Рішення № 16119875, 29.03.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" березня 2011 р. Справа № 4/084-10/5

Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши справу

за позовом Військового прокурора Київського гарнізону в інтересах держави в особі Державного підприємства Міністерства оборони України «Укрвійськбуд», м. Київ

до Спеціалізованого комунального підприємства «Бориспіль-Пантус», м. Бориспіль

про розірвання правочинів та стягнення 644628,41 грн.

за участю представників:

прокуратури:Лесько Г.Є. - пос. від 31.07.2009р. № 753

позивача:ОСОБА_1 - дов. від 29.12.2010р. № 33

відповідача:не зявились, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином.

суть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Військового прокурора Київського гарнізону в інтересах держави в особі Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" (далі - позивач) до Спеціалізованого комунального підприємства "Бориспіль-Пантус" (далі відповідач) про розірвання контракту на поставку ліфтового обладнання від 06.03.2006р. № 32, договору на виконання монтажних і пусконалагоджувальних робіт від 06.03.2006р. № 37, укладених між сторонами та стягнення 644628,41 грн., з яких 369000,00 грн. попередньої оплати, 29883,32 грн. пені, 216234,00 грн. інфляційних втрат та 29511,09 грн. 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобовязань щодо поставки позивачу ліфтового обладнання, за яке останній сплатив кошти, в звязку з чим прокурор просить суд розірвати вищевказані правочини та стягнути з відповідача на користь позивача кошти, які були сплачені за товар.

Під час розгляду справи позивач подав до суду, підтриманий прокурором лист від 29.03.2011р., в якому він в порядку ст.ст. 22, 78 Господарського процесуального кодексу України виклав заяву про відмову від позову в частині вимог про розірвання договору на виконання монтажних і пусконалагоджувальних робіт від 06.03.2006р. № 37, укладеного між сторонами у справі, а також позивач подав заяву від 29.03.2011р., яка також підтримана прокурором, якою в порядку зазначених норм процесуального права відмовився від позовних вимог в частині стягнення з відповідача 29883,32 грн. пені, 216234,00 грн. інфляційних втрат, 29511,09 грн. 3% річних.

Враховуючи обставини справи, а також те, що подані позивачем заяви про відмову від позову в частині позовних вимог про розірвання договору на виконання монтажних і пусконалагоджувальних робіт від 06.03.2006р. № 37, укладеного між сторонами у справі та стягнення з відповідача 29883,32 грн. пені, 216234,00 грн. інфляційних втрат, 29511,09 грн. 3% річних не суперечать законодавству, не порушують чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси, відповідають вимогам ГПК України і підтримані прокурором, господарський суд вважає за можливе їх прийняти, а провадження у справі в цих частинах припинити на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Враховуючи зазначені відмови від позову в частині розірвання договору на виконання монтажних і пусконалагоджувальних робіт від 06.03.2006р. № 37, укладеного між сторонами у справі, та стягнення з відповідача заявлених до стягнення сум пені, інфляційних втрат та 3% річних на розгляді у суду залишаються позовні вимоги про стягнення 369000,00 грн. попередньої оплати та розірвання контракту на поставку ліфтового обладнання від 06.03.2006р. № 32, укладеного між сторонами у справі.

За таких обставин в даному провадженні суд розглядає остаточні вимоги позивача про стягнення 369000,00 грн. попередньої оплати та розірвання контракту на поставку ліфтового обладнання від 06.03.2006р. № 32, укладеного між сторонами у справі.

Присутні в судовому засіданні представники прокуратури та позивача повністю підтримали позовні вимоги в редакції заяв від 29.03.2011р. та просять суд їх задовольнити з мотивів викладених в позові.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи в судове засідання не зявився, однак через канцелярію суду подав заяву про відкладення розгляду справи в звязку з неможливістю уповноваженого представника відповідача бути присутнім в судовому засіданні.

