Рішення № 16119184, 02.06.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 211

РІШЕННЯ

Іменем України

02.06.2011Справа №5002-8/1732-2011 За позовом - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, смт Чорноморське

до - фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, смт Чорноморське

про стягнення 9945,57грн.

Суддя С.А. Чумаченко

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН: не з'явилися.

Суть спору: Позивач фізична особа-підприємець ОСОБА_1, звернувся до господарського суду із позовною заявою до відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, просить суд стягнути з відповідача заборгованістю у сумі 9945,57грн.

В судове засідання, 17 травня 2011 року та 02 червня 2011 року, відповідач не з'явився, явку уповноважених представників не забезпечив, витребувані судом документи не представив, про час та місце розгляду справи був сповіщений належним чином, за адресою вказаною в довідці Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб підприємців №10017327.

Статтею 64 Господарського процесуального кодексу України врегульовано, що судова кореспонденція, у разі ненадання сторонами іншої адреси, надсилається за адресою, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала суду вручена їм належним чином.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на прийняття участі у судовому засіданні, передбаченим статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, суд, враховуючи те, що матеріали справи у достатній мірі характеризують правовідносини сторін, вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

29 липня 2009 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 і фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 був укладений договір суборенди нежитлового приміщення площею 34кв.м. за адресою АДРЕСА_1 для торгівлі промисловими товарами.

Договір суборенди укладено на термін до 29 липня 2010 року (пункт 2.1. договору від 29 липня 2009 року).

Плата за користування майном складала відповідно до п. 3.1. договору 120 гривень за 1кв.м. Загальна сума суборенди по договору складає 48960,00грн.

На виконання договору суборенди від 29 липня 2009 року між сторонами був підписаний акт прийому-передачі майна, відповідно до якого фізична особа-підприємець ОСОБА_2 прийняла, а фізична особа-підприємець ОСОБА_1 передала в суборенду нежитлове приміщення площею 34 кв.м. за адресою АДРЕСА_1.

12 січня 2010 року між сторонами укладена додаткова угода до договору суборенди нежитлового приміщення від 29 липня 2009 року, відповідно до якої сторони дійшли згоди про розірвання договору суборенди з 12 січня 2010 року. На момент розірвання договору та підписання додаткової угоди за Суборендарем числилася заборгованість по орендній платі в розмірі 11640,00 гривень.

12 січня 2010 року сторони підписали акт прийому-передачі майна, за яким фізична особа-підприємець ОСОБА_2 передала, а позивач прийняв нежитлове приміщення площею 34 кв.м. за адресою АДРЕСА_1.

За умовами додаткової угоди від 12 січня 2010 року Суборендар взяв на себе зобов'язання погасити заборгованість по орендній платі в термін до 15 червня 2010 року, рівними платежами за встановленим графіком, до 15.02.2010 року - 2328 грн, до 15.03.2010 року - 2338 грн, до 15.04. 2010 -2338 грн, до 15.05.2010 року - 2338 грн, до 15.06.2010 року-2338 грн.

На підтвердження заборгованості по орендній платі сторонами був складений акт звірки взаємних розрахунків від 12 січня 2010 року, згідно з яким за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 числиться заборгованість на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 у розмірі 11640,00гривень.

В обґрунтування своїх позовних вимог, позивач посилається на те, що з моменту розірвання договору суборенди та підписання графіка погашення заборгованості по орендній платі, відповідач прийняті на себе зобов'язання виконала частково, сплативши 2700,00гривень, що підтверджується прибутковими касовими ордерами. Таким чином за відповідачем числиться заборгованість у розмірі 8940,00гривень.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що заявлений позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно до ст. 525 Цивільного Кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, виходячи зі змісту ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем під час розгляду даної справи не був доведений суду факт оплати та не надано належних доказів погашення заборгованості перед фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1

Враховуючи на вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 8940,00грн підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, позивач просить суд стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 3% річних в сумі 227,79грн та інфляційний збитки в розмірі 777,78грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд розглянувши представлений розрахунок, вважає що позовні вимоги, щодо стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 3% річних в сумі 227,79грн та інфляційний збитки в розмірі 777,78грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України оплата держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу підлягає покладанню на відповідача.

Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідно до пункту "а" частини 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", державне мито з заяв майнового характеру, що подаються до господарського суду, сплачується у розмірі 1 відсотка від ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 ГПК України державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.

Ціна позову складає 9945,57 грн, отже державне мито складатиме 102,00грн, тоді як позивачем сплачено лише 99,46грн. У звязку із чим, державне мито підлягає стягненню з позивача в доход державного бюджету України в розмірі 2,54грн.

02 червня 2011 року, після виходу з нарадчій кімнати, суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складений і підписаний 07 червня 2011 року.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 44, 49, 77, 75, 82-84, 85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити.

2.Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2; код НОМЕР_1) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_3; код НОМЕР_2) суму основного боргу в розмірі 8940,00грн; 3% річних в сумі 227,79грн та інфляційний збитки в розмірі 777,78грн; суму державного мита 99,46грн; 236,0грн. витрат повязаних з інформаційно-технічним забезпеченням судового процесу.

3.Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_3; код НОМЕР_2) на користь державного бюджету (р/р 31115095700002 в банку ГУ ДКУ в АРК м. Сімферополь, отримувач УДК у м. Сімферополі, код банку 824026, код ЄДРПОУ 34740405) суму державного мита в розмірі 2,54грн.

4.Наказ видати після набрання рішення законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримЧумаченко С.А.