Рішення № 16119191, 02.06.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 307

РІШЕННЯ

Іменем України

02.06.2011Справа №5002-33/1353-2011 за позовом закритого акціонерного товариства «Завод марочних вин та коньяків «Коктебель» (вул Леніна, 27, смт Щебетовка, м.Феодосія, 98187)

до товариства з обмеженою відповідальністю «Виноградний» (вул. Промислова, 9, с.Кольчугине, Сімферопольський район, 97551)

про стягнення 20650.81 грн.

Суддя Радвановська Ю.А.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1, представник, довіреність від 15.11.2010 р., ЗАТ «Завод марочних вин та коньяків «Коктебель».

Від відповідача: ОСОБА_2, представник, довіреність від 04.01.2011 р., ТОВ «Виноградний».

Суть спору: закрите акціонерне товариство «Завод марочних вин та коньяків «Коктебель» звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до відповідача, товариства з обмеженою відповідальністю «Виноградний», та просить суд стягнути заборгованість у розмірі 13786.12 грн., інфляційні витрати 4183.68 грн., 3% річних 2681.01 грн.

Позовні вимоги вмотивовані укладенням 20 червня 2009 року між позивачем, відповідачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Союз-Віктан Трейд» договору відступлення права вимоги, за яким позивач, закрите акціонерне товариство «Завод марочних вин та коньяків «Коктебель», набув право вимоги від відповідача, товариства з обмеженою відповідальністю «Виноградний» оплатити товар, отриманий за договором поставки № 2050 від 21 травня 2007 року, а також оплатити штрафні санкції та неустойку за прострочення грошового зобовязання. В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на статті 525, 530, 611, 625, 692, 712 Цивільного кодексу України та статті 193, 199 Господарського кодексу України.

Відповідач надав суду відзив на позов, в якому позовні вимоги ним були визнані в повному обсязі. Одночасно, відповідач просив розстрочити виконання рішення строком на 12 місяців (а.с. 51-53).

Позивач в судовому засіданні 02 червня 2011 року надав заяву, відповідно до якій проти надання розстрочки виконання рішення заперечував (а.с. 113-114).

Згідно зі статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні представникам сторін роз'яснені процесуальні права та обов'язки.

За клопотанням представників сторін, відповідно до статті 10 Конституції України, статті 12 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», пояснення та клопотання по справі надавалися ними російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

встановив:

З пояснень представників сторін вбачається, що 21 травня 2007 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Союз-Віктан Трейд» та товариством з обмеженою відповідальністю «Виноградний» укладений договір поставки № 2050.

20 червня 2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Союз-Віктан Трейд» (первісний кредитор), закритим акціонерним товариством «Завод марочних вин та коньяків «Коктебель» (новий кредитор) та товариством з обмеженою відповідальністю «Виноградний» (боржник) укладений договір відступлення права вимоги, відповідно до пункту 1.1 якого первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги, яке належить первісному кредитору, та стає кредитором за договором поставки № 2050 від 21 травня 2007 року(основний договір), укладеному між первісним кредитором та боржником (а.с. 10-11).

Відповідно до пункту 1.2 договору за цим договором новий кредитор отримує право (заміст первісного кредитору) вимагати від боржника уплати останнім грошових коштів в розмірі 249218.12 грн. на користь нового кредитору.

Первісний кредитор за згодою боржника проводить відступлення права виконання робіт за основним договором на користь нового кредитору (пункт 2.1 договору).

Пунктом 2.2 договору боржник надав згоди первісному кредитору на відступлення права вимоги новому кредитору.

З моменту підписання цього договору новий кредитор придбає право вимоги в повному обсязі виконання боржником зобовязань за основним договором (пункт 2.3 договору).

З моменту підписання цього договору боржник бере на себе зобовязання виконати в повному обсязі на користь нового боржника виконання зобовязань за основним договором (пункт 2.4 договору).

Відповідно до пункту 2.5 договору боржник здійснює виконання переданих зобовязань відповідно до умов основного договору.

Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобовязань за цим договором та основним договором (пункт 4.1 договору).

04 серпня 2010 року позивач направив на адресу відповідача претензію, в якій вимагав оплатити заборгованість в сумі 13786.12 грн. (а.с. 12).

17 серпня 2010 року відповідач надав відповідь на претензію, в якій гарантував оплату заборгованості не пізніше грудня 2010 року (а.с. 14).

Невиконання відповідачем зазначеного зобовязання з'явилося підставою для звернення закритого акціонерного товариства «Завод марочних вин та коньяків «Коктебель» до господарського суду АР Крим із даною позовною заявою.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Оскільки спірні правовідносини виниклі у звязку з неналежним виконанням зобовязань, вони регулюються положеннями глав 48, 63 Цивільного кодексу України з урахуванням загальних положень Господарського кодексу України, що регулюють виконання господарських зобовязань.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України).

Сторонами у зобовязанні згідно зі статтею 510 Цивільного кодексу України, є боржник і кредитор.

Одночасно, статтею 512 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор у зобовязанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до частини 1 статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Так, 20 червня 2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Союз-Віктан Трейд» (первісний кредитор), закритим акціонерним товариством «Завод марочних вин та коньяків «Коктебель» (новий кредитор) та товариством з обмеженою відповідальністю «Виноградний» (боржник) укладений договір відступлення права вимоги, відповідно до пункту 1.1 якого первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги, яке належить первісному кредитору, та стає кредитором за договором поставки № 2050 від 21 травня 2007 року(основний договір), укладеному між первісним кредитором та боржником.