Розглянувши подану заяву про відкладення розгляду справи суд відмовляє в її задоволенні з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ст. 28 ГПК України, справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають до господарського суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства. Таким чином, директор Спеціалізованого комунального підприємства «Бориспіль-Пантус», який перебуває у відрядженні на час слухання справи у суді, не є єдиним можливим законним представником, за відсутності якого справа не може бути розглянута.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 ГПК України за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників прокуратури та позивача, присутніх в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Між сторонами у справі був укладений контракт на поставку ліфтового обладнання від 06.03.2006р. № 32 (далі контракт), відповідно до умов якого відповідач - постачальник зобовязується передати у власність позивача - замовника ліфтове обладнання на будівництво житлового будинку у м. Києві в кількості двох одиниць: ліфт ПП-0411М на 16 зупинок вантажопідіймальністю 400 кг швидкістю 1,0 м/с - 1 комплект, ліфт ПП-348М на 16 зупинок вантажопідіймальністю 1000 кг швидкістю 1,0 м/с - 1 комплект, а замовник зобовязується прийняти його та сплатити вартість обладнання в кількості та по ціні, обумовленими цим контрактом, згідно специфікацій (п. 1.1 контракту).

Відповідно до п. 2.1 контракту ціна одиниці комплекту ліфта складає: ліфт ПП-0411М 134000,00 грн.; ліфт ПП-348М 235000,00 грн. Всього вартість контракту складає 369000,00 грн.

Згідно із п. 2.3 контракту оплата за обладнання здійснюється замовником 100% передоплатою за 60 днів до моменту поставки.

У п. 3.1 контракту сторони, зокрема, встановили, що при невиконанні умов оплати, згідно п. 2.3 договору постачальник переносить термін постачання пропорційно до дати отримання попередньої оплати.

Пунктом 3.2 контракту встановлено, що датою поставки вважається дата фактичної передачі обладнання, що зазначається в акті прийому-передачі.

Контракт набуває чинності з дати підписання та діє до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобовязань (п. 10.1 контракту).

На виконання умов контракту, позивач перерахував на розрахунковий рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 369000,00 грн. - 100% попередньої оплати, що підтверджується платіжним дорученням від 11.04.2006р. № 368, завірена копія якого залучена до матеріалів справи.

Разом з тим відповідач в супереч умов договору взяті на себе договірні зобовязання щодо поставки позивачу ліфтового обладнання не виконав.

Позивач звернувся до відповідача з листом від 03.07.2007р. № 816/3 згідно якого просив надати в письмовій формі розяснення стосовно виконання відповідачем зобовязань по контракту від 06.03.2006р. № 32.

Відповідач відповів позивачу листом від 03.07.2007р., в якому повідомив, що з 01.07.2007р. відповідач не має фінансової можливості виконати умови контракту на поставку ліфтового обладнання від 06.03.2006р. № 32. В звязку з чим просив розірвати контракт.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Приписами ч. 1 ст. 662 ЦК України встановлено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 693 ЦК України кодексу встановлено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Беручи до уваги викладене та враховуючи, те що відповідач свої зобовязання згідно контракту щодо поставки ліфтового обладнання належним чином не виконав, доказів протилежного відповідач суду не надав, попередню оплату в розмірі 369000,00 грн. позивачу не повернув, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 369000,00 грн. - попередньої оплати є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню.

Заперечення відповідача проти позову у вказаній частині вимог, які зводяться до належного виконання відповідачем умов контракту та своїх договірних зобовязань, зокрема щодо поставки позивачу ліфтового обладнання в підтвердження чого він посилається на накладну від 30.06.2006р. № 4, згідно якої відповідач поставив позивачу передбачене контрактом ліфтове обладнання відхиляються судом з огляду на наступне.

Згідно ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Так, в постанові Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 10.11.2009р. у справі №19/267-08/17 за позовом Заступника військового прокурора Київського гарнізону в інтересах держави в особі Державного підприємства Міністерства оборони України «Укрвійськбуд»до Спеціалізованого комунального підприємства «Бориспіль-Пантус»про стягнення 420000,00 грн. збитків спростовано факт поставки відповідачем позивачу ліфтового обладнання за зазначеним контрактом, зокрема, за накладною від 30.06.2006р. № 4. Апеляційним судом встановлено, що накладна № 4 від 30.06.2006р. не може бути належним доказом поставки товару згідно контракту, так як вказана накладна не містить обовязкових реквізитів підпису посадових осіб відповідача, а саме директора та особи, що передала ліфти.

Судом досліджено накладну № 4 від 30.06.2006р. та встановлено, що вона не містить підпису посадової особи відповідача, яка передала ліфти та містить лише підписи невідомих осіб про отримання вказаного в ній товару, проте зазначені підписи не скріплені печаткою позивача, в ній взагалі не зазначені імя, прізвища та посади уповноважених представників сторін на здійснення господарської операції з передачі та отримання товарно-матеріальних цінностей.

