Рішення № 16120195, 07.06.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.06.11 Справа№ 5015/2189/11

Господарський суд Львівської області у складі судді Ділай У.І.

При секретарі Кохановській Ю.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: ТзОВ «ТЕЛКО Україна», м.Київ

до відповідача: ТзОВ «МПМ-Пласт», с.Старий Яр

про: стягнення 88159,73 грн. боргу

Представники :

Від позивача: : ОСОБА_1.- представник (Довіреність б/н від 04.05.2011р.)

Від відповідача: не зявився

Представнику позивача розяснено права і обовязки передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Клопотань про технічну фіксацію судового процесу від сторін не поступало.

Суть спору:

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява ТзОВ «ТЕЛКО Україна», м.Київ до ТзОВ «МПМ-Пласт», с.Старий Яр про стягнення 88 159,73грн. боргу

Ухвалою суду від 21.04.2011р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 17.05.2011р.

З підстав, викладених в Ухвалі суду від 17.05.2011р. розгляд справи відкладався.

В судовому засіданні 07.06.2011р. представник позивача подав уточнений розрахунок позовних вимог, відповідно до якого просить стягнути з відповідача 6254,94 грн. пені. В решті позовні вимоги залишив без змін.

Відповідач явку представника в судове засідання з невідомих причин не забезпечив, відзиву на позовну заяву суду не надав, хоч і був належно повідомлений про час та місце розгляду справи.

Враховуючи те, що суду представлено достатньо доказів для вирішення справи по суті, відповідно до ст. 75 ГПК України, справу розглянуто у відсутності представника відповідача.

В процесі розгляду матеріалів справи судом встановлено:

08.04.2010 року між сторонами у справі укладено Договір поставки № 270-15/0410, відповідно до п.1.1 якого позивач зобовязується поставити, а відповідач - прийняти та оплатити товар (вспінений полістерол та інші продукти нафтохімічної промисловості) відповідно до рахунків-фактур які є невідємними частинами договору. Номенклатура, якість, кількість та ціна товару, згідно договору, визначаються товаросупроводжувальними документами.

Як зазначає в позовній заяві позивач, 08.04.2010р. згідно рахунку-фактури №СФ-0000809 від 08.04.2010р. та видаткової накладної №РН-0000757 від 08.04.2010р. позивачем відпущено відповідачу товар на суму 183044,16 грн.

Відповідно до п.6.3 договору поставки, термін оплати товару наступав 18.04.2010р.

Однак відповідач договірних зобовязань належно не виконав і погасив заборгованість лише в сумі 113044,16 грн. порушивши про цьому умови договору щодо терміну оплати товару.

Гарантійним листом №89 від 26.11.2010р. відповідач визнав борг в сумі 70000,00грн. і зобовязався погасити його до 31.12.2010р., однак станом на день подання позову заборгованість залишається несплаченою.

Позивачем 16.02.2011р. скеровано на адресу ТзОВ «МПМ-Пласт»претензію з вимогою сплатити борг в сумі 70000,00 грн., 6225,21 грн. пені за прострочення виконання договірних зобовязань та 7000,00 грн. штрафу, яку відповідач отримав 22.02.2011р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, долученого до матеріалів справи.

Вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та реагування що і стало причиною звернення до суду ТзОВ «ТЕЛКО Україна».

З врахуванням поданного позивачем уточненного розрахунку пені, загальна сума позовних вимог складає 83254,94 грн.

Суд заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши докази по справі та оцінивши їх в сукупності, прийшов до висновку, що уточнені позовні вимоги підлягають до задоволення частково з наступних підстав:

Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, при цьому зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобовязання виникають з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Як вбачається із матеріалів справи спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі Договору поставки товару № 270-15/0410 від 08.04.2010р., на виконання умов якого позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 183 044,16 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-0000757 від 08.04.2010р., рахунком-фактурою №СФ-0000809 від 08.04.2010р. та податковою накладною №786 від 08.04.2010р.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, а у відповідності до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В процесі розгляду справи судом встановлено, що відповідач зобовязань щодо оплати отриманого товару належно не виконав, а відтак вимоги позивача про стягнення 70000,00 грн. основного боргу є обгрунтованими, доведеними наявними в матеріалах справи доказами та підлягають до задоволення.

Порушенням зобовязання, відповідно до ст.610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Правова норма ч. 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В силу ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Сторони передбачили в п. 10.3 Договору поставки №№ 270-15/0410 від 08.04.2010р., що у разі необґрунтованої відмови від розрахунку за товар або за несвоєчасну оплату товару покупець зобовязаний сплатити продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несплаченої вартості товару за кожен день прострочення, а в разі прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф в розмірі 10 % від несплаченої суми.

Відповідно до ч. 1 ст. 546, ч. 1 ст. 549 ЦК України, штраф є одним із видів забезпечення виконання зобовязання. Згідно із ч. 1 ст. 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобовязання вчиняється у письмовій формі.

Однак, перевіривши наданий позивачем уточнений розрахунок пені, суд зясував що позивачем невірно обчислено розмір пені. Згідно здійсненого судом перерахунку до стягнення з відповідача за період з 08.07.2010р.-10.08.2010р. підлягає 978,08 грн. пені, а за весь період нарахування 6157,13 грн.

Відтак, суд прийшов до висновку що до задоволення підлягають 6 157,13 грн. пені та 7000,00 грн. штрафу.

В частині стягнення 94,81 грн. пені в позові слід відмовити.

У відповідності з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доводів позивача не спростував, відзиву на позовну заяву не подав.

Судові витрати згідно ст. 49 ГПК України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі наведеного вище та керуючись ст. 174, 193, 216 ГК України, ст.ст. 509, 525, 526, 599, 610, 612, 625 ЦК України, ст. ст. 4-3, 33, 43, 49, 75, 82-84 ГПК України , суд

ВИРІШИВ :

1.Уточнені позовні вимоги задоволити частково.

2.Стягнути з ТзОВ «МПМ-Пласт»(81023, Львівська обл, Яворівський район, с.Старий Яр, будинок 11. Код ЄДРПОУ 32053949) на користь ТзОВ «ТЕЛКО Україна» (04128, м. Київ, вул. Стеценка, будинок 19, будівля 68. Код ЄДРПОУ 32856918) 70000,00 грн. основного боргу, 6 157,13 грн. пені та 7000,00 грн. штрафу; всього 83 157,13 грн.; 831,57 грн. державного мита та 222,61 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В частині стягнення 94,81 грн. пені в позові відмовити.

4.Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Суддя