини справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню на наступних підставах.

Згідно з вимогами ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції встановлено, що ЗАТ «Заплазький цукровий завод»зареєстрований, відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, 17 березня 2000 року Любашівською районною державною адміністрацією Одеської області.

Сертифікатом відповідності, виданим відповідачу на строк з 17 жовтня 2007 року до 18 жовтня 2008 року визначено, що його продукцією є цукор-пісок (з цукрового буряка) фасований в поліпропіленові мішки по 50 кг та в поліетиленові пакети по 0,5 кг і 1 кг.

11 квітня 2008 року головними державними інспекторами, на підставі посвідчень, виданих Державною інспекцією з контролю за цінами в Одеській області, було проведено перевірку щодо порядку дотримання відповідачем мінімальних цін та порядку формування оптово-відпускних цін на цукор-пісок.

В результаті проведеної перевірки позивачем складено акт №000214 від 11 квітня 2008 року, в якому зазначено, що відповідачем порушено Постанову Кабінету Міністрів України «Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру і цукрових буряків»від 07 березня 2007 року №404, а саме: реалізація цукру-піску за цінами, нижчими ніж встановлено вказаною Постановою.

21 квітня 2008 року, на підставі вищезазначеного акту, Державною інспекцією з контролю за цінами в Одеській області було прийнято рішення про застосування економічних санкцій і штрафних санкцій за порушення державної дисципліни цін та правил оптової та роздрібної торгівлі в частині додержання державної дисципліни цін, а також, 22 квітня 2008 року направлена претензія №13-1287, за якими належить стягнути з товариства в дохід державного бюджету України 530342,80 грн.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з того, що з аналізу норм чинного законодавства вбачається, що пакування цукру у пакети та мішки є невід’ємною ознакою цього товару і передбачено у виданому відповідачу сертифікаті відповідності на цукор-пісок з цукрового буряка, а витрати на вказане пакування є невід’ємною складовою собівартості виробництва 1 тонни цукру та його ціни.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції постановлено не обґрунтоване рішення, виходячи зі наступного.

Основні принципи встановлення і застосування цін і тарифів та організацію контролю за їх дотриманням на території України визначає Закон України «Про ціни і ціноутворення»від 03 грудня 1990 року № 507-XII.

Статтею 8 цього Закону визначено, що державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення:

-          державних фіксованих цін (тарифів);

-          граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів.

Регулювання цін і тарифів здійснюється державою на ресурси, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, на товари й послуги, що мають вирішальне соціальне значення, а також на продукцію, товари й послуги, виробництво яких зосереджено на підприємствах, що займають монопольне (домінуюче) становище на ринку, шляхом встановлення фіксованих цін та граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів.

Основні правові, економічні та організаційні засади державного регулювання виробництва й реалізації цукру визначено Законом України «Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру» від 17 червня 1999 року № 758-XIV.

Стаття 1 цього Закону містить такі визначення:

-          квота поставки цукру на внутрішній ринок (квота «А») - максимальна кількість цукру для поставки на внутрішній ринок з 1 вересня поточного року до 1 вересня наступного року для задоволення внутрішніх потреб;

-          мінімальна ціна на цукор - нижня межа ціни при укладанні угод купівлі-продажу на внутрішньому ринку України в обсягах квоти «А».

Статтею 6 Закону України «Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру»передбачено регулювання ціноутворення в бурякоцукровій промисловості шляхом запровадження мінімальних цін на цукор і цукрові буряки на рівні, що забезпечує прибутковість виробництва відповідних видів продукції.

Зокрема, встановлено, що мінімальна ціна на цукор квоти «А»з урахуванням базисної цукристості визначається Кабінетом Міністрів України за пропозиціями Міністерства агропромислового комплексу України щороку до 1 січня поточного року із застосуванням щомісячних індексів інфляції. Протягом маркетингового року Кабінет Міністрів України може змінювати рівень мінімальних цін у разі зміни кон'юнктури ринку.

Згідно з п. 6 Порядку визначення мінімальних цін на цукрові буряки та цукор, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Про деякі питання державного регулювання виробництва і реалізації цукру»від 02 червня 2000 року № 868, встановлені мінімальні ціни на цукор які є обов'язковими для всіх суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форми власності для визначення ціни на цукор під час укладання угод купівлі-продажу.

Порядком визначення мінімальних цін на цукрові буряки та цукор встановлені основні вимоги щодо визначення і затвердження мінімальних цін на цукрові буряки, що поставляються для виробництва цукру в межах квоти його поставки на внутрішній ринок (квота ») і за міжнародними договорами (квота »), та мінімальних цін на цукор квоти ».

Відповідно до п. 4 зазначеного порядку мінімальна ціна на цукор визначається з урахуванням мінімальної ціни на цукрові буряки з базисною цукристістю 16 відсотків та нормативних витрат, пов'язаних з виробництвом 1 тонни цукру, що відповідає вимогам установлених стандартів, на умовах франко-станція відправлення, і з урахуванням мінімального прибутку та податку на додану вартість.

Таким чином постановою Кабінету Міністрів України «Про заходи щодо державного регулювання виробництва і реалізації цукру та цукрових буряків»встановлена мінімальна ціна саме на цукор, яка визначається як ціна виробництва саме цукру, тобто без врахування вартості тари.

Вартість тари в конкретних випадках може значно відрізнятися, та вартість тари не є предметом регулювання ціноутворення в бурякоцукровій промисловості шляхом запровадження мінімальних цін на цукор і цукрові буряки та тара не підпадає під дію вищезазначених нормативних актів.

Відповідачем до складу виробничої собівартості цукру-піску виготовленого з буряків врожаю 2007 року фасованого у пакети вагою 1 кг та 0.5 кг, включалась вартість фасування 0,251 грн. та 0,44 грн. за 1 кг цукру. Таким чином реалізація саме цукру відбувалась за цінами, що нижчі від визначеної мінімальної ціни.

Положеннями ст. 9 Закону України «Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру»передбачено відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності у разі здійснення операцій з реалізації цукру за цінами, що нижчі від визначеної мінімальної ціни, а саме стягнення штрафу у розмірі подвійної вартості цукру, реалізацію якого здійснено з порушенням установленого порядку.

Здійснення контролю за виконанням умов реалізації цукру в частині додержання встановлених мінімальних цін відповідно до наказу Мінекономіки України «Про надання повноважень щодо застосування штрафних санкцій»від 21 травня 2001 року № 107 віднесено до функцій Державної інспекції з контролю за цінами та її територіальних органів.

Відтак, колегія суддів вважає, що відповідачем порушено правила оптової та роздрібної торгівлі в частині додержання державної дисципліни цін, а судом першої інстанції не в повній мірі з'ясовані обставини, що мають значення для вирішення справи.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись: ст. ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Державної інспекції з контролю за цінами в Одеській області - задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2010 року - скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Державної інспекції з контролю за цінами в Одеській області до закритого акціонерного товариства «Заплазький цукровий завод»про стягнення сум –задовольнити.

Стягнути з закритого акціонерного товариства «Заплазький цукровий завод»суму штрафних санкцій 530342,30 грн. в доход Державного бюджету України, код 21081100 на р/р 31113106700329 ГУ ДКУ в Одеській області МФО 828011, код 23214991.

Постанова суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяті днів з дня складання її в повному обсязі.

Доповідач - суддя                                                             І.О. Турецька                    

суддя                                                             Л.В. Стас

суддя                                                             І.П. Косцова