Суд зазначає, що обовязковою умовою, що може бути доказом здійснення господарської операції з конкретними контрагентами є наявність у первинному документі даних, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції з боку саме цих контрагентів та дані, що дають змогу визначити повноваження таких осіб на вчинення вказаних дій.

З накладної № 4 від 30.06.2006р., на яку посилається відповідач, в якості доказу поставки ліфтового обладнання, не вбачається хто саме передавав та отримував зазначене обладнання, зокрема, неможливо встановити осіб та їх повноваження, що передавали та отримували вказаний в ній товар та визначити їх правовий зв'язок з сторонами у справі, а відтак зазначений документ не може бути належним та допустимим доказом в розумінні ст. 34 ГПК України, якій підтверджує передачу відповідачем позивачу ліфтового обладнання на виконання умов зазначеного вище контракту.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до відповідача з листом №816/3 від 032.07.2007р. згідно якого просив надати в письмовій формі розяснення стосовно виконання відповідачем зобовязань по контракту № 32 від 06.03.2006р.

Відповідачем у відповідь надано лист від 03.07.2007р., яким останній повідомив, що з 01.07.2007р. відповідач не має фінансової можливості виконати умови контракту від 06.03.2006р. № 32 «Про поставку ліфтового обладнання». В звязку з чим просив розірвати контракт та перезаключити з ТОВ «Ліфтпром-Україна»на подальше виконання зобовязань.

Отже, зміст зазначеної переписки між сторонами свідчить, що ліфти згідно контракту фактично не було поставлено (передано).

З огляду на зазначене та беручи до уваги те, що сторони не складали акт приймання-передачі обладнання згідно умов п. 3.2 контракту, а накладна не є належно оформленою та, відповідно, не є належним та допустимим доказом передачі відповідачем позивачу ліфтового обладнання за вказаним контрактом, то зазначені заперечення відповідача проти позову визнаються недоведеними та безпідставними в звязку з чим суд не приймає їх до уваги при вирішенні спору у даній справі.

Інших доказів, які б підтверджували поставку ліфтового обладнання згідно контракту відповідач суду не надав.

Прокурор, також просить суд розірвати контракт на поставку ліфтового обладнання від 06.03.2006р. № 32, укладений між сторонами у справі.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, розірвання договору.

Згідно ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає доведеним факт істотних порушень з боку відповідача умов контракту від 06.03.2006р. № 32 на поставку ліфтового обладнання в частині неналежного виконання відповідачем своїх зобовязань щодо поставки ліфтового обладнання, які дають підстави для його розірвання судом.

З огляду на зазначене вимога про розірвання контракту на поставку ліфтового обладнання від 06.03.2006р. № 32, укладеного між сторонами у справі визнається судом доведеною та обґрунтованою, відповідачем не спростованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відшкодування витрат по сплаті державного мита та витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 43, 33, 44, 49, 77, п. 4 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Припинити провадження у справі в частині позовних вимог про розірвання договору на виконання монтажних і пусконалагоджувальних робіт від 06.03.2006р. № 37, укладеного між сторонами у справі та стягнення з відповідача 29883,32 грн. пені, 216234,00 грн. інфляційних втрат, 29511,09 грн. 3% річних.

2. Решту позову задовольнити повністю.

3. Стягнути з Спеціалізованого комунального підприємства «Бориспіль-Пантус»(08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Головатого, 15, код ЄДРПОУ 30697105) на користь Державного підприємства Міністерства оборони України «Укрвійськбуд»(04085, м. Київ, вул. Петропавлівська, 54 А, код ЄДРПОУ 24308300) 369000 (триста шістдесят девять тисяч) грн. 00 коп. попередньої оплати.

4.Розірвати контракт на поставку ліфтового обладнання від 06 березня 2006 року № 32, укладений між Державним підприємством Міністерства оборони України «Укрвійськбуд»(04085, м. Київ, вул. Петропавлівська, 54 А, код ЄДРПОУ 24308300) та Спеціалізованим комунальним підприємством «Бориспіль-Пантус»(08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Головатого, 15, код ЄДРПОУ 30697105).

5. Стягнути з Спеціалізованого комунального підприємства «Бориспіль-Пантус»(08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Головатого, 15, код ЄДРПОУ 30697105) в доход Державного бюджету України 3690 (три тисячі шістсот девяносто) грн. 85 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Подоляк Ю.В.