Відповідно до пункту 1.2 договору за цим договором новий кредитор отримує право (заміст первісного кредитору) вимагати від боржника уплати останнім грошових коштів в розмірі 249218.12 грн. на користь нового кредитору.

За твердженням позивача та це підтверджується матеріалами справи, відповідачем частково виконані умови договору про відступлення права вимоги, неоплаченою залишилася сума боргу в розмірі 13786.12 грн., що підтверджується актом звірення взаєморозрахунків, підписаним сторонами за період з 01 січня 2007 року по 27 липня 2010 року (а.с. 15).

Відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Так, з претензією про оплату заборгованості позивач звернувся до відповідача 04 серпня 2010 року (а.с. 12).

Претензія отримана відповідачем 14 серпня 2010 року, про що свідчить поштове повідомлення № 05378 (а.с. 13).

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статей 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу вимог статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на вимогу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Крім того, з відзиву на позов вбачається, що відповідачем визнані позовні вимоги (а.с. 51-53).

Частиною 5 статті 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що відповідач має право визнати позов повністю або частково.

Судом перевірені повноваження особи, яка підписала заяву про визнання позову (а.с. 83).

Доказів оплати суми боргу відповідачем суду не представлено, з огляду на що, суд задовольняє вимоги в частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Виноградний» 13786.12 грн. заборгованості.

Також, суд вважає такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача 4183.68 грн. інфляційних витрат та 2681.01 грн. 3% річних, з огляду на наступне.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з розрахунку, наданому позивачем, інфляційні витрати та 3 % річних ним нараховані за період з 21 червня 2009 року по лютий 2011 року (а.с. 16-18).

Судом перевірений наданий позивачем розрахунок, який проведений вірно, у звязку з чим вимоги позивача про стягнення 4183.68 грн. інфляційних витрат та 2681.01 грн. 3% річних також підлягають задоволенню.

Одночасно, суд вважає, що не підлягає задоволенню клопотання відповідача про надання йому розстрочки виконання рішення суду, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Згідно з пунктом 1.2 Розяснень президії Вищого арбітражного суду України від 12 вересня 1996 року № 02-5/333 «Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України» підставою для розстрочки рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи (пункт 2 Розяснень президії Вищого арбітражного суду України).

В обґрунтування клопотання про розстрочення рішення суду, відповідач посилається на те, що сплата заборгованості перед позивачем ускладнюється скрутним фінансово-економічним станом на підприємстві, з огляду на наявність заборгованості з заробітній платні перед працівниками підприємства, заборгованості по бюджетним платежам та іншої заборгованості.

Однак, суд не вважає зазначені відповідачем обставини такими, що ускладнюють чи роблять неможливим виконання рішення у розумінні статті 121 Господарського процесуального кодексу України.

У постанові Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», відповідно до пункту 10 якої - при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду потрібно мати на увазі, що відповідно до статті 351 Цивільного процесуального кодексу України та статті 121 Господарського процесуального кодексу України їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Однак, в даному випадку такі обставини у відповідача відсутні.

Наведені відповідачем підстави для розстрочення виконання судового рішення, зокрема, скрутне фінансове становище, наявність заборгованості з заробітній платні, не є тими виключними обставинами, які дають підстави для розстрочення виконання судового рішення, оскільки, скрутне фінансове становище відповідача утворилося внаслідок його власної господарської діяльності, а не в силу якихось обєктивних, незалежних від відповідача обставин.

Аналогічна позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України від 24 березня 2009 року у справі № 10/1994, від 12 листопада 2008 року у справі № 8/211-08, від 20 березня 2007 року у справі № 16/242/06 та від 17 липня 2008 року у справі №7/311, в яких зазначено, що заборгованість перед відповідачем інших осіб, його тяжкий фінансовий стан за змістом статті 121 Господарського процесуального кодексу України не є винятковими обставинами та підставами для відстрочення або розстрочення виконання рішення.

Дана позиція Вищого господарського суду України також підтверджується постановами від 26 серпня 2008 року № 9/262-06, від 04 листопада 2008 року № 13/295-07, від 30 жовтня 2008 року № 5/370-07, від 30 жовтня 2008 року № 5/369-07, від 18 червня 2008 року № 3/344, від 01 жовтня 2008 року № 9/366, від 17 грудня 2008 року № 4/1073-10/163.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, понесені позивачем у звязку зі зверненням до господарського суду із даним позовом, суд покладає на відповідача.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини. Повне рішення складено 07 червня 2011 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-84 Господарського процесуального Кодексу України, суд

вирішив:

1.Позов задовольнити в повному обсязі.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Виноградний» (вул. Промислова, 9, с.Кольчугине, Сімферопольський район, 97551, п\р 26002240361 «Райффайзен Банк Аваль», м. Київ, МФО 380805, ЄДРПОУ 35408723, ІПН 354087201091) на користь закритого акціонерного товариства «Завод марочних вин та коньяків «Коктебель» (вул. Леніна, 27, смт Щебетовка, м. Феодосія, 98187, р\р 26000526239371 в КРФ АКБ «Укрсоцбанк», МФО 324010, ІПН 313823801112) 13786.12 грн. заборгованості, 4183.68 грн. інфляційних витрат, 2681.01 грн. 3% річних, 206.50 грн. державного мита та 236.00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4.В задоволенні клопотання товариства з обмеженою відповідальністю «Виноградний» про надання розстрочки виконання рішення відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримРадвановська Ю.А.